|
Оформлення елементів тексту.Текст курсової роботи розбивається на пункти, які повинні мати порядковий номер. Структурні елементи – "Зміст", "Вступ", "Висновки та пропозиції" – не нумерують. Заголовки окремих підрозділів роботи друкуються малими літерами крім першої, без крапки в кінці, не підкреслюються, центруються. Якщо заголовок складається з двох чи декількох речень, їх розділяють крапкою. Перенос слів в заголовках не допускається. Параграфи роботи розміщуються в підбір (не з нової сторінки). При цьому після назви параграфу на цій же сторінці повинно бути хоча б два рядки тексту. Заголовки пунктів, підпунктів слід починати з абзацу, друкувати малими літерами, крім першої, не підкреслювати, без крапки в кінці. Не використовується жирний шрифт та курсив, або інший шрифт крім Times New Roman, також не допускається використання виключно великих літер. Зміст. Зміст подають на початку курсової роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків і пропозицій, додатків, списку використаної літератури та ін. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності). Якщо в курсовій роботі вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий в курсовій роботі у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за алфавітом наводять, наприклад, скорочення, справа - їх детальну розшифровку. Якщо в курсовій роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. Нумерація сторінок. Нумерація сторінок роботи повинна бути наскрізною, включаючи список використаних джерел та додатки. Першою сторінкою вважається титульний лист (додаток Г), номер сторінки на ньому не ставиться. На інших сторінках номер проставляється арабськими цифрами в верхньому правому куті без крапки. Таблиці, рисунки, які розміщені по тексту роботи і займають площу сторінки, включаються у загальну нумерацію сторінок. Оформлення ілюстрацій. Основними видами ілюстративного матеріалу в курсових роботах є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік. Всі ілюстрації називаються рисунками та у тексті позначаються словом "Рис." У роботі слід розміщувати лише такі ілюстрації, які збагачують зміст. Кожна ілюстрація повинна пояснювати текст, а текст – ілюстрацію. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис). Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи: Ø найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом "Рис. "; Ø порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами; Ø тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного; Ø експлікацією, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійний вираз, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов`язана із ілюстрацією, і де треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках "(рис. 3.1)" або зворот типу: "...як це видно з рис. 3.1" або "...як це показано на рис. 3.1". Рисунки повинні бути виконані чорною пастою, або з застосуванням чорно-білого картриджу. Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. За логікою побудови таблиці її логічний суб`єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують в боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) - у прографці. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику - всіх даних цього рядка. Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначити у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються. Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об`єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним. У прографці повторювальні елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні - посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті чи на наступній сторінці таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку курсової роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблиці, що розміщені по тексту роботи, нумеруються арабськими цифрами. Для курсової роботи достатньо суцільної нумерації таблиць, проте допускається і їх подвійна нумерація, де перша цифра відповідає номеру параграфа, а друга – порядковому номеру таблиці в даному параграфі (наприклад, таблиця 3.2 – друга таблиця третього параграфа). Заголовок таблиці повинен відображати її зміст, у назві таблиці обов'язково треба вказувати назву підприємства та період, за який проводиться аналіз (наприклад, „Основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ „Полтавариба” за 2003-2005 рр.”). Громіздкі таблиці рекомендується розміщувати в додатках. У цьому випадку слово "Таблиця" не вказується. У разі переносу таблиці на наступну сторінку її назву не треба повторювати. У цьому випадку нумеруються графи та повторюється їх нумерація на наступній сторінці. Передує цьому напис: Продовження табл. __. У таблиці не має бути пустих кліток. Тому при заповненні таблиць, крім цифр, користуються умовними позначеннями: якщо дані відсутні — ставлять три крапки або пишуть "нема даних", якщо явище не мало місця — ставлять тире; якщо показник не має сенсу - ставлять знак "X", якщо дані є, але їх числові значення менші прийнятої в таблиці точності - ставлять 0,0. Для наочності таблиці громіздкі цифри слід округлювати до одиниць більшої розмірності (наприклад, тис. грн. замість грн. і т.д.). Якщо дані таблиці запозичені, то обов'язково треба дати посилання на джерело. У випадку, коли цифрові дані у графах таблиці мають різні одиниці виміру (кг, шт. тощо), то одиниці виміру треба показати в заголовку кожної графи або по кожному показнику. Якщо вони однакові для всіх показників, то одиниця виміру вказується між назвою і самою таблицею над її правим кутом або після назви в круглих дужках. Таблиця вважається завершеною при наявності в ній підсумків. Підсумки окремих груп сукупності позначають словом “Разом”, сукупності в цілому – “Всього”. Формули. Формули та рівняння розміщують безпосередньо після тексту, в якому вони зазначаються, посередині сторінки. Вище та нижче кожної формули чи рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Формули та рівняння нумеруються порядковою нумерацією у межах питання. Номер складається з номера питання та порядкового номеру формули розділених крапкою. Номер формули вказується на рівні формули у дужках у правому положенні на рядку. Пояснення символів чи числових коефіцієнтів треба проводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Пояснення слід давати з нового рядка з словом "де" без двокрапки. Порядок складання списку використаних джерел. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків і пропозицій. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. До списку літератури включають всі використані джерела. Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків (рекомендований метод), у хронологічному порядку. Спочатку наводяться Закони України, потім Укази Президента України, Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, документи і матеріали міністерств і відомств України (в хронологічній послідовності). Після цього наводяться публікації (монографії, статті, підручники, навчальні посібники та ін.) українською та російською мовами в алфавітному порядку, потім публікації іншими мовами. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов`язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація". Всі джерела нумеруються арабськими цифрами. Додатки. Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті курсової роботи. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток __" і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами за українським алфавітом, за винятком літер Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 підрозділ 3.1 додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) – перша формула додатка А. На останній сторінці основного тексту роботи проставляється дата виконання курсової роботи і підпис студента. Порядок брошурування курсової роботи. Виконана і відповідним чином оформлена курсова робота підшивається в папку в такій послідовності: Øтитульний лист; Øплан курсової роботи, затверджений науковим керівником; Ø зміст; Øтекст роботи; Øсписок використаних джерел; Øдодатки. Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем... ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между... ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|