Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Особливості калькулювання при комплексній переробці сировини





Далеко не завжди виробництво кожного окремого продукту відбувається в рамках відособленого процесу. Найчастіше в загальному єдиному технологічному процесі (а іноді й в одному агрегаті) одночасно виготовляються кілька різних продуктів. Причому такі продукти можуть бути розраховані на різних покупців, мати різні властивості, параметрами й мати різні ціни.

Згідно п. 351 Методичних рекомендацій під комплексним варто розуміти таке виробництво, у якому з одного виду сировини й у результаті єдиного технологічного процесу одержують два або кілька різнорідних продуктів.

При комплексному використанні сировини практично неможливо визначити витрати на кожний окремий продукт. Тому калькулювання в таких випадках має свої особливості.

Можна виділити три методи, що застосовуються для обчислення виробничої собівартості продукції в комплексному виробництві: метод виключення витрат (п.п.352-353 Методичних рекомендацій), метод розподілу витрат (п.354) і комбінований метод (п.355). Розглянемо докладніше кожний з методів.

Метод виключення витрат застосовується, коли у ході виробничого процесу одержують основну й попутну продукцію. При цьому важливо, щоб була можливість проведення такого розподілу. Тому попутна продукція повинна мати невелику питому вагу в загальному випуску, а основна – повинна бути чітко виражена.

Суть методу полягає у тому, що спочатку визначається виробнича собівартість всієї випущеної продукції, а потім з неї віднімається собівартість попутної продукції. Отримане значення є вартістю основного продукту.

Основна проблема – це визначення виробничої собівартості попутної продукції. Якщо на підприємстві таку продукцію випускають окремо, то проблема вирішується просто: для попутної продукції приймається така ж собівартість, як собівартість продукції в окремому виробництві.

Але найчастіше такої можливості у підприємства немає. Для таких випадків Методичні рекомендації пропонують визначення попутної продукції за її виробничою собівартістю, що врахована в розрахунках ціни підприємства.

Метод розподілу витрат застосовується для тих виробництв, де відсутня попутна продукція, тобто всі продукти, що виготовляються, є основними.

Метод полягає в тому, що визначаються виробничі витрати для всього процесу, а потім їх розподіляють між отриманими продуктами пропорційно економічно обґрунтованим коефіцієнтам.

Відповідно до Методичних рекомендацій (п.345) такі коефіцієнти можуть бути розраховані на основі одного з таких параметрів:

- норми виходу окремих продуктів з одиниці сировини;

- співвідношення витрат на обробку;

- сукупних споживчих властивостей отриманих продуктів;

- фізико-хімічних властивостей;

- собівартості таких же або аналогічних продуктів, отриманих в окремих виробництвах, тобто з некомплексної сировини, і т.п.

Як вибирати параметри для розрахунку коефіцієнта в кожному конкретному випадку?

Це залежить від того, за яким параметром продукція, що випускається, найбільше відрізняється.

Параметр „розподіл витрат за нормами виходу окремих продуктів” доцільно застосовувати в тих випадках, коли склад, властивості й інші якісні показники продуктів, що випускаються, подібні. Головна ж відмінність таких продуктів полягає в обробці, що проходить вихідна сировина (послідовність етапів, технологічні параметри і т.п.).

При розподілі витрат загальний принцип повинен бути такий: чим більше частка продукту в загальному випуску, тим більше витратне навантаження повинен нести цей продукт. Із цією метою й розраховують економічно обґрунтовані коефіцієнти.

Розглянемо розрахунок собівартості окремих продуктів за допомогою розподілу за нормою виходу.

Вихідні дані для такого розрахунку:

а)обсяг випуску кожного виду продукції за даний період, у натуральних одиницях;

б) величина виробничої собівартості всього випуску за цей період.

Розрахунок виробничої собівартості продукції проводиться у такій послідовності:

1) розраховується частка кожного виду продукту в загальному випуску (Ді) за формулою:

 

, (6.15)

 

де Qі — обсяг випуску i-ro виду продукції, у натуральних одиницях;

n - кількість продуктів, вироблених у комплексному виробництві.

Відповідно до цих часток будуть розподілятися витрати за кожним видом продукції. Таким чином, показники Ді відіграють роль коефіцієнтів розподілу;

2) визначається умовний показник обсягу випуску (Qумов..) за формулою:

 

, (6.16)

 

У результаті цієї дії різнорідні види виробів (булки, булочки та ін.) приводяться до умовного однорідного продукту;

3) обчислюємо собівартість умовної одиниці продукції (Сумов.):

, (6.17)

 

де Сзаг. — виробнича собівартість усього випуску;

4) визначається виробнича собівартість i -ой одиниці продукції:

 

, (6.18)

5) розрахунок виробничої собівартості випуску і-ой продукції.

 

, (6.19)

 

У результаті будуть отримані значення виробничої собівартості за окремими видами продуктів. Сума цих значень повинна збігтися з величиною виробничої собівартості всього процесу (відхилення можуть виникати через округлення при розрахунках).

Приклад задачі 1

Хлібопекарський цех у ході єдиного виробничого процесу випускає такі види продуктів: хліб формовий (вагою 1,0 кг), батон (0,7 кг), булочка (0,1 кг) і бублик (0,05 кг). Кожний з цих продуктів вважається основним. За тиждень цех виготовляє 1 400 шт. хліба, 3 500 шт. батонів, 3500 шт. булочок і 5 600 шт. бубликів. Сумарна собівартість усього тижневого випуску становить 5000 грн. Як визначити виробничу собівартість кожного продукту?

 

Вид продукту   Обсяг випуску, шт.   Обсяг випуску Qі кг (гр. 2 х вага штуки)   Частка продукту у випуску Ді, (гр.З: підсумок за гр.З)   Умовний показник обсягу випуску, Qумовi, (гр.3х гр.4)1   Виробнича собівартість, грн.  
1 кг продукту Соді, (Сумов. х гр.4)2 Сумов.= 2,7439 випуску Свип., гр.3х гр.6   1 шт. продукту гр.7: гр2  
               
Хліб (1,0кг) 1 400 1 400 0,3125 437,500 0,8575 1 200,50 0,86
Батон (0,7 кг)     0,5469 1 339,905 1,5006 3676,47 1,05
Булочка (0,1 кг)     0,0781 27,335 0,2143 75,01 0,02
Бублик (0,05 кг)     0,0625 17,500 0,1715 48,02 0,01
РАЗОМ   1,0000 1822,24 5000,00
Примітки. 1 Підсумковий умовний показник обсягу випуску Qуслі (підсумок по гр.5) отриманий у результаті підсумовування значень цієї графи, а не як добуток підсумкових показників гр.З и гр.4. 2 Собівартість умовної одиниці розраховується у такий спосіб: Сумов. = 5 000: 1822,24 = 2,7439 грн.  

 

Основне навантаження розподілене дійсно відповідно до виходу продукції: батони, що становлять більше половини всього випуску (див. гр.4), несуть найбільше витратне навантаження, розраховане на 1 кг ваги (див. гр.6).

Змінилася й структура виробничої собівартості одиниці виробу: у ціну батона, що має меншу вагу в порівнянні із хлібом, тепер закладено більше виробничих витрат.

Це логічно й має сенс з двох причинах. По-перше, загальновиробничі витрати зв'язані більшою мірою з тим продуктом, частка якого в обсязі виробництва вище. По-друге, продукт, що становить основу випуску, може«витримати» деяке зниження рентабельності. Такий продукт буде забезпечувати дохід за рахунок обсягу продажів.

А от продукти, що займають невелику частку у випуску (у прикладі - булочки й бублики), мають мінімальне витратне навантаження. Це дозволяє або підвищити рентабельність, або знизити ціну.







Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.