Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Оформлення елементів тексту.





Текст курсової роботи розбивається на пункти, які повинні мати порядковий номер. Структурні елементи – "Зміст", "Вступ", "Висновки та пропозиції" – не нумерують. Заголовки окремих підрозділів роботи друкуються малими літерами крім першої, без крапки в кінці, не підкреслюються, центруються. Якщо заголовок складається з двох чи декількох речень, їх розділяють крапкою. Перенос слів в заголовках не допускається.

Параграфи роботи розміщуються в підбір (не з нової сторінки). При цьому після назви параграфу на цій же сторінці повинно бути хоча б два рядки тексту.

Заголовки пунктів, підпунктів слід починати з абзацу, друкувати малими літерами, крім першої, не підкреслювати, без крапки в кінці. Не використовується жирний шрифт та курсив, або інший шрифт крім Times New Roman, також не допускається використання виключно великих літер.

Зміст. Зміст по­да­ють на по­ча­т­ку курсової роботи. Він мі­с­тить най­ме­ну­ван­ня та но­ме­ри по­ча­т­ко­вих сторінок усіх роз­ді­лів, під­ро­з­ді­лів та пун­к­тів (як­що вони ма­ють за­го­ло­вок), зо­кре­ма всту­пу, ви­снов­ків і пропозицій, до­да­т­ків, спи­с­ку ви­ко­ри­с­та­ної лі­те­ра­ту­ри та ін.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, ско­ро­че­нь і термінів (за не­об­хід­но­с­ті). Якщо в курсовій роботі вжи­та спе­ци­фі­ч­на тер­мі­но­ло­гія, а та­кож ви­ко­ри­с­та­но ма­ло­ві­до­мі ско­ро­чен­ня, но­ві символи, по­зна­чен­ня і та­ке ін­ше, то їх пе­ре­лік мо­же бу­ти пода­ний в курсовій роботі у ви­гля­ді окре­мо­го спи­с­ку, який роз­мі­щу­ють пе­ред всту­пом.

Пе­ре­лік тре­ба дру­ку­ва­ти дво­ма ко­лон­ка­ми, в яких злі­ва за алфавітом на­во­дять, на­при­к­лад, ско­ро­чен­ня, спра­ва - їх де­таль­ну роз­ши­ф­ров­ку. Як­що в курсовій роботі спе­ці­аль­ні тер­мі­ни, скорочення, си­м­во­ли, позначен­ня і та­ке ін­ше повторюю­ть­ся ме­н­ше трьох разів, пе­ре­лік не скла­да­ють, а їх роз­ши­ф­ров­ку на­во­дять у те­к­с­ті при пер­шо­му зга­ду­ван­ні.

Нумерація сторінок. Нумерація сторінок роботи повинна бути наскріз­ною, включаючи список використаних джерел та додатки. Першою сторінкою вважається титульний лист (додаток Г), номер сторінки на ньому не ставиться. На інших сторінках номер проставляється арабськими цифрами в верхньому правому куті без крапки. Таблиці, рисунки, які розміщені по тексту роботи і займають площу сторінки, включаються у загальну нумерацію сторінок.

Оформлення ілюстрацій. Основними видами ілю­с­т­ративного матеріалу в курсових роботах є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, ді­а­грама і графік. Всі ілюстрації називаються рисунками та у тексті позначаються словом "Рис."

У роботі слід розміщувати лише такі ілюстрації, які збагачують зміст. Кожна ілюстрація повинна пояснювати текст, а текст – ілюстрацію.

Назви ілюстрацій розміщують пі­с­ля їхніх номерів. При не­об­хід­но­с­ті ілю­с­т­ра­ції до­по­в­ню­ють пояс­ню­валь­­­ни­ми да­ни­ми (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних еле­менти:

Ø найменування графічного сюжету, що позначається ско­ро­ченим словом "Рис. ";

Ø порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку но­мера арабськими цифрами;

Ø тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із яко­мо­га стислою характеристикою зображеного;

Ø експлікацією, яка будується так: деталі сюжету позна­ча­ють цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх тек­стом. Треба зазначити, що експлікація не замінює за­галь­ного найменування сюжету, а лише пояснює його.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійний вираз, в яких лише повторюється те, що міс­тить­ся у підписі. У тому місці, де викладається тема, по­в`я­за­на із ілюстрацією, і де треба вказати на неї, роз­мі­щують посилання у вигляді виразу у круглих дужках "(рис. 3.1)" або зворот типу: "...як це видно з рис. 3.1" або "...як це показано на рис. 3.1".

Рисунки повинні бути виконані чорною пастою, або з застосуванням чорно-білого картриджу.

Таблиці. Ци­ф­ро­вий ма­те­рі­ал, як пра­ви­ло, по­ви­нен офор­м­ля­ти­ся у ви­гля­ді таб­лиць.

За логікою побудови таблиці її логічний суб`єкт, або під­мет (позначення тих предметів, які в ній ха­рак­те­ри­зу­ють­ся), розміщують в боковику, головці, чи в них обох, а не у про­графці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) - у прографці. Кожен заголовок над графою сто­су­єть­ся всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в бо­ко­ви­ку - всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по мож­ливості коротким. Слід уникати повторів тематичного за­головка в заголовках граф, одиниці виміру зазначити у те­матичному заголовку, виносити до узагальнюючих за­го­лов­ків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані сло­ва тут також виносять в об`єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У прографці повторювальні елементи, які мають від­но­шен­ня до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні - посередині гра­фи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

За­го­лов­ки граф по­вин­ні по­чи­на­ти­ся з ве­ли­ких лі­тер, під­за­го­лов­ки - з ма­лень­ких, як­що во­ни скла­да­ють од­не ре­чен­ня із за­го­лов­ком, і з ве­ли­ких, як­що во­ни є са­мо­стій­ни­ми. Ви­со­та ряд­ків по­вин­на бу­ти не ме­н­шою 8 мм. Гра­фу з по­ряд­ко­ви­ми но­ме­ра­ми ряд­ків до таб­ли­ці вклю­ча­ти не тре­ба.

Таб­ли­цю роз­мі­щу­ють пі­с­ля пер­шо­го зга­ду­ван­ня про неї в те­к­с­ті чи на наступній сторінці та­ким чи­ном, щоб її мо­ж­на бу­ло чи­та­ти без по­во­ро­ту пе­ре­пле­те­но­го бо­ку курсової роботи або з по­во­ро­том за го­дин­ни­ко­вою стріл­кою.

Таблиці, що розміщені по тексту роботи, нумеруються арабськими цифрами. Для курсової роботи достатньо суцільної нумерації таблиць, проте допускається і їх подвійна нумерація, де перша цифра відповідає номеру параграфа, а друга – порядковому номеру таблиці в даному параграфі (наприклад, таблиця 3.2 – друга таблиця третього параграфа). Заголовок таблиці повинен відображати її зміст, у назві таблиці обов'язково треба вказувати назву підприємства та період, за який проводиться аналіз (наприклад, „Основні показники фінансово-господарської діяльності ВАТ „Полтавариба” за 2003-2005 рр.”).

Громіздкі таблиці рекомендується розміщувати в додатках. У цьому випадку слово "Таблиця" не вказується.

У разі переносу таблиці на наступну сторінку її назву не треба повторювати. У цьому випадку нумеруються графи та повторюється їх нумерація на наступній сторінці. Передує цьому напис: Продовження табл. __.

У таблиці не має бути пустих кліток. Тому при заповненні таблиць, крім цифр, користуються умовними позначеннями: якщо дані відсутні — ставлять три крапки або пишуть "нема даних", якщо явище не мало місця — ставлять тире; якщо показник не має сенсу - ставлять знак "X", якщо дані є, але їх числові значення менші прийнятої в таблиці точності - ставлять 0,0. Для наочності таблиці громіздкі цифри слід округлювати до одиниць більшої розмірності (наприклад, тис. грн. замість грн. і т.д.). Якщо дані таблиці запозичені, то обов'язково треба дати посилання на джерело.

У випадку, коли цифрові дані у графах таблиці мають різні одиниці виміру (кг, шт. тощо), то одиниці виміру треба показати в заголовку кожної графи або по кожному показнику. Якщо вони однакові для всіх показників, то одиниця виміру вказується між назвою і самою таблицею над її правим кутом або після назви в круглих дужках.

Таблиця вважається завершеною при наявності в ній підсумків. Підсумки окремих груп сукупності позначають словом “Разом”, сукупності в цілому – “Всього”.

Формули. Формули та рівняння розміщують безпосередньо після тексту, в якому вони зазначаються, посередині сторінки. Вище та нижче кожної формули чи рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули та рівняння нумеруються порядковою нумерацією у межах питання. Номер складається з номера питання та порядкового номеру формули розділених крапкою. Номер формули вказується на рівні формули у дужках у правому положенні на рядку. Пояснення символів чи числових коефіцієнтів треба проводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Пояснення слід давати з нового рядка з словом "де" без двокрапки.

Порядок складання списку використаних джерел. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апа­рату, котрий містить бібліографічні описи використаних дже­рел і розміщується після висновків і пропозицій.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за дру­ко­ва­ним твором або виписують з каталогів і бібліогра­фіч­них покажчиків повністю без пропусків будь-яких еле­мен­­тів, скорочення назв і т. ін. До списку літератури включають всі використані джерела.

Дже­рела можна роз­мі­щу­ва­ти одним із та­ких способів: у по­­рядку появи п­осилань у­ ­т­ексті, в­ алфавітному­ по­рядку ­прізвищ пер­ших­ а­вторів або­ заголов­ків (рекомендований метод), у ­хрон­ол­о­гічному­ по­рядку.

Спочатку наводяться Закони України, потім Укази Президента України, Постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, документи і матеріали міністерств і відомств України (в хронологічній послідовності). Після цього наводяться публікації (монографії, статті, підручники, навчальні посібники та ін.) українською та російською мовами в алфавітному порядку, потім публікації іншими мовами.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно да­вати відповідно до вимог державного стандарту з обо­в`яз­ко­вим наведенням назв праць. Зокре­ма, потрібну ін­фор­ма­цію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стан­дар­тів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание доку­мен­та. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація".

Всі джерела нумеруються арабськими цифрами.

Додатки. До­да­т­ки офор­м­лю­ють як про­дов­жен­ня курсової роботи на на­сту­п­них її сто­рін­ках, роз­мі­щу­ю­чи їх у по­ряд­ку по­яви посилань у те­к­с­ті курсової роботи. Ко­ж­ний до­да­ток по­ви­нен почина­ти­ся з но­вої сто­рін­ки. До­да­ток по­ви­нен ма­ти заго­ло­вок, на­дру­ко­ва­ний уго­рі ма­ли­ми лі­те­ра­ми з першої ве­ли­кої си­ме­т­ри­ч­но від­но­с­но те­к­с­ту сто­рін­ки. По­се­ре­ди­ні ряд­ка над за­го­лов­ком ма­ли­ми лі­те­ра­ми з пер­шої ве­ли­кої дру­ку­є­ть­ся сло­во "До­да­ток __" і ве­ли­ка лі­те­ра, що по­зна­чає до­да­ток.

До­да­т­ки слід по­зна­ча­ти по­слі­до­в­но ве­ли­ки­ми лі­те­ра­ми за українським алфавітом, за ви­ня­т­ком лі­тер Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, на­при­к­лад, до­да­ток А, до­да­ток Б і т.д. Один до­да­ток по­зна­ча­є­ть­ся як до­да­ток А.

Текст ко­ж­но­го до­да­т­ка за не­об­хід­но­с­ті мо­же бу­ти по­ді­ле­ний на роз­ді­ли й під­ро­з­ді­ли, які ну­ме­ру­ють у межах ко­ж­но­го до­да­т­ка. У цьо­му ра­зі пе­ред ко­ж­ним но­ме­ром ста­в­лять по­зна­чен­ня до­да­т­ку (лі­те­ру) і кра­п­ку, на­при­к­лад, А.2 – дру­гий роз­діл до­да­т­ка А; В.3.1 підрозділ 3.1 до­да­т­ка В.

Ілю­с­т­ра­ції, таб­ли­ці і фор­му­ли, які роз­мі­ще­ні в додат­ках, ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го до­да­т­ка, наприк­лад: рис. Д.1.2 – дру­гий ри­су­нок пер­шо­го розділу до­да­т­ка Д); фор­му­ла (А.1) – пер­ша фор­му­ла дода­т­ка А.

На останній сторінці основного тексту роботи проставляється дата виконання курсової роботи і підпис студента.

Порядок брошурування курсової роботи. Виконана і відповідним чином оформлена курсова робота підшивається в папку в такій послідовності:

Øтитульний лист;

Øплан курсової роботи, затверджений науковим керівником;

Ø зміст;

Øтекст роботи;

Øсписок використаних джерел;

Øдодатки.







Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.