|
Фактори соціальної реабілітаціїПерша група факторів – це макрофактори, до яких належать космос, планета, країна, суспільство, держава. Вони впливають на всіх жителів планети, на великі групи людей різних країн. Друга група – мезофактори – це умови, що виділяються за національними ознаками, місцем і типом розселення (регіон, місто, селище, село), за належністю до аудиторії тих чи інших мереж масової комунікації (радіо, телебачення, кіно тощо). Третю групу складають мікрофактори, до яких включають сім’ю, ровесників, організації, в яких відбувається соціальне виховання. Вплив мікрофакторів на розвиток людини з особливими потребами здійснюється через осіб, у взаємодії з якими перебігає все її життя (рідні, родичі, ровесники, сусіди, вчителі та ін.).
4. Психологічна реабілітація – система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, якостей, властивостей особи, створення сприятливих умов для розвитку та утвердження особистості (З А К О Н У К Р А Ї Н И Про реабілітацію інвалідів в Україні (ст.1) м. Київ, 6 жовтня 2005 року N 2961-ІV). Це відновлення втрачених психічних утворень або психічних операцій. Психічні функції можуть бути порушені як в результаті травми, фізичної або психічної, так і в результаті спотворень в процесі розвитку (наприклад, гіперопіка батьків, неповна сім'я, неадекватна референтна група і так далі). Мета психологічної реабілітації полягає проведенні заходів щодо своєчасної профілактики і лікування психічних порушень, по формуванню у пацієнта свідомої і активної участі в реабілітаційному процесі. Психокорекція – це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психологічного розвитку чи поведінки людини з допомогою спеціальних заходів психологічного впливу. Психологічна підтримка – система соціально-психологічних, психолого-педагогічних способів і методів допомоги особі з метою оптимізації її психоемоційного стану в процесі формування здібностей і самосвідомості, сприяння соціально-професійному самовизначенню, підвищенню конкурентоспроможності на ринку праці та спрямуванню зусиль особи на реалізацію власної професійної кар'єри. Психолого-педагогічний супровід – системна діяльність практичного психолога та корекційного педагога, спрямована на створення комплексної системи клініко-психологічних, психолого-педагогічних і психотерапевтичних умов, що сприяютьзасвоєнню знань, умінь і навичок, успішній адаптації, реабілітації, особистісному становленню особи, нормалізації сімейних стосунків, її інтеграції в соціум. Психологічна адаптація – система заходів, спрямованих на формування в особи здатності пристосовуватися до існуючих у суспільстві вимог та критеріїв за рахунок присвоєння їй норм і цінностей даного суспільства. Психологічна реабілітація проводиться із врахуванням результатів діагностики психологічних якостей, здібностей та інтересів молоді з особливими потребами. Психологічна реабілітація полягає в тактовному втручанні в процеси психічного й особистісного розвитку людини з метою усунення відхилень у цих процесах, що має вплив не лише на особистість, але й на організацію життєдіяльності його оточення. Вона включає психодіагностичні обстеження, психокорекційні заходи, консультативну підтримку задля формування у студентів установки на подолання всіх можливих проблем щодо негативних наслідків хвороби. Класифікація (надзвичайних) ситуацій, які пов’язані зі зміною життя і впливають на фізичний та психічний стан постраждалого (жертви): 1. Природні катастрофи: землетруси, цунамі, повені, селеві потоки, схід льодовика, тайфуни і ін. Сюди ж можна зарахувати і інші перешкоди непереборної сили і їх наслідку (масштабні епідемії, наприклад). 2. Техногенні катастрофи: аварії на атомних станціях, вибухи газу, авіа- і автокатастрофи і ін. 3. Соціальні катастрофи: військові дії, міжетнічні конфлікти, теракти, бандитські напади, захоплення заручників і ін. Всі види надзвичайних ситуацій надають на людину таку дію, яка відбивається на фізичному і психічному стані, приводячи до тяжких наслідків. Об’єкти психологічної реабілітації: – ті, що постраждали внаслідок: · травми (з втратою частини тіла/органу чи набуття інвалідності), · конфліктних дій, · фізичного, сексуального, психологічного насильства, · сімейного насильства, · тероризму, · екологічної катастрофи, · ДТП, · надзвичайної ситуації, · авіакатастрофи, · пожежі, · військових дій, · економічної кризи, · епідемії, · азартних ігор. – сім’ї, в яких проживає інвалід (дитина-інвалід); – ті, хто втратив житло, роботу, близьку людину, сім’ю, – діти, які постраждали внаслідок шкільної ситуації, – кинуті діти, діти-вулиці, соціальні сироти, діти розведених батьків, – люди похилого віку, які залишились без опіки дітей, – люди іншої віри, національності, – люди з невиліковними хворобами. Психологічну реабілітацію проводять: – психолог, – соціальний психолог, – психотерапевт, – лікар-психотерапевт, – медичний психолог, – психіатр, – волонтери. Методи психологічної реабілітації: консультація, діагностика, патронаж, корекція, анкетування, інтерв’ю, моделювання, переконування, навіювання, наслідування, тестування, бесіда, експеримент, спостереження, тренінги, психологічні ігри, психологічні програми, психомасаж (м’язове тестування, мануальне обстеження та вербальне діагностування соматичного і психічного стану клієнта), терапії (психотерапія, арттерапія, ескапотерапія, книготерапія, казкотерапія, ігротерапія, танцетерапія, бібліотерапія, музикотерапія, психофармакологічна (антидепресанти, транквілізатори, снодійні)). Психотерапія – Психотерапія (від грецького psyche - душа і therapeia – лікування) - це сфера практичного застосування психологічних методів і засобів для вирішення різних форм психологічних проблем, лікування психічних відхилень і психосоматичних захворювань. Психотерапія – це, в першу чергу, лікування словом. В процесі словесної взаємодії між психотерапевтом і клієнтом здійснюється пошук і виявлення внутрішніх прихованих значень, лежачих в основі тих або інших психологічних проблем. Арт-терапія представляє собою процес динамічної комунікації, що здійснюється через символічну “мову” образів. Прийомами арттерапії є малювання, моделювання з папером, фарбами, деревом, образні розмови, написання розповідей, спів, музика, виразні рухи тіла та ін. Ескапотерапія (эскапізм – (от англ. escape - бігти - рятуватись), читання спеціальної літератури, прагнення особистості відійти від реальності в світ ілюзій, фантастики в кризових ситуаціях, безсилля, відчуження. Ігротерапія – метод психотерапевтичного впливу на дітей і дорослих з використанням гри. Танцетерапія спрямована на розвиток усвідомлення власного тіла, створення позитивного образу тіла, розвиток навичок спілкування, дослідження почуттів і набуття групового досвіду. Тіло і розум розглядаються як єдине ціле. Музикотерапія представляє метод, що використовує музику в якості засобів корекції емоційних відхилень, страхів, рухових і мовних порушень, психосоматичних захворювань, відхилень у поведінці. Існують “лікувальні” каталоги музики. Бібліотерапія – спеціальний корекційний вплив на клієнта з допомогою читання спеціально підібраної літератури з метою нормалізації і оптимізації його психічного стану. Засоби психологічної реабілітації: – стимульні іграшки (м’які іграшки, ляльки, м’ячі, машини, настільні ігри, конструктор), – книги (казки для дітей, ескаполітература), – матеріали для продуктивної діяльності – канцелярські товари (ручки, олівці, фломастери, пластилін, фарба, папір, ножиці, голка, нитка і т.п.), – спеціальні картинки, – психофармакологічні засоби (ліки, пігулки), – комп’ютерні програми (тести, анкетування). Установи психологічної реабілітації: – психологічні консультації, – центри практичної психології, – центри соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з особливими потребами, – навчальні заклади всіх типів, – навчальні заклади УТОГ, – навчальні заклади УТОС, – служби екстреної психологічної допомоги (телефон довіри, мобільна допомога), – науково-дослідницькі інститути, – поліклініки, лікарні з психотерапевтичним відділенням, – центри психологічної реабілітації.
Педагогічна реабілітація Педагогіка – це соціальна наука, яка об’єднує, інтегрує, синтезує дані всіх природничих і соціальних наук, пов’язаних з формуванням людини. Педагогіку можна поділити на дві складові дидактику (навчання) та виховання.
Педагогічна реабілітація – система педагогічних заходів, спрямованих на відновлення частково втрачених або ослаблених властивостей і функцій організму дитини (людини), щодо оволодіння знаннями, уміннями і навичками з метою максимально повного розвитку її індивідуальних можливостей і адаптації до навколишнього світу. Метою педагогічної реабілітаціїє рання профілактика відхилень в розвитку, поведінці, діяльності та спілкуванні неповнолітніх та різностороння допомога дітям групи ризику, тобто це робота з педагогічно занедбаними дітьми.
З різновидів педагогіки можна відмітити ті, що безпосередньо пов’язані з педагогічною реабілітацією: Пенітенціарна педагогіка — галузь педагогічної науки, яка вивчає діяльність з виправлення осіб, які вчинили злочин і засуджені до різних видів покарань. Соціальна педагогіка досліджує теоретичні і прикладні проблеми в галузі позашкільної освіти й виховання дітей і дорослих. Останнім часом усе ширше вживається поняття «друга освіта», яку дають багато-профільні освітньо-виховні установи. Корекційна педагогіка опрацьовує теоретичні основи, принципи, методи, форми й засоби виховання та освіти дітей і дорослих, які мають відхилення у фізичному і психічному розвитку (тифлопедагогіка, сурдопедагогіка, логопедія). Педагогіка «третього віку» опрацьовує систему освіти, розвитку літніх людей. Світова практика роботи з тими, хто припинив активну професійну діяльність на виробництві, показує різноманітність варіантів способу життя пенсіонерів. Заданими соціально-психологічних і демографічних досліджень, завдяки впровадженню педагогічних розробок стосовно третього віку, суспільство запобігає втраті величезного інтелектуального потенціалу і знімає страх людей перед неминучістю втрати активної ролі в житті суспільства. Завдання педагогічної реабілітації: – створити середовище (умови) для відновлення потенціалу природного розвитку сил дитини: пізнавальних, емоційних, когнітивних, духовно-моральних, – її гармонійної цілісності, – виявити причини деформації в розвитку дітей і підлітків, – пошук засобів і способів їх усунення, – оптимізація умов життя, виховання та навчання, – побудова адекватного педагогічного процесу, що сприятиме розвитку нормальної особистості, – своєчасний вияв дітей та підлітків груп ризику, – оздоровлення їх внутрішнього світу, подолання психологічної кризи.
Основні принципи педагогічної реабілітації: – облік регіональних особливостей, соціокультурної і економічної ситуацій в регіоні; – партнерство; – різносторонність реабілітаційних заходів, – єдність біологічних, психосоціальних і педагогічних методів; – ступінчастість; – індивідуально-особовий, гуманістичний підхід. Принцип обліку регіональних особливостей, соціокультурної і економічної ситуацій передбачає знання характеристики дитячих контингентів, структури установ, кадрової ситуації з метою організації єдиного реабілітаційного простору. Принцип партнерства (соціальний педагог, лікарка, психолог — дитя) полягає в опосередковані всіх педагогічних, психолого-педагогічних і лікувально-реабілітаційних заходів через особу дитини. Принцип різносторонності передбачає комплекс всіляких заходів щодо реалізації реабілітаційної програми. Розрізняють наступні сфери реабілітації: родинну, суспільну, освітню і ін. У зв'язку з цим стає очевидною роль взаємодії в реабілітаційній програмі таких фахівців, як психологи, педагоги, лікарки, соціологи і ін. Принцип єдності психосоціальних, біологічних і педагогічних методів дії підкреслює необхідність різнопланового розуміння особи дитяти з врахуванням її психологічних, фізіологічних і патофізіологічних властивостей. Принцип ступінчастості передбачає поступовий перехід від одного реабілітаційного заходу до іншого у зв'язку з основними потребами на даний момент, відповідно до віку, станом організму й психосоціальними особливостями особи. Принцип індивідуально-особового, гуманістичного підходу визначає адресний і щадний характер допомоги і передбачає облік не лише зони актуального, але і зони найближчого розвитку дитяти, орієнтацію в роботі з ним на загальнолюдські цінності. Об’єкти педагогічної реабілітації: – соціально та педагогічно запущені діти та молодь (діти з неблагополучних сімей,) – діти з відставанням у навчанні (невстигаючі), – неповнолітні правопорушники (діти-вулиці), – дезадаптовані підлітки з відхиленою поведінкою (діти-девіанти), – діти з порушенням психосоматичного та нервово-психічного здоров’я і функціональними відхиленнями (діти із затримкою у розвитку, діти з інвалідністю, діти, які перенесли важку хворобу, діти та молоді із захворюванням наркотичної та алкогольної залежності). – молоді сім’ї (студенти з дитиною), – діти, які мають батьків-інвалідів, – сім’ї біженців, – дитина іншої національності, – обдаровані діти.
Ті, хто проводять педагогічну реабілітацію: – соціальний педагог, – вчитель, – викладач, – вихователь, – соціальний психолог, – соціальний педагог, – вчитель-вихователь, – педагог-дефектолог, – логопед, – класний керівник, – куратор групи, – інспектор у справах неповнолітніх, – батьки, – методист. Методи педагогічної реабілітації: – переконання, – власний приклад, – метод інклюзії, – тестування, – бесіда, – консультування, – організація походів, – екскурсії, – соціотерапія, – дидактичні ігри, задачі Засоби педагогічної реабілітації – це будь-які засоби, прилади та устаткування, які застосовуються в процесі реабілітації: – відео-матеріали, – дидактичні засоби, – аудіо-відео засоби, – комп’ютерна техніка, – іграшки, – навчальні ігри, – тести, – мультимедійні засоби, – диктофони (для дітей з вадами зору). – збільшувальні лупи, – екрани.
Установи, для проведення педагогічної реабілітації: 1. Міністерство освіти та науки України, Міністерство у справах сім’ї та молоді, Обласні та міські будики освіти. 2. Заклади вищої освіти: Інститут педагогіки АПН України, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, Інститут проблем виховання АПН України. 3. Навчальні заклади всіх типів: дошкільні заклади, загальноосвітні школи, спеціалізовані школи, інститути, інтернати, дитячі будинки, класи педагогічної підтримки, класи педагогічної корекції, школи індивідуального навчання. 4. Спеціальні навчально-виховні установи для дітей і підлітків з девіантною поведінкою, будинки для обдарованих дітей, гуртки, коледжі, училища, бібліотеки. 5. Заклади відпочинку: табори відпочинку, дитячі клуби, осередки дитячих організацій, будинки дитячої творчості, освітньо-оздоровчі центри, освітні молодіжні центри, молодіжні об’єднання. 6. Установи виправного напрямку: дитячі колонії, кімната міліції, дитячі розпридільники. 7. Установи реабілітаційного напряму: навчально-реабілітаційні центри, соціально-педагогічні центри, центри для людей з особливими потребами. Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право... ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала... Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|