Платіжний баланс :структура та основні сфери його застосування.

У структурі платіжного балансу виділяють три основні складові: торговельний баланс, тобто співвідношення між вивезенням і ввезенням товарів; баланс послуг та некомерційних платежів (баланс «невидимих» операцій); баланс руху капіталів і кредитів.

Крім названих трьох складових, деякі дослідники називають ще дві основні складові платіжного балансу:

баланс поточних операцій, що включає рух товарів, послуг та односторонніх переказів; операції з офіційними валютними резервами. Торговельний баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту. Економічний зміст активу чи дефіциту торговельного балансу щодо конкретної країни залежить від її становища у світовому господарстві, характеру її зв’язків з партнерами та загальної економічної політики.

Баланс послуг та некомерційних платежів — включає: платежі та надходження за транспортні перевезення, страхування, електронний, теле-космічний та інші види зв’язку, міжнародний туризм, обмін науково-технічним і виробничим досвідом, експортні послуги, утримання дипломатичних, торговельних та інших представництв за кордоном, передавання інформації, культурні та наукові обміни, різні комісійні збори, рекламу, організацію виставок, ярмарків, торгівлю ліцензіями, лізингові операції тощо;

Перелічені вище групи операцій — послуги, надходження від інвестицій, односторонні перекази — називають «невидимими» операціями на противагу експорту та імпорту реальних цінностей (товарів).

Баланс поточних операцій (торговельний баланс і «невидимі» операції) — включає всі операції, які завершуються протягом даного періоду. Вони відображаються у платіжному балансі і не здійснюють на нього жодного впливу у наступні періоди. Поточними ці операції стали називати для того, щоб відокремити світову торгівлю товарами та послугами від міжнародного руху фінансових ресурсів у формі капіталів і кредитів. Баланс руху капіталів і кредитів — виражає співвідношення вивозу і ввозу державних і приватних капіталів, наданих і одержаних міжнародних кредитів. Це міжнародний рух підприємницького капіталу та міжнародний рух позикового капіталу. Включає операції з довгостроковими та короткостроковими інвестиціями, що впливають на міжнародну позицію країни щодо інвестицій. У наступні періоди вони впливатимуть на платіжний баланс у результаті надходжень потоків прибутків чи повернення інвестицій, зроблених у попередні роки. Сфери особи використання інформації платіжного балансу: По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавлені в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти). По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо існує загроза валютної кризи. По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам. Інформація платіжного балансу, використовується також для: проведення оцінок кредитоспроможності країни; аналізу тенденцій економічного розвитку країни як індикатор економічного циклу; складання прогнозів впливу на валютні курси; прогнозу подальшої політики уряду; розуміння аналізу ризиків по країні; проведення оцінок стану економіки держави.

53. Платіжний баланс та методи оцінки позицій платіжного балансу. Платіжний баланс України та оцінка його позицій. (+рис№53)

Оцінка позицій платіжного балансу країни вимагає обов’язкового вивчення структури, характеристик і економічних факторів, що впливають на міжнародні потоки операцій.

Оцінка позицій платіжного балансу дозволяє розглянути і вивчити взаємозв’язок між структурою економіки та структурою платіжного балансу. Характеристика операцій, що відбуваються в економіці може бути вивчена у статичному стані, наприклад, через вивчення потоків платіжного балансу за певний проміжок часу. З іншого боку, ці характеристики можуть бути розглянуті у динаміці через вивчення змін у потоках платіжного балансу протягом послідовних періодів.

Статистичні і динамічні характеристики операцій платіжного балансу допомагають зрозуміти, що призвело до зростання інфляції в економіці і скорочення активного сальдо торговельного балансу — слабке економічне управління чи який-небудь інший фактор, що викликало більший, ніж звичайно, приплив капіталу — тимчасове посилення грошової політики чи інші фактори. Аналіз характеристик операцій, що проводяться, концентрується на вивченні взаємозв’язків у платіжному балансі, на які впливають короткострокові економічні фактори.

Аналізуючи структуру платіжного балансу можна визначити, чи має певна держава активне сальдо чи дефіцит торговельного балансу, має воно приплив чи відплив капіталу і є чистий залишок за доходами від іноземних інвестицій позитивним чи від’ємним.(рис53)

Платіжний баланс будь-якої країни підлягає процесу безперервної правки, необхідність якої пояснюється впливом різних економічних факторів на платіжний баланс.

У I кварталі 2010 року дефіцит зведеного платіжного балансу України сягнув найменшого значення з початку кризи – 673 млн. дол. США. Це було зумовлено як майже повним збалансуванням рахунку поточних операцій (дефіцит скоротився до 184 млн. дол. США порівняно з 654 млн. дол. США за аналогічний період 2009 року), так і скороченням відпливу за статтями фінансового рахунку.

54. (+52) Платіжний баланс, його структура та методи регулювання.

Якщо за основними статтями балансу платежі перевищують надходження, то виникає проблема погашення дефіциту за рахунок балансуючих статей, які характеризують джерела і методи врегулювання платіжного балансу.До традиційних методів балансування можна віднести: міжнародні кредити, імпорт іноземних капіталів, міждержавні позички. До нових методів покриття дефіциту платіжного балансу можна віднести взаємне короткострокове кредитування в національній валюті центральними банками згідно угоди “своп”. Це тимчасові методи балансування, оскільки країни ¾ боржники зобов¢язані виплачувати відсотки і дивіденди, а також суму основного боргу. Допоміжним засобом балансування може бути реалізація іноземних та національних цінних паперів на іноземну валюту. Наприклад, США частково погашає дефіцит платіжного балансу шляхом розміщення скарбницьких облігацій в центральних банках інших країн.

Основним завершальним методом балансування платіжного балансу є резервні активи країни.

Економічною наукою розроблено різноманітний арсенал методів регулювання платіжного балансу, спрямованих на ліквідацію його дефіциту. До них відносяться: дефляційна політика, фінансова та грошово-кредитна політика. Дефляційна політика щодо проблем державного регулювання платіжного балансу тлумачиться економічною теорією, як політика спрямована на скорочення внутрішнього попиту. Це означає, що дефляційна політика в основному спрямована на зниження інфляції і стабілізацію економіки через стримування бюджетних витрат та сукупне скорочення грошової маси. Завдяки цьому посилюється тиск на прибутки, ціни, зайнятість населення, державне інвестування. Але використання такої політики з метою регулювання платіжного балансу може завадити зростанню національної економіки.

Для регулювання платіжного балансу країни у світовій практиці широко використовується фінансова та грошово-кредитна політика. Так, у сучасних умовах для зменшення дефіциту платіжного балансу широко використовуються бюджетні субсидії експортерам; протекціонізм шляхом підвищення імпортного мита, пільгові податки для експортерів та іноземних інвесторів. Важливу роль у регулюванні балансу поточних операцій відіграє податкова політика, оскільки податки в Україні становлять 70% від відпускної ціни. Такий податковий тягар робить більшість вітчизняних товарів неконкурентоспроможними і не тільки за кордоном.

Для регулювання платіжного балансу широко використовується монетарна політика.

У світовій практиці валютні обмеження впроваджуються державами, які мають дефіцит платіжного балансу через незбалансування своїх валютних відносин. Ці обмеження можуть бути у формі відвертих заборон, лімітування валютних операцій, введення кредитної “стелі” тощо. Метою політики валютних обмежень є, як правило, вирівнювання платіжного балансу, підтримка валютного курсу, концентрація валютних резервів.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: