Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Лекція 7. ДОГОВІРНІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ І ПАРТНЕРСЬКІ ЗВ'ЯЗКИ У ПІДПРИЄМСТВІ





1.Сутність і значення партнерських зв'язків

Важливою умовою динамічного розвитку економіки і збалансованості попиту і пропозиції на ринку товарів і послуг є налагодження раціональних партнерських зв'язків між суб'єктами ринку. Під партнерськими зв'язками суб'єктів ринку розуміють систему економічних відносин розподілу, обміну і споживання, що виникають між учасниками просування товарів від виробництва до споживання. Запровадження раціональних партнерських зв'язків між суб'єктами ринку передбачає економічні, організаційно-правові, фінансові відносини між постачальниками і покупцями товарів.
Об'єктивною запорукою партнерських зв'язків у ринковій економіці є суспільний розподіл праці й товарний характер виробництва. Оскільки товарне виробництво регулює закон вартості, то партнерські зв'язки між учасниками ринкового товаропросування будуються на засадах ріоритетності економічних інтересів і еквівалентного відшкодування. Саме тому основними категоріями партнерських зв'язків є: ціна, вартість, гроші, кредит. Завдяки цьому зв'язки набувають форми товарних відносин комерційного характеру.
Партнерські зв'язки суб'єктів оптового ринку відрізняються за характером і метою, структурою, кількістю учасників, рівнем урегульованості відносин, термінами дії, відомчою підпорядкованістю, формою укладання .
За характером і метою партнерські зв’язки можуть бути суто економічними і соціально спрямованими.
Метою суто економічних зв'язків єзабезпечення пріоритетності економічних інтересів суб'єктів ринку, тобто отримання максимального прибутку. Об'єктами таких зв'язків є товари та послуги, сфери ринкового впливу, технології тощо. За своїм змістом ці зв'язки можуть бути власне комерційними, коопераційними, інтеграційними, технологічними тощо.
Метою соціально спрямованих зв'язків (характерних для соціально-етичного маркетингу)є забезпечення пріоритетності інтересів суспільства і лише відтак —підприємця. Такі зв'язки орієнтовані на впровадження екологічно чистих виробництв, формування духовності членів суспільства, збереження їхнього здоров'я, розвиток культури нації.
За структурою партнерські зв'язки можуть бути простими і складними.
Система простих партнерських зв'язків передбачає просування товарів чи послуг від виробників до роздрібних торговельних підприємств без участі посередників. Така система зв'язків забезпечує тісний контакт зі споживачами і дає вичерпну інформацію щодо їх потреб. Водночас вона вимагає від виробника створення розгалуженої системи управління реалізацією товарів і, відповідно, великих затрат, що не завжди є виправданими. Такі зв'язки запроваджуються зазвичай під час реалізації товарів, які швидко псуються, та товарів простого асортименту.
Система складних партнерських зв'язків виникає завдяки икористанню у взаєминах між виробниками і роздрібними торговельними підприємствами послуг незалежних посередників. Ними можуть бути великі чи малі оптові підприємства та організації, дистриб'ютори, дилери, брокери, інші суб'єкти оптового ринку.
За кількістю посередників розрізняють одно-, дво- і багатоланцюгові зв'язки. За умови збільшення кількості посередників знижується ефективність впливу торгівлі на виробництво щодо зміни асортименту товарів, підвищення їхньої якості. Дорожчає процес товаропросування, уповільнюється оборотність товарів. Тому такі зв'язки налагоджуються лише щодо товарів складного асортименту. Існуючі недоліки, притаманні торгівлі на сучасному етапі розвитку економіки, в багатьох випадках спричинені складністю структури господарських зв'язків.
За кількістю учасників партнерські зв'язки поділяються на прямі та опосередковані. Під прямими зв'язками розуміють взаємовідносини підприємств- виробників або виробничих об'єднань безпосередньо з роздрібними торговельними підприємствами. Опосередкованими називаються господарські зв'язки, в яких беруть участь три і більше учасників, зокрема, оптові підприємства і організації.
За рівнем регульованості ринкових відносин розрізняють:
— партнерські зв'язки, які виникають у сфері відносин щодо виробництва, обміну, споживання товарів під повним або частковим регулюванням з боку держави, через розміщення державного замовлення, застосування системи дотацій, зондування, лімітування, контролю, обмеження цін (сфера таких зв'язків постійно звужується в міру просування до ринкових відносин);
—партнерські зв'язки, які виникають у процесі вільного суто ринкового вибору постачальників і покупців в умовах вільного ціноутворення.
За термінами дії виділяються умовно-постійні (термін дії яких, як правило, більше року), короткотермінові та оперативні (разові).
За відомчою підпорядкованістю розрізняють міжсистемні й внутрішньосистемні партнерськи і зв'язки. Під час міжсистемних партнерських зв'язків взаємовідносини щодо поставок товарів і послуг встановлюються між підприємствами та організаціями, які належать різним міністерствам і відомствам. До таких зв'язків, зокрема, відносять зв'язки вихідних баз промисловості з підприємствами споживчої кооперації. Внутрішньосистемні партнерські зв'язки запроваджуються між підприємствами одного міністерства чи відомства, наприклад, між райбазами та споживчими товариствами.
За формою укладання розрізняють партнерські зв'язки, укладені підписанням єдиного документа (договору, контракту, угоди), обміном телефонограмами, телетайпограмами, даними електронного обміну тощо.
Наявність на ринку значної кількості суб'єктів та встановлення між ними чисельних партнерських зв'язків вимагає запровадження єдиних правил гри на ринку, тобто єдиних підходів до регулювання взаємодії суб'єктів на ринку.
Основою закріплення партнерських зв’язків, є тривалі господарські договори на виконання робіт і послуг, а також на постачання необхідних матеріально-технічних ресурсів.



2.Регулювання правовідносин у сфері підприємницька діяльність

Державне регулювання передбачає великий арсенал соціально-економічних заходів — затвердження правових засад ринкового механізму, що регламентують й ініціюють широке поле підприємницької діяльності, визначення і встановлення пріоритетів у розвитку народного господарства з одночасним впровадженням елементів пільгового оподаткування та інвестування науки, торгівлі, підприємств малого та середнього бізнесу, формування соціальних цінностей суспільства за рахунок регулювання діяльності фінансових, інвестиційних і трудових інститутів тощо.
Організаційно-правове регулювання господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності — це система зумовлених б'єктивним рівнем розвитку суспільних відносин нормативних документів, що регулюють ці відносини.
Основним завданням такого регулювання є:
—забезпечення реальної рівноправності всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності;
—надання їм повної свободи у виборі партнерів і економічних пріоритетів;
--створення умов для розвитку ринкової конкуренції и обмеження монополізму;
—стимулювання ділової ініціативи, розумного ризику, заохочення тих напрямів діяльності, які збігаються з економічними пріоритетами держави;
— забезпечення ефективного контролю за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності.
Господарські взаємовідносини між суб'єктами оптового ринку належать до майнових (цивільних) відносин, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У даний час основним нормативно-правовим документом, який регулює цивільні відносини, є Цивільний кодекс України. У ньому викладено загальні положення про зобов'язання (поняття та умови договору, укладення, зміна і розірвання договору), розглянуті окремі види зобов'язань.
Особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності передбачені Господарським кодексом України. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами. Господарський кодекс України визначає зміст, порядок укладання договорів, ціни і ціноутворення у сфері господарювання, виконання та припинення господарських зобов'язань, відповідальність за правопорушення та відшкодування збитків.
З метою формування ринкових відносин в Україні ухвалено низку законів, що регулюють і регламентують товарно-грошові відносини. Зокрема, державне регулювання ринкової взаємодії суб'єктів підприємницької діяльності на оптовому ринку з питань поставок товарів здійснюється на основі пакету законів: "Про підприємництво", "Про підприємства", "Про споживчу кооперацію", "Про товарну біржу", "Про обмеження монополізму" тощо. Концептуальна єдність цих актів забезпечує запровадження в Україні дійсно ринкового механізму.
Крім того, діють й інші нормативні акти (Інструкції про порядок приймання товарів за кількістю та якістю тощо), що регулюють господарські взаємовідносини промисловості й торгівлі з питань закупівель, приймання і продажу товарів. Усі вони спрямовані на подальше вдосконалення регулювання ‘ відносин, що виникають між підприємствами під час поставок товарів народного споживання.
В умовах розвинутої ринкової економіки регулювання господарських зв'язків між конкретними постачальниками і покупцями здійснюється укладеними між ними договорами та контрактами, зміст яких не повинен входити в протиріччя з чинним законодавством.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.