Плати, які справляються митними органами

Платниками плати є: декларант або уповноважена ним особа, на звернення якої було прийняте рішення про здійснення митних формальностей поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу.

Сплата коштів здійснюється платниками до/або під час здійснення митних формальностей митними органами.

Рішення про виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу у робочий час приймається посадовою особою цього митного органу, уповноваженою на це наказом керівника митниці, на підставі письмової заяви декларанта або уповноваженої ним особи шляхом проставляння на заяві резолюції.

До часу, витраченого посадовою особою митного органу на здійснення митних формальностей поза місцем розташування митних органів, зараховується також час, витрачений нею на проїзд до місця призначення й у зворотному напрямку.

Плата вноситься за кожною письмовою заявою окремо з урахуванням кількості витрачених на здійснення митних формальностей годин роботи посадової особи митного органу, яка здійснює такі митні формальності, незалежно від кількості оформлених митних декларацій.

Плата справляється у гривні за офіційним (валютним) курсом, встановленим Національним банком, що діє на дату подання митної декларації, а у разі, коли виконання митних формальностей не пов'язано з поданням митної декларації, - на дату фактичної сплати.

Сплата коштів здійснюється платниками у безготівковій формі за рахунок авансових платежів (передоплати) або в готівковій формі через касу митного органу чи фінансової установи на рахунки, відкриті на ім'я митних органів в територіальних органах Державної казначейської служби України

Витрати відшкодовуються платником у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, установленим на дату їх внесення, у сумі, розрахованій митним органом відповідно до Розмірів відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 року № 731, та залежно від строку зберігання товарів і транспортних засобів.

Витрати відшкодовуються шляхом перерахування відповідної суми в безготівковій формі на спеціальний реєстраційний рахунок митного органу або готівкою до каси митного органу чи через відділення вповноваженого банку.

Строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митного органу для обрахунку витрат обчислюється, починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митним органом і до дня їх видачі зі складу митного органу власникам або вповноваженим особам (крім випадків, обумовлених Порядком).

При обрахунку витрат строк зберігання обчислюється в календарних днях. День видачі зі складу митного органу товарів і транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.

Витрати не обраховуються та не відшкодовуються, якщо:

строк зберігання товарів, транспортних засобів на складі митного органу не перевищує десяти днів з дня їх розміщення на складі митного органу;

товари, транспортні засоби, що зберігаються на складі митного органу, розміщуються їх власником або вповноваженою ним особою у режим відмови на користь держави

Кошти, отримані як відшкодування витрат митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки митних органів, відкриті в органах Державної казначейської служби України.

Кошти, отримані як відшкодування витрат митного органу за зберігання товарів, транспортних засобів, використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією такого зберігання.

РОЗМІРИ
відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів

До витрат у справі про порушення митних правил належать:

витрати на інвентаризацію, зберігання, перевезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю (крім транспортних засобів комерційного призначення, які використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України за визначеними маршрутами та рейсами, що здійснюються відповідно до розкладу руху на підставі міжнародних договорів, укладених відповідно до закону), а також транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза місцем розташування митного органу (далі - товари, транспортні засоби, тимчасово вилучені в справі про порушення митних правил);

витрати на залучення спеціалістів та експертів у справі про порушення митних правил;

витрати, пов’язані з викликом свідка (свідків) для дачі пояснень;

інші понесені митними органами витрати на провадження або розгляд справи про порушення митних правил.

Витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Витрати на оплату послуг перекладача відшкодовуються з державного бюджету.

Обчислення сум витрат у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до Порядку й оформлюється шляхом заповнення довідки про витрати митного органу в справі про порушення митних правил (далі - Довідка) за встановленою формою.

Розрахунок сум понесених митним органом витрат на провадження або розгляд справи про порушення митних правил здійснюється відповідальною посадовою особою підрозділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності митного органу у більшості випадків здійснюється на підставі первинних документів, які підтверджують такі витрати.

При розгляді справ про порушення митних правил орган, який розглядає справу, вирішує питання щодо відшкодування витрат та їх сум

Відшкодування витрат винною особою здійснюється шляхом перерахування відповідної суми в безготівковій формі на відповідний рахунок митного органу або шляхом унесення готівки до каси митного органу чи до відділення вповноваженого банку

Основні принципи Інкотермс

Базові умови поставок – це сукупність основних обов’язків контрагентів щодо транспортування та страхування товарів на шляху їх переміщення від експортера до імпортера. Упродовж тривалої міжнародної торговельної практики склались певні умови обміну товарами, а також відповідно до цих умов обов’язки сторін здійснювати певні заходи, сукупність яких формує торгові звичаї. З метою уникнення суперечностей між торговими партнерами Міжнародна торгова палата розробила і в 1936 році вперше опублікувала збірник тлумачень найпоширеніших торгових звичаїв, що дістав назву “Інкотермс”. Згодом поправки і доповнення вносились у них у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990 р. 2000 і останні – у 2010 році(вступили в дію з 1 січня 2011 року) для приведення цих правил у відповідність до сучасної практики міжнародної торгівлі

У комерційній діяльності зовнішньоторгових організацій постійно постає потреба детального розгляду взаємних обов’язків продавців і покупців, що випливають з базових умов поставок. Для цього використовують збірник “Інкотермс”.

Інкотермс – офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торгових термінів, які полегшують міжнародну торгівлю. Посилання на Інкотермс-2010 у договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов’язки сторін і зменшує ризик юридичних ускладнень.

У базових умовах поставок визначено обов’язки продавця щодо забезпечення доставки вантажу за встановлену в контракті ціну в певну географічну точку, завантаження товару на транспортний засіб чи передання його транспортній організації.

Базові умови визначають й інші обов’язки продавців і покупців, зокрема:

- хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів територіями країн продавця, покупця, транзитних країн, морськими та повітряними шляхами;

- обов’язки продавців у частині пакування та маркування товарів;

- обов’язки сторін щодо страхування вантажів і оформлення комерційних документів;

- місце і час переходу від продавця до покупця ризиків втрати чи пошкодження товарів.

З моменту створення в 1936 р. правил Інкотермс Міжнародною торговою палатою вони регулярно коригуються, щоб бути на рівні розвитку міжнародної торгівлі.

Зауважимо, що сфера дії Інкотермс обмежена питаннями, пов’язаними з правами й обов’язками сторін договору купівлі-продажу щодо постачання проданих товарів (під товарами тут розуміються і матеріальні, і нематеріальні товари, такі як комп’ютерне програмне забезпечення).

Умови Інкотермс стандартизовані. Ці умови регламентують момент передачі прав на товар і усі пов’язані з цим ризики.

Правила Інкотермс-2010 спрямовані для використання як у випадку міжнародної, так і у випадках внутрішньої торгівлі. Правила Інкотермс-2010 містять 11 термінів. Для полегшення розуміння усі терміни згруповано у 4 категорії відповідно до розподілу зобов’язань між продавцем і покупцем: E, F, C, D

Категорія Е. КатегоріяЕ (від слова Ех, термін - EX WORKS) охоплює варіанти з мінімальною відповідальністю для продавця і максимальною - для покупця. У цій групі продавець відповідає тільки за виробництво товарів, доступних для покупця за узгодженою ціною, які отримує покупець на підприємстві продавця.

Категорія F. Категорія F (від слова free, ("F" - терміни - FCA, FAS і FOB)) об'єднує варіанти, для яких характерна відсутність відповідальності у продавця на основній ділянці транспортування. Іншими словами, продавець зобов'язується тільки доставити товари до перевізника, вказаного покупцем. При цьому він не несе відповідальності за основне перевезення і оплачує тільки частину витрат, потрібних для доставки продукції, — тільки на початковому її етапі.

Категорія С. КатегоріяС (від cost — витрати або carnage ~ перевезення, терміни CFR, CIF, CPT і CIP) включає варіанти, при яких продавець організовує та оплачує перевезення без прийняття на себе пов’язаних з ним ризиків. Тобто продавець несе відповідальність за укладення контракту з основним перевізником і оплату його послуг, але не приймає на себе ризик збитків або псування продукції, а також не оплачує додаткові витрати, що відбулися після транспортування вантажу або його відправки.

Категорія D. КатегоріяD (від delivery –доставка, терміни DAТ, DАР і DDP) охоплює варіанти доставки на умовах INCOTERMS, при яких продавець несе відповідальність за всі витрати і ризики, пов'язані з доставкою товарів в країну призначення. Продавець зобов’язаний надати товари у розпорядження покупця в обумовленому місці призначення (забезпечити прибуття).

Крім того усі терміни Правил Інкотермс 2010 згруповані у 2 групи:

- терміни, що використовуються при перевезенні будь-яким видом транспорту (EXW, FCA, CPT, CIP, DAT, DAP, DDP);

- терміни, що використовуються при морських і внутрішніх водних перевезеннях (FAS, FOB, CFR, CIF)

Країна походження товару.

Країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених Митним Кодексом. При цьому під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Товарами, повністю виробленими у даній країні, вважаються:

1) корисні копалини, добуті з надр цієї країни, в її територіальних водах або на її морському дні;

2) продукція рослинного походження, вирощена або зібрана в цій країні;

3) живі тварини, що народилися та вирощені в цій країні;

4) продукція, одержана від живих тварин у цій країні;

5) продукція, одержана в результаті мисливського або рибальського промислу в цій країні;

6) продукція морського рибальського промислу та інша продукція морського промислу, одержана судном цієї країни або судном, що орендоване (зафрахтоване) цією країною;

7) продукція, одержана на борту переробного судна цієї країни виключно з продукції, зазначеної у пункті 6;

8) продукція, одержана з морського дна або з морських надр за межами територіальних вод цієї країни, за умови, що ця країна має виключне право на розробку цього морського дна або цих морських надр;

9) брухт та відходи, одержані в результаті виробничих або інших операцій з переробки в цій країні, а також вироби, що були у вжитку, зібрані в цій країні та придатні лише для переробки на сировину (утилізації);

10) електроенергія, вироблена в цій країні;

11) товари, вироблені в цій країні виключно з продукції, зазначеної вище

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: