Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Процедура допінг-контролю





Проблема допінгів та антидопінговий контроль у спорті

1. Історія виникнення допінгу.

2. Поняття допінгу. Механізм дії допінгів.

3. Основні групи допінгів.

4. Процедура допінг-контролю.

 

Історія виникнення допінгу

Проблема допінгу в спорті – одна з найбільш гострих і небезпечних, яка створює загрозу здоров’ю спортсмена, непередбачувані наслідки, фальсифікацію результатів, обман суперників та уболівальників – все це дає підстави називати допінг „раковою пухлиною” на тілі спорту.

Слово „doping” вперше з’явилося в англійському словнику у 1889 р. Це слово означало суміш опіуму з наркотиками, яку давали коням-скакунам. Однак це слово не є англійським за походженням, як помилково вказується в деяких джерелах. Слово „dop” відноситься до діалекту кафрів Південно-Східної Африки, що означає міцний напій, який місцеві аборигени застосовували в якості стимулюючого засобу при проведенні релігійних обрядів. За іншою версією слово допінг походить від голландського „doop”, що означає „занурювати”. Воно увійшло в американський сленг, де означало застосування циганами тютюну з домішками насіння дурману для обробки людей перед пограбуванням. Пізніше цей термін стали застосовувати при вживанні незаконних речовин з метою покращення результатів на перегонах коней, борзих і гончих собак.

Допінг– це явище не тільки нашого часу, він не тільки ровесник Олімпійських ігор, але й набагато старіший за них. Відомо, що в ІІ столітті до н.е. грецькі атлети вживали насіння кунжуту, протеїни, психотропні гриби. В останніх війнах існував так званий летальний допінг, який давали льотчикам, парашутистам, десантникам для суперможливостей організму при виконанні завдання. Поступово допінг ввійшов в професійний спорт в 1950-х р. р. ХХ століття (і що саме страшне) охопив юнацький спорт. За даними дослідників кількість смертельних випадків, пов’язаних з допінгом зросла до 200. Смерть наступала безпосередньо на змаганнях, після них, вдома, в клініках, на сборах.



Перший допінг-контроль був проведений на Іграх в 1960 році. Було виявлено біля 20 позитивних випадків, але за відсутності повного списку допінгів і недосконалості методик визначення, санкції на порушників не накладалися.

У відсотковому відношенні за кількістю позитивних випадків допінг-контролю, перше місце належить атлетичній гімнастиці – 15,09%, далі йде силове триборство – 5,0%, футбол – 3,54%, біатлон – 3,13%, важка атлетика – 1,79%, боротьба – 1,26%, велоспорт – 1,08%, легка атлетика – 0,6% та ін.

При Міжнародному олімпійському комітеті (МОК) створена міжнародна комісія, яка розробляла списки заборонених речовин, заборонені методи і розробила Медичний кодекс МОК, що включав питання допінг-контролю. На сьогоднішній день окрім комісії МОК, створене Міжнародне незалежне агентство по боротьбі з допінгом (WADA).

В 2001 році Верховна Рада України ратифікувала Міжнародну Конвенцію по боротьбі з допінгом. В Україні створений національний антидопінговий центр з відповідною лабораторією у його складі.

Поняття допінгу. Механізм дії допінгів

Під допінгомрозуміють введення в організм спортсмена будь-яким шляхом (вдихання, таблетки, ін’єкції та ін.) перед змаганнями, під час або в процесі безпосередньої підготовки до змагань засобів, які штучно підвищують спортивну працездатність і можуть створити небезпеку для здоров’я, за умови, що фармакологічна речовина входить в перелік заборонених МОК препаратів.

Допінгом фармакологічний препарат вважається тільки тоді, коли він сам або продукти його розпаду можуть бути об’єктивно виявлені в біологічних рідинах організму (кров, сеча, слина). Медикаментозне лікування, в результаті якого завдяки своїм властивостям і дозуванню препарату фізична працездатність підвищується вище норми, слід вважати допінгом, який позбавляє спортсмена права на участь в змаганнях.

Механізм дії допінгів

Більшість допінгів, штучно стимулюючи ЦНС, збуджують її, усувають охоронне гальмування, створюють хибне відчуття відсутності втоми, порушують нормальну регуляцію функцій, сприяють виснаженню ресурсів організму, підсилюють післядію навантажень, подовжують період відновлення. Тим самим допінги пригнічують природні фізіологічні реакції, що охороняють організм від перенапруги, сприяють виникненню перенапруження (особливо на фоні деяких відхилень в стані здоров’я, недостатньої тренованості або перевтоми, вікових особливостей, несприятливих умов середовища та ін.) можуть викликати невротичні розлади, гостру серцеву недостатність, інфаркт міокарду і призвести до летальних наслідків. Після короткочасного збудження функцій наступає їх пригнічення і падає працездатність. Під впливом допінгу може порушуватись спортивна техніка і орієнтація, знижуватися логічне мислення, немотивована зміна поведінки, з’явитися немотивована агресивність.

Основні групи допінгів

Виділяють 4 основні групи фармакологічних засобів, віднесених до групи допінгів:

1) стимулятори ЦНС: амфетамін, кофеїн, сіднофен, стрихнін, кокаїн, сальбутамол і т.д.

Ці препарати діють на ЦНС, їх допінгова доза приблизно в 10 раз більша від клінічної. Усуваючи негативне гальмування, вони викликають перезбудження і порушення психіки, невротичні розлади. А симпатоміметики або бета-2-агоністи, що входять у цю групу, негативно впливають на серце і судини, підвищують працездатність, усуваючи надлишкове збудження і відчуття тревоги. І так як спортсмен не відчуває важкість, навантаження, можуть призвести до перенапруження і до смертельного випадку.

Усі бета-2-агоністи заборонені за винятком того факту, що формотерол, сальбутамол, сальметерол і тербуталін дозволені для прийому у вигляді інгаляцій тільки для запобігання і/або лікування бронхіальної астми і викликаними навантаженнями астми/звуження бронхів. Для цього необхідно заповнити бланк Терапевтичне Застосування Забороненої Речовини (ТПЗВ).

Незважаючи на надання заповненого бланку ТПЗВ, якщо лабораторія повідомить про концентрацію сальбутамола (окремо плюс глюкуронід), яка перевищує 1000 нг/мл, це буде вважатися негативним аналітичним висновком, коли гравець не зможе довести, що ненормальний результат був наслідком терапевтичного застосування інгаляційного сальбутамола.

Усі препарати даної групи підвищують фізичну і розумову працездатність, створюють швидкий стимулюючий ефект, тимчасово усувають відчуття втоми, підвищують настрій, зменшують потребу в сні.

Побічні дії: тривожність, безсоння, психічні розлади, порушення серцевої діяльності, смерть. Побічні дії симпатоміметиків: тахікардія і підвищення артеріального тиску, кардіалгії, пітливість, тремор, збудження, мідріаз, судоми, оніміння в кінцівках, бронхоспазм.

Ефедрин (входить до складу антиастматичних засобів) заборонений, якщо його концентрація в сечі перевищує 10 мкг/мл.

2) наркотичні речовини: героїн, бупренорфін, декстроморамід, гідроморфон, метадон, морфій*, оксикокодон, оксиморфон, пентазоцин, петидин.

* Морфій заборонений, якщо його концентрація в сечі перевищує 1 мкг/мл.

Мета вживання наркотичних засобів спортсменом - зниження больових відчуттів; вони пригнічують страх, очікування болю.

При тривалому застосуванні наркотичні засоби призводять: до ейфорії, спортсмен втрачає здатність критично оцінювати події, зниження апетиту, закрепів, свербежу шкіри, фізичної (порушення функції внутрішніх органів) та психічної залежність (неврівноваженість, послаблення пам’яті).

Канабіноїди (наприклад: гашиш, марихуана) заборонені, якщо концентрація одного з їх метаболітів (карбон - ТНС) перевищує 15 нгм/мл.

3) анаболічні стероїди: болденон, метенолон, тестостерон, даназол, надролон і др.

Це одна з розповсюджених і небезпечних груп допінгових речовин. Ці препарати володіють двома ефектами – анаболічним, тобто сприяють швидкому збільшенню білків і м’язової маси (гормон, потрапляючи в клітину, підвищує активність ядерної РНК полімерази – одного з ключових ферментів в синтезі білків), і андрогенним ефектом. Однак, немає жодної системи організму, яка б залишилася осторонь від негативного впливу анаболіків на організм.

Збільшуючи масу скелетної мускулатури і м’язову масу, ці препарати викликають побічну дію – гальмують функцію статевих залоз і гіпофіза, які разом зі скелетною мускулатурою найбільш активно захоплюють гормон. Внаслідок цього в організмі рівень тестостерону знижується, що і обумовлює зниження статевої функції, так званий андрогенний ефект.

Мета вживання анабіолічних стероїдів - збільшення сили, витривалості.

Побічні дії: гепатит, ішемічна хвороба серця (ІХС), сечокам’яна хвороба, пухлини нирок, шлунково-кишкові крововиливи.

У чоловіків - атрофія яєчок, зміни передміхурової залози, зниження кількості сперми, імпотенція. Можуть виникнути злоякісні утворення. Для відновлення нормального рівня сперматогенезу потрібно не менше 6 місяців, а при тривалому застосуванні зміни будуть незворотними.

У жінок - мутація голосу, ріст волосся на верхній губі та підборідді, зменшення молочних залоз, збільшення клітора, волосатості, атрофія матки, аменорея, безпліддя, псевдо-гермафродитизм. Ріст волосся на обличчі, облисіння, збільшення клітора і зміни голосу – незворотні.

Протизаплідні засоби відносяться теж до допінгових речовин, оскільки вони містять стероїди.

Побічні ефекти: 1) психічні розлади – небередбачувані коливання настрою, дратівливість, поява агресивності і розвиток депресії; 2) з боку м’язової системи - в зв’язку з диспропорціональним навантаженням м’язової маси на суглоби, виникає схильність до травм м’язів і сухожиль, запальні захворювання. Патологічний вплив на дитячий організм: передчасне закриття зон росту, ранній статевий розвиток.

Починаючи з 1984 р. тестостерон вважається допінгом, оскільки розроблений метод розмежування ендогенного і екзогенного тестостерону в організмі дорослого чоловіка. Часто у спортсменок – жінок через фізичний і емоційний стрес відсутня нормальна регуляція функції яєчників і розвивається полікістоз яєчників. А при цьому захворюванні підвищується рівень ендогенного тестостерону. При проходженні допінг-контролю підвищену його кількість необхідно обґрунтовувати. Тому перед тим, як їхати на змагання бажано мати медичний висновок лікаря, щоб підтвердити, що такий рівень тестостерону є притаманним для стану організму даної жінки.

Те саме торкається і чоловіків. Прикладом є футболіст команди „Арсенал” Київ Левченко, у якого був виявлений підвищений рівень тестостерону. Цей стан був підтверджений у наступних 8 позитивних пробах при проведенні допінг-контролю. І лише після детального ендокринологічного обстеження було доведено, що такий рівень тестостерону є фізіологічним для даного гравця.

Речовини із антіестрогенною дією: ароматазні інгібітори, кломіфен, циклофеніл, тамоксифен заборонені тільки чоловікам.

Небажання гравця сприяти дослідженням на допінг приведе до висновку, що в пробі біологічної рідини організму міститься заборонена речовина.

4) Пептидні і глікопротеїнові гормони та їх аналоги: соматотропін, кортикотропін, еритропоетин, хоріонічний гонадотропін людини.

Гормон росту (соматотропін) – його застосування вважається неетичним і небезпечним із-за різних шкідливих наслідків, таких як алергічних реакцій, розвиток акромегалії, якщо застосовувати у великих дозах.

Еритропоетин – це глікопротеїн, виробляється в нирках, стимулює утворення червоних кров’яних тілець.

Інсуліноподібний фактор росту (ІСР-1) дозволяється тільки для лікування інсулінзалежного цукрового діабету за призначенням лікаря.

Хоріонічний гонадотропін (НСG) – добре відомо, що застосування цього препарату чоловіками призводить до підвищеного утворення організмом ендогенного тестостерону, що вважається еквівалентним екзогенному прийому анаболічних стероїдів. Проба вважається позитивною на наявність НСG, якщо концентрація НСG в сечі не відповідає звичайному ендогенному утворенню. Тому заборонений тільки чоловікам.

Кортикотропіни – гормони гіпофізу, які неправильно застосовуються для підвищення рівня ендогенних глюкокортикоїдних гормонів у крові з метою отримання ейфорійного ефекту їх дії. Застосування кортикотропіну вважається аналогічним оральному, внутрішньом’язевому, довенному і ректальному застосуванню глюкокортикоїдних гормонів.

Пептидні і глікопротеїнові гормони та їх аналоги збільшують силу, витривалість, розвиток м’язової маси.

Побічні дії кортикотропів: посилений ріст органів - акромегалія, серцево-судинні захворювання, менструальні розлади, зниження лібідо, скорочення тривалості життя.

Заборонені методи:

1) аутогемотрансфузія – переливання власної крові спортсмена за кілька днів до змагань з метою підвищення фізичної працездатності або чужої крові;

2) фармакологічні, хімічні і фізичні маніпуляції – використання маскуючих речовин і методів, які можуть змінити склад сечі для проведення аналізів; ректальне введення повітря плавцям і т.д.

Маскуючі речовини заборонені. Це продукти, що мають потенціал знижувати виділення заборонених речовин, приховувати їхню присутність у сечі або інших пробах, що використовуються в допінг контролі, або змінювати гематологічні параметри. До них відносяться: діуретики, епітестостерон, пробенецид, поліциклічні речовини.

Фальсифікація результатів допінгового контролю полягає в різного роду маніпуляціях, що спрямовані на спотворення результату. Окрім прийому маскуючих речовин, можливі підміни сечі (катетеризація і введення в сечовий міхур вільної від заборонених речовин сечі, або рідини, що імітує сечу, навмисне забруднення сечі ароматичними з’єднаннями, що унеможливлюють ідентифікацію допінгу, проведення хірургічних операцій (підшивання під шкіру плаценти). На сьогоднішній день високочутливі методи аналізу визначають заборонені речовини, що були прийняті за останні тижні, навіть місяці. Крім того, відпрацьовані методики, які визначають кров’яний допінг – переливання спортсмену власної або чужої крові перед стартом. Тривалий час відомий футболіст Марадона водив за носа службу допінг-контролю. Закріпивши у промежину пластиковий пакет із нормальною сечею, він входив до туалету і спокійно в присутності офіцеру допінг-служби переливав її в ємність для аналізу. Фахівцям тривалий час не вдавалося визначити, що він є наркоманом. Тому, враховуючи хитрощі спортсменів з 2005 року впроваджено брати на аналіз і кров спортсмена.

Класи речовин, які мають певні обмеження:

1) Глюкокортикоїдні гормони заборонені при оральному, ректальному, внутрішньом'язовому, довенному застосуванні. Для всіх інших способів прийому необхідно заповнити бланк Терапевтичне Застосування Забороненої Речовини (ТПЗВ). Побічні дії глюкокортикостероїдів: ураження ШКТ (ерозії, виразки шлунка та 12-ти палої кишки); кушингоїдний синдром; артеріальна гіпертензія; остеопороз кісток і хребта; стероїдний цукровий діабет; порушення менструального циклу; катаракта, шкірні крововиливи; психози.

До того часу, поки гравець не зможе довести, що висока концентрація речовини була виявлена внаслідок фізіологічного або патологічного стану, буде вважатися, що проба містить заборонену речовину.

Надання дозволу Терапевтичного Застосування забороненої речовини вважається недійсним, якщо в сечі гравця міститься діуретик разом із граничним або навколограничним рівнями заборонених речовин.

2) Внутрішньосудинні ін’єкції місцевоанастезуючих речовин: анестезин, меновазин, новокаїн, дикаїн, совкаїн, лідокаїн, тримекаїн, піромекаїн.

ОБУМОВЛЕНІ РЕЧОВИНИ

Відповідно до Кодексу Всесвітнього Антидопінгового Агентства (10.3): „До переліку Заборонених Препаратів можуть входити обумовлені речовини, які особливо підпадають під положення про ненавмисні порушення антидопінгових правил через їх часту присутність у медичних препаратах, або речовини, які не вважаються надзвичайно ефективними допінговими агентами". Допінгове порушення, яке включає такі речовини, може призвести до зменшення санкцій, як це передбачено Кодексом: „...Спортсмен може довести, що використання такої специфічної речовини не було здійснене з метою покращення спортивних результатів..."

Обумовлені речовини" включають:

1) Стимулятори: ефедрін, 1-метиламфетамін, метилефедрін.

2) Каннабіноїди.

3) Агоністи бета-2-адреноміметиків для вдихання (окрім кленбутеролу).

4) Сечогінні препарати.

5) Маскувальні агенти: пробенецид.

6) Бета-блокатори.

7) Алкоголь.

Необхідно відмітити, що за даними деяких спеціалістів, у 2012 р. відбудуться перші Ігри, де будуть виступати „суперспортсмени”. Припускають, що в умовах жорсткої боротьби знайдуться атлети, які будуть готові з ризиком для життя до генетичної модифікації. Але деякі вчені заявляють, що лікарі розробляють спеціальні тести для виявлення трансгенних спортсменів.

Процедура допінг-контролю

Перед матчем, у якому проводиться процедура допінг-контролю, лікар команди одержує від офіційної особи ФФУ, що здійснює допінг-контроль, формуляр 0-1 "Список медикаментів, що використовувалися", заповнює його, підписує і особисто повертає вказаній особі до початку ігри. Всі медикаменти, які приймалися гравцем або вводилися йому протягом попередніх 72 годин до матчу, декларуються лікарем команди у формулярі 0-1 з указівкою назви медикаменту, діагнозу, дози, коли і на який термін він був прописаний, а також способу прийому.

Процедура взяття аналізу специфічна: між таймами представники обох команд тягнуть один для одного жереб, визначаючи таким чином по двоє футболістів з команди, які здаватимуть аналіз сечі (номера гравців для представників команд не оголошуються). За 15 хв до закінчення матчу представникам команд повідомляються номери гравців, які будуть проходити допінг-контроль. „Щасливчики” впродовж 5-ти хв. після матчу повинні прибути в спеціальну допінг-кімнату на стадіоні. У разі запізнення гравця караються клуби, а гравця попереджають про можливість його дискваліфікації. Футболістові може автоматично бути зарахована позитивна допінг-проба, оскільки за 15-20 хв можна вжити контрагенти, що очищують організм від низки допінгових речовин. У кімнаті допінг-контролю спортсмена уважно оглядають офіцери допінг-служби і спостерігають за процесом збору порції сечі. Було багато заперечень, мовляв за релігійними законами мусульманам не дозволяється показувати інтимні частини свого тіла. Але ж таким чином можна легко приховати правдивість аналізу (Марадона). Тому з 2005 року впроваджено до аналізу сечі проводити забір крові на вміст допінгу. Якщо протягом двох годин футболіст не зміг здати пробу, а рейс літака не можна затримувати, то разом з гравцем вилітає офіцер допінг –контролю і бере пробу в літаку або під час повернення до клубу.

Свій зразок урини, що знаходиться у мензурці, футболіст, який здав зразок, особисто, в присутності вказаних в п. 6.3. осіб, наливає 50 мл урини в пробірку "А" і 25 мл - у пробірку "В". У винятковому випадку об'єм урини повинен бути не менше 35 мл і 15 мл відповідно.

Футболіст особисто щільно закриває кожну пробірку (контейнер) зі своєю уриною, містить пробірку "А" у контейнер "А", пробірку "В" у контейнер "В" і запаковує. Якщо контейнер являє собою спеціалізовану стандартну пробірку для розміщення зразків урини, футболіст особисто наливає урину в контейнери "А" і "Б" та щільно закриває кожний. Офіцер служби допінг-контролю ФФУ, делегат (інспектор) ФФУ та представник команди повинні ретельно спостерігати за діями футболіста та впевнитися у правильності всіх цих операцій.

Потім офіцер служби допінг-контролю ФФУ в присутності футболіста та супроводжуючого його представника команди виконує тест на величину рН та перевіряє питому вагу, використовуючи для цього останні краплі урини в мензурці.

Контейнери з пробами "А" і "В" усіх футболістів, що здали зразки урини, розміщуються у кейсі, опечатуються та з відповідними копіями формулярів "0-4", "0-5" і "0-6" доставляються в Лабораторію особисто офіцером служби допінг-контролю ФФУ.

Виявлення допінгу загрожує спортсмену суворим покаранням: при першому виявленні заборонених речовин (окрім симпатоміметиків, таких як ефедрин) він дискваліфікується на 2 роки, при повторному – пожиттєво. У випадку прийому симпатоміметиків перший раз – дискваліфікація на 6 міс., в другий раз – на 2 роки, в третій – пожиттєво. При цьому покаранню підлягає також тренер, лікар і менеджер, що спостерігали за спортсменом. Застосування лікарських речовин, що містять допінг перед змаганнями також заборонено. В футболі – якщо перевірка була на початку сезону, то методи покарання вибирає сам клуб. А от якщо у гравця в чемпіонаті України визначили наявність допінгу після матчу, то він буде дискваліфікований від 6 міс до 1 року, а його клуб – оштрафовано на 10000 швейцарських франків.

На сьогоднішній день існує достатня кількість фармакологічних речовин, які підвищують адаптацію організму до фізичних навантажень. Слід відмітити принципову різницю між цими речовинами і допінгами. Допінг – це свого роду удар, розрахований на короткочасне підвищення працездатності, часто з важкими наслідками, аж до смерті, а дозволені препарати спрямовані на зміцнення організму, діють на фактори, що обмежуюють працездатність.

Альтернатива допінгу не обмежується фармакологією. Це і здоровий спосіб життя, раціональне харчування, грамотне застосування фізичних навантажень, і відпочинок, і різноманітність тренувальних засобів, і психологічний вплив і багато, багато іншого.

 

 









Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2021 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.