|
Жовтяниця як хірургічна проблемаПри клінічних проявах механічної жовтяниці хворого обов’язково потрібно госпіталізувати для проведення діагностичних заходів, які дадуть змогу уточнити причину жовтяниці. Найчастіше причинами механічної жовтяниці є холедохолітіаз, пухлини великого сосочка дванадцятипалої кишки (ВСДПК), головки підшлунко вої залози, позапечінкових жовчних проток і холангіт. Анатомія жовчовивідної системи. До зазначеної системи відносять: – печінку; – внутрішньопечінкові жовчні ходи; – позапечінкові жовчні протоки. Печінка — складно розгалужена трубчаста залоза, морфофункціональною оди ницею якої є частка (у печінці людини — до 500 тис. часток). До складу частки вхо дять печінкові пластинки (балки) у вигляді радіально спрямованих рядів печінкових клітин. У центрі частки розташована центральна вена, яка через синусоїдні капіляри з’єднана з веною печінкової тріади (міжчасткова жовчна протока, артерія та вена), розташованої між частками. Всередині кожної балки є початкова жовчна протока, що біля центральної вени замкнута, а на периферії частки впадає у міжчасткові про токи. Останні, зливаючись, утворюють більші жовчні протоки, формуючи праву та ліву печінкові протоки. Печінкові протоки зливаються у воротах печінки, утворюючи загальну печінко ву протоку довжиною 4–6 см, що між листками печінково дванадцятипалокишко вої зв’язки зливається з міхуровою протокою, в результаті чого утворюється загаль на жовчна протока (холедох), яка відкривається у ДПК у ВСДПК. Фізіологія обміну білірубіну. Гемоглобін еритроцитів розщеплюється в селезінці або ретикулоендотеліальній системі на глобін, гемосидерин і гематоїдин. Гематоїдин через стадію білівердину перетворюється в білірубін. Нерозчинний у воді вільний білірубін з’єднується з білками плазми крові, утворюючи непрямий білірубін. Останній у гепатоцитах перетворюється в розчинну у воді білірубінглюкуронову кислоту (зв’яза ний — прямий білірубін) і виділяється з жовчю в кишку. У тонкій кишці частина прямого білірубіну перетворюється в уробіліноген, який частково реабсорбується і повертається в печінку (ентерогепатична циркуляція), а частково виділяється із сечею у вигляді уробіліну (близько 4 мг на добу). Інша частина прямого білірубіну, що потрапив у кишку, під дією кишкової флори перетворюється в стеркобілін і виді ляється з калом (60–80 мг на добу). Причини розвитку жовтяниці: 1. Гемолітичні (надпечінкові) жовтяниці: а) спадкові — внаслідок різних генетичних дефектів в еритроцитах, які стають функ ціонально неповноцінними і нестійкими (мікросфероцитоз, автоімунні жовтяниці); б) набуті — пов’язані із впливом різних чинників, які сприяють руйнуванню еритроцитів (гемолітичні отрути, механічні впливи). 2. Паренхіматозні (печінкові) жовтяниці: – вірусний гепатит; – лептоспіроз; – отруєння гепатотоксичними речовинами; – сепсис; – гострі та хронічні гепатити. 3. Механічні (підпечінкові) жовтяниці: – внутрішньопечінковий холестаз; – обтурація позапечінкових жовчних проток. Механізм розвитку жовтяниць: 1. При гемолітичній жовтяниці чинником, який призводить до її розвитку, є внутрішньосудинний гемоліз еритроцитів. 2. При паренхіматозній жовтяниці чинником, який зумовлює її розвиток, є порушення вловлювання та зв’язування гепатоцитами білірубіну крові. 3. При механічній жовтяниці чинником, який призводить до її розвитку, є перешкода відтоку жовчі в кишку. Тривалість жовтяниці визначає тяжкість ушкодження печінки. Причини розвитку механічної жовтяниці: 1. Вроджені вади розвитку жовчних проток (атрезії, кісти холедоха, гіпоплазія жовчних ходів, вроджена кістозна трансформація жовчних проток). 2. Доброякісні захворювання жовчних шляхів і підшлункової залози (жовчно кам’яна хвороба, камені жовчних проток, рубцеві стриктури проток, ВСДПК), за пальні захворювання (холангіт, папіліт, гострий і хронічний панкреатит). 3. Первинні та вторинні (метастатичні) пухлини органів гепатобіліарної ділян ки (доброякісні та злоякісні пухлини жовчних шляхів і підшлункової залози, метас тази у ворота печінки, первинний і метастатичний рак печінки), паразитарні захво рювання печінки та жовчних проток.
Механізми розвитку механічної жовтяниці: 1. Тривале підвищення тиску у жовчних ходах призводить до парахолії (повернення білірубіну в кров із гепатоциту), зростання рівня прямого білірубіну. 2. Білірубін відкладається в шкірі і перетворюється у білівердин, що зумовлює шкірний свербіж і жовто зеленувате забарвлення шкіри. 3. Підвищення тиску в протоках призводить до їх розширення вище перешкоди. 4. За тривалого порушення відтоку жовчі ушкоджуються печінкові клітини, що порушує захоплення вільного білірубіну крові і його перетворення у зв’язаний — починає зростати рівень непрямого білірубіну. 5. Цей період супроводжується некрозом гепатоцитів, через що в крові збільшу ється активність амінотрансфераз, виникають гіперхолестеринемія, гіпопротеїне мія, гіпокоагуляція. 6. Тривале існування механічної жовтяниці призводить до печінкової коми, холемічних кровотеч, розвитку біліарного цирозу печінки. Клінічні ознаки механічної жовтяниці: 1. Скарги: – жовтяничність шкірних покривів і склер; – свербіж шкіри; – темна сеча; – знебарвлений кал. 2. Історія захворювання: – виникнення жовтяниці після больового нападу; – безбольова жовтяниця; – поява жовтяниці на тлі холангіту; – повторні епізоди жовтяниці. 3. Об’єктивні дані: а) огляд: – шкіра спочатку лимонно жовтого, а з наростанням жовтяниці — жовто зеленого кольору; – сліди розчухувань на шкірі; б) пальпація живота: – болючість у верхніх відділах живота, більше справа; – збільшення печінки; – позитивний симптом Курвуазьє (пальпація збільшеного неболючого жовчного міхура) — в разі дистального блоку позапечінкових жовчних шляхів. Діагностика механічної жовтяниці: 1. Лабораторні дані: а) клінічний аналіз крові — лейкоцитоз зі зрушенням лейкоцитарної формули вліво, токсична зернистість лейкоцитів до юних форм при запальному генезі меха нічної жовтяниці, зниження показників червоної крові — за тривалої жовтяниці та жовтяниці пухлинного генезу; б) клінічний аналіз сечі — наявність високого рівня жовчних пігментів, у калі —немає стеркобіліну; в) біохімічний аналіз крові: – наявність холестазу — підвищений рівень білірубіну за рахунок прямої фракції, холестерину та лужної фосфатази; – активність перебігу в печінці запальних і дегенеративних процесів — високий рівень альдолази, трансаміназ, лактатдегідрогенази, осадових проб у разі приєднан ня ураження паренхіми печінки; – функціональний стан печінки (вміст білка і його фракцій, протромбіну, фак торів згортання крові, сечовини) змінюється при розвитку печінково ниркової не достатності. 2. Інструментальна діагностика: – УЗД (оцінка діаметру жовчних проток і товщини їх стінки, наявність в них конкрементів, пухлиноподібних утворень); – КТ і МРТ; – дуоденоскопія (огляд ВСДПК); – ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (РХПГ) — за інформатив ністю перевершує УЗД, дає можливість встановити локалізацію перешкоди, а не рідко і її характер; – черезшкірна черезпечінкова або лапароскопічна холангіографія (за інформативністю не поступається РХПГ, але спричинює значно більшу кількість ускладнень); – радіоізотопне сканування печінки (інформативно для діагностики печінкового холестазу та патології печінки); – лапароскопія (використовують, якщо за допомогою інших методів діагноз точ но не встановлено і якщо потрібно отримати додаткові відомості про поширеність процесу).
Класифiкацiя обтурацiйної жовтяницi (за О.О. Шалiмовим i співавт., 1993): І. За рiвнем перешкоди: 1. Непрохiднiсть дистальних вiддiлiв загальної жовчної протоки. 2. Непрохiднiсть супрадуоденальної частини загальної жовчної протоки. 3. Непрохiднiсть початкового вiддiлу загальної печiнкової протоки i розгалуження печiнкових проток. IІ. За етiологiчним чинником: 1. Зумовлена обтурацією жовчими конкрементами, стороннiми тiлами, згустками кровi пiд час гемобiлiї, паразитами, ятрогенними впливами пiд час операцiї. 2. Непрохiднiсть при захворюваннях стiнки жовчних шляхiв — уроджених анома лiях (гiпоплазiя, кiсти, атрезії), захворюваннях (стенозуючий папiлiт i холангiт), рубце вих стриктурах (посттравматичнi, запальнi), доброякiсних пухлинах жовчних шляхiв. 3. Непрохiднiсть, спричинена позапротоковими захворюваннями iз залученням у процес жовчних проток (тубулярний стеноз загальної жовчної протоки панкреа тичного генезу, виразкова хвороба ДПК, парахоледохеальний лiмфаденiт, спайкова хвороба очеревини). III. За тривалiстю захворювання: 1. Гостра (до 10 днiв). 2. Тривала (вiд 10 до 30 днiв). З. Хронiчна (понад 1 мiс). Загальні принципи лікування хворих із механічною жовтяницею: 1. Хворих з механічною жовтяницею госпіталізують у хірургічне відділення (їх обстеження має бути повністю завершено за 5–6 днів). 2. Лікування механічної жовтяниці — хірургічне (строки та методи операції залежать від тривалості жовтяниці, причини та локалізації перешкоди). 3. Передопераційна підготовка — детоксикаційна терапія: – трансфузійна детоксикація з гемодилюцією та форсованим діурезом; – апаратна детоксикація — гемодіаліз, лімфосорбція, плазмаферез, гемосорбція. 4. При механічній жовтяниці застосовують малоінвазивні хірургічні втручання, спрямовані на її ліквідацію: – ендоскопічна папілосфінктеротомія (ЕПСТ); – черезшкірна черезпечінкова холангіостомія; – мікрохолецистостомія або ендоскопічна холецистостомія; – назобіліарне дренування холедоха; – ендоскопічне транспапілярне дренування жовчної протоки (стентування). 5. Після ліквідації жовтяниці та нормалізації основних показників гомеостазу виконують планову операцію, спрямовану на усунення причини її виникнення. Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между... ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала... ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|