Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Сутність недобросовісної конкуренції, її прояв у банках





Тема 3. Недобросовісна конкуренція та промислове шпигунство в банках

Мета лекційного заняття: формування у студентів сучасного економічного мислення щодо сутності грошей та еволюцію виникнення, ознайомити з натурально-речовими формами, виховувати інтерес до майбутньої професії економіста-фінансиста.

Лекція № 3 (2 год.)

1. Сутність недобросовісної конкуренції, її прояв у банках.

2. Поняття промислового шпигунства в банках.

3. Можливі способи залучення до роботи працівників банку
промисловими шпигунами.

Питання на самостійне опрацювання:

1. Неправомірне використання ділової репутації банку (л).

2. Створення перешкод банку у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг (л).

Основна література

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7.12.2000 р. №2121-ІІІ. із змінами та доповненнями.

2. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. № 679-XIV із змінами та доповненнями.

3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій: Затверджено постановою Правління НБУ від 17.07.2001 р. № 275. із змінами та доповненнями.

4. Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття філій, представництв, відділень: Затверджено постановою Правління НБУ від 31.08.2001 р. №375.із змінами.

5. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків України: Затверджено постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368.

6. Банківські операції: Підручник/ За ред. А. М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

7. Банківські операції: Навчальний посібник / В.І. Капран, М.С. Кривченко, О.К. Коваленко, С.І. Омельченко.– К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 208с.



8. Шевченко Р. І. Банківські операції: Навч.-метод, посіб. для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2003.

 

Сутність недобросовісної конкуренції, її прояв у банках

 

У системі взаємовідносин суб’єктів ринку існують різні за сутністю, взаєморозумінням і напруженістю стосунки. Залежно від становища суб’єкта ринку, зміни його інтересів, кон’юнктури рин­ку ці стосунки можуть перебувати у площині як повного порозуміння, так і антагоністичного протиборства. Визначають кілька видів взаємовідносин, які відображають стан стосунків суб’єктів ринку у процесі їх комерційної діяльності, серед них:

– співпраця — сумісні й тісні ділові відносини суб’єктів ринку на основі загальних інтересів з метою удосконалення методів роботи, спрямованої на збільшення прибутків;

– взаємодія — узгоджені дії для досягнення максимального ефекту отримання вигоди і прибутку;

– конкуренція — змагання між суб’єктами ринку з метою здо­буття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єк­тами ринку;

– суперництво — антагоністичні дії, побудовані на непримиренності позицій, інтересів і методів роботи щодо отримання переваг на ринку;

– протиборство — гостра антагоністична боротьба за заволодіння ринком, під час якої застосовуються дуже жорсткі заходи впливу на суперників такої боротьби.

Ураховуючи вищенаведене, можна зазначити, що конкуренція посідає центральне місце у взаємовідносинах суб’єктів ринку і характеризується переходом від їх сумісних, партнерських дій на ринку до таких, що спрямовані на обмеження можливостей кожного із суб’єктів впливати на загальні умови кон’юнктури ринку.

Виробнича діяльність в умовах конкуренції повинна відповідати таким вимогам:

– підвищення якості товарів і послуг;

– зниження цін і надання пільг;

– розвиток до- і післяпродажного обслуговування;

– розроблення нових видів товарів і послуг з використанням наукових і технічних досягнень та ін.

Тобто, конкуренція є важливим інструментом ринку і головною складовою взаємовідносин його суб’єктів. Водночас вона є найсильнішим засобом зниження цін і задоволення споживчого попиту, удосконалення виробництва і якості товарів та послуг, розвитку економіки країни. Таким чином конкуренція — це потужний інструмент ринкової економіки, без якого не можуть розвиватись ринкові відносини, її всіляко повинна заохочувати і захищати держава.

Україна сьогодні має досить повне правове регулювання конкурентних відносин, що забезпечує умови для розвитку конкуренції та її захисту. Основними правовими актами тут є: Конституція України, Закони України «Про захист економічної конкурен­ції» та «Про захист від недобросовісної конкуренції». Крім того, окремі положення правового регулювання конкурентних відносин викладені у нормах антимонопольного, кримінального, адміністративного законодавства.

Разом з тим слід зазначити, що метою конкуренції є не виробництво товарів і послуг, а виробництво прибутку, перше — це тільки умова останнього. Тому в конкуренції виявляються методи, не сумісні з заведеними на ринку. Діяльність суб’єктів ринку з використанням таких методів конкуренції називають недобросовісною конкуренцією. Згідно з Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції» під останньою розуміють будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Метою недобросовісної конкуренції є діяльність суб’єктів ринку, спрямована на забезпечення або закріплення своїх позицій чи переваг на ринку за рахунок послаблення можливостей конкурентів. Оскільки така діяльність руйнує конкурентні відносини і завдає істотної шкоди конкуренції і конкурентам — суб’єктам підприємницької діяльності, а також споживачам, вона заборонена законом. Зокрема, законодавство забороняє недобросовісну (нечесну) поведінку підприємців, яка завдає шкоди інтересам інших підприємців і вод­ночас створює загрозу суспільним інтересам у забезпеченні ефективних конкурентних процесів в економіці в цілому. Заборона недобросовісної конкуренції зафіксована у ст. 42 Конституції України.

Перелік дій, що визнаються як недобросовісна конкуренція, дається у главах 2—4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Зокрема, у Законі визначено три види правопорушень: а) неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання; б) створення перешкод суб’єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг; в) неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

Безпосередніми діями, пов’язаними з недобросовісною конкуренцією, вважаються:

– неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;

– неправомірне використання товару іншого виробника;

– копіювання зовнішнього вигляду виробу;

– порівняльна реклама;

– дискредитація суб’єкта господарювання (підприємця);

– купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом;

– схилення до бойкоту суб’єкта господарювання (підприємця);

– схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника);

– схилення суб’єкта господарювання (підприємця) до розірвання договору з конкурентом;

– підкуп працівника постачальника або покупця (замовника);

– досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

– неправомірне збирання, розголошення або схилення до розголошення та використання комерційної таємниці.

Указаний перелік дій не має вичерпного характеру, оскільки з розвитком ринкових відносин з’являтимуться нові види недобросовісної конкуренції. Тому слід зауважити, що основним у визначенні дій недобросовісної конкуренції є будь-яка поведінка, засіб конкурентної боротьби, які будь-яким чином суперечать звичаям чесної підприємницької практики, пов’язані з порушенням заведених на ринку норм і правил, що мають місце у відносинах між конкуруючими суб’єктами.

Недобросовісна конкуренція переслідується також і на міжнарод­ному ринку. Так, відповідно до ст. 10 Паризької конвенції з охорони промислової власності ( 1983 р.), актом недобросовісної конкуренції є будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торгових домах. Насамперед підлягають забороні:

– усі дії, що можуть будь-яким чином створювати плутанину щодо підприємств, товарів, промислової і торговельної діяльності конкурента;

– неправдиві твердження при здійсненні комерційної діяльності, здатні дискредитувати підприємства, товари, промислову або торговельну діяльність конкурента;

– вказівки або твердження, використання яких при здійсненні комерційної діяльності може ввести в оману стосовно характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до використання або кількості товару.

Беручи до уваги ситуацію, що склалась на ринку банківських послуг, можна вважати, що сьогоднішні її особливості загострили конкурентну боротьбу банків. Практично всі операції, які проводять банки, здійснюються в умовах підвищеного ризику, пов’язаного не тільки зі складною економічною ситуацією, а й з посиленням агресивної поведінки банків у взаємовідносинах між собою. У деяких випадках такі взаємовідносини набувають антагоністичного, безкомпромісного ха­рактеру і здійснюються в умовах жорсткої конфронтації. Поряд із взаємовизнаними методами конкуренції, спрямованими на удосконалення банківського виробництва, вироблення ефективніших форм і способів отримання прибутку, досить часто використовуються методи недобросовісної конкуренції.

Основною метою недобросовісної конкуренції в банківській сфері є прагнення банку-конкурента поліпшити або закріпити своє становище чи здобути перевагу на ринку за рахунок послаблення позицій конкуруючих банків і введення в оману клієнтів. Жертви недобросовісної конкуренції відчувають її результати зазвичай через зміни на ринку банківських послуг, насамперед як несподівані для себе негативні умови.

Недобросовісну конкуренцію і промислове шпигунство проти банків можуть вести конкуруючі банки, клієнти, партнери, кримінальні елементи, інші суб’єкти.

Особливістю недобросовісної конкуренції з боку клієнтів може бути неправомірне створення вигідних або сприятливих для них умов укладення угод, незаконного, невиправданого отримання кредитів, поширення неправдивих, неточних або неповних відомостей про банк, особливо у випадках простроченої заборгованості йому, та ін. Характерним є вплив клієнтів на службовців банку з метою запоруки та позитивного вирішення вигідних для клієнтів справ.

Через клієнтів недобросовісну конкуренцію щодо банку можуть вести інші особи. Клієнти можуть здійснювати збір інформації про діяльність банку, в тому числі таємної та конфіденційної, наглядати за окремими працівниками та організовувати їх підкуп, знаходити канали втрати інформації, вивчати характер і особливості діяльності банку.

Серед дій недобросовісної конкуренції, що можуть застосовуватись банками-конкурентами, можна назвати такі:

– переманювання клієнтів і співробітників з одного банку до іншого;

– зрив угод і договорів через поширення неправдивої інформації;

– незаконне отримання конфіденційної і таємної інформації та її використання з метою завдати шкоди банку;

– шантаж і компрометація керівництва і провідних співробітників банку;

– поширення неправдивих, неточних або перекручених, неповних відомостей, що здатні завдати шкоди громадській оцінці діяльності та стану банку;

– зловживання домінуючим становищем банку на ринку банківських послуг та ін.

У деяких випадках прийоми недобросовісної конкуренції можуть застосовуватись і партнерами банку, особливо в інтересах третіх осіб. Насамперед це передання інформації щодо клієнтів, акціонерів, а також інших партнерів. Така діяльність може проводитись як цілеспрямовано, так і побічно.

Відомі випадки застосування дій недобросовісної конкуренції кримінальними елементами, зокрема з метою просування на ринок «своїх» суб’єктів господарювання, а також прагнення встановити контроль над окремими банками. Зазвичай у таких випадках спочатку створювалися різноманітні перешкоди діяльності банків, а потім надавались умови і пропозиції щодо їх усунення.

Причинами, які обумовлюють недобросовісну конкуренцію, в тому числі і на ринку банківських послуг, є корупція і тінізація економіки, вузькість ринків діяльності суб’єктів господарювання, розходження інтересів ділових партнерів, недостатня професійна підготовка спеціалістів і керівників комерційних структур, неефективні технології виробництва та застаріле обладнання, що використовуються підприємствами та банками, жорстка податкова політика, криміналізація окремих сфер жит­тя і діяльності населення.

Відповідно до чинного законодавства за недобросовісну конкуренцію передбачається адміністративна, цивільна або кримінальна відповідальність.

Кримінальна відповідальність передбачена за злочини, що порушують вимоги законодавства про охорону комерційної таємниці, охорону прав на товарний знак, а також за злочини, що пов’язані з досягненням неправомірних переваг у конкуренції.

Цивільно-правовою санкцією за недобросовісну конкуренцію є відшкодування збитків. Збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному цивільним законодавством.

Адміністративна відповідальність передбачає дві спеціальні санкції за окремі види порушень, що визнаються недобросовісною конкуренцією. Однією з них є вилучення товарів з неправомірно використаними позначками та копій виробів іншого суб’єкта господарювання. Другою — офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей у строк і способом, визначеним законодавством.

Крім того, згідно зі ст. 164.3 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках неправомірного використання ділової репутації суб’єкта господарювання, створення йому перешкод у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг, а також за наявності фактів неправомірного збирання, розголошення та використання комерційної таємниці на порушників може бути накладено штраф у розмірі від 9 до 18 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як показує практика роботи банків та інших комерційних підприємств, основними заходами, що використовуються для протидії недобросовісній конкуренції, можуть бути:

– досконале вивчення ринків та їх суб’єктів;

– вибір методів поведінки з суб’єктами ринку, використання ділових зв’язків і партнерів для вироблення компромісних рішень з конкурентами;

– створення нормативної бази підприємств, банків, яка б регламентувала порядок взаємовідносин їх персоналу з зовнішнім середовищем;

– визначення найбільш вірогідних конкурентів і складання прогнозів розвитку взаємовідносин з ними;

– включення до технологій операцій і угод елементів їх захисту;

– ведення комерційної розвідки в середовищі конкурентів;

– періодичне публічне оголошення результатів своєї діяльності;

– створення спілок, асоціацій і вироблення відповідних правил поведінки на ринку, які забезпечують дотримання його суб’єк­тами чесних правил і звичок.

 









Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2021 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.