Вимоги до систем запобігання пожежі

Запобігання пожежі повинне досягатися запобіганням утворення горючого середовища і (чи) запобіганням утворення в горючому середовищі (чи внесення в неї) джерел запалювання.

Запобігання утворення горючого середовища повинне забезпечуватися одним з наступних способів чи їхніх комбінацій:

максимально можливим застосуванням негорючих і важкогорючих речовин і матеріалів;

максимально можливим обмеженням маси і (чи) обсягу горючих речовин, матеріалів і найбільш безпечним способом їхнього розміщення;

ізоляцією горючого середовища (застосуванням ізольованих відсіків, камер, кабін і т.п.);

Запобігання утворення в горючому середовищі джерел запалювання повинне досягатися застосуванням одним з наступних способів їхньою комбінацією:

застосуванням устаткування та пристроїв, при експлуатації яких не утворяться джерела запалювання;

застосуванням у конструкції швидкодіючих засобів захисного відключення можливих джерел запалювання;

пристроєм блискавкозахисту будинків, споруджень і устаткування;

виключення можливості появи іскрового розряду в горючому середовищі з енергією, рівною і вище мінімальної енергії запалювання;

застосуванням інструмента, що не іскрить, при роботі з легкозаймистими рідинами і горючими газами;

ліквідацією умов для теплового, хімічного і (чи) мікробіологічного самозаймання речовин, що обертаються, матеріалів, виробів і конструкцій;

Протипожежний захист повинний досягатися застосуванням одного з наступних способів чи їхньою комбінацією:

застосуванням засобів пожежогасіння і відповідних видів пожежної техніки;

застосуванням автоматичних установок пожежної сигналізації і пожежогасіння;

застосуванням основних будівельних конструкцій і матеріалів, у тому числі використовуваних для облицювань конструкцій, з нормованими показниками пожежної небезпеки;

застосуванням просочення конструкцій об'єктів антипіренами і нанесенням на їхнє поверхні вогнезахисних фарб (складів);

пристроями, що забезпечують обмеження поширення пожежі;

організацією за допомогою технічних засобів, включаючи автоматичні, своєчасного оповіщення й евакуації людей;

застосуванням засобів колективного й індивідуального захисту людей від небезпечних факторів пожежі;

застосуванням засобів протидимного захисту.

Відповідно до Закону України "Про пожежну безпеку"

покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб,

якщо інше не передбачено відповідним договором.

На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (інструкцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, у тому числі визначені:

можливість паління (місце для куріння), застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;

порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);

правила проїзду та стоянки транспортних засобів;

місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);

порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та ганчір’я, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі;

порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

порядок організації експлуатації і обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників тощо);

порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

порядок збирання членів добровільної пожежної дружини та відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні.

Ми казали, що пожежа – це неконтрольоване горіння. Розглянемо, які ж умови необхідні для виникнення і підтримання горіння.

Для горіння, необхідна наявність в одному місці і в той самий час трьох речей: горючого матеріалу (речовини), окислювача (кисень повітря) і джерела запалювання.

За цієї умови в зоні дії джерела запалювання прискорюється реакція окиснення і починається горіння.

Горіння — це ланцюгова хімічна реакція окислення, що відбувається з виділенням тепла та втратою маси речовини.

При змішуванні горючих газів або парів горючої речовини з окисником утворюється газопароповітряна суміш. При цьому для підтримки процесу горіння вміст горючої речовини в суміші повинен знаходитись у проміжку між нижньою концентраційною межею поширення полум'я (НКМПП) та верхньою концентраційною межею поширення полум'я (ВКМПП).

НКМПП – це мінімальній вміст горючої речовини в однорідній суміші з окисником, при якому можливе поширення полум'я.

ВКМПП – це відповідно максимальній вміст горючої речовини в однорідній суміші з окисником, при якому можливе поширення полум'я.

Рис. 5 Розташування вибухо- і пожежонебезпечної зони концентрацій газоповітряної горючої суміші.

Речовини різного агрегатного стану при горінні проходять певні стадії. Найменше цих стадій при горінні газоподібних речовин, газів. При горінні рідин є ще стадія випаровування. При горінні деревини також відбувається піроліз в процесі якого з деревини під дією температури виділяються горючі гази. Так 75 % деревини вигорає в газовій фазі і лише 25% в твердій (тління вугілля).

Всі речовини і матеріали, що використовуються в будівництві на території України класифікуються за показниками пожежної небезпеки.

Так згідно з ДБН В.1.1.7-2 "Пожежна безпека об'єктів будівництва" будівельні матеріали класифікують за такими показниками пожежної небезпеки:

За горючістю будівельні матеріали поділяють на негорючі (НГ) і горючі (Г).

Горючість (займистість) – здатність матеріалів до самостійного горіння, або, іншими словами, здатність спалахувати, полум’яно чи безполум’яно горіти (тліти), розповсюджувати горіння. Будівельні матеріали поділяються на:

1) горючі - що під впливом вогню або високої температури запалюються, тліють, або обвуглюються і продовжують горіти, тліти, або обвуглюватися після усунення джерела запалювання (деревина, більшість полімерних матеріалів, руберойд);

2) важкогорючі - що під впливом вогню або високої температури запалюються, тліють, або обвуглюються і продовжують горіти, тліти, або обвуглюватися за наявності джерела запалювання, а після його усунення горіння або тління припиняється (фіброліт, асфальтові бетони та розчини і т. п.);

3) негорючі - що під впливом вогню або високої температури не запалюються, не тліють і не обвуглюються (бетон, цегла, природні кам'яні матеріали, сталь і т. д.).

Негорючі будівельні матеріали за іншими показниками пожежної небезпеки не класифікують.

Рідкі речовини з точки зору пожежної безпеки поділяють на негорючі, горючі та легкозаймисті.

Негорючі рідини – це речовини що під впливом вогню або високої температури не запалюються, не спалахують і не горять.

Горючі рідини – це рідини з температурою спалаху до 28 ºС.

Легкозаймисті рідини – це рідини з температурою спалаху більше 28 ºС.

В залежності від того, які речовини можуть горіти в тому чи іншому приміщенні, всі виробничі і складські приміщення категорують за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

За вибухопожежною та пожежною небезпекою приміщення й будівлі поділяються на категорії А, Б, В, Г, Д.

До категорії А (вибухопожежонебезпечна) відносяться приміщення в яких знаходяться (обертаються) горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28 °С в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. А також речовини і матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним в такій кількості, що розрахунковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.

До категорії Б (вибухопожежонебезпечна) відносяться приміщення в яких знаходяться (обертаються) горючій пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С, горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилеповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.

До категорії В (пожежонебезпечна) відносяться приміщення в яких знаходяться (обертаються) горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини та матеріали (у тому числі пил та волокна), речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним тільки горіти, за умови, що приміщення, в яких вони є в наявності або обертаються, не відносяться до категорій А або Б.

До категорії Г відносяться приміщення в яких знаходяться (обертаються) негорючі речовини та матеріали р гарячому, розжареному або розплавленому стані. Процес обробки яких супроводжується виділенням променевого тепла, іскр та полум’я; горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються в якості палива.

До категорії Д відносяться приміщення в яких знаходяться (обертаються) негорючі речовини і матеріали в холодному стані. Допускається віднести до категорії Д приміщення, в яких знаходяться горючі рідини в системах змащування, охолодження та гідроприводу обладнання, в яких не більше 60 кг в одиниці обладнання зп тиску не більше 0,2 МПа, кабельні електропроводки до обладнання, окремі предмети меблів на місцях.

Існує чотири основних принципи припинення горіння:

охолодження зони горіння, або речовини, що горить;

розведення речовин – учасників реакції горіння, тобто зниження їх концентрації;

ізоляція реагуючих речовин (горючого або окисника) від зони горіння;

інгібування – хімічне гальмування реакції горіння.

Ефективність боротьби з пожежами значною мірою залежить від якості вогнегасних речовин та технологій їх застосування.

піноутворювачі загального та спеціального призначення,

вогнегасні порошки загального та спеціального призначення,

аерозолеві вогнегасні речовини, які в більшій чи меншій мірі застосовуються для запобігання виникненню пожеж та для їх гасіння.

Кожна з вогнегасних речовин має певні, притаманні їй, фізико-хімічні властивості, які обумовлюють той або інший механізм припинення горіння певного горючого матеріалу, а отже, сферу застосування. При цьому кінцевий результат застосування вогнегасної речовини визначають такі фактори, як охолодження, інгібування реакцій горіння, ізолювання, розведення окиснювального газового середовища або їх комбінація. Знання фізико-хімічних властивостей вогнегасних речовин, показників їх якості, механізму дії на речовини (матеріали), які перебувають у процесі горіння, надає змогу здійснювати їх кваліфікований вибір з урахуванням певних критеріїв ефективності (економічні показники, тривалість гасіння, безпека застосування, екологічні аспекти тощо).

У практиці пожежогасіння та забезпечення протипожежного захисту об’єктів різного призначення в Україні застосовують вогнегасні речовини всіх видів. Вітчизняне виробництво деяких із них (піноутворювачі загального та спеціального призначення) налагоджено лише в останні роки, тоді як інші (вогнегасні порошки, діоксид вуглецю, азот, аргон) випускають протягом кількох десятиліть.

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: