В. Оцінка ділового середовища підприємства

У процесі кредитування банк проводить аналіз ділового середовища, у якому працює підприємство, та пов'язаного з цим ризику.

Деякі підприємства працюють у нестійких секторах економіки і, можливо, в результаті цього перебувають на межі банкрутства. Інші підприємства працюють у стабільних секторах економіки.

Аналіз інформації про ділове середовище підприємства-позичальника здійснюється з урахуванням таких показників:

· форма власності;

· вид діяльності;

· ринки та клієнти позичальника;

· конкуренція;

· постачальники;

· виробничі потужності;

· керівництво й організація;

· сильні та слабкі сторони підприємства-позичальника.

1. Форма власності. Форма власності вказує на міру ризику у разі втрати платоспроможності чи банкрутства підприємства, а також на те, хто при цьому нестиме фінансову відповідальність наприклад, у вигляді гарантії).

2. Вид діяльності. Вивчаються перспективи розвитку галузі, в якій працює підприємство-позичальник.

Тривалий успіх певного роду діяльності залежить від терміну випуску продукції, використання нових технологій або розширення ринку збуту. Ясна річ, що кожна галузь має свою специфіку.

3. Ринки та клієнти позичальника. Визначаються сильні та слабкі сторони позиції підприємства на ринку порівнянням результатів кількох минулих років і оцінкою перспектив розвитку в майбутньому.

Товари та послуги, що виробляються підприємством-позичальником, реалізуються на певних ринках відповідним клієнтам Від них залежить майбутній рух грошових засобів підприємства-позичальника.

4. Конкуренція. Підприємство-позичальник повинно мати уявлення про свою конкурентоспроможність.

Діяльність конкурентів справлятиме вплив на майбутнє становище на ринку, на розмір власної частки ринку та прибутковість діяльності підприємства-позичальника. Підприємство-позичальник повинно мати таку інформацію:

· назва основних вітчизняних і закордонних конкурентів;

· сильні і слабкі сторони їхньої продукції, цін, їхньої позиції на ринку;

· сильні сторони підприємств-конкурентів (наприклад, нові технології, організація збуту);

· порівняльна позиція підприємства-позичальника та його конкурентів на ринку: сильна - середня - слабка;

· зміни продукції чи технологій, що очікуються на підприємстві-позичальнику;

· злиття чи концентрація підприємств на ринку, де працює позичальник

5. Постачальники. Для виробництва товарів і послуг підприємству необхідна сировина й комплектуючі, які купують у постачальників. Банки звертають увагу на надійність постачальників і наявність у підприємства сировини.

6. Виробничі потужності. Виробничі потужності — це основні засоби, необхідні підприємству для ведення основної діяльності.

Банк може вимагати дані про виробничі потужності позичальника з метою оцінки їхньої якості.

7. Керівництво та організація.

Банк може вимагати від підприємства таку інформацію:

Керівництво

· основні обов'язки керівників підприємств;

· кваліфікація та професійний досвід;

· наявність вакансій серед керівних посад підприємства;

· застосування сучасних методів управління, наприклад, наявність бізнес-плану й маркетингової концепції, налагодженість системи ведення бухгалтерського обліку та наявність методів контролю, порядок прийняття рішень і звітності.

Організація

· організаційна структура нині і в майбутньому;

· кадрове планування;

· організація збуту: кількість торгових представництв, агентів, магазинів та інших торгових точок, співпраця у сфері збуту.

8. Сильні та слабкі сторони підприємства-позичальника.

Сильні сторони:

· добре відоме на ринку, має високий імідж і власну торговельну марку;

· продукція та послуги користуються стійким попитом, мають добрі перспективи на майбутнє;

· сучасне обладнання й технології тощо.

Слабкі сторони:

· неконкурентоспроможні ціни;

· традиційно невисока якість продукції;

· продукція та послуги користуються малим попитом і мають не дуже добрі перспективи на майбутнє;

· дуже сильна конкуренція;

· труднощі в отриманні сировини або велика залежність від одного постачальника тощо.

На підставі оцінки кредитоспроможності позичальника й ефективності комерційної угоди (проекту) банк приймає рішення про доцільність видачі підприємству кредиту й укладає з ним кредитний договір.

Зміст кредитного договору визначається підприємством і банком самостійно. У ньому вказується мета кредитування, умови, порядок надання й погашення позики, спосіб забезпечення кредиту, відсоткові ставки за кредит, права і відповідальність сторін та інші умови.

Відповідно до договору банк бере на себе зобов'язання надати підприємству визначену суму грошових засобів у обумовлений термін. Підприємство зобов'язується: використати отримані кошти на означені в договорі цілі; своєчасно погасити позику; сплатити відсотки й надати можливість банку контролювати цільове використання кредиту, а також його забезпечення.

Кредитний договір, як правило, містить такі розділи:

І. Загальні положення.

II. Права та обов'язки позичальника.

Ш. Права та обов'язки банку.

IV. Відповідальність сторін.

V. Порядок вирішення спорів.

VI. Термін дії договору.

VII. Юридичні адреси сторін.

І. Загальні положення: найменування сторін; предмет договору — вид кредиту; сума й розмір відсоткової ставки; умови забезпечення виконання зобов'язань за кредитом (застава, гарантія, поручительство); порядок надання та погашення кредиту; порядок нарахування й сплати відсотків за кредит.

ІІ. Права та обов’язки позичальника

2.1. Права підприємства-позичальника:

1) вимагати від банку кредит в обсягах і в термін, зазначений в договорі;

2) достроково погасити заборгованість (за наявності фінансових можливостей);

3) розірвати договір у разі невиконання банком умов договору.

2.2. Обов'язки підприємства-позичальника:

1) використовувати отриманий кредит на цілі, обумовлені договором;

2) повернути наданий кредит в обумовлений термін;

3) своєчасно сплачувати банку відсотки за користування кредитом;

4) своєчасно надавати банку баланс та інші документи для здійснення контролю за позикою;

5) забезпечити достовірність відомостей, наданих для отримання кредиту, і можливість контролю за його використанням;

6) інформувати банк про зміни організаційно-правової форми підприємства;

7) інше (згідно з договором).

ІІІ. Права та обов’язки банку

3.1. Права банку:

1) проводити перевірку забезпеченості наданого кредиту і його цільового використання;

2) припиняти видачу нових позик і пред'являти претензії щодо раніше наданих у разі порушення підприємством умов кредитного договору, а також виявлення недостовірної звітності, недоліків у веденні бухгалтерського обліку, затримки сплати відсотків за кредит;

3) стягувати з підприємства за пролонгацію кредиту відповідну комісійну винагороду;

4) переглядати відсоткові ставки за користування кредитом у разі зміни рівня облікової ставки НБУ;

5) здійснювати нарахування і стягнення компенсації за невикористаний кредит (за офіційної відмови підприємства від кредиту чи його частини протягом терміну дії договору).

3.2. Обов'язки банку:

1) надавати підприємству кредит в обсягах і у строки, обумовлені договором;

2) інформувати підприємство про факти і причини дострокового стягнення банком кредиту;

3) інформувати підприємство про зміни у нормативних актах з питань кредитування і розрахунків, унесених рішенням Національного банку.

IV. Відповідальність сторін

У разі порушення підприємством узятих на себе зобов'язань банк може:

1) припинити подальшу видачу кредиту;

2) вимагати його дострокового повернення;

3) зменшувати суму кредиту, обумовлену договором;

4) збільшувати відсоткову ставку за кредит;

5) за несвоєчасне повернення кредиту й відсотків стягувати пеню у розмірі, обумовленому договором, але не більше двократного розміру офіційної облікової ставки НБУ.

Порядок погашення кредиту - це спосіб погашення основної його суми нарахованих відсотків.

При проведені фінансових розрахунків розрахунок здійснюється по простим та складним відсоткам:

§ при простих відсотках

S=P(1+in), грн., (8.2)

де S- сума до повернення, грн.;

P- сума позики, грн.;

i- процентна ставка;

n-період нарахування.

§ складних відсотках

S=P(1+i)ⁿ грн.. (8.3)

Сума нарахованих відсотків знаходиться за формулою

I= S-P, грн., (8.4)

У практиці термін надання кредиту за умови річних відсотків може бути менше 1 року при цьому

n=t/Y, (8.5)

де t-кількість місяців або днів;

Y- кількість місяців у році (12) або днів у році (360,365(366)).

Наприклад:

Розрахувати суму до повернення, якщо кредит взято під 10 % річних на 2 місяця. Сума кредиту 2000 грн., відсотки прості.

S=P(1+in)= 2000(1+2/12*0,1)=2033,33 грн.

Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту.

За способом погашення позики можуть бути:

1) до запитання (на вимогу банку);

2) у відповідний термін;

3) з довгостроковим погашенням;

За характером погашення:

1) Дисконтні - утримання позикового відсотку (дисконт) під час видачі кредиту. Законодавством України видачу дисконтних позик заборонено.

2) позики які погашаються поступово;

3) погашаються одноразовим платежем після закінчення терміну позики;

4) амортизаційні - здійснюється поступово виплата основного боргу та відсотків рівномірними внесками;

5) інші способи погашення, які визначаються у кредитному договорі.

-2-

Банківський кредит класифікують за такими ознаками:

1) цільова направленість;

2)термін кредиту (короткотерміновий, середньо-терміновий, довготерміновий);

3) вид відсоткової ставки;

4) валюта кредиту (національна, іноземна валюта);

5) види обслуговування.

Залежно від мети кредит може надаватися на:

Ø фінансування оборотного капіталу;

Ø фінансування основного капіталу;

Ø викуп приватизованого підприємства.

Українське законодавство забороняє надавати кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для винесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.

Не можуть отримати кредити підприємства:

Ø проти яких порушена справа про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації);

Ø під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках товарів;

Ø коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плавучою (ставки залежать від рівня відсоткової ставки на міжбанківські кредити й офіційної облікової ставки НБУ) і фіксованою відсотковою ставкою.

Підприємство може отримати різноманітні види кредитів та послуги кредитного характеру

Кредитна лінія - це згода банку надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми без додаткових спеціальних переговорів.

Сезона кредитна лінія відкривається за періодичної нестачі оборотних коштів, пов’язаних із сезонністю виробництва, або з необхідністю створення запасів товарів на складі (обов'язкове забезпечення, погашення боргу й відсотків одноразовим платежем).

Відновлювальна кредитна лінія може бути відкрита підприємству тоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданому обсязі (термін не більш 1 року, обов'язкова гарантія, погасивши частину кредиту, може одержати нову суму в межах ліміту і періоду дії угоди).

Овердрафт - цей кредит представляє собою видачу коштів з рахунку клієнта у банк у розмірах понад заліків на рахунку, завдяки чому з’являється дебетове сальдо. Суть його в тому, що між банком і клієнтом укладається договір о кредиті зверху залишків грошей на поточному рахунку у рамках раніше оговореної суми і строку. Цей кредит короткостроковий, по скільки погашення заборгованості буде за рахунок всіх сум які зараховуються на рахунок клієнта.

Іпотечний кредит - це особлива форма кредиту, пов’язана з наданням позик під заставу нерухомого майна – землі, виробничих або житлових будівель тощо.

Контокорентний кредит відкривається спеціальний рахунок - контокорент - це поєднання позикового рахунку з поточним, і він може мати дебетове та кредитове сальдо.

Акцептний кредит - це позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої підприємством-позичальником тратти за умови, що підприємство надає у розпорядження банку вексель до строку його оплати.

На відміну від дисконтування векселів акцептний кредит надається векселедавцю (платнику за векселем) - звідси і його інша назва векселедавчий і виступає як гарантійна послуга.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) - це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред'явнику векселів шляхом їх обліку (скупки) до настання строку виконання зобов'язань за ними, сплачуючи пред'явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту

Приклад:

Номінальна вартість векселя - 10000 грн. Банк викуповує в підприємства вексель за 90 днів до його погашення за ставкою 10% річних. Підприємство сплачує банку дисконт.

С= КТП / (365 * 100), грн., (6.6)

де С - сума дисконту, грн.;

К - номінальна сума векселя, грн.;

Д. - строк (у днях) від дня обліку до дня платежу, дні;

П - ставка, за якою обліковується вексель, %.

С= (10000 * 90 *0,1) / 365 =246,6 грн.

Банк виплачує підприємству 10000 грн - 246,6 грн = 9752,4 грн.

Авальний кредит - це позика, коли банк бере на себе відповідальність за зобов'язаннями підприємства у формі поручительства або гаранти.

Принципова різниця між авальним, та акцептним кредитами, в том що при авальному кредиті банк несе додаткову солідарність, тобто вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її підприємством, за акцентного кредиту банк несе солідарну відповідальність і вимогу бути звернено як на підприємство, так і на банк на вибір кредитора.

Ломбардний кредит - це короткострокова, фіксована по розмірам позика, яка забезпечується легко реалізуємим майном чи правами (цінні папери, товари, драг метали, вимоги).

Онкольний кредит - його суттєвість є в том що він повинен бути повернений по прямій вимоги банку.

Факторинг - система фінансування за умовами якої підприємство - постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції, інкасація заборгованості клієнту, страхування його від кредитного ризику.

Операція є факторинговою тоді, коли вона задовольняє 2 з 4 умов:

1) наявність кредитування у формі оплати позикових зобов'язань;

2) облік дебіторської заборгованості клієнта - постачальника;

3) інкасування дебіторської заборгованості клієнта-постачальника.

4) страхування підприємства – постачальника від кредитного ризику.

Класифікація факторингу.

Таблиця 8.1 - Класифікація факторингових операцій

Внутрішній факторинг - постачальник, його контрагент і банк знаходяться у тій самій країні.

Зовнішній факторинг - якщо одна з сторін прибуває за кордоном.

Конвенційний (відкритий) – підприємство - покупець (дебітор) повідомляється, що права на одержання оплати переустановлені банку.

Конфедаційний (закритий) - не повідомляється.

Факторинг з правом регресу дозволяє банку повернути підприємству-постачальнику розрахункові документи які не оплатив покупець, і вимогати у нього повернення коштів.

Факторинг без прав регресу означає, що банк бере на себе весь ризик щодо платежу.

Ризик - це можлива небезпека утрат.

Факторинг з попередньою оплатою передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано банку.

Факторинг без попередньої оплати - це такий вид факторингу, коли банк зобов'язується оплатити передані йому постачальником розрахункові документи лише в день оплати документів боржником.

Плата за факторинг складається-із плати за кредит та комісійної винагороди.

Практично суть факторингу зводиться до такого. Банк купує в підприємства-постачальника право на стягнення дебіторської заборгованості покупця продукції (робіт, послуг) і перераховує постачальнику 0-90% суми коштів за відвантажену продукцію в момент подання всіх необхідних документів. Після отримання платежу від покупця банк перераховує продавцю залишок коштів (30-10%) за мінусом відсотків за факторинговий кредит та комісійної винагороди.

Перед укладенням факторингової угоди банк вивчає підприємство-постачальника з погляду відповідності таким вимогам.

1. Продукція має бути високої якості і користуватись попитом на ринку.

2.Постачальник повинен мати стійкі темпи зростання виробництва і дотримувати чітко встановлених умов продажу продукції.

3. Підприємство має бути фінансово стійким та мати добру репутацію.

Для здійснення факторингових операцій постачальник подає в банктакі документи:

1) заяву;

2) баланс на останню звітну дату;

3) копії розрахункових документів, виданих на покупця;

4) інші документи на вимогу банку.

Упадаючи факторингову угоду, підприємство повідомляє банку (факторинговій фірмі) такі дані:

• найменування, адресу кожного платника та умови торгівлі з ним;

• суму боргових вимог, що переуступаються;

• суму боргу кожного платника (з урахуванням сум за рахунками-фактурами, сум недоплат);

• дані про умови платежів для кожного платника або стосовно різних видів рахунків;

• іншу інформацію, необхідну для інкасації боргових вимог, у тім числі листування з платником, інформацію про здійснені заходи щодо стягнення належних сум.

Плата за факторингове обслуговування залежить від виду факторингу, фінансового стану позичальника, масштабів і структури виробничої діяльності постачальника та надійності його покупців. Визначаючи плату за факторинг, ураховують відсоток за кредит і середній термін обороту коштів банку в розрахунках із покупцем.

Приклад:

Підприємство звернулось у банк з проханням викупити рахунки-фактури (дебіторську заборгованість) на суму 20000 гри. Плата за кредит — 32% річних. Середній термін обертання коштів у розрахунках з покупцем - 10 днів. Комісійна винагорода за факторингове обслуговування 3%. Плата за факторинг складається із плати за кредит та комісійної винагороди, тобто:

20000 * 32% *10 = 175,3 грн.; 20000 * 0,03=600грн.

365 * 100%

Плата за факторинг у цілому становитиме:

175,3+600= 775,3 грн.

Факторингові послуги банку (факторингової компанії) мають для підприємств такі переваги:

1) більша гарантія стягнення (інкасування) дебіторської заборгованості покупця;

2) надання продавцю короткострокового кредиту;

3) зменшення кредитних ризиків продавця;

4) продавець має можливість оперативно поліпшити своє фінансове становище, оскільки оплата за продукцію (роботи, послуги) здійснюється банком (факторинговою компанією) протягом 2-3 днів з моменту укладення факторингової угоди.

Недоліком факторингу для підприємства є вища вартість цієї послуги порівняно зі звичайним кредитом.

В Україні факторингове обслуговування підприємств не набуло поширення у зв'язку з низьким рівнем платіжної дисципліни в народному господарстві.

-3

Кругообіг коштів підприємства в процесі виробництва продукції, послуг та інших видів комерційної діяльності часто супроводжується тимчасовим браком фінансових ресурсів — покупець продукції з різних причин не може своєчасно розрахуватися з постачальником. Тоді виникає потреба у відстрочці платежу, тобто в комерційному кредиті.

Комерційний кредит — це одна з найперших форм кредитних відносин в економіці, саме він породив вексельний обіг і тим самим сприяв розвитку безготівкового грошового обігу. Основна мета комерційного кредиту — прискорення процесу реалізації товарів і отримання закладеного в них прибутку.

Комерційний кр едит — це відповідна кредитна угода між двома підприємствами — продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником). Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що визначає фінансові зобов 'язання позичальника стосовно кредитора.

Комерційний кредит принципово відрізняється від банківського:

· в ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно-фінансові організації, а юридичні особи, що зв'язані з виробництвом або реалізацією товарів та послуг;

· він надається тільки в товарній формі;

· позиковий капітал інтегровано з промисловим або торговим, що знайшло практичне втілення у створенні фінансових компаній, холдингів та інших аналогічних структур, які об'єднують підприємства різної спеціалізації і напрямків діяльності;

· середня вартість комерційного кредиту завжди нижча за середню ставку банківського відсотка;

· плата за комерційний кредит включається в ціну товару.

В операціях з комерційним кредитом виникають певні ризики:

· ризик можливої зміни ціни товарів;

· ризик недотримання покупцем строків оплати;

· ризик банкрутства покупця;

· ризик можливого подорожчання кредиту.

Конкретний строк комерційного кредиту залежить від:

· виду товарів і послуг;

· вартості угоди;

· фінансового стану покупця і постачальника;

· вартості кредиту;

· наявності довготривалих зв'язків між постачальниками і покупцями;

· якості товару.

Комерційний кредит має свої переваги і недоліки.

До переваг належать:

· оперативність надання коштів у товарній формі;

· технічна нескладність оформлення угоди;

· надання підприємству ширших можливостей маневрування оборотними коштами;

· сприяння розвитку позикового ринку.

Недоліками комерційного кредиту є: його обмежені можливості в часі та розмірах; наявність помітного ризику для кредитора; можливість небажаного впливу банків, що дисконтують векселі.

Нині на практиці застосовуються переважно три різновиди комерційного кредиту:

· кредит із фіксованим терміном погашення;

· кредит із погашенням після фактичної реалізації позичальником одержаних товарів;

· кредитування за відкритим рахунком, коли постачання наступної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюється до моменту погашення попередньої заборгованості.

Нині традиційний вексельний кредит починає поступатись місцем кредиту, що надається продавцями покупцям шляхом простих записів вартості проданих у кредит товарів.

Маючи відкритий рахунок, підприємство-покупець може періодично закуповувати товари без оформлення кредитних угод у кожному окремому випадку. На замовлення покупця товар негайно відвантажується, а оплата за нього здійснюється у визначені терміни після одержання рахунку-фактури.

Сьогодні у розвинених країнах відкритий рахунок є основним фінансовим інструментом збуту продукції в оптовій торгівлі.

Кредит за відкритим рахунком має кілька переваг порівняно з комерційним кредитом у вексельній формі. По-перше, кредит у вексельній формі дещо обмежений, оскільки вексельний кредит може надаватися підприємствами, що виготовляють продукцію, тільки підприємствам, що їх споживають, або товаровиробниками — торговим фірмам. Кредит за відкритим рахунком не має таких обмежень. Механізм кредитування й розрахунків за відкритим рахунком найчастіше застосовується у взаємних зустрічних поставках підприємств. На відкритому рахунку відображуються взаємні фінансові вимоги й зобов'язання, відбувається залік таких вимог і зобов'язань, що дещо зменшує платіжні ризики. По-друге, така система кредитування й розрахунків простіша у технічному відношенні порівняно із вексельною формою.

З метою прискорення реалізації товарів і перетворення товарного капіталу на грошовий застосовують такий спосіб надання комерційного кредиту покупцям, як торгові знижки з покупної вартості товару (сконто).

Такий спосіб надання комерційного кредиту полягає в тім, що підприємствам-покупцям надається знижка за умови оплати товару у визначений термін. Якщо оплату здійснено покупцем своєчасно, то ціна товару зменшується на суму торгової знижки. Розмір знижки підприємство-кредитор визначає самостійно. У зарубіжній практиці вона становить, як правило, 1-3% вартості товару.

Величина сконто визначається у відсотках, диференціюється залежно від строку оплати кредиту і орієнтується на чинний рівень відсоткових ставок.

Підприємства з готовністю надають покупцям сконто, оскільки вартість товару здебільшого калькулюється так, що сума відстрочених платежів (тобто відсотки за наданий кредит) входить у ціну товару. Якщо ж оплата відбувається раніше, то замовнику товару надається знижка у формі сконто.

Сезонний кредит застосовується підприємствами з метою створення необхідних запасів у період проведення сезонного розпродажу і дає змогу виробнику відстрочити платежі до кінця розпродажу. Перевага такого кредиту полягає в тім, що підприємства можуть випускати продукцію без додаткових витрат на складування і зберігання.

Консигнація — застосовується, як правило, за реалізації нових товарів, попит на які важко передбачити. Суть консигнації полягає в тім, що роздрібна торгівля може одержувати товарно-матеріальні цінності без конкретного зобов'язання. Це означає, що оплата виробнику здійснюється тільки за умови реалізації товару. Коли попиту на новий товар не буде, його повертають підприємству-виробнику.

Комерційний кредит в Україні набрав певного розвитку з прийняттям Постанови Верховної Ради «Про застосування векселів у господарському обігу». Підприємствам і організаціям дозволено здійснювати постачання продукції, виконання робіт та надання послуг у кредит, використовуючи для оформлення таких угод векселі.

У певних випадках підприємство—власник векселя до настання терміну сплати векселя може дисконтувати його в комерційному банку. Тоді комерційний кредит трансформується у банківський.

Вексель мусить бути оплачений у день його пред'явлення ремітентом. У разі відмовлення від оплати, кредитор наступного дня може подати протест або відстрочити (пролонгувати) термін погашення векселя. Це можливо, якщо власник векселя і боржник домовляться про виставлення нового векселя. Новий вексель виписують на попередню суму боргу, додаючи відповідні відсотки і комісійні платежі за користування новим кредитом. Коли боржник не спроможний оплатити вексель, кредитор може пред'явити претензію будь-кому з учасників вексельного обігу в порядку регресу.

Кредитор повинен своєчасно і з дотриманням відповідних формальностей заявити протест одному або всім учасникам вексельного обігу. Інакше він втрачає право на фінансові претензії.

Відносно недавно виникли нові види комерційного кредиту. Це міжфірмові грошові кредити, що надаються під комерційні папери і прості векселі. У деяких країнах, наприклад у США, набули поширення комерційні папери нефінансових компаній, що гарантовані банками. Як засіб короткострокового залучення грошових коштів комерційні папери конкурують з депозитними сертифікатами та казначейськими векселями.

Термін “лізинг” походить від англійського дієслова “to lease”, що означає “брати в оренду”. В економічному розумінні лізинг – це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб’єктами кредитних відносин тут виступають у ролі кредитора - лізингодавець, позичальника – лізингоодержувач. З економічного погляду лізинг має певну схожість з банківським кредитом, який надається на придбання основних фондів, але між тим є певні відмінності

Відповідно до Податкового кодексу лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Сутність лізингу проявляється у його функціях: - фінансовій; - виробничій; - збутовій.

Фінансова функція полягає: - у звільненні підприємства від одномоментної повної оплати придбаних основних фондів та наданні їх на умовах довгострокового кредиту; - у використанні підприємством податкових та адміністративних пільг.

Виробнича функція полягає в оперативному вирішенні проблеми переоснащення виробництва не через купівлю машин та обладнання, а шляхом їх тимчасового використання на умовах лізингу. Це ефективний засіб для забезпечення доступу підприємств до нових технологій та техніки.

Збутова функція полягає в розширенні кола споживачів та освоєнні нових сегментів ринку за рахунок залучення насамперед тих підприємств, що неспроможні відразу придбати те чи інше майно.

Класичному лізингу притаманний тристоронній характер взаємовідносин – лізингодавець, лізингоодержувач, постачальник.

Лізингодавець – суб’єкт підприємницької діяльності, в тому числі банківська (небанківська) фінансова установа, яка передає в користування об’єкти лізингу згідно з договором.

Лізингоодержувач – суб’єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об’єкти лізингу за договором.

Постачальник лізингового майна – суб’єкт підприємницької діяльності, який виготовляє машини, обладнання тощо і (або) передає власне майно, яке є об’єктом лізингу.

Таблиця 8.2 - Порівняльна характеристика банківського та лізингового кредиту.

До складу лізингових платежів включають:

- суму відшкодування вартості об’єкта лізингу, що амортизується, на строк, за який вноситься лізинговий платіж;

- суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток для придбання майна згідно з договором лізингу;

- платіж – винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно;

- відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта лізингу, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем;

- інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Відповідно законодавству України розрізняють такі види лізингу:

- оперативний – це господарська операція яка обумовлює передачу лізингоодержувачу прав використання основних фондів на строк, не більш строку їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням таких основних фондів по закінченню строку дії договору:

- фінансовий лізинг – це господарська операція, яка обумовлює придбання лізингодавцем на замовлення лізингоодержувача основних фондів з подальшою передачею в використання лізингоодержувача на строк не більш строку повної амортизації з обов’язковою передачею прав власності на такі основні фонди лізингоодержувачу.

Державний кредит – це економічні відносини, які виникають між підприємством і державою в наслідок купівлі першим державних цінних паперів (підприємство стає кредитором держави), а також унаслідок одержання бюджетних і позабюджетних кредитів (підприємство стає позичальником).

Державне кредитування здійснюється наданням бюджетних позик безпосередньо міністерством, відомствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади для фінансування через банківські установи:

- пускових об’єктів;

- раніше розпочатих новобудов виробничого призначення;

- технічного переозброєння і реконструкції діючих підприємств незалежно від форм власності.

Фінансування інвестиційних потреб підприємств буває: цільовим, прямим, поворотним, терміновим, за

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: