|
Тема 5. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВОКонтрольні запитання одиничного вибору відповідей 1. Становлення і розвиток соціального партнерства забезпечується утворенням наступних структурно-організаційних елементів: а) суб’єктів та об’єктів; б) суб’єктів і нормативно-правового забезпечення; в)рівнів, суб’єктів, предметів соціального партнерства та нормативно-правового забезпечення. 2. Соціальне партнерство являє собою систему: а) врегулювання соціально-трудових відносин, у яких беруть участь організації, що представляють інтереси найманих працівників, об'єднання роботодавців без прямого чи непрямого втручання держави; б) законодавчо закріплених прав держави щодо централізованого регулювання соціально-трудових відносин на засадах принципів патерналізму; в) взаємин, що виникають між найманими працівниками і роботодавцями при посередницькій ролі держави, з метою узгодження інтересів суб’єктів у соціально-трудовій сфері, врегулюванню соціально-трудових конфліктів; г) взаємозв’язків між найманими працівниками, трудовими колективами, професійними спілками, роботодавцями та їх об’єднаннями, а також, державою і органами самоврядування з урегулювання соціально-трудових відносин, які полягають у взаємних консультаціях, переговорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави.
3. Соціальне партнерство реалізується через систему переговорів і угод, що укладаються на наступних рівнях: а) міжнародний, галузевий, регіональний; б) республіканський, галузевий, регіональний, професійний, на підприємствах, у структурних підрозділах організації; в) міжнародний, національний, галузевий, регіональний, виробничий; г) республіканський, галузевий, колективні договори на підприємствах. 4. До загальних принципів соціального партнерства, які розроблені Міжнародною організацією праці не відноситься: а) загальний і міцний мир може бути встановлений тільки на основі соціальної справедливості; б) свобода слова й свобода об'єднань є необхідними умовами постійного прогресу; в) повноважність та рівноправність сторін та їх представників; г) повна зайнятість і зростання життєвого рівня; д) праця не є товаром у соціальному й моральному визначенні цього поняття.
5. Трипартизм – це: а) залучення всіх об'єктів суспільних відносин до управління й подолання на цій основі монополії в розподілі створеного продукту; б) система регулювання відносин між найманими працівниками й роботодавцями з участю держави; в) вирівнювання шансів працівників, недопущення зміни умов праці не на користь працівника. 6. Професійна спілка як суб’єкт в системі соціального партнерства – це: а) добровільна, неприбуткова громадська організація, що поєднує громадян, пов'язаних спільними професійними, виробничими інтересами за родом їхньої професійної (трудової) діяльності (навчання), яка створюється з метою представництва і захисту їхніх прав та інтересів; б) добровільна організація, що поєднує роботодавців і найманих працівників пов'язаних загальними інтересами за родом їхньої професійної діяльності; в)добровільна, неприбуткова організація, що займається професійним навчанням і працевлаштуванням громадян.
7. Метою діяльності профспілок є: а) забезпечення і реалізація основних громадянських прав людини, координація і регулювання СТВ на базі розробки правових основ і організаційних форм соціального партнерства; б) створення гідних умов праці для робітників, забезпечення зайнятості, участь трудящих у керівництві виробництвом і розподілі створеного продукту; підвищення рівня заробітної плати; в)збереження робочих місць для членів профспілки; г) розробка й проведення соціальної, економічної і промислової політики.
8. Колективний договір – це: а) нормативно-правовий акт, що регулює питання організації виробництва і праці, соціально-трудових відносин між роботодавцями, найманими робітниками і державою; б) локальний нормативно-правовий акт, що регулює трудові, соціально-економічні відносини між власником і працівниками даного підприємства, незалежно від форми власності та господарювання; в) локальний нормативно-правовий акт, що на рівні централізованих норм установлює систему обмежень прав власників і обов'язків найманих робітників у ході здійснення виробничої діяльності.
9. Закон України «Про профспілки, їх права та гарантії діяльності» було прийнято у: а) 1998 р.; б) 1999 р.;
в) 2000 р.; г) 2001 р.
10. Держава, як суб'єкт соціального партнерства не виконує таку функцію як: а) правове регулювання взаємовідносин між трудом і капіталом; б) участь у становленні і розвитку соціального партнерства на принципах трипартизму; в) визначення пріоритетів соціальної політики й активна участь у її реалізації; г) координація діяльності відносно виконання науково-технічних і соціально-економічних програм різного рівня. 11. До органів, які забезпечують і (або) сприяють взаємодії суб'єктів соціально-трудових відносин на принципах соціального партнерства відносяться: а) Національна тристороння соціально-економічна рада; Український координаційний комітет сприяння зайнятості населення; Комісія з питань охорони праці; Державна інспекція по праці і ін.; б) профспілки і спілки роботодавців; в) посередницькі структури, незалежні експерти і ін.
12. Згідно із Законом України ''Про колективні договори і угоди'' колективні договори підлягають реєстрації: а) місцевими органами державної законодавчої влади; б) Міністерством праці; в) Верховною Радою України.
13. Загальні принципи проведення соціально-економічної політики в країні на даний період часу охоплюють сукупні інтереси найманих працівників і роботодавців, має переважно соціальний характер наступна угода: а) колективний договір; б) галузева угода; в) генеральна угода.
14. Фактори виникнення трудових конфліктів поділяються на: а) економічні, екологічні, соціальні; б) економічні, соціальні, політичні, релігійні; в) соціальні, політичні, побутові; е) галузеві, економічні, соціальні, політичні.
15. Методом вирішення соціальних конфліктів у межах соціального партнерства є: а) протистояння; б) ліквідація приватної власності; в) компроміс.
16. Зіткнення інтересів індивідів і груп у соціальній взаємодії - це: а) непорозуміння; б) конфлікт;
в) протистояння; г) війна.
17. У врегулюванні соціально-трудових відносин беруть участь: а) організації, що представляють інтереси найманих працівників і держава; б) роботодавець і найманий працівник; в) організації, що представляють інтереси найманих працівників, об'єднання роботодавців і держава; г) професійна спілка і наймані працівники. Контрольні запитання множинного вибору відповідей 18. Економічними передумовами становлення системи соціального партнерства є: а) чітко визначений порядок укладання угод, їх стандартизація; б) наявність міцного середнього класу; в) наявність цивілізованого класу власників із високою громадянською свідомістю й почуттям відповідальності перед суспільством; г) випуск конкурентоспроможної продукції; д) наявність органів, які представляють інтереси суб'єктів соціального партнерства. 19. Основна мета соціального партнерства на рівні суспільства-це досягнення загального блага, яке може бути відображено в таких показниках: а) постійне збільшення ВВП; б) удосконалення техніки, технології, упровадження НТП у виробництво; в) постійне зростання заробітної плати; г) підвищення рівня життя населення; д) зниження рівеня безробіття; е) використання вільного часу (структура). 20. У рамках Генеральної угоди розглядаються такі питання: а) диференціація мінімальних тарифних ставок по видам виробництва, робіт і діяльності у виробничих галузях у залежності від важкості роботи, але не нижче встановленої державою мінімальної заробітної плати; б) єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців по спільним професіям і посадам; в) єдині на всій території України компенсаційні доплати за працю в несприятливих, шкідливих і небезпечних умовах праці, які диференціюються по видам і категоріям; г) вимоги до організації й нормування праці; ж) максимальна тривалість робочої неділі; з) соціальний захист найбільш уразливих прошарків населення; и) форми і системи оплати праці. 21. Предметом колективного договору на рівні підприємства можуть бути взаємні забов’язання сторін із таких питань: а) зміни в організації виробництва й праці; б) режими праці й відпочинку; в) соціальний захист найбільш уразливих прошарків населення; г) форми і системи оплати праці; д) максимальна тривалість робочої неділі; мінімальна тривалість оплачуваної відпустки; охорона праці й оточуюче середовище; е) розміри тарифних ставок по розрядам робіт і посадових окладів, або єдина тарифна сітка для оплати праці всіх робітників. 22. До основних форм соціального партнерства можна віднести: а) укладання договорів та угод на всіх рівнях; б) спільне розв’язання конфліктів, запобігання їм на всіх рівнях; в) дружні зустрічі (вечірки); г) комерційна таємниця щодо політики доходів на національному й регіональному рівнях; д) контроль за виконанням спільних домовленостей; е) нерозголошення необхідної інформації. 23. Принципи соціально-трудового партнерства, які запропоновані МОП – це: а) мир на основі соціальної справедливості; б) покращення умов праці; в) свобода слова, інформації, угрупувань; г) повна зайнятість і зростання життєвого рівня; д) свобода об’єднань.
24. Соціальне партнерство під час проведення колективних переговорів має здійснюватися на таких принципах: а) знання і поважання прав і обов’язків один одного, допущення можливості переважання інтересів роботодавців; б) трипартизм; в) повага, довіра, відкритість у стосунках; г) дотримання культури спілкування, обов’язковість і надійність. 25. Основні функції держави, як суб’єкта, в системі соціального партнерства: а) законодавча, правова, нормотворча; б) організаторська, контрольна; в) координатора й арбітра у трудових конфліктах на великих підприємствах; г) індикатора суспільної думки; д) ратифікує конвенції МОП. 26. Укладання колективних договорів і угод у ході соціального партнерства має здійснюватися на таких принципах: а) дотримання норм законодавства; б) свобода вибору та обговорення питань, які складають зміст колективних договорів і угод; в) добровільність і реальність зобов'язань, які беруть на себе сторони; г) аналіз виконання взаємних зобов'язань. 27. Формами виявлення трудових конфліктів є: а) масові звільнення; б) трудові спори; в) невиконання техніки безпеки; г) страйки; д) невиконання норм праці. 28. За ступенем залучення робітників конфлікти поділяються на: а) антагоністичні; б) відкриті; в) потенційні; г) закриті; д) компромісні. 29. До негативних функцій конфліктів відносять: а) звільнення кваліфікованих працівників; б) зниження мотивації до праці та продуктивності праці; в) розвиток самостійності працівників; г) зниження порозуміння та дисципліни працівників; д) виникнення та стимулювання змін, інновацій.
30. До факторів, які обумовлюють складність конфлікту відносяться: а) масштаб конфлікту; б) тривалість конфліктної ситуації; в) зовнішні втручання і відповідні рішення адміністрації; г) суб'єктивні характеристики сторін, які конфліктують; д) новизна конфлікту; е) об'єктивні і суб'єктивні причини конфлікту. 31. Причини трудових конфліктів розподіляються на: а) загальні; б) об'єктивні; в) локальні; г) суб'єктивні; д) регіональні; е) територіальні.
32. Виділяють наступні методи вирішення трудового конфлікту: а) комфортна перевага, утамування; б) реорганізація, інформування; в) відхилення, згладжування; г) ігнорування, дистанціонування; д) відволікання та компроміс.
33. Європейська модель соціально-трудових відносин характеризується: а) високим рівнем правової захищеності робітників; б) жорсткими нормами трудового права; в) високою схожістю громадянського і трудового права; г) високою диференціацією заробітної плати; д) широким використанням норм галузевих (регіонально-галузевих) тарифних угод; е) відносно високим законодавчо встановленим мінімальним рівнем оплати праці і порівняно незначною їх диференціацією; ж) базовим забезпеченням усім громадянам держави за рахунок державного і місцевого бюджетів, які сформовані за рахунок податків.
34. Профспілки, як суб'єкт соціального партнерства, виконують такі функції: а) суспільного контролю; б) виразника і захисника інтересів найманих робітників; в) каральну функцію; г) крупного роботодавця; д) регулювання соціально-трудових відносин законодавчими і нормативними актами; е) арбітра в трудових конфліктах.
35. Основними завданнями організацій роботодавців у поширенні соціального партнерства в Україні мають стати такі: а) ідентифікація, формулювання, представництво та захист спільних інтересів і прав роботодавців у відносинах з органами державної влади та об'єднаннями найманих працівників; б) координація дій у виконанні зобов'язань згідно з укладеними угодами; в) сприяння вирішенню колективних трудових спорів і організація страйків; г) відстоювання необхідності довгострокових державних інвестицій у людський капітал і державної підтримки розвитку персоналу на підприємствах; д) розвиток співробітництва на засадах соціального партнерства з найманим працівником; е) розвиток співробітництва з міжнародними організаціями роботодавців, поширення позитивного досвіду соціального партнерства і т. ін. 36. Головними завданнями Конфедерації роботодавців України є такі: а)консолідація дій усіх роботодавців з метою реального впливу на формування та реалізацію ефективної соціально-економічної політики; б) сприяння розвитку та активна участь у здійсненні соціального партнерства; в) надання матеріальної допомоги членам Конфедерації та сприяння роботі об'єднань роботодавців; г) координація дій членів Конфедерації у посиленні їх впливу на проведення політики зайнятості, заробітної плати, соціального страхування, охорони праці тощо; д) сприяння розвитку вітчизняного виробництва, реформуванню економіки, удосконаленню правового поля підприємництва. 37. Умови формування й розвитку системи соціального партнерства в Україні суттєво відрізняється від інших країн такими особливостями: а) ринкові відносини й інститути як необхідна умова широкого розвитку соціального партнерства лише формуються в нашій країні; б) держава, виступаючи одночасно з трьох позицій — власника, адміністратора і гаранта інтересів громадян — сьогодні не захищає найманого працівника; в) здебільшого підвищилася довіра у громадян до профспілок; г) значна частка "тіньової" економіки в Україні сприяє розвитку соціального партнерства; д) суттєвою перешкодою для становлення соціального партнерства стає розмивання ціннісно-нормативної системи суспільства, обумовлене масовим порушенням законів і соціальних норм.
38. Наймогутнішими чинниками розвитку соціального партнерства в Україні є: а) створення сприятливого економічного клімату в країні; б) підвищення доходів населення, подолання бідності, створення умов для розвитку великого бізнесу; в) суттєве підвищення розмірів оплати праці в держбюджетних організаціях; г)оздоровлення морального клімату в суспільстві, подолання корумпованості, забезпечення законності й правопорядку, відновлення довіри до державних інститутів та держслужбовців. Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот... Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)... ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|