|
ОCОБЛИВОСТІ КОНСУЛЬТУВАННЯ ПІДЛІТКІВ
Права дитини у відношенні до положень тестування на ВІЛ можуть бути чітко окреслені посиланням на 2 комплексні головні принципи Конвенції прав дітей (КПД) від 20 листопада 1989 року, ратифікованої 27 лютого 1991року: 1) дотримання інтересів дитини; 2) право дитини брати участь у прийнятті рішень, що впливають на її життя.
Консультування підлітків проводиться відповідно до розділів 4.2 та 4.3 цього Порядку з урахуванням певних особливостей цієї групи.
При консультуванні необхідно обов’язково враховувати специфіку різних вікових груп підлітків, які не є гомогенною групою. Потреби підлітка при консультуванні можуть різнитися в залежності як від віку, рівня його психофізичного розвитку, так і від соціального статусу. Особи цієї вікової групи можуть бути серед всіх груп та категорій, які звернулись за послугами ДКТ, тому при їх консультуванні необхідно враховувати вимоги відповідних розділів цього Порядку. Специфікою консультування підлітків є те, що відповідно до Закону України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення ”: медичний огляд неповнолітніх віком до 18 років може проводитись на прохання чи за згодою їх батьків/ законних представників, які мають право бути присутніми при проведенні такого огляду; у разі виявлення ВІЛ-інфекції у неповнолітнього віком до 18 років, працівник закладу охорони здоров'я, в якому проведено медичний огляд, повідомляє про це його батьків або інших законних представників. Для успішного консультування підлітків необхідна атмосфера довіри, яка буде
неможливою у разі авторитарної позиції консультанта, його надмірної повчальності. Консультація може проводитись віч-на-віч з підлітком, за винятком тих випадків, коли він висловлює бажання, щоб його батьки/інші законні представники були присутні під час консультації. Головним при консультуванні дітей підліткового віку є ввічливість, конфіденційність, доброзичливість, неупереджене ставлення до можливих особливостей їх поведінки, тактовність та розуміння, що бесіда на тему сексуальної поведінки може бути складною для підлітка. Потрібно подати інформацію коректно, однак так, щоб вона задовольнила його потреби. Необхідно враховувати розрізнення між хлопцями та дівчатами та те, як вони можуть отримувати та сприймати інформацію.. Під час первинного передтестового консультування необхідно: з’ясувати, що саме непокоїть підлітка, надати йому основні знання про ВІЛ-інфекцію/СНІД та заходи їх профілактики; встановити ставлення підлітка до тестування на ВІЛ, а також визначити, чи проводилось подібне тестування раніше. Якщо так, то з яким результатом; враховуючи, що при отриманні позитивного результату перед підлітком гостро встане проблема, кого повідомити про свій ВІЛ-статус і як це зробити, надати йому допомогу у вирішенні цих питань. Запропонувати йому прийти на післятестове консультування разом з матір’ю, батьком або його іншими законними представниками. При проведенні первинного післятестового консультування: при негативному результаті тесту зробити наголос про необхідність дотримання заходів профілактики ВІЛ-інфекції; при позитивному результаті тесту консультант, який повідомляє підлітку результат, повинен підтримати в ньому надію, надати йому необхідну психологічну допомогу (враховуючи лабільність нервової системи у підлітків) для попередження негативних наслідків з’ясування позитивного ВІЛ-статусу, в тому числі суїциду, пояснити необхідність використання підлітком засобів профілактики для недопущення поширення ВІЛ, розповісти про його права та обов’язки відповідно до чинного законодавства. Консультування проводиться у такій послідовності:
| Роз’яснення стосовно шляхів поширення ВІЛ-інфекції.
| З’ясувати розуміння підлітком шляхів поширення ВІЛ-інфекції, питання, які він не розуміє, та усунути недостатність його знань.
| | З’ясування причини звернення підлітка за консультуванням та оцінка його ризиків
| Запитати щодо: причин занепокоєння підлітка стосовно можливості інфікування та звернення за консультуванням та тестуванням; наявності в минулому загрози сексуального насилля чи зґвалтування. З’ясувати, чи є хто-небудь ВІЛ-інфікований серед його близьких та знайомих
| | З’ясування наявності ризикованої статевої поведінки
| Запитати щодо: наявності та кількості сексуальних партнерів підлітка, їхнього віку; наявності партнерів, що відносяться до групи ризику; наявності досвіду гомосексуальних стосунків; частоти користування презервативами та причин, через які ними не користуються; Оцінити сексуальну поведінку підлітка, при цьому не акцентуючи уваги на його сексуальну орієнтацію. Продемонструвати чоловічі, жіночі презервативи та презервативи, що використовуються при оральному сексі. Запропонувати підлітку попрактикуватися на муляжі. Повторно розглянути можливість зниження ризику інфікування з сексуальним партнером. Обговорити можливість утримання від статевих контактів. Обміркувати можливість статевих стосунків, що відбуваються без контакту з внутрішніми середовищами організму. З сексуально неактивними підлітками обговорити можливість утримання від раннього початку статевого життя
| | Визначення наявності інших видів ризикованої поведінки
| З’ясувати про вживання наркотиків та/чи алкоголю, причини їх вживання, частоту та обставини, в яких вони застосовуються. Обміркувати стратегію зниження ризику для підлітка, який вживає наркотики/алкоголь, оцінити необхідність та можливість проведення лікування наркотичної залежності
| |
Визначення ресурсів допомоги
| Допомогти підлітку визначити дорослого, який зможе надавати йому підтримку в разі отримання позитивного результату та при необхідності зміни поведінки на менш ризиковану. Визначити необхідність допомоги з боку його батьків/інших законних представників, вчителів, медичних закладів, а також закладів, що надають правову чи соціальну допомогу
| | Роз’яснення процедури ДКТ
| Визначити готовність підлітка пройти тестування. Пояснити процедуру тестування: конфіденційність, при його бажанні - анонімність проходження тесту. Пояснити значення позитивного, сумнівного та негативного результатів тесту. Повідомити, що відповідно до діючого законодавства при отриманні позитивного результату тесту медичний працівник закладу охорони здоров’я, в якому проведено забір крові для тестування, повинен повідомити про цей результат його батьків або інших законних представників. Якщо консультування проводиться у державному та комунальному ЗОЗ, запропонувати заповнити форму № 503-1/о
| | Підготовка до процедури тестування
| Заспокоїти підлітка і з урахуванням рівня його культури допомогти йому справитися зі стресом, занепокоєнням під час процедури тестування та очікування результатів аналізу. Домовитись з ним про наступну зустріч
|
5. ОСОБЛИВОСТІ КОНСУЛЬТУВАННЯ СПОЖИВАЧІВ ІН ’ ЄКЦІЙНИХ НАРКОТИКІВ (СІН)
Спосіб життя споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) часто пов’язаний із правопорушеннями, конфліктами з законом та викликає осудження з боку суспільства.
У зв’язку з цим СІН можуть із обережністю та недовірою ставитись до послуг з консультування та тестування, що надаються державними службами чи службами на базі закладів охорони здоров’я. Послуги з ДКТ, що є частиною цієї системи, можуть ускладнюватись труднощами у залученні пацієнтів з числа СІН. Прикладом успішного вирішення цієї проблеми можуть бути програми, у яких ДКТ організується у співпраці з громадськими організаціями, що реалізують програми з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу “за межами кабінетів” – з виходом чи виїздом до місць звичного перебування споживачів наркотиків.
У такі програми співробітники часто залучаються із числа колишніх споживачів наркотиків, які мають уявлення про соціальні норми та цінності наркокультури. Окрім того, вони користуються довірою у середовищі споживачів наркотиків, тому профілактичні заходи, які вони здійснюють, нерідко сприймаються цільовою групою з більшим ступенем довіри. Якщо такий працівник пройде спеціальну підготовку у якості консультанта з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу, він зможе у доступній та прийнятній для споживачів наркотиків формі дати пояснення щодо тестування та необхідності бути поінформованим про свій ВІЛ-статус.
Участь колишніх споживачів наркотиків у залученні СІН до ДКТ та до процесу консультування з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу дозволяє підвищити рівень довіри СІН до державних служб, що надають послуги з ДКТ, та інших видів медичної та соціальної допомоги.
Консультування проводиться у такій послідовності:
| Оцінка загального стану пацієнта
| Суб’єктивно оцінити наявність у пацієнта стану наркотичного або алкогольного сп’яніння, стану абстиненції.
При відсутності можливості пацієнта сприйняття інформації призначити повторну зустріч.
При адекватній реакції пацієнта продовжити консультування відповідно до розділу 4.2 цього Порядку
| | Мотивування пацієнта на повне проходження процедури консультування та тестування
| Повідомити, коли та де пацієнт зможе отримати результат цього тесту.
З’ясувати, чи буде у нього можливість зайти за результатом у цей час. Якщо ні, то пояснити, що він зможе отримати результат його тесту та пройти післятестове консультування і трохи пізніше.
Пояснити що: дуже важливо, щоб він повернувся за результатом;
після отримання результату він зможе обговорити з консультантом ті питання, які у нього виникнуть;
при потребі щось обговорити він може сміливо прийти на додаткову консультацію
| | Обговорення переваг знання свого ВІЛ-статусу. Проведення разом з пацієнтом аналізу можливих “за” і “проти” знання свого статусу
| Пояснити, що пацієнт вже зробив дуже важливий крок, прийшовши на цю консультацію, тому що знання, які він тут отримає, зможуть допомогти йому керувати своїм життям. Обговорити переваги знання його ВІЛ-статусу і з якими труднощами воно може бути пов’язане. Разом з ним скласти списки “за” та “проти” знання свого ВІЛ-статусу
| | Інформування пацієнта про можливість отримання психологічної, соціальної та інших видів підтримки для СІН
| Пояснити, що при виникненні потреби у психологічній підтримці, можна звернутись за допомогою в організацію, яка займається наданням допомоги СІН. Надати контактну інформацію.
Вказати час та умови прийому цього консультанта
| |
Надання інформації про групи взаємодопомоги
| Надати інформацію про групи взаємодопомоги, які об’єднують людей з проблемами, подібними до його, надати контактну інформацію.
При можливості допомогти у здійсненні першого контакту з представниками цих груп
| | Обговорення можливості екстреної профілактики у випадку сексуального насильства
| Пояснити, що сексуальне насильство пов’язане з підвищеним ризиком інфікування ВІЛ внаслідок травмування слизових оболонок.
Розповісти про можливості екстреної профілактики ВІЛ у разі сексуального насильства
| | Проведення разом з пацієнтом оцінки індивідуальних ризиків інфікування ВІЛ та ІПСШ у випадку надання платних сексуальних послуг.
Обговорення можливості зменшення ризиків
| З’ясувати: користування засобами запобігання інфікування інфекціями, що передаються статевим шляхом;
про ситуації, коли не використовується презерватив, та причину цього. Разом з пацієнтом обговорити шляхи зменшення ризиків інфікування
| | З’ясування хибних уявлень у пацієнта щодо безпечних/ небезпечних сексуальних практик
| З’ясувати:
яким чином він визначає осіб, з якими статеві контакти є більш ризикованими щодо інфікування ВІЛ та ІПСШ;
чи є якісь групи осіб, з якими він не пов’язує ризик інфікування ВІЛ. Якщо так, то чому;
яким чином такі міркування впливають на його вибір поведінки
| | Обговорення ризиків інфікування ВІЛ для ПКС та СІН
| З’ясувати про поінформованість щодо поширеності ВІЛ серед СІН та ПКС;
Пояснити фактори підвищеного ризику інфікування ВІЛ для ПКС;
Нагадати, що частина ПКС є споживачами ін’єкційних наркотиків, тобто мають подвійну загрозу інфікування
| | Обговорення шляхів та засобів зменшення ризику інфікування
| Скласти разом з пацієнтом план його захисту від інфікування ВІЛ та захисту його постійного партнера.
Пояснити: про значний вплив вживання наркотиків на стан його здоров’я; що для зменшення ризику інфікування ВІЛ, вірусами гепатитів В і С йому необхідно відмовитись від ін’єкційного вживання наркотиків; що при неможливості відмови від наркотиків на даний час потрібно не користуватись чужими використаними або спільними шприцами, не давати іншим свій використаний шприц, не промивати використаний шприц у загальній ємкості з водою, для кожної ін’єкції використовувати стерильний шприц тощо; про необхідність користування якісним презервативом при кожному сексуальному контакті.
З’ясувати його наміри щодо першого кроку
| | Післятестове консультування при негативному або невизначеному (сумнівному) результаті.
| Провести консультування з урахуванням вимог відповідних заходів розділу 4.3 цього Порядку
| | Післятестове консультування у разі позитивного результату. Планування майбутнього з деталізацією щодо зміни поведінки на менш ризиковану для поліпшення якості життя
| З’ясувати стан та можливість пацієнта сприйняти інформацію, при необхідності призначити повторну зустріч.
Подальше консультування провести відповідно до заходів розділу 4.3 цього Порядку. З’ясувати, чи вплине його позитивний статус на рішення щодо зменшення вживання наркотиків. Якщо так, то:
яким чином та яких результатів він очікує від таких змін; хто може його підтримати на шляху до позитивних змін
|
Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
