Зарядні пристрої для акумуляторів

Кожен акумулятор стартера повинен оснащатися незалежним, повністю автоматичним зарядним пристроєм, який забезпечує стабільну напругу та постійно підключений до акумулятора стартера згідно з інструкціями постачальника. Повинна бути передбачена можливість демонтажу будь-якого зарядного пристрою зі збереженням працездатності іншого.

Примітка 1. Зарядні пристрої для свинцево-кислотних акумуляторів повинні забезпечувати напругу розімкненого ланцюга (2,25 ± 0,05) В на елемент. Номінальна напруга заряджання повинна відповідати місцевим умовам (клімат, регулярність технічного обслуговування тощо). Необхідно передбачити пристрій для заряджання акумуляторів до вищого рівня напруги, але не більше ніж до 2,7 В на елемент. Струм, який забезпечується зарядним пристроєм, повинен становити від 3,5 % до 7,5 % від місткості акумулятора, яка забезпечується під час його розряджання протягом 10 год.

Примітка 2. Зарядні пристрої для негерметичних призматичних нікель-кадмієвих акумуляторів повинні забезпечувати напругу розімкненого ланцюга (1,445 ± 0,025) В на елемент. Номінальна напруга заряджання повинна відповідати місцевим умовам (клімат, регулярність технічного обслуговування тощо). Необхідно передбачити пристрій для заряджання акумуляторів до вищого рівня напруги, але не більше ніж до 1,75 В на елемент. Струм, який забезпечується зарядним пристроєм, повинен становити від 25 % до 167 % від місткості акумулятора, яка забезпечується під час його розряджання протягом 5 год.

Розміщення акумуляторів і зарядних пристроїв

Акумулятори повинні встановлюватися на підставках.

Зарядні пристрої допускається встановлювати поряд із акумуляторами. Акумулятори та зарядні пристрої необхідно розміщувати у легкодоступних місцях, де імовірність забруднення нафтовим паливом, вологою, водою з контуру охолодження насосної станції, а також пошкодження у результаті вібрації мінімальні. Щоб мінімізувати падіння напруги на ділянці між акумулятором і клемами стартера, акумулятори необхідно встановлювати максимально близько до стартера з урахуванням вищезазначених обмежень.

У місці знаходження стартера та у приміщенні чергового персоналу повинна бути передбачена сигналізація про такі явища (додаток І):

a) задіювання будь-якого вимикача, який перешкоджає автоматичному запуску двигуна;

b) невдача запуску двигуна після шести спроб;

d) несправність приладу керування дизельним насосом.

Світлова сигналізація повинна бути відповідного кольору.

Разом зі стандартним набором інструментів, рекомендованим постачальниками двигуна та насоса, необхідно забезпечити наявність таких запасних частин:

a) два набори елементів паливних фільтрів і прокладок;

b) два набори елементів масляних фільтрів і прокладок;

c) два набори ременів (якщо вони використовуються);

d) один повний набір муфт, хомутів і патрубків двигуна;

10.9.13.1 Випробування, які проводяться постачальником, і протокол випробувань

Виробник повинен проводити випробування кожного укомплектованого двигуна і насосної станції протягом не менше ніж 1,5 год за номінальних витрат. До протоколу випробувань повинні заноситись такі дані:

а) частота обертання двигуна з насосом, який працює на повну потужність;

b) частота обертання двигуна під час подавання насосом води з номінальною витратою;

c) тиск, який виробляє насос під час роботи на повну потужність;

e) тиск на виході насоса за номінальної витрати нижче витратомірної діафрагми;

g) підвищення температури охолоджувальної рідини після роботи протягом 1,5 год;

і) підвищення температури мастила наприкінці випробування;

j) початкова температура та підвищення температури води у замкненому охолоджувальному контурі двигуна (якщо двигун оснащено теплообмінником).

Під час введення установки в експлуатацію необхідно увімкнути систему автоматичного запуску дизельного двигуна, перекривши подавання палива на шість циклів, кожний із яких повинен складатися із запуску двигуна за допомогою рукоятки протягом не менше ніж 15 с і зупинки його роботи на період не більше ніж 15 с або менше ніж 10 с. Після завершення шести циклів пуску повинен включитися сигнал про те, що двигун не було запущено. Після цього необхідно поновити подавання палива, а двигун повинен запуститися у разі натискання кнопки випробування системи ручного пуску.

За винятком випадків, описаних в 11.1.2, водозаповнені спринклерні секції постійно заповнені водою під тиском. Водозаповнені спринклерні секції необхідно встановлювати лише у тих приміщеннях, де відсутня можливість їх пошкодження внаслідок замерзання води і де температура зовнішнього середовища не перевищує 95 °С.

У кільцевих і сіткоподібних системах необхідно використовувати лише водозаповнені спринклерні секції.

Уразливі до замерзання частини секції можна захищати шляхом заповнення антифризом, обладнанням електрообігрівальними пристроями або за допомогою додаткових вузлів повітряних або водоповітряних секцій (див. 11.5).

Кількість спринклерів на будь-якій окремій ділянці трубопроводу, заповненій антифризом, не повинна перевищувати 20. Якщо один вузол керування контролює більше двох ділянок, заповнених антифризом, то загальна кількість спринклерів на таких ділянках не повинна перевищувати 100. Точка замерзання розчину антифризу повинна бути нижчою за мінімальну очікувану температуру у даному місці. Питому вагу приготовленого розчину необхідно перевіряти за допомогою придатного ареометра. З метою уникнення забруднення води системи, в яких використовується антифриз, повинні бути обладнані пристроями, які запобігають протоку рідини у зворотному напрямку.

11.1.2.2 Захист за допомогою електрообігрівальних пристроїв

Система електрообігрівання повинна мати сигналізацію про несправність живлення та несправність нагрівального елемента (елементів) або датчика (датчиків) (додаток І). Ізоляція трубопроводу повинна відповідати класу "Euroclass А1", "Euroclass А2" або еквівалентному їм класу в існуючих національних системах класифікації.

На трубопроводі без обігріву необхідно встановлювати парні нагрівальні елементи. Кожен із двох елементів повинен забезпечувати підтримання мінімальної температури води у трубопроводі на рівні не нижче ніж 4 °С. Кожен контур нагрівання повинен контролюватися та вмикатися окремими електричними колами. Ділянки стрічкового нагрівального елемента не повинні перетинатися. Стрічковий нагрівальний елемент необхідно встановлювати на протилежному відносно спринклерних зрошувачів боці трубопроводу. Його кінець повинен знаходитись у межах 25 мм від кінців трубопроводу. Трубопровід, обладнаний системою електрообігрівання, необхідно покривати по всій довжині теплоізоляційним матеріалом завтовшки не менше ніж 25 мм із водонепроникним покриттям, який повинен відповідати класу "Euroclass А1", "Euroclass А2" або еквівалентному їм класу в існуючих національних системах класифікації. З метою запобігання потраплянню води усі торцеві поверхні повинні бути герметизовані. Стрічковий нагрівальний елемент повинен забезпечувати передавання тепла з інтенсивністю не більше ніж 10 Вт/м.

Максимальна площа, яка контролюється одним водяним сигнальним клапаном, включаючи усі спринклери у додатковому вузлі секції, не повинна перевищувати значення, вказані у таблиці 17.

Таблиця 17 - Максимальна площа, яка захищається, для водозаповнених спринклерних секцій і спринклерних секцій з системою попередньої дії

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: