|
|
С.П.МИРОНОВА, О.В.ГАВРИЛОВ, М.П.МАТВЄЄВАСтр 1 из 22Следующая ⇒ С.П.МИРОНОВА, О.В.ГАВРИЛОВ, М.П.МАТВЄЄВА ОСНОВИ КОРЕКЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
Кам’янець-Подільський
УДК 376.1 (075.8) ББК 74.35 я 73 М 64
Рекомендовано міністерством освіти і науки України як навчально-метогдичний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист № 1/11-5389 від 21.06.2010) Рекомендовано до друку ухвалою вченої ради Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, протокол № 5 від 6.05. 2010 р.
Рецензенти: В.М.Синьов - дійсний член НАПН України, доктор педагогічних наук, професор; І.В.Дмітрієва - доктор педагогічних наук, доцент; А.І.Шинкарюк -доктор психологічних наук, профессор.
За загальною редакцією С.П.Миронової Миронова С.П. М64 Основи корекційної педагогіки: навчально-методичний посібник / С.П.Миронова, О.В.Гаврилов, М.П.Матвєєва; [ За заг. ред. С.П.Миронової]. - Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2010. – 264 с. ISBN 978-663-063-5
У навчальному посібнику подано загальні знання про корекційну педагогіку як науку; дітей із порушеннями психофізичного розвитку як об’єкт корекційної освіти; загальну характеристику сучасної системи освітньо-корекційних послуг; зміст і процедуру відбору дітей у спеціальні заклади; методичні рекомендації щодо індивідуального навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку та особливостей індивідуального підходу до них в умовах загальноосвітніх шкіл. Навчальний посібник може бути використаний як студентами при вивченні основ корекційної педагогіки, так і вчителями, психологами у процесі психолого-педагогічного супроводу дітей з вадами психофізичного розвитку в умовах загальноосвітніх закладів. Матеріал посібника орієнтує психолого-педагогічний персонал загальноосвітніх закладів на тісну співпрацю з фахівцями-дефектологами.
В учебном пособии поданы общин знания о коррекционной педагогике как науке, детях с нарушениями психофизического развития; общая характеристика современной системы образовательно-коррекционных услуг; содержание и процедура отбора детей в специальные учреждения; методические рекомендации по индивидуальному обучению детей с нарушениями психофизического развития и особенности индивидуального подхода к ним в условиях общеобразовательных школ. Учебное пособие может использоваться как студентами при изучении основ коррекционной педагогики, так и учителями, психологами в процессе психолого-педагогического сопровождения детей с нарушениями психофизического развития в условиях общеобразовательных учреждений. Материал пособия ориентирует педагогический персонал общеобразовательных учреждений на тесное сотрудничество со специалистами-дефектологами.
In a train aid general knowledges are given about korekciynu pedagogics as science; children with violations of psikhofizichnogo development as an object of korekciynoy education; general description of the modern system of osvitne-korekciynikh services; table of contents and procedure of selection of children in the special establishments; methodical recommendations in relation to the individual studies of children with violations of psikhofizichnogo development and features of the individual going near them in the conditions of general schools. A train aid can be used both students at the study of bases of korekciynoy pedagogics and teachers, psychologists, in the process of psikhologo-pedagogical to accompaniment of children flawy psikhofizichnogo development in the conditions of general establishments. Material of manual orients psikhologo-pedagogical personnel of general establishments on a close collaboration with fakhivcyami-defektologami.
З М І С Т ПЕРЕДМОВА МОДУЛЬ І. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ КОРЕКЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА СПЕЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Тема 1.1 Діти з порушеннями психофізичного розвитку як суб’єкт корекційної освіти 1. Сутність та класифікація порушень психофізичного розвитку 2. Причини порушень психофізичного розвитку 3. Особливості процесу аномального розвитку
Тема 1.2. Корекційна педагогіка як наука 1. Предмет, завдання та понятійно-категоріальний апарат корекційної педагогіки 2. Галузі корекційної педагогіки 3. Перспективи розвитку корекційної педагогіки в Україні
Тема 1.3. Загальна характеристика сучасної системи освітньо-корекційних послуг 1. Диференціація системи закладів для дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку 2. Можливості інтегрованого та інклюзивного навчання і виховання дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку 3. Індивідуальне навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку як форма організації корекційно-педагогічного процесу 4. Корекційна спрямованість як основний принцип організації навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку
Тема 1.4. Відбір дітей у спеціальні заклади 1. Принципи відбору дітей у спеціальні заклади 2. Організація роботи психолого-медико-педагогічних консультацій 3. Участь педагогів загальноосвітніх закладів у розв’язанні проблеми відбору дітей
МОДУЛЬ ІІ. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З НИМИ В УМОВАХ КОРЕКЦІЙНОЇ ТА ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ Тема 2.1. Особливості розвитку, навчання та виховання дітей з порушеннями мовлення 1. Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями мовлення 2. Навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення 3. Особливості роботи вчителя з дітьми, що потребують логопедичної допомоги, в умовах загальноосвітніх шкіл Тема 2.2. Особливості розвитку, навчання та виховання дітей із затримкою психічного розвитку 1. Сутність, етіологія та класифікація затримки психічного розвитку 2. Психолого-педагогічна характеристика дітей із ЗПР 3. Навчання і виховання дітей із ЗПР у школах та класах інтенсивної педагогічної корекції 4. Корекційні прийоми реалізації індивідуального підходу до дітей із ЗПР в умовах інтегрованого навчання
Тема 2.3. Особливості розвитку, навчання та виховання дітей з порушеннями опорно-рухової системи 1. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи 2. Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями опорно-рухової системи 2. Навчання і виховання дітей з порушеннями опорно-рухової системи у спеціальних закладах 3. Корекційні прийоми реалізації індивідуального підходу до дітей з порушеннями опорно-рухової системи в умовах інтегрованого навчання
Тема 2.4. Особливості розвитку, навчання та виховання дітей з порушеннями слухової функції 1. Роль слуху в розвитку людини 2. Причини виникнення та класифікація порушень слухової функції 3. Навчання і виховання дітей з порушеннями слухової функції у спеціальних закладах 4. Організація допомоги учням з порушеннями слуху в умовах загальноосвітньої школи
Тема 2.7. Психолого-педагогічна допомога дітям з порушеннями емоційно-вольової сфери 1. Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушеннями емоційно-вольової сфери 2. Організація корекційної роботи з дітьми, що мають порушення емоційно-вольової сфери ЛІТЕРАТУРА ПЕРЕДМОВА На сучасному етапі відкрилися нові перспективи у системі корекційної освіти, пов’язані з переосмисленням ставлення до організації навчання і виховання дітей з особливостями психофізичного розвитку. Влада, педагогіка, пересічні громадяни прагнуть наблизитись до розуміння труднощів, з якими зустрічаються ці особи; активно дискутують з приводу переваг спеціальної чи інтегрованої освіти; намагаються створити певні умови для їхнього життя (пандуси, сурдопереклад тощо); впроваджують зарубіжний досвід. Практика європейських країн, США, Канади свідчить, що діти з особливостями психофізичного розвитку можуть одержувати освіту не лише у спеціальних, відокремлених від загальної освіти закладах, а й у загальноосвітніх школах за моделлю інтегрованої чи інклюзивної освіти, яка передбачає надання якісних освітніх послуг дітям незалежно від рівня їхнього розвитку. Запровадження сучасних моделей організації навчання, виховання і реабілітації дітей з особливостями психофізичного розвитку потребує не лише спеціальної організації матеріального середовища, а й підготовки психолого-педагогічного персоналу загальноосвітніх закладів, оскільки ефективність інтегрованого та інклюзивного навчання залежить від правильного психолого-педагогічного супроводу цих дітей, який забезпечують як вчителі-дефектологи, так і педагоги та психологи загальноосвітніх закладів. З часів зародження теорію навчання і виховання дітей з вадами психофізичного розвитку називали дефектологією. В останні роки внаслідок активізації міжнародних зв’язків, гуманізації освіти все частіше використовуються терміни «корекційна педагогіка», «спеціальна педагогіка», «спеціальна психологія». Розв’язання проблем корекційної педагогіки можливе на разі у тісному взаємозв’язку із загальною педагогікою та психологією. Зокрема, такими проблемами є раннє виявлення та діагностика відхилень у розвитку дітей, правильне тлумачення труднощів у навчанні, адекватна психолого-педагогічна допомога.
Наказом МОН України за № 691 від 02.12.2005р. «Про створення умов щодо забезпечення права на освіту осіб з інвалідністю» передбачено включення у навчальні плани дисципліни «Основи корекційної педагогіки» у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівня акредитації, які готують фахівців за напрямом «Педагогічна освіта». Окрім того, навчальними планами спеціалізацій «Початкова освіта», «Дошкільна освіта», «Практична психологія» передбачено навчальну дисципліну «Основи дефектології», зміст якої по суті є тотожним. На забезпечення цих дисциплін і спрямовано цей навчальний посібник. Його метою є ознайомлення майбутніх педагогів і психологів із корекційною педагогікою як наукою; дітьми із порушеннями психофізичного розвитку як суб’єктом корекційної освіти; загальною характеристикою сучасної системи освітньо-корекційних послуг; із змістом і процедурою відбору дітей у спеціальні заклади, прийомами психолого-педагогічної допомоги дітям, що потребують корекції психофізичного розвитку. Навчальний посібник відповідає навчальній програмі дисципліни «Основи корекційної педагогіки», укладеній доктором педагогічних наук, професором, дійсним членом АПН України В.М.Синьовим (Київ, 2006р.). У навчальному посібнику розкрито питання корекційної освіти дітей з різними порушеннями у психофізичному розвитку, психолого-педагогічної допомоги дітям з вадами емоційно-вольової сфери. Окремий розділ присвячено психолого-педагогічній корекції відхилень у поведінці дітей. У посібнику подано розроблені авторами методичні рекомендації щодо індивідуального навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку як форми організації корекційно-педагогічного процесу та особливостей індивідуального підходу до дітей з порушеннями психофізичного розвитку в умовах інтегрованої та інклюзивної освіти. До кожної теми подаються запитання для контролю знань студентів. Методологічною основою посібника стали наукові дослідження багатьох відомих вчених, зокрема, таких як: В.І.Бондар, Л.С.Виготський, С.Д.Забрамна, І.Г.Єременко, Н.М.Назарова, М.С.Певзнер, Б.П.Пузанов, В.М.Синьов, Н.М.Стадненко, Л.М.Шипіцина та ін. Навчально-методичний посібник є результатом опрацювання великої кількості літературних джерел, наведених у списку використаної та рекомендованої літератури, та власного досвіду авторів. Сподіваємось, що саме таке поєднання теоретичного та практичного матеріалу сприятиме не лише засвоєнню теоретичних основ корекційної педагогіки, а й формуванню певних практичних вмінь. Навчальний посібник може бути використаний не лише студентами при вивченні основ корекційної педагогіки, а й вчителями, психологами у процесі психолого-педагогічного супроводу дітей з вадами психофізичного розвитку в умовах загальноосвітніх закладів. Наголосимо, що матеріал цього посібника забезпечує лише основами корекційної педагогіки, орієнтує психолого-педагогічний персонал загальноосвітніх закладів на тісну співпрацю з фахівцями-дефектологами. Навчальний посібник підготовлено колективом авторів, кожен з яких є досвідченим викладачем ВНЗ та практичним дослідником у певній галузі корекційної педагогіки та спеціальної психології. Автори: С.П.Миронова: передмова; розділ І; 2.1, 2.3.3; 2.4.4, 2.5.4, 2.6; О.В.Гаврилов: 2.2; 2.3; 2.4; 2.5; М.П.Матвєєва: 2.7; Розділ ІІІ.
МОДУЛЬ І. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ КОРЕКЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ ТА СПЕЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ План 1. Сутність та класифікація порушень психофізичного розвитку 2. Причини порушень психофізичного розвитку 3. Особливості процесу аномального розвитку Література 1. Бородулина С.Ю. Коррекционная педагогика: психолого-педагогическая коррекция отклонений в развитии и поведении школьников. – Ростов н/Д: Феникс, 2004. – 352 с. 2. Выготский Л.С. Собрание сочинений: в 6-ти томах. Основы дефектологии / Под ред. Т.А.Власовой. - М.: Педагогика, 1983. –Т. 5. – 368с. 3. Ефимова Л.К. Почему болеет ребенок. – К.: Здоров’я, 1984. – 70 с. 4. Лапшин В.А., Пузанов Б.П. Основы дефектологии: Учеб. Пособие для студ. пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1991. – 143 с. 5. Петрова В.Г., Белякова И.В. Кто они, дети с отклонениями в развитии? – 2-е изд.- М.: Флинта: Московский социально-психологический институт. – 2000. – 104 с. 6. Синьов В.М., Коберник Г.М. Основи дефектології: навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1994. – 143 с. 7. Специальная педагогика: Учебное пособие / Под ред. Н.М.Назаровой. – М.: Академия, 2000. – 400 с. 8. Спеціальна педагогіка: Понятійно - термінологічний словник / За ред. Академіка В.І.Бондаря. – Луганськ: Альма-матер, 2003. – 436 с.
Порушення слухової функції За ступенем виразності та складністю порушення слухової функції поділяються на такі види: § глухота – глибоке стійке двостороннє порушення слуху, вроджене або набуте у ранньому віці до того, як у дитини сформувалось мовлення; § туговухість – часткова слухова недостатність з різним ступенем виразності, яка є причиною порушень мовленнєвого розвитку; § пізнооглухлість – втрата слуху після того, як мовлення було сформованим. Порушення зорової функції Відповідно до ступеня порушення функції зорового аналізатора дітей із стійкими вадами зору поділяють на сліпих і слабкозорих: § сліпота – зорові відчуття у дітей або зовсім відсутні, або зберігається відчуття світла чи незначний залишковий зір, проте недостатній для звичайної життєдіяльності; § слабкозорість – виразне зниження гостроти зору або значне порушення інших зорових функцій (наприклад, звуження меж поля зору), або прогресуюче захворювання. Проте навіть сильно порушений зір є провідним аналізатором. Важкі мовленнєві порушення Порушеннями мовлення вважаються відхилення від норми, загальноприйнятої у певному мовленнєвому середовищі, які повністю або частково перешкоджають мовленнєвому спілкуванню та обмежують можливості соціальної адаптації людини. Специфіка та ступінь відхилень залежать від часу їх виникнення, рівня психічного та інтелектуального розвитку дитини, впливу соціального середовища. Порушення можуть виявлятись в усному чи писемному мовленні у різних його компонентах (звукова сторона, лексика, граматика та ін.) або функціях (комунікативна, мотиваційна, регулююча тощо). Порушення мовлення можуть бути самостійними, у різних сполученнях, а можуть проявлятись при інших аномаліях, як наслідок основного захворювання. План 1. Предмет, завдання та понятійно-категоріальний апарат корекційної педагогіки 2. Галузі корекційної педагогіки 3. Перспективи розвитку корекційної педагогіки в Україні Література 1. Бородулина С.Ю. Коррекционная педагогика: психолого-педагогическая коррекция отклонений в развитии и поведении школьников. – Ростов н/Д: Феникс, 2004. – 352 с. 2. Лапшин В.А., Пузанов Б.П. Основы дефектологии: Учеб. Пособие для студ. пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1991. – 143 с. 3. Миронова С.П. Олігофренопедагогіка. Компактний навчальний курс: Навчальний посібник. - Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2008. – 204 с. 4. Синьов В.М. До побудови загальної теорії корекційної педагогіки: визначення предмету науки // Науковий часопис НПУ ім. М.П.Драгоманова. Серія № 19. Корекційна педагогіка та психологія: Зб. наукових праць. – К.: НПУ ім.. М.П.Драгоманова, 2004. - № 1. – С. 3 – 22. 5. Синьов В.М., Коберник Г.М. Основи дефектології: навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1994. – 143 с. 6. Синьов В.М. Корекційна психопедагогіка. Олігофренопедагогіка: Підручник. – Частина І. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2007. – 238 с. 7. Специальная педагогика: Учебное пособие / Под ред. Н.М.Назаровой. – М.: Академия, 2000. – 400 с. 8. Спеціальна педагогіка: Понятійно - термінологічний словник / За ред. Академіка В.І.Бондаря. – Луганськ: Альма-матер, 2003. – 436 с. Зв’язок з іншими науками Клінічними основами корекційної педагогіки слугують: анатомія, фізіологія і патологія людини; психопатологія; невропатологія; генетика; клініка розумової відсталості. Використання знань цих галузей допомагає у проведенні психолого-педагогічної діагностики, розробці корекційних програм, доборі методів роботи з дітьми, що потребують корекції психофізичного розвитку. Досить тісно корекційна педагогіка пов’язана із спеціальною психологією, яка виконує роль психологічного фундаменту у навчанні, вихованні дітей, корекційній роботі з ними. Корекційна педагогіка використовує знання вікової і педагогічної психології, соціальної педагогіки і психології. Сама ж корекційна педагогіка слугує базою для спеціальних методик навчання та виховання учнів з психічними і (або) фізичними порушеннями.
План 1. Диференціація системи закладів для дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку 2. Можливості інтегрованого та інклюзивного навчання і виховання дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку 3. Індивідуальне навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку як форма організації корекційно-педагогічного процесу 4. Корекційна спрямованість як основний принцип організації навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку Література 1. Бородулина С.Ю. Коррекционная педагогика: психолого-педагогическая коррекция отклонений в развитии и поведении школьников. – Ростов н/Д: Феникс, 2004. – 352 с. 2. Колупаєва А.А. Педагогічні основи інтегрування школярів з особливостями психофізичного розвитку у загальноосвітні навчальні заклади: Монографія. – К.: Педагогічна думка, 2007. – 458 с. 3. Лапшин В.А., Пузанов Б.П. Основы дефектологии: Учеб. Пособие для студ. пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1991. – 143 с. 4. Миронова С.П. Олігофренопедагогіка. Компактний навчальний курс: Навчальний посібник. - Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2008. – 204 с. 5. Положення про індивідуальну форму навчання в загальноосвітніх навчальних закладах // Управління освітою. – 2003. - № 9 (57). – С. 11. 6. Положення про навчально-реабілітаційний центр // Інформаційний вісник. – 1997.- № 11. – С.27 – 30. 7. Положення (тимчасове) про організацію інтегрованого навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладах. - К.- 2002. – 16 с. 8. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. – К. - 2008. – 24 с. 9. Синьов В.М., Коберник Г.М. Основи дефектології: навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1994. – 143 с. 10. Синьов В.М. Корекційна психопедагогіка. Олігофренопедагогіка: Підручник. – Частина І. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2007. – 238 с. 11. Специальная педагогика: Учебное пособие / Под ред. Н.М.Назаровой. – М.: Академия, 2000. – 400 с. Інтеграція Інтеграція відображає спробу залучити учнів з особливими потребами до загальноосвітніх шкіл. Учень пристосовується до вимог школи. Інтегроване навчання має як переваги, так і проблеми. Переваги, зокрема, проявляються у: - подоланні ізоляції вихованців; - можливості отримання освіти за місцем проживання без відриву від сім’ї; - орієнтації дітей з психофізичними вадами у розвитку на нормальних однолітків; - реальній соціальній адаптації з раннього віку; оздоровленні емоційної сфери нормальних однолітків; - навчанні дітей спілкуватися та працювати разом; формуванні у здорових дітей почуття відповідальності за товаришів, які потребують допомоги, емпатії, співчуття. Процес інтеграції є позитивним ще й через те, що орієнтує педагогів на зміщення акцентів у корекційно-педагогічній роботі з дітьми: об’єктом впливу стає не порушення, а особистість дитини. Проте на часі в Україні впровадження інтегрованого навчання гальмується такими недоліками: - недостатня розробленість законодавчо-правової бази; - слабка інформованість громадськості про проблеми дітей з психофізичними вадами; - непідготовленість спеціалістів до роботи в системі інтеграції; - труднощі у науково-методичному забезпеченні навчально-виховного і корекційного процесу. Ще однією проблемою є ставлення родини до спеціальної освіти. Багатьох батьків не влаштовує варіант перебування їхньої дитини у відокремленому закладі з відривом від сім’ї. Саме тому виникає стихійна інтеграція, коли батьки попри рекомендації ПМПК залишають дітей з психофізичними вадами у масових школах, де вони навчаються без одержання відповідних особливостям їхнього розвитку освітніх послуг. Як свідчить досвід багатьох країн, вихідним принципом інтеграції дітей з психофізичними вадами є принцип рівних прав і можливостей в одержанні освіти. При цьому інтеграція здійснюється у двох формах: соціальній та педагогічній. Соціальна інтеграція передбачає соціальну адаптацію дитини з психофізичними вадами у загальну систему соціальних стосунків передусім у межах того освітнього середовища, в яке вона інтегрується (Л.М.Шипіцина). У окремих країнах такий вид інтеграції називають терміном «мейнстрімінг». Освітня інтеграція передбачає надання дітям з психофізичними вадами можливості спільного навчання в одній школі чи класі з дітьми, що нормально розвиваються, за програмою масової або спеціальної школи (А.А.Колупаєва). У «Положенні (тимчасовому) про організацію інтегрованого навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладах» (2002р.) визначено, що інтегрована освіта не є альтернативою системі спеціальної освіти дітей з особливими потребами. Головною метою інтегрованого навчання є створення умов для особистісного розвитку, творчої самореалізації та утвердження людської гідності дітей з особливими потребами. Завдання інтегрованого навчання: · забезпечення права дітей з особливими потребами на здобуття середньої загальної освіти в умовах загальноосвітніх навчальних закладів у комплексному поєднанні з корекційно-реабілітаційними заходами; · різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів і потреб; · збереження і зміцнення морального і фізичного здоров’я вихованців; · виховання в учнів любові до праці, здійснення їх допрофесійної підготовки, забезпечення умов для їх життєвого і професійного самовизначення; · виховання школяра як культурної і моральної людини з етичним ставленням до навколишнього світу і самої себе; · надання у процесі навчання й виховання кваліфікованої психолого-медико-педагогічної допомоги з урахуванням стану здоров’я, особливостей психофізичного розвитку вихованця. У існуючих нормативних документах та наукових джерелах описано наступні форми інтегрованого навчання: ü повна – включення дитини з психологічною готовністю до спільного навчання та відповідним віковій нормі рівнем психофізичного і мовного розвитку в масовий заклад як рівноцінної із здоровими однолітками; корекційну допомогу дитина при цьому одержує згідно потреб у спеціалістів за місцем навчання та проживання; ü комбінована – діти з близьким до норми рівнем психофізичного та мовленнєвого розвитку навчаються у разом із здоровими однолітками, у процесі навчання одержують допомогу вчителя-дефектолога; ü часткова - перебування дітей з особливими потребами, котрі не спроможні нарівні із здоровими однолітками оволодіти освітнім стандартом, у масових закладах лише частину дня; ü тимчасова – періодичне об’єднання зі здоровими дітьми для проведення спільних заходів. В умовах масової школи інтеграція здійснюється шляхом організації спеціальних класів або включенням дітей з психофізичними вадами до звичайних класів. Наголосимо, що форми інтеграції залежать від рівня розвитку дитини, а саме: повна і комбінована форми є прийнятними для дітей з високим рівнем психофізичного і мовленнєвого розвитку; часткова і тимчасова форми доцільні для дітей з нижчим рівнем розвитку В інтегрованих (спеціальних) класах (групах) загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладів можуть перебувати діти з психофізичними вадами таких категорій (за умови відповідного висновку психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК)): § з порушеннями опорно-рухового апарату (діти з церебральними паралічами, з наслідками поліомієліту у відновному і резидуальному станах, з вродженими і набутими деформаціями опорно-рухового апарату, артрогрипозом, хондродистрофією, міопатією); § з порушеннями слуху (з втратою слуху від 30-ти і більше децибел); § з важкими мовленнєвими порушеннями (з ринолалією, заїканням, алалією, афазією, дизартрією при нормальному стані слуху і первинно збереженому інтелекті); § з порушеннями зору; § із затримкою психічного розвитку; § з обмеженими можливостями розумового розвитку (легка форма за умови навчання в спеціальному класі або за індивідуальною нецензовою програмою). Навчання «інтегрованих» дітей здійснюється за навчальними планами і програмами відповідних типів спеціальних шкіл або за індивідуальними планами й програмами з урахуванням категорії порушення. Навчально-виховний процес має бути корекційно спрямованим. Залежно від потреб дитини та її проблем з нею працюють різні спеціалісти: вчитель-дефектолог певної галузі, психолог, соціальний педагог, лікар. Ефективність навчально-виховної, корекційно-розвивальної і лікувально-профілактичної роботи залежить від координованості дій усіх фахівців. До спільної роботи обов’язково залучаються й батьки дитини.
Інклюзія ЮНЕСКО розглядає інклюзію як процес визнання і реагування на різноманітність потреб всіх тих, хто навчається. Інклюзія потребує змін на всіх рівнях освіти, оскільки є особливою системою навчання, що охоплює весь різноманітний контингент учнів та диференціює освітній процес відповідно до потреб учнів усіх груп та категорій. Інклюзивне навчання передбачає створення освітнього середовища, яке відповідало б потребам і можливостям кожної дитини, незалежно від особливостей її психофізичного розвитку (А.А.Колупаєва). Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та освітнє середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями. Інклюзивна освіта є позитивною не лише для дітей з порушеннями психофізичного розвитку, а й для їх здорових ровесників. Переваги інклюзивної освіти: - розуміння суспільством проблем інвалідності; - солідарність між дітьми з особливими потребами та їх здоровими ровесниками; - формування у дитини з вадами розвитку моделі здорового повноцінного способу життя; - створення умов для соціальної адаптації та найбільш повного розкриття свого потенціалу у дитини з вадами розвитку; - зосередження уваги на можливостях і сильних сторонах особистості дитини; - можливість усіх дітей жити разом із родиною; - виховання у здорових дітей толерантності, комунікабельності, більш адекватної самооцінки, меншої агресії, вміння цінувати своє здоров’я; - реальна інтеграція та суспільна адаптація. Існуючі бар’єри: - архітектурна недоступність шкіл; - недостатність знань і навіть упередженість адміністрації та педагогів шкіл, батьків здорових учнів щодо проблем дітей з психофізичними порушеннями і неготовність до їхнього включення у колектив здорових однолітків; - відсутність знань у батьків дітей з психофізичними порушеннями про відстоювання прав дітей на освіту, страх перед системою освіти і соціальної підтримки; - відсутність у школах достатньої матеріально-технічної бази для інклюзивної освіти (підручники, посібники, ТЗН, спеціальне обладнання); - методична неготовність педагогів і психологів загальноосвітніх закладів; - відсутність спеціальних посад (медики, спеціальні психологи, корекційні педагоги) у загальноосвітніх закладах для здійснення психолого-педагогічного супроводу дітей з психофізичними порушеннями. Принципи інклюзивної освіти: ü цінність людини не залежить від її здібностей і досягнень; ü кожна людина є здатною відчувати і думати; ü кожна людина має право на спілкування й на те, щоб її почули; ü усі люди потребують один одного; ü справжня освіта може здійснюватись лише у контексті реальних взаємостосунків; ü усі люди потребують підтримки і дружби ровесників; ü для усіх учнів досягнення прогресу скоріше можуть бути у тому, що вони можуть робити, ніж у тому, що не можуть; ü різноманітність посилює усі сторони життя людини. Інклюзивна освіта здійснюється через формування спеціального інклюзивного класу, наповнюваність якого має становити не більше 20 учнів. У класі (групі) може бути не більше трьох дітей з психофізичними вадами, при цьому доцільно добирати дітей однієї категорії порушення (нозології). Як і при інтеграції навчання дітей здійснюється за навчальними планами і програмами відповідних типів спеціальних шкіл або за індивідуальними планами й програмами з урахуванням конкретної категорії порушення. У процесі навчання і виховання реалізуються корекційні завдання. Ефективність інклюзивної освіти залежить від здійснення психолого-педагогічного супроводу, який має забезпечуватись скоординованими діями команди фахівців: вчитель-дефектолог певної галузі, психолог, соціальний педагог, лікар, батьки дитини. В цілому для забезпечення ефективного інтегрованого чи інклюзивного навчання дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку, є необхідним створення відповідних умов: - раннє виявлення вад розвитку і започаткування корекційної роботи; - правильне діагностування розвитку дитини та урахування її можливостей; - психологічна готовність дитини і її батьків до навчання спільно зі здоровими однолітками; - тісна співпраця з батьками, надання їм необхідного мінімуму дефектологічних знань, психотерапевтичної і консультативної допомоги; - відповідна підготовка педагогів загальноосвітніх закладів для здійснення фахового супроводу «інтегрованих» чи «інклюзованих» дітей; - створення спеціальних умов в класі, школі (необхідне обладнання, охоронний режим тощо); - підготовка здорових учнів класу до взаємодії з аномальною дитиною; - супровід інтегрованого учня фахівцем – дефектологом, надання дитині кваліфікованої корекційної допомоги; - забезпечення психологічного супроводу. Оцінювання Для кожного типу спеціальної загальноосвітньої школи МОН України рекомендовано відповідні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з урахуванням особливостей їхнього психофізичного розвитку та можливостей. Основними функціями перевірки і оцінювання навчальних досягнень учнів усіх типів шкіл є: ü контролююча – визначення рівня засвоєння навчальної програми, виявлення готовності до засвоєння нового матеріалу; ü навчальна – стимулювання зусиль учнів до подолання труднощів, повторення, уточнення, систематизації, застосування знань і вмінь; формування в учнів адекватних критеріїв оцінювання якості своїх знань і вмінь; ü діагностико-коригуюча – з’ясування причин труднощів, виявлення прогалин у знаннях і вміннях; внесення коректив, спрямованих на подолання цих прогалин у діяльність учнів і вчителя; надання своєчасної допомоги; ü стимулюючо-мотиваційна – стимулювання учнів поліпшувати свої досягнення, формування позитивної мотивації до навчання; ü розвивально-виховна – формування вмінь цілеспрямованої діяльності, розвиток відповідальності, працелюбності, активності, охайності, самостійності та інших особистісних якостей учнів; ü реалізація індивідуального підходу – знаходження відповідного рівня навантаження для кожного учня; вивчення ставлення учня до труднощів, успіхів, оцінки.
Перевірка навчальних досягнень учнів здійснюється у межах матеріалу, визначеного навчальними програмами певного типу школи. При цьому враховуються можливості дітей та особливості їхнього психофізичного розвитку. Оцінювання ґрунтується на позитивному принципі, тобто передусім враховуються досягнення учня, а не його невдачі. Об’єктами перевірки і оцінювання виступають структурні компоненти навчальної діяльності, а саме: 1. Змістовий компонент – знання дітей. При оцінюванні враховуються такі характеристики знань: - повнота (від фрагментарного відтворення навчального матеріалу до відтворення у повному обсязі); - правильність (від не завжди точного до правильного відтворення навчального матеріалу); - усвідомленість – (від розуміння в основному до вміння пояснити, обґрунтувати); - застосування знань (адекватність, самостійність, різні умови, використання допомоги). 2. Операційно-організаційний компонент – дії, способи дій, діяльність: а) предметні (відповідно до змісту основних навчальних предметів); б) розумові (порівнювати, класифікувати, абстрагувати, узагальнювати тощо) та загальнонавчальні (аналізувати, планувати, організовувати, контролювати процес і результати виконання завдання, вміння користуватись підручником тощо). Оцінюються такі характеристики: - правильність; - швидкість; - свідомість дій; - новизна умов (за зразком, аналогічне, нове); - самостійність виконання; - якість виконаної роботи; - цілеспрямованість. 3. Емоційно-мотиваційний компонент – ставлення до навчання. Оцінюються такі характеристики: - характер і сила (байдуже, недостатньо виразне позитивне, зацікавлене, виразне позитивне); - дійовість (від пасивного до дійового); - сталість (від епізодичного до сталого). Навчальні досягнення учнів спеціальної школи оцінюються за 4-марівнями і відповідними їм балами: 1) Перший рівень – початковий (1 - 3 бали). 2) Другий рівень – середній (4 – 6 балів). 3) Третій рівень – достатній (7 – 9 балів). 4) Четвертий рівень – високий (10 – 12 балів). Якісні критерії цих рівнів розроблено у відповідності з типами спеціальних шкіл.
Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом... Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем... Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
