Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Результати розгляду заяв та повідомлень про злочини





Органами внутрішніх справ в Україні у 2006 р.

Кількість заяв та повідомлень про злочини, що надійшли до ОВС  
Кількість заяв та повідомлень про злочини, по яких прийнято рішення  
Частка від кількості заяв та повідомлень, що надійшли до ОВС (у %) 98,5
Кількість заяв та повідомлень про злочини, по яких не прийнято рішення  
Частка від кількості заяв та повідомлень, що надійшли до ОВС (у %) 1,5
Кількість заяв та повідомлень про злочини, по яких прийнято одне з наступних рішень: про порушення кримінальної справи  
Частка від кількості заяв та повідомлень, по яких прийнято рішення (у %) 14,6
про підготовку протокольного провадження (ст.430 КПК)  
Частка від кількості заяв та повідомлень, по яких прийнято рішення (у %) 0,4
про відмову в порушенні кримінальної справи  
Частка від кількості заяв та повідомлень, по яких прийнято рішення (у %) 68,5
про передачу за підслідністю та підсудністю  
Частка від кількості заяв та повідомлень, по яких прийнято рішення (у %) 16,5
Кількість заяв та повідомлень про злочини, за якими ОВС у порушенні кримінальних справ було відмовлено з різних підстав, але в подальшому прокурорами такі постанови були скасовані як необґрунтовані і порушені кримінальні справи  
Частка від кількості заяв та повідомлень про злочини, по яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи (у %) 0,9

В таблиці представлені частки, розраховані щодо різних показників, взятих за ціле. Зазвичай у таблицях використовуються частки розраховані до одного показника, взятого за ціле, або частки, які, розраховуються щодо різних показників, які беруться за ціле при кожному наступному діленні. Так, для показників кількості заяв та повідомлень про злочини, по яких прийнято рішення, та кількості таких заяв, по яких рішення не прийнято, цілим буде загальна кількість заяв та повідомлень про злочини, що надійшли до ОВС. Для показників кількості заяв та повідомлень про злочини, по яких прийнято одне з можливих рішень (про порушення кримінальної справи тощо), цілим є загальна кількість заяв та повідомлень про злочини, по яких прийнято рішення.

У разі потреби ці дані можуть бути представлені в окремих таблицях меншого розміру або у діаграмах, в яких будуть наведені частки щодо кожного з показників, прийнятих за ціле. Якщо у тексті аналізу вже зазначалися абсолютні показники, то у таких таблицях або діаграмах можуть міститися тільки відповідні відносні показники. Найбільш зручною формою представлення цих даних є секторальна діаграма, тобто діаграма, побудована на представленні кола як цілого, що складає 100%, і відображенні його частин як секторів кола, величина яких відповідає значенню частки. Секторальна діаграма є найбільш наочною формою візуального представлення відносних показників структури, яка дозволяє порівнювати дані по різних територіальних одиницях та за різні періоди.

Приклад

 

Рис. 2. Розподіл заяв та повідомлень про злочини за характером

Прийнятого по них рішення органами внутрішніх справ

В Україні у 2006 р.

Рівень злочинності

 

Рівень злочинності являє результат зіставлення масштабу злочинності (абсолютних показників стану злочинності) з масштабом територіальної одиниці, в якій вона існує. Інтегративним показником масштабів територіальної одиниці вважається кількість її населення. Показником рівня злочинності є коефіцієнт злочинності – відносний показник, який утворюється шляхом співвідношення певного абсолютного показника стану злочинності та кількості населення, що мешкає на даній території.

В залежності від того, який абсолютний показник злочинності використовується, виділяють наступні різновиди зазначеного коефіцієнту:

Ø кількість зареєстрованих злочинів – коефіцієнт злочинності або коефіцієнт інтенсивності злочинності, рівень злочинності;

Ø кількість виявлених осіб, які вчинили злочини – коефіцієнт злочинної або кримінальної активності;

Ø кількість засуджених осіб – коефіцієнт судимості;

Ø кількість осіб, які потерпіли від злочинів – коефіцієнт віктимності (від лат. victima – жертва);

Ø обсяг матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення злочинів, – коефіцієнт збитковості злочинності.

Для уникнення непорозумінь слід вживати для позначення певного коефіцієнту єдиний термін.

Кримінологічний зміст коефіцієнту злочинності полягає у тому, що він відбиває кількісні параметри кримінологічних явищ у чистому вигляді, усуваючи вплив на них чисельності населення певної територіальної одиниці, як загального фактору, який позначається на всіх соціальних процесах та явищах, які в ній відбуваються. Коефіцієнти злочинності різних територіальних одиниць на відміну від її абсолютних показників є придатними для порівняння і дозволяють адекватно оцінити рівень злочинності в кожній з них.

Приклад

У 2006 р. у Донецькій області було зареєстровано 51591 злочин, а в Запорізькій – 25419, тобто згідно з цими даними рівень злочинності у Донецькій області нібито був у 2,1 раза вищий, ніж у Запорізькій. Але населення Запорізької області становило лише 1,8 млн., а населення Донецької – 4,6 млн. Відповідно коефіцієнт злочинності в Донецькій області становив 1125, а в Запорізькій – 1375, тобто насправді рівень злочинності є більш високим саме в Запорізькій області.

 

Використовуються загальні, тобто розраховані на основі абсолютних показників, що характеризують стан злочинності в цілому, та спеціальні або деталізовані коефіцієнти злочинності (злочинної активності тощо), які являють собою кількість злочинів певного виду (складу) або групи (загальнокримінальні, злочини економічної спрямованості тощо), осіб, що вчинили такі злочини, що припадає на все населення або населення, що належить до певних статевих, вікових та інших соціальних груп.

Коефіцієнти злочинності розраховується за формулою:

,

де – абсолютний показник стану злочинності (кількість зареєстрованих злочинів, кількість виявлених осіб, які їх вчинили тощо), – кількість населення, що проживає на певній території у певний період часу, – певна стандартна кількість населення. При обчисленні коефіцієнту злочинності, спочатку з’ясовується, скільки злочинів (злочинців тощо) припадає на одного жителя даної територіальної одиниці, а потім ця величина помножується на встановлену стандартну кількість населення.

Стандартна кількість населення може становити 100 тис., 10 тис. та 1 тис. Вибір величини стандартної кількості населення залежить від чисельності жителів даної територіальної одиниці, наочності представлення даного показника та зручності його порівняння з аналогічними показниками щодо інших територіальних одиниць. Для великих територіальних одиниць (країна, область, велике місто) коефіцієнти розраховуються на 100 тис. населення, для середніх (район, місто) – на 10 тис. населення, для малих (невелике місто, селище міського типу, мікрорайон) – на 1 тис населення.

Значення коефіцієнту злочинності легко змінюється в залежності від того, яка стандартна кількість населення використовується, шляхом перенесення коми на один знак. Так, коефіцієнт інтенсивності злочинності в Україні у 2006 р. у розрахунку на 100 тис. всього населення дорівнює 902, на 10 тис. – 90,2, на 1 тис. – 9,02.

При визначенні кількості населення, відносно якого слід розраховувати коефіцієнти злочинності, рекомендується обирати для розрахунків показник наявного населення, тобто кількість осіб, які постійно проживають на даній території (постійне населення), та тимчасово перебувають на ній. Тимчасово перебуваючи на певній території, особи впливають на стан злочинності і мають враховуватися при обрахуванні цих коефіцієнтів.

Кількість населення фіксується органами статистики на певну дату поточного року. Якщо період, за який здійснюється аналіз, складає рік або більше, для розрахунку коефіцієнту злочинності може бути взята кількість населення на початок року, на кінець року або середньорічна кількість населення (сума кількості населення на початок та кінець року, поділена на два).

Приклад

В Україні у 2006 р. кількість населення на початок року складала 46929,5 тис., на кінець року – 46646 тис., середньорічна – 46787,7 тис. Наведемо приклади обчислення коефіцієнтів інтенсивності злочинності в Україні у 2006 р. у розрахунку на 100 тис. всього населення з використанням всіх трьох показників кількості населення:

; ;

 

Якщо брати для розрахунку кількість населення на початок даного року коефіцієнт злочинності буде дещо вище або нижче в залежності від того, збільшується чи зменшується кількість населення (в даному прикладі населення зменшується, а коефіцієнт злочинності відповідно збільшується), а якщо взяти середньорічну кількість населення, то коефіцієнт злочинності буде дорівнювати середній величині між аналогічними показниками, розрахованими за кількістю населення на початок і на кінець року.

Якщо кількість населення протягом тривалого періоду щорічно змінюється незначним чином, а це справедливо для України та більшості країн Європи, то коефіцієнти, розраховані на основі будь-якого з трьох вказаних показників кількості населення, будуть мати досить близькі значення, тобто використання в процесі аналізу кожного з них є цілком прийнятним. При виборі показника в цьому випадку слід враховувати наявність відповідних показників у державній статистиці. За наявності відповідних даних рекомендується розраховувати коефіцієнти на основі кількості населення, що була зафіксовано на кінець певного року. Можна використовувати і показник середньорічної кількості населення, але його доведеться вираховувати самостійно, оскільки відповідні відомості рідко з’являються в офіційних статистичних виданнях. Якщо аналіз здійснюється за період менше року, для розрахунку коефіцієнту береться кількість населення на дату, якою закінчується даний період. При обчислюванні коефіцієнтів за різні роки та у різних територіальних об’єктах для забезпечення коректності порівняння доцільно використовувати показник кількості населення одного виду – тільки на кінець року, або тільки середньорічну.

Для розрахунку коефіцієнтів злочинності може братися все населення, тобто населення всіх вікових груп, включаючи дітей віком від 0 до 14 років, або населення, яке досягло віку кримінальної відповідальності, тобто 14 років і старше. Величина коефіцієнта злочинності, обчисленого у другий спосіб, враховуючи кримінологічний зміст показника є більш точною, але характер та величину змін рівня злочинності в часі обидва коефіцієнти відображають практично однаково.

Використання в процесі кримінологічного аналізу злочинності даних щодо кількості населення у віці кримінальної відповідальності пов’язано з серйозними труднощами, оскільки в державній статистиці населення відповідні показники щороку не обраховуються. Крім того, оскільки вік настання кримінальної відповідальності істотно розрізняється в різних країнах, їх порівняння за коефіцієнтами злочинності, розрахованими таким чином, є некоректним. Через це, на практиці частіше використовуються коефіцієнти злочинності, розраховані на все населення.

В усіх випадках слід чітко вказувати, який саме показник населення використано для розрахунку коефіцієнту злочинності.








Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.