Організаційно-штатна структура мотопіхотного взводу на БМП М2

Друге навчальне питання: Тактика дій мпр армій іноземних держав.

В теперішніх умовах ймовірний противник основні задачі в бою намагається вирішувати з застосуванням ядерної і високоточної зброї, мобільними діями танкових і мотопіхотних підрозділів, ударами авіації і бойових вертольотів. Ядерна зброя, танки, бойові машини піхоти і бронетранспортери, літаки та вертольоти, ствольна артилерія і реактивні системи залпового вогню, протитанкові і зенітно-ракетні комплекси стали основними засобами ведення бою. Артилерія і міномети в своїй більшості стали самохідними, здатними за 3-5 хвилин займати і залишати вогневі позиції. Підрозділи мотопіхоти мають на озброєнні бойові машини піхоти і бронетранспортери, протитанкові керовані ракети, гранатомети та інше.

Наступ в арміях ймовірного противника вважається основним видом бойових дій. Сутність наступу полягає в ураженні противника ядерною та хімічною зброєю, вогнем артилерії, танків і БМП, ударами тактичної авіації, а також в стрімкому просуванню підрозділів в глибину розміщення противника в цілях знищення і захоплення зайнятої ним території, оборонних рубежів та інших об’єктів.

З погляду ймовірного противника, наступ потрібно вести рішуче, у високих темпах від об’єкта до об’єкту. В ході наступу підрозділи повинні діяти раптово, з глибоким вклиненням в глибину оборони противника, використовуючи при цьому вогонь і маневр. За думкою військових спеціалістів НАТО, для досягнення успіху в наступі необхідно створити 3-4 кратну перевагу. Бойові можливості підрозділів можуть бути посилені за рахунок раптовості дій, скритності, підвищенні швидкості просування та тактичної хитрості.

Наступ може здійснюватись двома способами: з ходу і із положення безпосереднього зіткнення з противником.

Наступ з ходу здійснюється з маршу без зупинки або після невеликої попередньої підготовки в районах зосередження. Висування підрозділів для наступу з ходу ведеться на противника, що поспішно перейшов до оборони.

Наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником найчастіше здійснюється в тих випадках, коли противник займає підготовлену оборону і буде вести стійкий опір. Рота в цьому випадку переходить в наступ з займає мого району оборони.

Мотопіхотна (танкова) рота армії США в наступі діє в складі мотопіхотного (танкового) батальйону, де вона може знаходитись в першому чи в другому ешелоні (резерві). В армії США на основі мотопіхотної (танкової0 роти, як правило, створюються ротні тактичні групи в цілях найбільш ефективного використання бойових можливостей мотопіхотних і танкових рот.

Рота наступає, як правило, на фронті 1200—1500 м.. Вважається, що ширина фронту наступу повинна забезпечити необхідний маневр у бою і дозволити розосередити бойові порядки. Глибина бойового порядку роти може бити 500—600 м. Взвод настає на фронті до 400 м.

По поглядах командування армії США, ротній тактичній групі в наступі призначаються найближча і послідуюча задачі на глибину відповідно 1,5 - 2 і 3 - 4 км від переднього краю оборони супротивника. Взводу призначається об’єкт атаки.

Склад ротної тактичний групи визначає командир батальйону, виходячи з поставленої задачі, наявності сил і засобів і сформованої обстановки. До складу ротної тактичний групи входить декілька мотопіхотних і танкових взводів. Ротні тактичні групи з перевагою мотопіхотних підрозділів мають назву мотопіхотними тактичними групами, з перевагою танкових-танковими групами. Ротна тактична група може бити посилена одними-двома секціями ПТКР «Тоу», секцією ЗРК «Стингер», взводом самохідних мінометів або батареєю 155-мм самохідних гаубиць.

Бойовий порядок ротної тактичний групи в наступі (мал. 1) може бити в один чи в два ешелону. Найбільше часто ротна тактична група діє в два ешелону. Побудова бойового порядку в два ешелону (два взводи в першому і один у другому) дозволяє мати досить сил і засобів для первісного удару і нарощування зусиль у ході бою.

Перед початком переходу військ у наступ планується проведення вогневої підготовки тривалістю ЗО - 40 хв.

По сучасним поглядах командування армії країн НАТО, оборона є вимушеним видом бою, що має метою чи зірвати відбити настання супротивника, удержати займаємі позиції, зберегти сили і засоби та скласти умови для переходу в наступ.

Мотопіхотна рота армії США рахується основним бойовим підрозділом, котре може вести оборонній бій в складі батальйону і самостійно. Головна її задача - нанести поразку противнику вогнем і до підходу передньому краю та не допустити прориву в глибину.

В обороні мотопіхотна (танкова) рота може знаходитись в першому або другому ешелоні (резерві) батальйону. Вона готує і обороняє опорний пункт по фронту до 1500 м. І в глибину до 1200 м., взвод обороняє опорний пункт до 400 м. по фронту і до 200 м. в глибину.

Іноді опорний пункт роти може бути підготовлений в цілях вогневої лопушки або засідки.

На період оборонного бою рішенням командира батальйону може складатися ротна тактична група, яка складається з декількох мотопіхотних і танкових взводів. Засобами посилення ротної тактичної групи можуть бути 1-2 ПТРК “ТОУ”, секції “СТИНГЕР”, взвод самохідних мінометів або батарея 155-мм самохідних гаубиць. В залежності від поставлених задач її підтримує вогнем вертольоти вогневої підтримки.

Бойовий порядок ротної тактичної групи, яка діє в першому ешелоні батальйону, може бути в 1 або 2 ешелони. Звичайно ротна тактична група має порядок в 2 ешелони: в першому обороняється два взводи, в другому – один. При цьому другий ешелон (резерв) розташовується не далі як 500 м від позиції взводів першого ешелону.

Якщо рота знаходиться в другому ешелоні батальйону, то вона, як правило, обороняє попарний пункт на важливому в тактичному відношенні рубежі або на ділянці місцевості з тактичним розрахунком щоб було можливо блокувати противника, якій прорвав оборону.

При відсутності безпосереднього зіткнення з противником по розпорядженню командира батальйону на відстані до2500 м від переднього краю оборони шикується бойове чергування від роти другого ешелону батальйону в складі посиленого мотопіхотного взводу.

Для ведення оборони ротній тактичній групі призначається декілька бойових позицій, які мають ділянки місцевості, з котрих вона може вести бойові дії або наносити вогневе ураження. Звичайно першу з них ротна тактична група займає, друга позиція готується, а третя тільки планується. Дві останніх позиції можуть займатися в ході оборонного бою. Система вогню в обороні організується з таким розрахунком, щоб забезпечити поразку супротивника починаючи з далеких рубежів, а також наростаючу інтенсивність вогню в міру наближення супротивника до переднього краю оборони.

Основою системи вогню є протитанкова оборона. Для її організації ротна тактична група використовує штатні і придані протитанкові засоби: протитанкові керовані ракети «Дракон», «Тоу», протитанкові гранатомети, а також придані танки і вогнемети.

Проміжки між ротними та взводними опорними пунктами прикриваються загородженнями і вогнем артилерії, мінометів і особливо протитанкових засобів.

Таким чином, система вогню організується на основі комплексного використання всіх засобів боротьби з піхотою і танками супротивника.

Для ведення активної та стійкої оборони велика увага приділяється інженерному устаткуванню бойових позицій ротної тактичний групи. У першу чергу оборудуються взводні опорні пункти, основні і запасні позиці огневих засобів, розчищаються сектори обстрілу. При наявності часу відриваються ходи повідомлення, підсилюється система інженерних загороджень.

Знання основних принципів ведення бою підрозділами ймовірного супротивника допоможе при веденні розвідки правильно організувати спостереження, розкрити задум дій, зрозуміти, з якою метою проводиться той чи інший маневр в бою, дати їм правильну оцінку.

Мотопіхотна рота входить до складу мотопіхотного батальйону і складається з трьох мотопіхотних взводів і управління роти. Мотопіхотний взвод складається з трьох (двох) мотопіхотних відділень і секції (групи) управління. На озброєнні кожного мотопіхотного відділення знаходиться бойова машина піхоти чи бронетранспортер. До складу мотопіхотного відділення входять командир відділення, механік-водій, навідник гармати, оператор ПТКР, кулеметник, гранатометник і стрілки. У мотопіхотному взводі армії США усього мається: бойових машин піхоти — 4; 7,62-мм ручних кулеметів—4; 66-мм гранатометів—3; 5,56-мм гвинтівок М16—8.

Взводний опорний пункт являє собою ділянку місцевості до 400 м по фронті і до 200 м у глибину. Відділення обороняє ділянку місцевості (траншеї) чи окоп, котрий називається позицією. Позиція може бути до 100 м по фронту і має ламане накреслення. Основою системи вогню є протитанкова оборона. Для її організації ротна тактична група використовує штатні і придані протитанкові засоби. В залежності від завдань і характеру місцевості танки і ПТУКР ”Тоу» («Хот») займають вогневі позиції на видаленні друг від друга до 300 м, а бронетранспортери (БМП) у взводних опорних пунктах - 100—200 м.

Вогнева позиція БМП (БТР) може обладнатися в центрі позиції відділення, на чи фланзі за нею на видаленні до 50 м. Для БМП.(БТР) підготовлюється одна (дві) запасні позиції.

Проміжки між позиціями відділень можуть бути до 50 м. На позиції відділення розміщається так, щоб між солдатами були інтервали 10—15 м. Командир відділення, як правило, розташовується в центрі позиції, поруч з ним знаходиться кулеметник, оператор переносного ПТКР або гранатометник.

1. Нагадати тему і мету заняття і ступінь їх досягнення.

2. Нагадати основні питання організації мотопіхотної роти іноземної держави

3. Оголосити студентам завдання на самопідготовку.

Заняття №3. " Організація озброєння і бойова техніка мотопіхотного батальйону армій іноземних держав. "

1. Надати теоретичні знання студентам з питань організаційно-штатної структури мотопіхотного батальйону армій іноземних держав.

2. Вчити студентів аналізувати та робити висновки що до нових вимог до загальновійськового бою.

1. Навчальний посібник НАОУ “ Збройні сили умовного противника ”: К. 2004

2. Навчальний посібник ОІСВ “ Збройні сили умовного противника ”: О. 2003;

1. Організаційно-штатна структура мпб на БТР М113.

2. Організаційно-штатна структура мпб на БМП М2.

- прийняти рапорт чергового про готовність групи до заняття;

- перевірити наявність та зовнішній вигляд навчаємих;

Перше навчальне питання: Організаційна структура мпб на БТР М113.

Друге навчальне питання: Організаційна структура мпб на БМП М2.

1. Нагадати тему і мету заняття і ступінь їх досягнення.

2. Нагадати основні питання організації мотопіхотного батальйону іноземної держави

3. Оголосити студентам завдання на самопідготовку.

Заняття №4. "Основні поняття про ядерну, хімічну і біологічну зброю.Перспективні види звичайної зброї з могутніми вражаючими можливостями та способи захисту від них. "

Самостійна робота під керівництвом викладача.

1. Надати теоретичні знання студентам з питань сучасних засобів збройної боротьби армій іноземних держав.

2. Вчити студентів аналізувати та робити висновки що до нових вимог до загальновійськового бою.

1. Бойовий статут ВДВ, частини ІІ.ІІІ.М.: Воениздат, 1984.

2. Навчальний посібник НАОУ “ Аеромобільні та повітрянодесантні війська. Досвід дій та перспективи розвитку ”: К. 2006

3. Тактические учения и маневры. Воениздат 1977;

4. Основы управления войсками в бою. Воениздат 1989;

7. Командир подразделения в бою. Воениздат 1989.

1. Основні поняття про ядерну, хімічну і біологічну зброю, перспективні види звичайної зброї з могутніми вражаючими можливостями.

2. Способи захисту від зброї масового ураження.

- прийняти рапорт чергового про готовність групи до заняття;

- перевірити наявність та зовнішній вигляд навчаємих;

Перше навчальне питання: Основні поняття про ядерну, хімічну і біологічну зброю, перспективні види звичайної зброї з могутніми вражаючими можливостями.

Продовженням науково - технічної революції останніх 40 - 50 років у військовій справі стало те, що з'явилася ракетно - ядерна зброя, яка стала базою війн п'ятого покоління, як ви знаєте вона уже застосовувалась при бомбардуванні двох міст Японії наприкінці Другої Світової війни в 1945 році. Характерною рисою розвитку воєнного мистецтва в цей ядерний період з'явилося зниження інтересу до звичайної зброї особливо оперативно - стратегічного призначення. У період, коли ставка робилася лише на ядерну зброю воно перестало грати свою роль. Від тоді наступив досить тривалий період застою в розвитку звичайних високоточних систем наведення на великі дальності, і взагалі в створенні далекобійних засобів поразки, здатних точно уражати цілі звичайною зброєю. Для ядерної зброї високі точності не були потрібні.

Ядерною зброєю - називається зброя, вражаючи дії якої зумовлені енергією, що вивільняється під час ядерного вибуху.

Засобами доставки ядерних і термоядерних боєприпасів є: головні частини

ракет, авіаційні ядерні бомби та артилерійські снаряди.

Вражаюча дія ядерного вибуху залежить від потужності боєприпаси, виду вибуху (наземний, підземний, повітряний, підводний, висотний), типу ядерного заряду.

За потужністю ядерні боєприпаси розподіляються на:

В залежності від важливості об'єкта, який вражається, необхідності його враження, характеру діяльності і ступенів укриття, віддаленості, розміру, рухомості, ефективності ППО противника, задач своїх військ, їх безпеки, ступеня допустимого радіоактивного зараження місцевості, фізико-географічних і метеорологічних умов вибирається найбільш доцільний в
економічному відношенні варіант ядерного удару з урахуванням засобів доставки,
потужності ядерного боєприпаси та виду вибуху.

Ядерний вибух у порівнянні з вибухом звичайних боєприпасів має комбіновану вражаючу дію, а вражаючими факторами ядерного вибуху являються:

При ядерному вибуху на утворення вражаючих чинників енергія витрачається:

світлове випромінення - 35%, радіоактивне зараження - 10%, проникаюча радіація - 4 %, електромагнітний імпульс - 1%.

Повітряною ударною хвилею називається частина різко стиснутого повітря, яке розповсюджується в атмосфері з надзвуковою швидкістю. Повітряна ударна хвиля утворюється як наслідок того, що світна частина поширюється, стискує оточуючі її шари повітря і цей тиск передається від одного шару атмосфери до іншого.

Максимальний тиск буде в фронті ударної хвилі, а за ним тиск буде плавно зменшуватись і на деякій відстані /приблизно 150 м/ стає менше атмосферного.

Починаючи з цієї відстані вся частина підхоплена ударною хвилею уявляє собою два концентричних шари. В зовнішньому шарі тиск вище атмосферного/зона стиску/, а в внутрішньому нижче /зона розрядження/.

Світлове випромінення ядерного вибуху це потік променевої енергії який складається із ультрафіолетових, бачимих та інфрачервоних променів.

Елементами світлового випромінення є світлова частина ядерного вибуху, яке утворилось внаслідок підігріву до високих температур повітря навколишнього середовища вибуху. На початку температура на поверхні світлової частини досягає тисяч градусів

При ядерних вибухах боєприпасів середньої, великої та надвеликої потужності вони здатні викликати спалахи горючих матеріалів на таких відстанях, на які ударна хвиля та проникаюча радіація суттєво не впливають.

Уражаюча дія світлового випромінення на людей та різні об'єкти обумовлені миттєвим нагрівом опроміненої поверхні, яке викликає опіки шкіри людини та вражає очі, підпалює горючі матеріали.

Проникаюча радіація - це потік гамма g променів та нейтронів в навколишнє середовище із зони ядерного вибуху.

Гамма (g) - промені та нейтрони розповсюджуючись в навколишньому середовищі іонізують його атоми. Ступінь іонізації середовища характеризується дозою радіації. Розрізняють експозиційну та поглинуту дозу радіації.

Експозиційна доза визначає ступінь іонізації середовища та вимірюється в рентгенах.

Поглинута доза визначає ступінь іонізації середовища через величину енергії, яка губиться випромінням в одиниці ваги речовини.

В міжнародній системі одиниць /МСО/ поглинута доза випромінення вимірюється в греях /Гр/ І Гр = 100 рад

Проникаюча радіація при дії на організм людини викликає специфічне захворювання - променева хвороба, розрізняють 4 ступені в залежності від отриманої дози.

Дози опромінення які не знижають боездатність:

Варто підкреслити, що у війнах усіх до ядерних поколінь головним об'єктом поразки неодмінно були збройні сили проти стоячих сторін, тому що тільки після їхнього розгрому на їх же території можна було зруйнувати економіку, а потім, усунути політичний устрій супротивника, - домогтися перемоги. Через те, що звичайних засобів масованого впливу одночасно по всій території супротивника, його військовим і цивільним об'єктам не існувало, то для досягнення стратегічних результатів у війні доводилося вести на його окупованій території тривалі наступальні операції оперативно-стратегічного масштабу головним чином численними сухопутними угрупованнями. Таким чином, у всіх поколіннях війн до ядерного періоду ці задачі як правило вирішувалися лише в ході окупації території супротивника і ціною величезних утрат живої сили.

Велика вражаюча вила ядерної зброї дозволяє різке зменшити щільність артилерії та кількість авіації для знищення противника, що обороняється. Якщо у період другої світової війни для подавлення противника у ротному районі оборони, обладнаному траншеями, до сотні гармат і мінометів повинні були вести вогонь на протязі 15-20 хв. та витрати декілька тисяч снарядів і мін, то зараз цю задачу можна виконати одним ядерним боєприпасам середньої потужності у лічені секунди. Це підвищує швидкоплинність і динамічність.

Використання, за поглядами командування армій іноземних держав,знайшли і термоядерні боєприпаси. Ця зброя основана на реакції синтезу (з'єднання) легких ядер в більш важкі, що ефективно проходять при дуже високих температурах (десятки млн. град.) і супроводжується високим виділенням енергії. Найбільш легко термоядерна реакція проходить між ядрами дейтерію і тритію. Реакція використовується як джерело енергії у термоядерних зарядах і вважається основою термоядерної зброї.

Командування НАТО не менше уваги приділяв використанню нейтронних боєприпасів. Це різновид ядерних боєприпасів з термоядерним зарядом малої потужності, що відрізняються підвищенням виходу нейтронного випромінювання. Вважається, що при вибуху нейтронного заряду на нейтронне випромінювання відводиться у десятки раз більше енергії, чим при вибуху ядерного заряду, що будується на реакції розподілу. Вражаюча дія визначається проникаючою радіацією, а ударна хвиля і світлове випромінювання мають другорядне значення.

Інтенсивне удосконалення противником ядерної зброї та засобів ЇЇ доставки, швидкий ріст кількості ядерних боєприпасів дозволяє зробити висновок, що ядерна зброя залишається основним, найбільш потужним засобом ураження і буде постійно впливати на характер сучасного бою.

Це ставить перед командирами першочергові задачі; своєчасне виявлення ядерної зброї; своєчасно та ефективно використовувати результати ядерних ударів; удосконалювати способи дій військ в умовах масового застосування противником ядерної зброї; підвищувати живучість своїх військ та їх стійкість від впливу ядерної зброї; навчитися швидко відновлювати боєздатність підрозділів після ядерних ударів і вести бойові дії обмеженим складом сил та засобів.

У ракетно - ядерне століття усе різко змінилося і першочерговими об'єктами поразки можуть стати не тільки збройні сили, але і практично вся територія і все населення воюючих сторін одночасно, а точніше - ареною військових дій у ракетно - ядерній війні стає вся планета Земля, її океанські і морські акваторії, повітряно - космічний простір.

У силу того, що ядерна війна не веде до досягнення ні стратегічних, ні політичних цілей, то саме цей період і породив "холодну війну", що дуже довго йшла між двома протилежними світовими системами. У таких умовах прагнення дати прогностичний аналіз війни і збройної боротьби майбутнього є не простим завданням. Це пов’язано з необхідністю пізнання кардинальних змін не тільки в міждержавних відносинах, але й у розвитку науки і техніки, озброєння, а також і у військовому будівництві, плануванні, воєнному мистецтві.

Хімічна зброя (ХЗ) – це зброя масового знищення, дія яких заснована на використанні бойових властивостей хімічних речовин. Другими обов'язковими компонентами даної зброї є засоби бойового застосування (носії, а також прилади і засоби управління, що використовуються для доставки ХЗ до цілі).

З розвитком хімічної науки і промисловості, створення хімічної зброї і його вживання у військових конфліктах стає сумною реальністю.

Початком хімічних воєн, вважається 22 квітня 1915 року. Цього дня, в 17.00 з боку німецьких позицій між пунктами Бікштуте і Лангемарк над поверхнею землі з'явилася смуга білувато-зеленого туману. Через 5-8 хв., цей незвичайний туман пересунувся на 1000 м і безшумною, гігантською хвилею покрив позиції французьких військ. Офіцери і солдати, які знаходилися в траншеях несподівано почали задихатися в цій хвилі. Хлор отруював органи дихання, роз'їдав легені. Уражені газом падали, не уражені, беззахисні перед отруйним газом і охоплені панікою, втікали.

Німецькі війська на фронті 6 км. випустили з 5730 балонів за 5-8 мін 180 т хлору. Результат: отруєно 15000 чоловік, з яких 6000 чоловік померли на полі бою, а половина тих що залишилися в живих стали інвалідами.

Новий етап розвитку хімічної зброї в Германії почався з прийняття на озброєння діхлоретілсульфата – рідкої речовини, яка є загально отруйною з шкіряно - наривною дією. Вперше вона була застосована 12 червня 1917 року під м. Іпр в Бельгії в артилерійських снарядах, помічених жовтим хрестом, з метою зриву атаки англо-французьких військ. Ця отруйна речовина отримала назву іприт.

Перша світова війна – це період становлення військово-хімічного потенціалу імперіалістичних держав. У 1914-1918 р. було вироблено 180 тис. т. різних ОР, з яких 125 тис. т. застосовано в бойових діях, що викликало значні втрати особового складу. Загальна кількість уражених ОР склала 1 млн. 300 тис. чоловік, у тому числі до 100 тис. чоловік з летальним результатом.

З приходом Гітлера до влади в Германії поновили роботи в області військової хімії (1936 г.- табун, 1939 р. - зарин, 1944 р. - зоман). Продовжується вживання хімічної зброї у військових конфліктах.

У 1935 році італійська армія за допомогою авіації і артилерії застосувала проти Ефіопії шкіряно-наривні ОР і ОР задушливої дії.

У 1937 -1943 р. японська армія застосувала ОР у війні з Китаєм.

У 1951-1952 р. США використовували ОР у війні з Кореєю.

За час бойових дій у В'єтнамі південно-в'єтнамськими і американськими військами було застосовано 6800 т одних лише ОР Сі-Ес. Крім того застосовувалися і інші ОР, наприклад Сі-ар і гербіциди. У В’єтнамі було застосовано більше 100 тис. т ОР. Від них уражено близько 2 млн. чоловік, 0,36 млн. га оброблюваних земель, 0,5 млн. га лісу.

У щонайповнішій секретності існують дослідження в області хімічної зброї в Іспанії, Данії, Бельгії, Голландії, Швеції, ЮАР, Іраку. Арсенал країн налічує мільйони авіаційних касет, бомб, снарядів, мін, фугасів і інших хімічних боєприпасів.

Основу хімічної зброї складають речовини, які включають: - отруйні речовини (ОР); - білкові токсини; - гербіциди (фіто токсиканти військового призначення). Отруйні речовини (ОР) - отруйні хімічні сполуки, які використовуються для спорядження хімічних боєприпасів, які при бойовому вживанні здатні викликати ураження людей і тварин.

Хімічна зброя, що є у країнах НАТО, являється одним із засобів масового ураження і включає в себе отруйні речовини (ОР) та засоби їх застосування.

У порівнянні з іншими засобами ураження ОР можуть вражати живу силу на великих площах, у тому числі у сховищах, бойовій техніці та інших ситуаціях, що не мають спеціального обладнання. ОР здатні зберігати свою вражаючу дію на протязі довгого часу, та знаходитися у стані газу, туману, диму (аерозолю), а також у капілярному стані.

За характером дії на організм людини ОР розділяються на:

· Нервово-паралітичної дії – VX (Ві-ікс), GP (Джі-пі), GD (Джі-Ді) - зоман, GВ(Джі-Бі) - зарин. Високотоксичні ОР потрапляючи в організм людини діє на активність холінестерози, що приводить до порушення функцій організму.

· Шкіряно-наривної дії – Нd (Ейч-Ді) - Іприт. Вражає шкіру, очі, органи дихання і травлення. Має загально отруйну дію.

· Загально отруйної дії - АСС (Ай-сі) - синильна кислота, СЬК (Сі-но) - хлорциан. Вражають крово утворюючі органи і дихальні шляхи, викликаючи спазм бронхів. Викликають загибель людини і тварин в результаті припинення дихання.

· Задушливої дії – Сg (Си-Джі) - фосген. Має період прихованої дії (4-20 ч). Викликає ускладнення дихання, біль в грудях, набухання легенів, що приводить до кисневої недостатності.

· Психотропної дії - Вz (Бі-зет). Викликає у людини психічні аномалії або фізичну нездатність до виконання завдань, які стоять перед ним.

· Подразнюючої дії – Сs(Си-Ес), Сr(Сі-ар), CN(Cі-Еn) - хлоріщетофенон. Подразнюють слизисті оболонки очей, дихальних шляхів, а інколи і шкіру. Особовий склад виходить зі строю.

Згідно тактичної класифікації ОР розподіляться на три групи:

· Смертельні (летальні) ОР – виводять з ладу на термін не менше 10 годин, викликаючи до 50% смертельних випадків (нервово-паралітичні, шкіряно-наривні, загально-отруйні, задушливі і ботулітичний токсин).

· ОР, що виводять на деякий час – виводять з ладу на строк до 1-3 годин (психо хімічні ОР і стафілококовий ентеротоксин - Рg (Пі-Джі). Вони діють через органи дихання.

· ОР, що короткочасно виводять із строю (поліцейські) - Сr (Сі-ар), Сs (Си-Ес). Виводять особовий склад з ладу на десятки хвилин. Вони діють на очі і верхні дихальні шляхи, а при великих концентраціях можуть викликати опіки відкритих ділянок шкіри і параліч дихання.

Деякі ОР можуть одночасно відноситися до одній або декілька груп, оскільки характеризуються комплексною дією.

Засоби доставки ОР - це ракети, авіабомби, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси, а також виливні авіаційні прилади.

Звичайні хімічні боєприпаси опоряджуються однією отруйною речовиною. Але в останній час Міністерство оборони США особливу увагу приділяє бінарним (подвійним) хімічним боєприпасам. Ці боєприпаси мають спорядження, що складається з двох вихідних компонентів, кожний з яких окремо є нетоксичною або малотоксичною речовиною. Під час польоту боєприпасів до цілі вихідні компоненти змішуються та на підставі хімічної реакції, з'являється
отруйна речовина нервово-паралітичної дії.

Хімічна зброя, по поглядам командування НАТО, буде застосовуватись як в наступі так і в обороні. В наступі доцільніше будуть використовуватися нестійкі ОР, типу зарин. Стійкі ОР, типу Ві-Екс та іприт, будуть застосовуватися в першу чергу по районам, які противник намагається займати у ближній час; по резервам, що висуваються і тиловим частинам; а також в обороні. На напрямках контратак знайде своє застосування зарин.

Ефективність дії хімічної зброї може бути знижена своєчасним попередженням військ від раптового хімічного нападу, застосуванням засобів захисту, та здійсненням заходів протихімічного захисту військ.

Бактеріологічною (біологічною) зброєю називають спеціальні боєприпаси і бойові прилади з засобами доставки, споряджені біологічними засобами. Вона призначається для масового знищення живої сили, сільськогосподарських тварин і посівів, псування військового майна і спорядження. Основу біологічної зброї становлять біологічні засоби - хвороботворні мікроби (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) і виділяючи деякими бактеріями отрути (токсин).

Як біологічні боєприпаси можуть використовуватися і авіаційні бомби, касети, контейнери, розпилювальні прилади, боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини ракет, портативні прилади (генератори аерозолів, розпилювальні пристрої) для диверсійного використання біологічних засобів.

· клас бактерій - збудники чуми, сибірської виразки, сапу,
туляремії, холери, меліоідозу;

· клас вірусів - збудники жовтої пропасниці, натуральної
віспи, різних видів енцифалітів, пропасниці Денге;

· клас рикетсій - збудники висипного тифу, плямистої пропасниці скелястих гір, пропасниці цицигамуші;

· клас грибків - збудники бластомінозу, концидіоідомікозу, гістоплазмозу.

Застосування бактеріологічної (біологічної) зброї представляє більшу загрозу як для військ так і для населення в тилу. Один стратегічний бомбардувальник може вразити ядерною зброєю у незахищене населення у районі площею 30 кв. км, хімічним - 60 кв. км, а біологічним - декілька тисяч квадратних кілометрів.

Запалювальна зброя призначена для ураження живої сили, знищення населених пунктів, промислових об'єктів, лісових масивів. Основу запалювальної зброї становлять запалювальні речовини і суміші, що розподіляються на:

· запалювальні суміші на основі нафтопродуктів (напалм);

· металізовані запалювальні суміші (пірогелі);

Основу запалювальних боєприпасів різних видів становлять:

· авіаційні запалювальні бомби та касети, оснащені фосфором, термітним складом, напалмом;

· танкові вогнемети, що встановлюються на танках (дальність до 230 м, час вогнеметання - до 70 сек) і бронетранспортерах (дальність - до 230 м, час вогнеметання - 32 сек);

· ранцеві вогнемети, що дозволяють зробити до п`яти пострілів на відстань до 50м;

· реактивні гранатомети багатократної дії, що дозволяють вести вогонь запалювальними гранатометами на відстань до 200 м по точечним цілям та до 730 м - по площадним.

Для захисту від ЗЗ застосовуються ЗКЗК (загальновійськовий комплексний захисний костюм), КЗС (костюм захисний сітчастий). Для підвищення захисних властивостей інженерних споруд застосовуються обмазка сумішшю глини, піску та вапна (цементу) та іншими вогнезахисними складами.

Невеликі вогнища гасять щільно накриваючи палаючі місця полою одягу, закидавши землею. Одяг, що спалахнув, слід швидко зняти, закидати землею чи піском. Не можна виводити запальну речовину з тіла та одягу скоблінням.

На опалені частини тіла слід накласти пов`язку, коли в запальній речовині застосовується фосфор, то пов`язку слід підтримувати в вологому стані (краще змочувати 3-5% розчином марганцю).

Боєприпаси об'ємного вибуху, або "вакуумна бомба" - авіаційна касета, наповнена рідким окисом етилену. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара діаметром до 15 км. Вона перемішується з киснем повітря і підривається у кількох місцях спеціальними детонаторами. У зоні детонації розвивається температура 2500-3000°С. В момент вибуху всередині хмари з паливно-повітряної суміші, утворюється відносна порожнеча. Головним вражаючим фактором боєприпасів об’ємного вибуху є хвиля. Ці боєприпаси за своєю
потужністю займають проміжне місце між ядерними і фугасними боєприпасами. Надлишковий тиск у фронті ударної хвилі на відстані 100 м від центру вибуху може досягати 1 кгс/см.

Високоточна зброя - це такий вид керованої звичайної зброї, імовірність поразки якої із першого пуску малорозмірних цілей, що знаходяться навіть на міжконтинентальних відстанях, близька до одиниці в будь-яких умовах обстановки і при активній протидії супротивника. Системи високоточної зброї являють собою органічне сполучення високоефективних засобів розвідки, керування і поразки. Високоточна зброя по ефективності поразки цілей наближається до тактичної ядерної зброї, а в деяких випадках і перевершує його. Вже практично зруйнований той умовний бар'єр, яким тривалий час розділяли ядерну і звичайну зброю.

До ВТЗ відносяться: розвідувально-ударні (вогневі) комплекси, автоматизовані системи керування вогнем, протитанкові ракетні комплекси, самонавідні снаряди польової артилерії, керовані ракети різних класів, протирадіолокаційні ракети, керовані авіаційні бомби і ракети.

Розвідувально-ударні (вогневі) комплекси, за поглядами іноземних спеціалістів є найбільш ефективним видом високоточної зброї. Наприклад, РУК Р85 призначений для боротьби з радіо випромінюючими цілями, здатний вразити за один час 150-180 цілей. РУК "Ассолт брейкер", призначений для виявлення та знищення групових броньованих об'єктів других ешелонів і резервів кылькыстю до 150-300 цілей типу танк, БМП (БТР) з ймовірністю 0,85-0,9.

Масоване застосування звичайної високоточної зброї по військових об'єктах, об'єктам економіки здатне паралізувати життєдіяльність будь-якої держави, а при руйнації пожежо-, вибухо-, хімічно-, радіаційно- і інших потенційно небезпечних об’єктів - викликати екологічні катастрофи. Зараз високоточна зброя інтенсивно розробляється в ряді країн.

Ясно, що застосування живої сили і масування військ у війні нового покоління стає не перевагою, а великою нестачею.

На основі досягнень сучасної науки зараз створювані звичайні високоточні засоби які за своїми вражаючими можливостями не тільки наближаються до ядерної зброї, але й мають дуже "цінну" перевагу - відсутність прямих екологічних наслідків після його застосування, що цілком змінює характер можливих війн і воєнних конфліктів.

Сучасна високоточна зброя в ряді держав поступово перетворюється у вирішальний чинник збройної боротьби і перемоги у <

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: