Наслідки неприбуття на виклик

1. Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне під­твердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з 'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого непри­буття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі:

від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;

від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.

2. У випадку, встановленому частиною першою цієї статті, до підозрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано привід.

3. За злісне ухилення від явки свідок, потерпілий несе відповідальність, встанов­лену законом.

1. Наслідком неприбуття особи за викликом без поважної причини або неповідо­млення про причини свого неприбуття може бути застосування до неї грошового стягнення чи приводу як заходів забезпечення кримінального провадження.

Закон розрізняє коло осіб, до яких може бути застосовано грошове стягнення та привід.

Грошове стягнення застосовується до підозрюваного, обвинуваченого, свідка, по­терпілого, цивільного відповідача, які були в установленому цим Кодексом порядку викликані. Привід же застосовується лише до підозрюваного, обвинуваченого та свідка. До потерпілого цей захід не застосовується, оскільки брати участь у кримі­нальному провадженні є його правом, а не обов'язком (див. ст. 56 КПК). Втім, відпо­відно до п. 1 ст. 57 КПК прибути за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду є обов'язком потерпілого, а в разі неможливості своєчасного прибуття його обов'язок полягає у повідомленні про це, а також про причини неможливості прибуття.

Фактичною підставою застосування грошового стягнення є нез'явлення перед­бачених у ч. 1 коментованої статті осіб за викликом, який був зроблений у встановле­ному КПК порядку. Зокрема, у кримінальному провадженні має міститися підтвер­дження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом. При цьому мають бути відсутні поважні причини неприбуття або взагалі відсутні будь-які дані стосовно причини невиконання обов'язку з'явитися за викликом.

Правовою підставою застосування грошового стягнення на досудовому розсліду­ванні є ухвала слідчого судді, яка виноситься в порядку, передбаченому ст. 146 КПК, а в судовому провадженні - ухвала суду.

Частиною 1 коментованої статті розмір грошового стягнення диференційовано залежно від виду виклику. У випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора його розмір становить від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати, у випадку не­прибуття на виклик слідчого судді, суду - від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до п. 16 ст. 3 КПК розмір міні­мальної заробітної плати - це грошова сума, що дорівнює місячному розміру міні­мальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

2. За змістом ч. 2 цієї статті фактичною підставою застосування приводу є нез' явлення підозрюваного, обвинуваченого, свідка за викликом, який був здійснений у встановленому КПК порядку. Зокрема, у кримінальному провадженні має містити­ся підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її зміс­том іншим шляхом. При цьому мають бути відсутні поважні причини неприбуття або відсутні будь-які дані стосовно причини невиконання обов' язку з' явитися за викликом.

Правовою підставою застосування приводу на досудовому провадженні є ухвала слідчого судді, яка виноситься в порядку, передбаченому ст. 142 КПК, а в судових стадіях - ухвала суду.

3. Злісне ухилення свідка або потерпілого від явки становить склад адміністратив­ного правопорушення, за яке ст. 185^[2] КУпАП передбачено адміністративну відпові­дальність. Злісність в ухиленні від явки, яка є обов'язковою ознакою складу цього правопорушення, проявляється в навмисному усуненні, неодноразовій відмові від явки за викликом для участі у процесуальних діях. Факт злісного ухилення повинен підтверджуватися документами, що свідчать про здійснені офіційні виклики особи. Як докази відсутності злісності ухилення від явки за викликом можуть бути надані документи, які підтверджують наявність хвороби в особи, перебування її у відряджен­ні, відпустці тощо.

Стаття 140

Привід

1. Привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовуєть­ся, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час.

2. Рішення про здійснення приводу приймається: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора або з власної ініціативи, а під час судового провадження - судом за клопотанням сторони кримінального прова­дження, потерпілого або з власної ініціативи. Рішення про здійснення приводу при­ймається у формі ухвали.

3. Привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка. Привід свідка не може бути застосований до неповнолітньої особи, вагітної жінки, інвалідів першої або другої груп, особи, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із цим Кодексом не можуть бути допитані як свідки. Привід співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов 'язків здійснюється тільки в при­сутності офіційних представників цього органу.

до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду. При наявності поважної причини не­прибуття, підозрюваний, обвинувачений або свідок зобов'язані заздалегідь повідо­мити особу, яка здійснила виклик. Таким чином, можливість застосування приводу визначається не кількістю здійснених викликів, а фактом неявки викликаної у вста­новленому законом порядку особи при відсутності у неї поважних причин.

2. Привід пов'язаний із обмеженням невід'ємного права кожного на свободу та особисту недоторканність, передбаченого ст. 29 Конституції України, тому рішення про його застосування належить до виключної компетенції суду - на досудовому про­вадженні його приймає слідчий суддя, а в судовому провадженні - суд. Рішення про здійснення приводу приймається у формі ухвали.

На досудовому розслідуванні ініціатива щодо застосування приводу може виходити як від слідчого та прокурора, що формалізується у відповідному клопотанні, зміст яко­го регулюється ст. 141 цього Кодексу, так і самого слідчого судді. У судовому прова­дженні ініціювати розгляд питання про застосування приводу можуть сторони, потер­пілий, а також сам суддя (суд) за наявності до того відповідних фактичних підстав.

3. Як прямо випливає із ч 3 коментованої статті, привід застосовується виключно до підозрюваного, обвинуваченого, свідка. Це означає, що особи, які беруть участь у кримінальному провадженні в іншому процесуальному статусі, не можуть бути до­ставлені приводом.

Закон забороняє застосовувати привід свідка, який є неповнолітнім, вагітною жінкою, інвалідом першої або другої груп, особою, яка одноосібно виховує дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також особою, яка згідно з КПК не може бути допитана як свідок. Коло осіб, які не підлягають допиту як свідок, передбачено ч. 2 ст. 65 КПК. Не можуть бути допитані як свідки: 1) захисник, представник потерпіло­го, цивільного позивача, цивільного відповідача, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні - про обставини, які стали їм відо­мі у зв'язку з виконанням функцій представника чи захисника; 2) адвокати - про відо­мості, які становлять адвокатську таємницю; 3) нотаріуси - про відомості, які станов­лять нотаріальну таємницю; 4) медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, ме­дичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи, - про відомості, які становлять лікарську таємницю; 5) священнослужителі - про відо­мості, одержані ними на сповіді віруючих; 6) журналісти - про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 7) професійні судді, народні засідателі та присяж­ні - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухва­лення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали; 8) особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному про­вадженні, - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з участю в укладенні та ви­конанні угоди про примирення; 9) особи, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо дійсних даних про їх особу; 10) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо цих даних.

Привід співробітника кадрового складу розвідувального органу України під час виконання ним своїх службових обов'язків здійснюється тільки у присутності офіцій­них представників цього органу. Відповідно до ЗУ «Про розвідувальні органи Украї­ни» від 22 березня 2001 р. розвідувальні органи України - спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності. Розвідувальний орган Укра­їни може функціонувати як самостійний державний орган, так і у складі центрально­го органу виконавчої влади (ст. 1). Співробітниками розвідувальних органів України є військовослужбовці та службовці кадрового складу розвідувальних органів України, а також військовослужбовці, службовці та працівники, які не належать до кадрового складу цих органів (ст. 16). До кадрового складу розвідувальних органів України на­лежать військовослужбовці і службовці, які за посадами, що вони займають у цих органах, підпорядкованих їм навчальних закладах та науково-дослідних установах, виконують функціональні обов'язки, безпосередньо пов'язані з розвідувальною ді­яльністю. Перелік посад співробітників кадрового складу розвідувального органу визначається Положенням про відповідний розвідувальний орган (ст. 17). У разі за­тримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України за підозрою у скоєнні злочину або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його тримають окремо від інших осіб. Привід, затримання та арешт і пов'язані з цим обшук особи та огляд речей кадрового співробітника розвідувального органу при виконанні ним своїх службових обов'язків здійснюються тільки в присутності офіційних представників цього органу. Не підлягають огляду і затриманню транспорт­ні засоби розвідувальних органів та їх кадрових співробітників при використанні цих засобів у службових цілях (ст. 20).

Порядок виконання ухвали слідчого судді або суду про привід, а також гарантії забезпечення прав і законних інтересів особи, привід якої здійснюється, передбачено ст. 143 КПК.

Стаття 141

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: