Тема: Уміння самопрезентації вихователя дітей дошкільного віку

1 Визначення педагогічної техніки вихователя, її структура та особливості.

2 Уміння створювати естетично-виразний і привабливий зовнішній вигляд.

3. Уміння невербальної взаємодії вихователя.

1 Визначення педагогічної техніки вихователя, її структура та особливості. Педагогічна майстерність не може ґрунтуватися на інтуїції. У мистецтві виховання існує своя педагогічна техніка, свої «стандарти» культури праці, які необхідно освоювати. За визначенням Л.П.Загородньої педагогічна техніка вихователя дошкільного закладу – це сукупність професійних умінь, які забезпечують успішне виконання типових задач діяльності педагога та виступають засобом його самовираження і самореалізації як цілісної особистості в процесі гнучкої й адекватної взаємодії з вихованцями, їх батьками і колегами.

Уміння – це здатність людини застосовувати знання на практиці в різних умовах. На відміну від здібностей, уміння формуються на ґрунті свідомих повторювань тих чи інших процедур, не обов’язково пов’язаних з індивідуальними задатками особистості.

За визначенням Л.Ф.Спіріна педагогічні уміння – це «психологічні утворення, що поєднують професійно-значущі особистісні знання і навички з розумовими і практичними діями, які забезпечують успіх у навчально-виховній роботі. Ступінь сформованості і рівень розвитку умінь залежить від якостей особистості, від характеру і змісту професійних знань, навичок і досвіду, що включаються в розумові і практичні при вирішенні повсякденних педагогічних завдань».

Недооцінювати вміння педагогічної техніки не можна, оскільки вони допомагають розкрити перед вихованцями внутрішній світ педагога – його ерудованість, глибину почуттів, духовне багатство, вольові якості. У сукупності вміння створюють той унікальний інструмент, який допомагає через розкриття самого себе краще пізнати особистість дитини. А.С.Макаренко говорив, що навчання майбутнього педагога полягає «насамперед в організації характеру педагога, вихованні його поведінки, а потім в організації його спеціальних знань і навичок, без яких жоден вихователь не може бути гарним вихователем, не може працювати, тому що в нього не поставлений голос, він не вміє розмовляти з дитиною, не знає, у яких випадках і як треба говорити. Без цих умінь не може бути гарного вихователя. Не може бути гарним вихователь, який не володіє мімікою, який не може надати своєму обличчю необхідного виразу або стримати свій настрій. Вихователь повинен уміти організовувати, ходити, жартувати, бути веселим, сердитим… себе так вести, щоб кожен рух його виховував».

Педагогічна техніка кожного вихователя має свою яскраву, неповторну забарвленість, оскільки в її основі лежать особистісні якості.

1. Загальна галузь застосування – безпосередня взаємодія з вихованцями. Розвинута педагогічна техніка допомагає вихователеві під час спілкування швидко і точно знайти необхідне слово, жест, мімічний вираз, погляд, застосувати адекватний прийом впливу на дитину, зберегти здатність до ясного мислення, аналізу найнеймовірніших ситуацій. Усі вміння під час спілкування виявляються одночасно. Мова супроводжується жестами, мімікою, пантомімікою, самоспостереження дає можливість коректувати власний психофізичний стан та успішно здійснювати відбір оптимальних виразних засобів педагогічної взаємодії. У процесі спілкування комплексно виявляються і фахово-методичні, і спеціальні, і творчі вміння вихователя. Якість його взаємодії з вихованцями свідчить про рівень його уміння самовдосконалюватися.

2. Індивідуально-особистісний характер умінь. Вони формуються на основі індивідуальних психофізичних особливостей педагога, тому залежать від віку, статі, темпераменту, характеру, стану здоров’я, анатомо-фізіологічних особливостей. Уміння педагогічної техніки одномоментно, ситуативно виявляються в поведінці вихователя. Формування професійних умінь має розвивальний вплив на більш глибинні якості особистості. Так, робота над виразністю, ясністю, правильністю мовлення дисциплінує мислення; оволодіння прийомами психофізичної саморегуляції організму веде до розвитку емоційної рівноваги як риси характеру тощо.

3. Рівень сформованості педагогічної техніки значною мірою відбиває рівень загальної культури вихователя. У педагогічній взаємодії через уміння найбільш повно розкриваються перед вихованцями моральні та естетичні позиції вихователя. Якщо мова педагога бідна і неохайна, якщо він дає волю емоціям, не має смаку, естетично глухий, то найправильніші слова і найнеобхідніші виховні заходи не матимуть впливу ні на розум, ні на почуття дошкільнят.

Педагогічну техніку вихователя дошкільного закладу структурують за трьома групами умінь. Перша група – це вміння самопрезентації педагога: а) уміння створювати естетично виразний і привабливий зовнішній вигляд – постава, одяг, взуття, зачіска, макіяж, парфуми; б) уміння невербальноївзаємодії – міміка, пантоміміка, жестика, такесика, візуальний контакт; в) уміння психотехніки – аналіз і керівництво психофізичного стану свого організму через рефлексію; розуміння психічного стану вихованців завдяки соціальній перцепції та емпатійності; уміння адекватно виявляти свої почуття; логічна послідовність виконання дій та вибір темпу своєї діяльності; г) уміння вербальної взаємодії – техніка мовлення: дихання, дикція, голос, темпоритм, та володіння комунікативними якостями мовлення – правильністю, виразністю, ясністю, точністю, стислістю, доцільністю, пестливістю.

Слід зазначити, що в запропонованій класифікації названі вміння подані не за ступенем значущості, а в порядку сприйняття вихователя дітьми.

Друга група передбачає володіння вихователем уміннями взаємодіяти з вихованцями їх батьками і колегами і містить такі уміння: а) психолого-педагогічні – аналітичні, проективні, конструктивні, організаційні, комунікативні; б) фахово-методичні вміння – уміння навчати малювання, ліплення, конструювання, організовувати різні види діяльності в дошкільному закладі тощо; в) спеціальні вміння – малювати, співати тощо; г ) творчівміння – генерувати нестандартні ідеї, використовувати спеціальні прийоми та алгоритми технології творчості, теорія розв’язання винахідницьких завдань у процесі розв’язання професійних задач, організовувати творчу діяльність вихованців тощо.

Третя група – уміння самовдосконалювати педагогічну техніку: 1) аналітичні – аналізувати та оцінювати рівень сформованості своєї педагогічної техніки, встановлювати причини недостатньої сформованості тих чи інших умінь; 2) проективно-конструктивні – уміння поставити мету, розробити план або програму вдосконалення педагогічних умінь, відібрати ефективні методи та засоби, адаптувати їх до індивідуальних можливостей і потреб; 3) гностичні – здійснювати цілеспрямований пошук необхідної інформації щодо поновлення знань про певне вміння та ефективні способи його вдосконалення; 4) спонукально-організаційні – організувати реалізацію створеної програми чи плану вдосконалення своїх умінь, мобілізуючи при цьому свою волю, увагу.

Усі три групи умінь педагогічної техніки тісно взаємопов’язані. Якщо перша група умінь є своєрідною основою для успішної реалізації умінь другої групи, то уміння самовдосконалюватися – головна умова, яка забезпечує високий рівень розвитку і функціонування умінь першої та другої груп. Структуру вмінь вихователя дошкільного закладу відображає таблиця 1.

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: