Патологічні зміни у м’язах під впливом хронічних перевантажень

Тема: Вплив значних фізичних навантажень на стан

опорно-рухового апарату спортсменів

1. Морфофункціональні зміни опорно-рухового апарату спортсменів під впливом значних фізичних навантажень

2. Патологічні зміни у м’язах під впливом хронічних перевантажень.

3. Морфофункціональні зміни в кістках і суглобово-зв’язковому апараті під впливом значних фізичних перевантажень.

Морфофункціональні зміни опорно-рухового апарату спортсменів під впливом значних фізичних навантажень

Раціональне тренування, коли фізичне навантаження відповідає функ­ціональним можливостям організму спортсмена, сприяє позитивній пере­будові м'язового і кістково-суглобового апарату спортсменів. Однак у разі неправильної організації тренувань можуть виникнути різні функціональні перевантаження, травми і захворювання різних відділів ОРА, що стає значним гальмом у підготовці спортсменів до відповідальних змагань.

Численні морфологічні, біохімічні, фізіологічні дослідження свідчать, що значні фізичні навантаження сприяють значним зрушенням у морфологічних структурах і в хімізмі тканин і органів, зокрема в ОРА. Надмірні навантаження спричинюють деструкцію тканин, порушення мікроциркуляції і обміну речовин. Отримані дані дозволяють вважати, що зворотні функціональні й гістологічні зміни в опорно-руховому апарату, які виникають у результаті м'язового перенапруження, можуть мати місце в спортсменів, що виконують у тренувальному занятті велику кількість (і інтенсивно) стереотипних рухів.

При інтенсивних м'язових навантаженнях витрата енергії різко зростає, у зв'язку із чим більш інтенсивно протікає процес окислювання речовин у м'язовій тканині. Тому збільшується доставка кисню до скелетних м'язів. Якщо кисню для повного окислювання речовин не вистачає, то воно відбувається частково й в організмі накопичується велика кількість недоокислених продуктів, таких, як молочна і піровиноградна кислоти. В організмі утворюється кисневий борг, який погашається в період відпочинку. Споживаний у цей період кисень іде на окислювання недоокислених продуктів обміну речовин, що накопичились в організмі. Це приводить до відхилення ряду важливих констант внутрішнього середовища організму, що не дозволяє йому продовжувати м'язову діяльність.

Таким чином, хронічні перевантаження, перенапруження при заняттях спортом підвищують загрозу травмування й виникнення посттравматичних захворювань у спортсменів, негативно впливають на спортивну працездатність. От чому профілактичні й реабілітаційні заходи входять у комплекс підготовки спортсменів.

Патологічні зміни у м’язах під впливом хронічних перевантажень

При хронічній перевтомі виникають виражені дистрофічні й деструктивні зміни частини м'язових волокон. Є дані про те, що ранній розвиток дистрофічних змін у деяких м'язах пов'язаний з значним порушенням мікроциркуляції, розвитком гіпоксії. Саме м'язові волокна з дистрофічними явищами внаслідок перевтоми є менш стійкими до механічного впливу, тобто травмування. Насамперед у м’язах виникають хронічні мікротравмами (частковий або повний розрив) м'язових волокон. Факторами, які сприяють розриву м'язів, є стомлення, втрата еластичності, м'язові болі.

Слід зазначити, що у виникненні захворювань при м'язовому перевантаженні (перевтомі) певну роль, очевидно, відіграють індивідуальні морфологічні особливості ОРА (наприклад, різне співвідношення повільних і швидких волокон в одному й тому ж м'язі у різних людей).

Експериментально доведено, що менш тривале, але напружене навантаження (до повного знесилення) на велоергометрі приводить до значних зрушень в ультраструктурі різних компонентів м'язового волокна. Відзначено зниження pH м'язів і підвищення лактату в біоптатах м'язів гомілки і стегна після інтенсивних фізичних навантажень. Функціональне перенапруження в окремих м'язових групах і супутнє йому стомлення, що протікає з нагромадженням недоокислених продуктів обміну речовин, приводять до зміни складу тканин, порушенням кровообігу, що проявляється клінічно больовими відчуттями й підвищеною чутливістю відповідних м'язів. У цій фазі ще не відзначається виражених органічних змін у м'язах і повернення до норми можна здійснити. Саме тому дуже важливими є правильно побудоване тренування, відновні і реабілітаційні заходи, які сприяють розслабленню м’язів, покращенню обмінних процесів і відновленню їх працездатності.

Найбільш частими ураженнями м'язів під час нераціональних занять спортом є: мікротравми, частковий і повний розрив м'язів, гострий м'язовий спазм, міалгія, міофіброз, невроміозит.

Мікротравми м'язів виникають у разі одно- чи багаторазової дії травмуючого чинника невеликої сили, систематичних фізичних переван­тажень, довгих стереотипних асиметричних рухів зі статико-динамічним навантаженням. У початковий період у м'язовій тканині немає глибоких порушень її функції та структури, анатомічна цілість м'язового волокна зберігається. Глибока пальпація виявляє підвищену чутливість. Спортсмени продовжують тренування або змагання, іноді після хлоретилового місцевого знеболю­вання. У подальшому під впливом сумації мікротравм, хронічної мікро-травматизації, спортивних перенапружень з'являється сильний біль, який виводить спортсмена з ладу на декілька днів. Тренування можливі тіль­ки після повного функціонального відновлення.

Неповний розрив м'язів виникає внаслідок хронічних мікротравм. Іно­ді спортсмен чує тріск, з'являється сильний біль, порушується функція, виявляється дефект м'язової тканини і крововилив у підшкірну жирову клітковину.

Повний підшкірний розрив м'язів частіше трапляється в місцях пере­ходу їх у сухожилля. У разі повного розриву м'яза раптово виникає гост­рий біль, який змушує спортсмена припинити змагання або тренування. У подальшому через рубцеве переродження м'язових волокон знижується еластичність м'язової тканини і залишається схильність до подібних уш­коджень м'язів у майбутньому.

Гострий м'язовий спазм виникає в момент різкого руху. Раптово роз­вивається обмежений різкий судомний біль, який змушує спортсмена не­гайно припинити рух. Біль поступово переходить у тупий, однак він за­гострюється при спробі повторити рух. Під час пальпації визначають болючу щільність окремих ділянок м'яза. Гострий м'язовий спазм вини­кає в м'язах кінцівок, його необхідно диференціювати з частковим роз­ривом м'язів.

Міалгію (біль у м’язах) спостерігають у найбільш навантажених групах м'язів після одноразових або систематичних фізичних перевантажень наприкінці ін­тенсивного тренування. Причиною міалгії може бути переохолодження, перегрівання, низький або високий атмосферний тиск, порушення режиму тренувань. Пальпація визначає болючість і зниження еластичного тонусу м'язів. Інколи виявляють валикоподібне стовщення окремих пучків м'яза. Частіше міалгію спостерігають у спортсменів-початківців, її необхідно диференціювати із невралгією.

Міогелоз — захворювання, в основі якого лежить перенапруження м'я­зів і зв’язкового апарату. Міогелоз характеризується зниженням елас­тичності м'язів, скованістю рухів, неможливістю розслабити м'язи, по­мірним болем у них. Під час пальпації визначають вузлуваті, трохи бо­лючі ділянки ущільнення, розташовані по ходу м'язових волокон.

Міофіброз — наступна стадія розвитку міогелозу і є наслідком хро­нічного перебігу дегенеративного процесу у м'язовій тканині. У м'язах пальпуються щільні тяжі подовженої форми, характерні для всієї товщі м'яза. Процес незворотний і компенсується гіпертрофією незмінених во­локон, відзначають явища атрофії без зниження м'язової сили. Болю­чість уражених м'язів незначна або відсутня. Можуть з'являтися обме­ження рухомості у суглобах, надриви і розриви м'язів.

Невроміозит — поєднане захворювання м'язів і периферичних нервів дистрофічного характеру зі схильністю до періодичного загострення че­рез фізичне перенапруження з охолодженням. Захворювання починається з підвищення втомлюваності і важкості в кінцівках, потім з'являється біль під час рухів і пальпації. У разі прогресування захворювання м'язи стають дряблими, атрофічними, під час пальпації визначають різні за формою і розмірами щільні вузли, розташовані не по ходу м'язових во­локон.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: