Зменшення розміру процесуальних витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення процесуальних витрат

1. Суд, враховуючи майновий стан особи (обвинуваченого, потерпілого), за власною ініціативою або за її клопотанням має право своєю ухвалою зменшити розмір на­лежних до оплати процесуальних витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату процесуальних витрат на визна­чений строк.

2. Якщо оплату процесуальних витрат відстрочено або розстрочено до ухвален­ня судового рішення, витрати розподіляються відповідно до судового рішення.

3. Уразі зменшення розміру належних до оплати процесуальних витрат чи звіль­нення від їх оплати повністю або частково відповідні витрати компенсуються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

1. Коментована стаття встановлює підстави та порядок відстрочення та розстро­чення сплати судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати.

Суд приймає рішення про зменшення розміру належних до оплати процесуальних витрат або звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення та роз­строчення цих витрат на визначений строк за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, потерпілого. Прийняття такого рішення залежить від їх майнового стану. Такий стан є поняттям оціночним, оскільки у КПК не визначено його змісту. Для оцінки майнового стану обвинуваченого, потерпілого слід враховувати розмір їхнього заробітку, пенсії, стипендії, грошових доходів від підприємницької діяльнос­ті, доходів у вигляді відсотків за банківськими вкладами, від земельної ділянки, не­рухомого та іншого майна, а також наявність на утриманні непрацездатних осіб. Під час судового провадження повинні бути досліджені документи, які підтверджують фінансову неспроможність обвинуваченого, потерпілого.

2. Суд при вирішенні питання зменшення розміру процесуальних витрат може взяти до уваги вимоги Закону України «Про безоплатну правову допомогу» від 8 липня 2011 р., згідно з яким право на безоплатну вторинну правову допомогу мають: особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім' ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердже­ного відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожит­кових мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг, передбачені ч. 2 ст. 13 цього Закону.

У випадку відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування процесуальних витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бю­джету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Слід також врахувати міжнародні правові акти з цих питань.

У резолюції 78 (8) про безоплатну правову допомогу й юридичні консультації, прийнятій Комітетом міністрів Ради Європи 2 березня 1978 р., передбачено, що кож­на особа має бути наділена правом на необхідну безоплатну правову допомогу в су­довому провадженні. Під такою правовою допомогою розуміється саме допомога адвоката. Особа, якій надається допомога, має бути вільною у виборі кваліфікованого захисника, а відповідальність за фінансування безоплатної правової допомоги має бути покладена на державу.

Ці принципи у подальшому деталізовані в певних практичних настановах, втілених у рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи № К (81) 7 14 травня 1981 р., № К (93) 1 від 8 січня 1993 р., № К (2005) 12 від 15 червня 2005 р. Серед них - право кож­ного на допомогу адвоката за рахунок держави, якщо особа не може сплатити гонорар, в усіх судових процедурах (кримінальних, господарських, адміністративних, цивіль­них тощо) із збереженням права на вибір адвоката; надання безоплатної правової допомоги найбіднішим особам, які не мають громадянства або є іноземцями; спро­щення порядку надання безоплатної правової допомоги найбіднішим верствам на­селення; простота судових та позасудових процедур; можливе скорочення судових витрат; сприяння в доступі до позасудових методів розв'язання конфліктів тощо.

Робота адвоката у справах за призначенням оплачується за довідками, передбаче­ними постановою КМУ від 11 червня 2008 р. № 539, що становить 2,5 відсотка міні­мальної заробітної плати за годину роботи адвоката при провадженні дізнання, до- судового слідства чи розгляду кримінальної справи судом.

У вироку суд зобов'язаний мотивувати своє рішення про зменшення розміру на­лежних до оплати процесуальних витрат чи звільнення від їх оплати зазначених учасників кримінального провадження повністю або частково. У випадку прийняття такого рішення відповідні витрати компенсуються за рахунок держави.

Стаття 120

Витрати на правову допомогу

1. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обви­нувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

2. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільно­го позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

3. Допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням у ви­падках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштів Державного бюджету України і є безоплатною для підозрюваного, обвинуваченого. Граничний розмір компенсації ви­трат на правову допомогу встановлюється законодавством.

1. У статті 59 Конституції України гарантується: кожен має право на правову до­помогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура. З при­воду цієї норми Основного Закону держави є Рішення КСУ від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000.

Роз'яснення терміна «правова допомога» надано КСУ у п.3.2 мотивувальної час­тини Рішення від 30 вересня 2009 р. № 23-рп/2009 у справі за конституційним звер­ненням І. В. Голованя щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та форма­ми і може включати консультації, роз'яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Правова допомога захисника підозрюваному, обвинуваченому може бути безоплат­ною і платною. Надання першої із них регламентується ч. 1 ст. 59 Конституції Украї­ни, ст. 49 КПК, ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 р., поста­новою КМУ «Про затвердження Порядку і умов укладення контрактів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі, та договорів з адвокатами, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій осно­ві» від 11 січня 2012 р. № 8, постановою КМУ «Питання оплати послуг адвокатів, які надають вторинну правову допомогу особам, затриманим в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку, а також у кримінальних справах» від 18 квіт­ня 2012 р. № 305. Розмір оплати за годину адвоката з надання безоплатної правової допомоги становить 2,5 відсотка мінімальної заробітної плати, визначеної законом на час надання послуг адвокатом. Розмір оплати послуг адвоката з надання такої допо­моги особі, затриманій в кримінально-процесуальному порядку, у неробочий час, вихідні та святкові дні обчислюється виходячи з подвійного розміру оплати за годину роботи адвоката. Оплата здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписан­ня акта наданих послуг.

Надання платної правової допомоги регламентується законодавством про адвока­туру. У договорі про надання правової допомоги підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві визначається їх обов'язок сплатити гонорар за правозахисні дії захисника, а у випадку необхідності й фактичні витрати, пов'язані з виконанням договору. Ці витрати не включаються до суми гонорару, який є винагородою за виконані захисником дії з надання правової допомоги. Роз'яснення терміна «гонорар» наведено у ст. 33 Правил адвокатської ети­ки, схвалених 1 жовтня 1999 р. Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури.

Витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинува­чений, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

2. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката - представника, несе відповід­но потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач.

3. Оплата праці захисника у разі його участі в справі за призначенням проводить­ся за правилами, передбаченими Порядком оплати праці адвокатів з надання грома­дянам правової допомоги у кримінальних справах за рахунок держави, затвердженим постановою КМУ від 14 травня 1999 р. № 821 із змінами від 11 червня 2008 р.

Відповідно до ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначає адвоката, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом. Під час призначення адвоката враховуються його спеціалізація, досвід роботи, навантаження, складність справ, у яких адвокат бере участь.

У разі неможливості надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокатом, який надає безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги укладає договір з адвока­том, включеним до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову до­помогу на тимчасовій основі на підставі договору про її надання. У договорі про на­дання безоплатної вторинної правової допомоги зазначають обсяг правової допомоги, строк, протягом якого така допомога надаватиметься, та розмір оплати. Адвокат, з яким укладено договір про надання безоплатної вторинної правової допомоги, зобов'язаний надати таку допомогу якісно в обсязі та у строки, визначені договором.

Слід також зазначити, що Законом передбачено підстави та порядок припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги, зокрема:

- встановлено факт подання особою неправдивих відомостей або фальшивих до­кументів, що стали підставою для віднесення особи до категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, та прийняття рішення про надання їй безоплатної вторинної правової допомоги;

- особа користується захистом іншого захисника (захисників) у справі.

Фінансування безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється за рахунок

видатків Державного бюджету України.

ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» від 8 липня 2011 р. № 3671-УІ передба­чено порядок реалізації права на безоплатну правову допомогу, підстави, порядок та державні гарантії щодо надання такої допомоги.

Право на безоплатну правову допомогу гарантовано Конституцією України.

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна допомога включає такі види правових послуг:

1) захист від обвинувачення;

2) здійснення представництва осіб, які мають право на безоплатну вторинну пра­вову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;

3) складання документів процесуального характеру.

Згідно зі ст. 14 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» право на безоплатну вто­ринну допомогу мають:

1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний су­купний дохід їхньої сім'ї нижчий від суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до ЗУ «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожит­кових мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг, передбачених ч. 2 ст. 13 Закону;

2) діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, безпритульні діти, діти, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї, - на всі види правових послуг, передбачені ч. 2 ст. 13 Закону;

3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання, - на правові послуги, передбачені пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону;

4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на правові послуги, пе­редбачені пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону;

5) підозрювані у вчиненні злочину особи, які затримані органами дізнання та слідства, - на правову послугу, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону;

6) особи, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, - на правову по­слугу, передбачену п. 1 ч. 2 ст. 13 Закону. Така допомога надається протягом сімдеся­ти двох годин з моменту затримання. У разі якщо суд прийняв рішення про тримання особи під вартою, безоплатна правова допомога надається, якщо така особа належить до однієї з категорій осіб, зазначених у пунктах 1 і 2 ч. 1 цієї статті;

7) особи, у справах яких відповідно до положень КПК України участь захисника є обов'язковою, - на правову послугу, передбачену пп. 1 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону;

8) особи, на яких поширюється дія ЗУ «Про біженців», - на всі види правових послуг, передбачені ч. 2 ст. 13 Закону, до моменту прийняття рішення про надання статусу біженця та у разі, якщо особа оскаржує рішення щодо статусу біженця;

9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які мають особливі заслуги та особли­ві трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацист­ських переслідувань, - на правові послуги, передбачені пп. 1-3 ч. 2 ст. 13 Закону, стосовно питань, пов'язаних з їх соціальним захистом;

10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної ді­єздатності фізичної особи, - на правові послуги, передбачені пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 13 За­кону, протягом розгляду справи в суді;

11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, - на правові послуги, передбачені пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону, протягом розгляду справи в суді;

12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України, - на правові по­слуги, передбачені пп. 2 і 3 ч. 2 ст. 13 Закону, стосовно питань, пов'язаних з реабілі­тацією.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають також громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов'язковість яких надана ВР України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов'язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.

Суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є:

1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які утворюються МЮ України при головних управліннях юстиції в Автономній Республіці Крим, об­ластях, містах Києві та Севастополі з урахуванням потреб відповідної адміністратив­но-територіальної одиниці;

2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом;

3) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору.

Відповідно до Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом МЮ 2 липня 2012 р. № 967/5, такі центри утворю­ються за рішенням МЮ як територіальні відділення Координаційного центру з надан­ня правової допомоги відповідно до ЗУ «Про безоплатну правову допомогу» та діють при головних управліннях юстиції в АРК, в областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно з п. 7 Положення основними завданнями таких центрів є створення рівних можливостей доступу до правосуддя шляхом організації надання безоплатної вторин­ної правової допомоги, а саме надання відповідних послуг, передбачених ст. 13 ЗУ «Про безоплатну правову допомогу».

Центри з надання безоплатної вторинної допомоги розглядають по суті звернення суб'єктів права на безоплатну правову допомогу, забезпечують складання процесу­альних документів за зверненнями таких суб'єктів, забезпечують участь захисника при проведенні дізнання, досудового слідства та розгляді кримінальних проваджень у судах, коли участь захисника відповідно до положення КПК є обов'язковою, а також у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний не може запросити захис­ника через відсутність коштів чи з інших об'єктивних причин; укладають контракти та договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу тощо.

Стаття 121

Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розсліду­вання або судового провадження

1. Витрати, пов 'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судо­вого провадження, - це витрати обвинуваченого, підозрюваного, до якого не засто­совано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, його захисника, представ­ника потерпілого, пов 'язані з переїздом до іншого населеного пункту, найманням житла, виплатою добових (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також втрачений заробіток чи витрати у зв 'язку із відривом від звичайних занять.

Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру се­редньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропо­рційно від розміру мінімальної заробітної плати.

2. Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судо­вого провадження підозрюваного, обвинуваченого, він несе самостійно.

3. Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судо­вого провадження захисника, несе підозрюваний, обвинувачений.

4. Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судо­вого провадження представника, несе особа, яку він представляє.

5. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат, пов'язаних із при­буттям до місця досудового розслідування або судового провадження, встановлю­ється Кабінетом Міністрів України.

1. Коментована стаття встановлює витрати, пов'язані із прибуттям до місця до- судового розслідування або судового провадження, обчислення компенсації за втра­чений заробіток.

Витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження: а) підозрюваного, обвинуваченого - він несе особисто; б) захисника - несе підозрюваний, обвинувачений; б) представника - несе потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, яких він представляє. Підозрюваний, обвинувачений не несе витрат, пов'язаних із прибуттям захисника до місця досудового розслідування або судового провадження, якщо йому надається безоплатна правова допомога.

2. Разом з тим суд згідно зі ст. 119 КПК може зменшити розмір процесуальних витрат або звільнити від їх оплати, враховуючи майновий стан підозрюваного, обви­нуваченого.

Крім того, слід зазначити, що стягнення з засудженого безпосередньо на користь свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, понятого, перекладача витрат, пов'язаних з їх явкою за викликом, є неприпустимим, про що, зокрема, вказано в п. 11 ППВСУ «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від зло­чину та судових витрат» від 7 липня 1995 р. № 11.

У разі закриття справи за реабілітуючими особу обставинами або виправдання підсудного процесуальні витрати приймаються на рахунок держави.

За вимогою особи, що незаконно була притягнута до кримінальної відповідаль­ності та реабілітована, їй повинні бути відшкодовані за рахунок державного бюджету суми, витрачені на оплату проїзду за викликами органів досудового розслідування і суду та найм жилого приміщення. Про це йдеться у п. 3 ст. 3 Закону України від 1 грудня 1994 р. «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними ді­ями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та п. 10 Положення про застосування цього За­кону, яке затверджено наказом МЮ України, Генерального прокурора України, МФ України від 4 березня 1996 р. № 6/5, 3, 41.

Згідно із постановою КМУ «Про затвердження Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів» від 1 липня 1996 р. № 710 відшкодування витрат (вартість проїзду до місця виклику і назад, витрати, пов'язані з найманням жилого приміщення, добові) військовослужбовцям, які викликаються до органу дізнання, досудового слід­ства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, як свідки, потерпілі, законні представники потер­пілих, експерти, спеціалісти, перекладачі та поняті, провадиться на вимогу військових частин за встановленими нормами.

Стаття 122

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: