Транскордонне, міжрегіональне, між територіальне співробітництво: співвідношення та взаємозвязок

Транскордонне, міжрегіональне, між територіальне співробітництво: співвідношення та взаємозвязок

Міжнародне співробітництво регіонів здійснюється як міжтериторіальне, міжрегіональне та транскордонне.

У Конвенції транскордонне співробітництво визначається як "...будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними общинами або властями, що знаходяться під юрисдикцією двох або декількох договірних сторін, а та­кож укладання з цією метою будь-яких необхідних угод або досягнення домовленостей".

У Статуті Асамблеї європейських регіонів визначається міжрегіональне співробітництво, під яким розуміють будь-які зв’язки, встановлені між регіонами, що належать до різних держав.

Однак, як виявилося, необхідно було удосконалити категорійний апарат поняттям міжтериторіального співробітництва, яке було введено Протоколом №2 до Рамкової конвенції (1998). Це пов’язано з тим, що у міжнародні відносини можуть вступати, в залежності від національного законодавства, не лише регіони, які знаходяться безпосередньо після центрального уряду, а й інші територіальні утворення нижчих рівнів і не обов’язково сусідні території (транскордонне співробітництво).

"Міжтериторіальне співробітництво" означає будь-яку взаємо узгоджену діяльність, спрямовану на започаткування відносин між територіальними общинами та властями двох або більше договірних сторін, крім відносин транскордонного співробітництва між сусідніми органами влади, включаючи укладання між територіальними общинами та органами влади інших держав угод про співробітництво [150].

Таким чином, найбільш широким поняттям є міжтериторіальне співробітництво, яке визначає право територіального органу влади будь-якого рівня співпрацювати з відповідними територіальними органами влади інших держав (для України – АРК, області, райони, селищні ради, міста). Міжрегіональне співробітництво окреслює правові рамки територій, що стоять на другому після центрального рівня (для України – це області та Автономна республіка Крим, м. Київ та Севастополь, для Швейцарії – кантони, для Австрії, Німеччини – землі, Польщі – воєводства тощо).

Транскордонне ж співробітництво чітко означає співпрацю суміжних територій сусідніх держав, тобто визначальним є наявність кордону між співпрацюючими територіями. Не можна говорити про транскордонне співробітництво не сусідніх держав.[1] На наш погляд, є деякі розбіжності у трактуванні ст. 1 Додаткового протоколу до Європейської рамкової конвенції, з читання якої робляться висновки про не обов’язковість наявності кордону для транскордонного співробітництва [31]. Однак, у преамбулі до Протоколу № 2 до цієї ж Конвенції чітко вказується на те, що співробітництво транскордонне здійснюється між органами влади сусідніх територій, а між іноземними органами влади, які не є сусідами – міжтериторіальне.

Таким чином, поняття "міжтериторіальне" та "міжрегіональне" можна вживати як ідентичні, якщо визначитися з поняттям регіон. Якщо під територією розуміти різного рівня адміністративно-територіальні одиниці держави (рис.1.1), включаючи й 2-й рівень безпосередньо після державного (тобто, за європейським визначенням – регіон), то поняття "міжтериторіальне" буде включати і "міжрегіональне" співробітництво [16].

Розглядати ж транскордонне співробітництво доцільно окремо передусім тому, що в умовах транскордонного простору проблем, які виникають та які необхідно вирішувати, є набагато більше, ніж тих, які виникають в стосунках територій (регіонів) різних держав. Часто ці проблеми носять об’єктивний характер – не залежний від людини: перенос забруднень на суміжні території, спільні водні ресурси тощо.

Відмінності у поняттях можуть бути викликані при визначенні співпраці у наступних випадках:

– транскордонне співробітництво (cross-border co-operation) – розуміється бі-, три- або багатостороннє співробітництво між місцевими та регіональними органами влади (напівгромадські і приватні суб’єкти також можуть бути включені у цей контекст), що здійснюється у географічно суміжних територіях. Це стосується і територій, відокремлених морем;

– міжтериторіальне співробітництво (inter-territorial co-operation)- розуміється бі, три-, або багатостороннє співробітництво між місцевими і регіональними органами влади (напівгромадські і приватні суб’єкти також можуть бути включені у цей контекст), що здійснюється між несуміжними територіями;

– транснаціональне співробітництво ( transnationalco-operation ) – розуміється співпраця між національними, регіональними і місцевими органами влади відповідно транснаціональних програм та проектів. Ця форма співробітництва охоплює великі суміжні території і включає суб’єкти по крайній мірі двох держав–членів ЄС і/або країни не-членів ЄС."

Інструмент європейського сусідства та партнерства (ІЄСП)

У жовтні 2006р. було запроваджено новий фінансовий інструмент ЄС, що замінює такі інструменти, як TACIS, MEDA та ін. - Інструмент європейського сусідства та партнерства (ІЄСП).

Прийнятя Інструменту європейського сусідства та партнерства значно збільшило обсяг транскордонного співробітництва і кількісно і якісно. Згідно до нового підходу, підтримка ТКС на зовнішніх кордонах ЄС буде проводитися шляхом фінансування відповідно до зовнішнього та внутрішнього розподілу бюджету ЄС.

Націй основі загальне фінансування, доступне для програм ТКС ІЄСП на 2007-2010 рр. складав 583 млн. євро.

Допомога співтовариства для ТКС ІЄСП впроваджується через спільні операційні програми, яка повинна визначати цілі, пріоритети і заходи.

Запроваджено дві категорії програм, відповідно до ТКС ІЄСП

- програми що охоплюють спільні сухопутні кордони чи короткі морські перетини, і програми, що охоплюють морські басейни.

Впродовж 2007-2010 рр. профінансовано 9 сухопутних прикордонних програм (Україна бере уч. у Польща-Білорусь-Укр, Угорщина-Словач-Рум-Укр, Рум-Молд-Укр), 3 програми морських перетинів (Іспанія-Марокко, Атлантична програма ТКС, Італія-Туніс), і 3 програми морських басейнів(регіон Балт. Моря, Чорне море, Середз. море)

Програми сухопутних кордонів і морських перетинів можуть містити діяльність у 4-х напрямках:

А) сприяння сталому економічному і соціальному розвитку у прикордонних областях (визначення і підготовка спільних концепцій розвитку і планування; підтр. Місцевого і регіон. Розвитку, сприяння транскордонній торгівлі, інвестиціям, туризму, спів роб у транспортній, енергетичній сфері та сфері зв’язку………)

Протягом наступних трьох років (2011-2013) Європейський Союз надасть своїм сусідам понад 5,7 мільярдів євро. Кошти буде виділено для зміцнення політичної співпраці та розвитку економічної інтеграції між Європейським Союзом та сусідніми державами. Нові ресурси підуть до країн-сусідів ЄС із бюджету Європейського інструменту сусідства та партнерства (ENPI). Фінансування також підтримуватиме проекти щодо боротьби проти змін клімату, у транспортній сфері, в енергетиці та політиці з охорони довкілля.

Україна протягом трьох років отримає в рамках ЄПС 470,1 мільйонів євро.

Пріоритет 1

Підвищення конкурентноздатності прикордонних територій шляхом модернізації та розвитку транскордонної інфраструктури – 21 447 930 євро

Пріоритет 2.

Розвиток людського капіталу та інституційної транскордонної співпраці включно з безпекою на кордонах Європейського Союзу – 14 068 619 євро

Пріоритет 3

Технічна допомога – 2 272 321 євро

У випадку компоненту Tacis CBC Програми, конкретна сума коштів бюджету для кожного пріоритету не встановлювалась.

Фінансова підтримка надавалася тільки для некомерційних заходів на прийнятній території Програми. Проекти, що здійснювалися в рамках Програми, не могли тривати більше 24 місяців, максимальний розмір фінансування складав 1 000 000 євро. Співфінансування з коштів ЄФРР становило для проектів максимально 75 % від прийнятних коштів. Співфінансування для проекти з коштів Tacis CBC могло становити до 90% від загальної суми прийнятних коштів проекту. Співфінансування проектів з коштів ЄФРР призначалося тільки для польських заявників. Програма Tacis CBC була досупною для польских, білоруських та українських бенефіціарів, а всі заходи, реалізовані в проектах Tacis CBC, повинні були виконуватися в Білорусі або Україні.

СТС у Варшаві отримав 776 заявок і більша частина з них (46%, 358 проектів) пройшла технічну оцінку. На жаль, з причини обмеженого фінансування програми, було неможливо надати підтримку всім проектам, що були рекомендовані експертами. Відбірковий комітет Програми затвердив фінансування лише для 164 проектів.

Загалом, 158 проектів були повністю виконані (за виключенням додатково підписаних контрактів в 2009 році). Більшість з них було профінансовано з ЄФРР (139 проектів). 13 проектів було реалізовано завдяки співфінансуванню Tacis СBC, а 6 проектів були спільними(співфінансування з ЄФРР та Tacis CBC одночасно).

Місцеві органи влади становили найбільшу групу бенефіціарів Програми. Також серед бенефіціарів Програми були центри культури, школи, управління пожежної служби, дослідницькі центри, управління державних лісових господарств та дорожні управління, недержавні організації (асоціації та фонди).

Під час перших двох наборів домінували великомасштабні проекти (модернізація інфраструктури комунікацій, захист навколишнього середовища та розвиток інфраструктури туризму), що призвело до вичерпання коштів бюджету Пріоритету 1 уже в квітні 2006 року. Третій набір був спрямований виключно на «м’які» проекти (переважно у сфері культури, досліджень та розвитку підприємництва на прикордонних територіях), які виконувалися в рамках заходу 2.1. Під час останнього, четвертого, набору проектів можна було подавати проектні пропозиції в рамках всіх трьох пріоритетів. Зважаючи на обмеженість фінансування, було прийнято рішення надати підтримку лише неінвестиційним проектам (таким як розробка стратегій розвитку, підготовка технічної документації, технічно-економічного обгрунтування та звітів з оцінки впливу на навколишнє середовище для запланованих інвестиційних проектів).

ГОЛОВНЕ!!!!!!!!!!

Транскордонна співпраця базується на 3-х пріорітетах

Пріоритет 1 спрямований на покращення та забезпечення кращих умов для підприємництва, розвитку туризму та транспортного зв’язку.

Пріоритет 1 включає такі Заходи:

Захід 1.1. Покращення умов для підприємництва

Захід 1.2. Розвиток туризму

Захід 1.3 Покращення доступу до регіону

Захід 1.1 має на меті покращення умов для розвитку підприємництва. Покращення якості та доступності інфраструктури, в тому числі нових технологій, сприяє підвищенню інвестиційної привабливості території як для внутрішніх, так і для зовнішніх інвесторів. Захід 1.1 також сприяє впровадженню так званих «м’яких» проектів, спрямованих на соціально-економічний розвиток цільової території. Буде надано підтримку проектам, що включають, зокрема, регіональний маркетинг, сприяння розвитку торгівлі та інвестицій, розвиток МСП, розвиток місцевих і регіональних ринків праці, розвиток інформаційного суспільства, нових технологій, покращення співпраці між дослідницькими та підприємницькими структурами, соціально-економічну та екологічну реабілітацію технологічно змінених та забруднених територій.

Головною метою Заходу 1.2 є покращення й максимальне використання туристичного потенціалу регіону. Завдяки природному розмаїттю та наявності об’єктів культурної спадщини Територія Програми має потенціал для розвитку туризму, в тому числі агротуризму, однак туристична інфраструктура вимагає покращення. Тому підтримка буде спрямована на розвиток туристичної інфраструктури й послуг. В рамках Заходу 1.2 також буде підтримано «м’які» проекти, спрямовані, зокрема, на промоцію регіонів, розвиток туризму та агротуризму, охорону культурної спадщини.

В рамках Заходу 1.3 буде надано підтримку проектам, що включають підвищення якості та доступності соціально-економічної інфраструктури, зокрема, в сфері транспорту, енергетики, логістичних систем, безпеки транспорту та водопостачання. Розвиток інфраструктури привабить потенційних інвесторів, підвищить рівень життя населення, а також покращить туристичну й економічну привабливість прикордонної території.

Пріоритет 2 спрямований на запобігання виникненню екологічних загроз, сприяння раціональному та економному використанню природних ресурсів, розвиток відновлювальних засобів енергії та енергозбереження, а також підвищення ефективності прикордонної інфраструктури та процедур перетину кордону, покращення безпеки на кордонах.

Пріоритет 2 включає наступні Заходи:

Захід 2.1. Охорона довкілля на прикордонних територіях

Захід 2.2. Ефективні та безпечні кордони

Захід 2.1 має на меті захист і покращення якості довкілля. Покращення якості довкілля веде до покращення рівня життя населення, підвищення туристичної та інвестиційної привабливості території. Досягнення цієї цілі буде забезпечено за допомогою інвестицій в екологічну інфраструктуру, що дасть позитивні результати на регіональному та місцевому рівні, а також завдяки посиленню транскордонного співробітництва у сфері охорони довкілля.

Захід 2.2 має на меті підвищення ефективності функціонування прикордонної інфраструктури та процедур, а також покращення безпеки на кордонах. Більша пропускна спроможність прикордонних пунктів перетину та посилення їхньої безпеки мають вирішальне значення для досягнення цілей Програми. З метою оптимального використання та збільшення соціально-економічного потенціалу регіонів, що входять до Території Програми, необхідним є подолання бар"єрів адміністративного, інституційного, інфраструктурного характеру для безперешкодного переміщення товарів, послуг та осіб через кордон.

Пріоритет 3 спрямований на проекти, що покращують та підтримують транскордонне співробітництво в рамках розвитку інституційних можливостей, а також місцеві ініціативи для підтримки співробітництва громад.

Пріоритет 3 включає наступні заходи:

Захід 3.1. Розвиток можливостей транскордонного співробітництва на регіональному та місцевому рівні

Захід 3.2. Ініціативи місцевих громад

Метою Заходу 3.1 є покращення можливостей транскордонного співробітництва на місцевому та регіональному рівні. Підтримуватимуться, перш за все, проекти, спрямовані на зміцнення інституційного співробітництва. Очікується створення інституційних форм транскордонного співробітництва. Будуть підтримуватися заходи, спрямовані на обмін інформацією, досвідом та інституційну співпрацю, в тому числі інтернет-проекти.

Загальною метою є соціальна, наукова, освітня та культурна інтеграція території прикордоння. В рамках Заходу 3.2 планується підтримка транскордонних контактів населення та соціальних ініціатив, підтримка співробітництва у галузях науки та освіти, підтримка культурних та спортивних заходів. Зміцнюватиметься транскордонне співробітництво серед шкіл та вищих навчальних закладів, включаючи студентські, учнівські обміни, співпрацю викладачів та науковців, а також проведення конференцій та наукових семінарів. Підтримуватимуться проекти, направлені на розвиток соціальних ініціатив, культурних та спортивних заходів. Також буде надаватися підтримка проектам, спрямованим на промоцію та збереження спільних традицій прикордонних територій. Будуть створені сприятливі умови для посилення контактів серед прикордонних громад. Планується також підтримка проектів, пов’язаних із збереженням культурного розмаїття та проблемами національних меншин, а також розвитку громадянського суспільства та місцевих громад в широкому значенні.

Латвія-Литва-Білорусь

Програма транскордонного співробітництва Латвія-Литва-Білорусь, яка реалізується в рамках Європейського інструменту Сусідства та Партнерства, являється наступницею програми східного партнерства INTERREG III B регіону Балтійського моря на період з 2007 по 2013 рр. В ній беруть участь Латвія: Латгале, Литва: Утенський, Вільнюський та Аллітуський округи, Білорусь: Гродненська та Вітебська Області. Крім того суміжнии територіями визнаються Каунасський та Паневежський округи Литви та Мінська і Могильовська Області Білорусії, фінансування на які не перевищує 20% загальних витрат на програми.

Транскордонне, міжрегіональне, між територіальне співробітництво: співвідношення та взаємозвязок

Міжнародне співробітництво регіонів здійснюється як міжтериторіальне, міжрегіональне та транскордонне.

У Конвенції транскордонне співробітництво визначається як "...будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними общинами або властями, що знаходяться під юрисдикцією двох або декількох договірних сторін, а та­кож укладання з цією метою будь-яких необхідних угод або досягнення домовленостей".

У Статуті Асамблеї європейських регіонів визначається міжрегіональне співробітництво, під яким розуміють будь-які зв’язки, встановлені між регіонами, що належать до різних держав.

Однак, як виявилося, необхідно було удосконалити категорійний апарат поняттям міжтериторіального співробітництва, яке було введено Протоколом №2 до Рамкової конвенції (1998). Це пов’язано з тим, що у міжнародні відносини можуть вступати, в залежності від національного законодавства, не лише регіони, які знаходяться безпосередньо після центрального уряду, а й інші територіальні утворення нижчих рівнів і не обов’язково сусідні території (транскордонне співробітництво).

"Міжтериторіальне співробітництво" означає будь-яку взаємо узгоджену діяльність, спрямовану на започаткування відносин між територіальними общинами та властями двох або більше договірних сторін, крім відносин транскордонного співробітництва між сусідніми органами влади, включаючи укладання між територіальними общинами та органами влади інших держав угод про співробітництво [150].

Таким чином, найбільш широким поняттям є міжтериторіальне співробітництво, яке визначає право територіального органу влади будь-якого рівня співпрацювати з відповідними територіальними органами влади інших держав (для України – АРК, області, райони, селищні ради, міста). Міжрегіональне співробітництво окреслює правові рамки територій, що стоять на другому після центрального рівня (для України – це області та Автономна республіка Крим, м. Київ та Севастополь, для Швейцарії – кантони, для Австрії, Німеччини – землі, Польщі – воєводства тощо).

Транскордонне ж співробітництво чітко означає співпрацю суміжних територій сусідніх держав, тобто визначальним є наявність кордону між співпрацюючими територіями. Не можна говорити про транскордонне співробітництво не сусідніх держав.[1] На наш погляд, є деякі розбіжності у трактуванні ст. 1 Додаткового протоколу до Європейської рамкової конвенції, з читання якої робляться висновки про не обов’язковість наявності кордону для транскордонного співробітництва [31]. Однак, у преамбулі до Протоколу № 2 до цієї ж Конвенції чітко вказується на те, що співробітництво транскордонне здійснюється між органами влади сусідніх територій, а між іноземними органами влади, які не є сусідами – міжтериторіальне.

Таким чином, поняття "міжтериторіальне" та "міжрегіональне" можна вживати як ідентичні, якщо визначитися з поняттям регіон. Якщо під територією розуміти різного рівня адміністративно-територіальні одиниці держави (рис.1.1), включаючи й 2-й рівень безпосередньо після державного (тобто, за європейським визначенням – регіон), то поняття "міжтериторіальне" буде включати і "міжрегіональне" співробітництво [16].

Розглядати ж транскордонне співробітництво доцільно окремо передусім тому, що в умовах транскордонного простору проблем, які виникають та які необхідно вирішувати, є набагато більше, ніж тих, які виникають в стосунках територій (регіонів) різних держав. Часто ці проблеми носять об’єктивний характер – не залежний від людини: перенос забруднень на суміжні території, спільні водні ресурси тощо.

Відмінності у поняттях можуть бути викликані при визначенні співпраці у наступних випадках:

– транскордонне співробітництво (cross-border co-operation) – розуміється бі-, три- або багатостороннє співробітництво між місцевими та регіональними органами влади (напівгромадські і приватні суб’єкти також можуть бути включені у цей контекст), що здійснюється у географічно суміжних територіях. Це стосується і територій, відокремлених морем;

– міжтериторіальне співробітництво (inter-territorial co-operation)- розуміється бі, три-, або багатостороннє співробітництво між місцевими і регіональними органами влади (напівгромадські і приватні суб’єкти також можуть бути включені у цей контекст), що здійснюється між несуміжними територіями;

– транснаціональне співробітництво ( transnationalco-operation ) – розуміється співпраця між національними, регіональними і місцевими органами влади відповідно транснаціональних програм та проектів. Ця форма співробітництва охоплює великі суміжні території і включає суб’єкти по крайній мірі двох держав–членів ЄС і/або країни не-членів ЄС."

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: