Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Тема: «НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ ТА МАРКСИЗМ»





 

Цілі та завдання заняття: через ознайомлення із провідними вченнями та ідеями німецької класичної філософи з'ясувати найперші засади класичного типу філософствування, а також духовні засади класичної культури; окреслити основні ідеї та здобутки німецької класичної філософії, її роль у розвитку сучасної європейської науки та культури.

ПЛАН

  1. Загальна характеристика класичної німецької філософії. 2. Гносеологічна система І. Канта. Особливості етичних поглядів І. Канта. 3. Й.Г.Фіхте про філософію як науковчення. Загальний принцип права. 4. Філософська система Г. Гегеля. Теорія діалектики. Концепція всесвітньо-історичного розвитку. 5. Філософія Е. Шлейєрмахера. 6. Антропологічний матеріалізм Л. Фейербаха. 7. Філософія марксизму.

Теми доповідей та рефератів

1. Проблеми моралі у філософії І. Канта.

2. Естетика Гегеля.

3. Проблема людини у філософії Л. Феєрбаха.

4. Марксистсько-ленінська філософія: міф чи реальність?

Ключові поняття та терміни

Антиномія (від грец. проти і закон) – поєднання суперечливих тверджень про предмет, кожне з яких визнається логічно доведеним у цій системі.

Антропологізм – філософська концепція, згідно з якою поняття людини є основною світоглядною категорією та завдяки якій розробляється система уявлень про буття, природу, суспільство, культуру, істину, добро, доброчинність, обов’язок і свободу.

Апостеріорі (від лат. з наступного) – знання, що випливають з досвіду, тобто знання, що є результатом досвіду.

Апріорі (від лат. з попереднього) – знання, що передують досвіду, незалежні від нього, із самого початку присутні у свідомості.

Відчуження – філософсько-соціологічна категорія, що відбиває суспільний процес, у межах якого проходить перетворення результатів продуктів діяльності людей у незалежну від них силу, яка стає над людьми й пригнічує їх.

Діалектика – визнана в сучасній філософії теорія розвитку об’єктивної дійсності та заснований на ній філософський метод. Діалектика як теорія віддзеркалює розвиток матерії, духу, свідомості, пізнання й інших аспектів дійсності.

Зняття – одна з центральних категорій філософії Г. Гегеля, яка означає одночасне знищення та збереження чогось. Ця категорія слугує поясненню зв’язків між певними рівнями розвитку.

Ірраціоналізм – філософський напрям, який на основі критичного переосмислення раціонального способу пізнання протиставляє йому та обстоює домінуюче значення інтуїції, віри тощо.

Категоричний імператив – основне поняття етики Е. Канта для позначення морального наказу (припису), який є безумовним для виконання всіма людьми.

Ноумен – філософське поняття, яке в давньогрецькій та середньовічній ідеалістичній філософії означає те, що осягається розумом, на противагу даному в чуттях (феномену). У філософії Е. Канта це поняття віддзеркалює недосяжну для людського досвіду об’єктивну реальність, синонімом якого є поняття “річ у собі”.

Практика – філософська категорія, що використовується для позначення матеріальної, чуттєво-предметної цілепокладальної діяльності людини, що має своїм змістом освоєння природних, соціальних об’єктів. У матеріалістичній філософії практика є основою, рушійною силою розвитку людського суспільства та пізнання.

Річ у собі – філософський термін, що означає внутрішню сутність предмета, яка ніколи не буде пізнана розумом; це те, що існує саме по собі незалежно від людської практики та пізнання.

Річ для нас – філософський термін, що означає внутрішню сутність предмета, яка розкривається людині в її практичній та пізнавальній діяльності.

Трансцендентальний – поняття філософії Е. Канта, яке означає – те, що зумовлює можливість пізнання.

Трансцендентний – поняття філософії Е. Канта, яке означає – те, що знаходиться за межами свідомості та пізнання.

Феномен – філософське поняття, яке означає явище, що осягається за допомогою чуттєвого досвіду, але не дає істинного знання про дійсність, бо є лише суб’єктивним образом об’єктивного світу.

«Абсолютна ідея» – основна категорія Гегеля, яка позначає універсум в його повноті, безумовну, конкретну та особистісну всезагальність, тобто субстанцію та суб’єкт одночасно.

«Абсолютний дух» – у філософській системі Гегеля – ланка розвитку духу, який реалізує самосвідомість абсолютної ідеї.

Література

1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. К.: Либідь, 2001. 408 с.

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. К.: Либідь, 2001. 408 с.

3. Кремень В.Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

4. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. К.: Каравела, 2001. 448 с.

5. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. К.: Вікар, 1997. - 584 с

Семінарське заняття № 7-8

Тема: «СУЧАСНА СВІТОВА ФІЛОСОФІЯ»

 

Цілі та завдання заняття: увійти в проблематику сучасної філософії, виділити особливості її стилю мислення, з'ясувати зв'язки сучасної філософії із болючими проблемами сучасної суспільної історії; переглянути основні напрями сучасної філософії, пояснити їх спрямованість особливостями сучасної історії; пояснити зв'язки сучасної філософії із іншими напрямами інтелектуальної діяльності - із наукою, релігією, мистецтвом, соціальними та політичними теоріями

ПЛАН

  1. Загальна оцінка і відмінні риси сучасної філософії, етапи її становлення. 2. Неокантіанство, неогегельянство. 3. Прагматизм. 4. «Філософія життя» як відхід від ідеалів раціоналізму. Концепція А. Шопенгауера. Філософія «волі до влади» Ф. Ніцше. 5. Підсвідоме та психоаналіз: З. Фрейд і неофрейдизм (К. Юнг, А. Адлер, Е. Фромм). 6. Персоналізм. 7. Феноменологія Гуссерля. 8. Проблема життя з точки зору екзистенціальної філософії. 9. Франкфуртська школа. 10. Структуралізм. 11. Герменевтика. 12. Філософія О. Конта і неопозитивізм. 13. Релігійна філософія ХХ ст.: неотомізм, тейярдизм. 14. Провідні тенденції сучасного розвитку світової філософії.

 

Теми доповідей та рефератів

1. Перехід від класичної філософії до некласичної.

2. Від феноменології до екзистенціалізму та герменевтики.

3. Аналітична філософія.

4. Філософія науки: від логічного позитивізму до епістемологічного анархізму.

5. Філософська антропологія: ідейні витоки та проблемне поле.

6. Філософський містицизм.

7. Гуманістичні тенденції у розвитку сучасної філософії

8. Філософія С. К’єркегора.

 

Ключові поняття та терміни

Герменевтика (від грец. роз’яснюю) – напрям у філософії та гуманітарних науках, в якому розуміння тексту стає головною умовою розуміння соціального буття. У вузькому значенні – сукупність методів тлумачення тексту (в філософії, філології, богослов’ї тощо).

Дискурс (від лат. розмірковування) – логічно обґрунтоване судження; поняття, популярне в постструктуралізмі та комунікативній філософії.

Антистієнтизм – філософсько-світоглядна концепція, прихильники якої піддають різкій критиці науку й техніку, які, на їх погляд, не можуть забезпечити суспільно-економічний прогрес.

Екзистенціалізм (від лат. існування) – ірраціональний напрям, одна з філософських течій ХХ-ХХІ ст. Своїм предметом вважає вивчення людського існування в єдності несвідомих, чуттєво-емоційних і раціональних проявів, співвідношенні зі свободою та смертю.

Екзистенція – головна категорія екзистенціоналізму, яка означає внутрішнє буття людини (ірраціональне «Я»), унаслідок чого людина стає одиничною й неповторною особистістю.

Монізм (від грец. один) – філософське вчення, яке дає змогу сприймати всю багатогранність явищ світу через призму єдиної основи всього існуючого (субстанції).

Неотомізм – офіційна філософія католицької церкви, сучасний етап розвитку томізму.

Парадигма (від грец. приклад, зразок) – висхідна концептуальна модель (схема) формулювання й вирішення наукових проблем, які домінують у науковому співтоваристві впродовж тривалого часу.

Персоналізм (від лат. особа) – філософська позиція, згідно з якою особистість має божественне походження: у вузькому значенні слова – напрям релігійно-соціальної філософії, заснований французьким філософом Муньє.

Плюралізм (від лат. множинний) – філософська позиція, згідно з якою визнається існування багатьох, незалежних одна від одної, першопричин буття (істин).

Постмодерн – у широкому значенні слова – низка концепцій західних філософів другої половини XX ст., головною ідеєю яких є критика розуму, його можливостей.

Прагматизм (від грец. спроба, дія) – філософське вчення, яке визначає цілеспрямовану діяльність або дію як головну властивість сутності людини, а корисність як критерій істини.

Філософська антропологія – філософське вчення 1) про природу й сутність людини, 2) течія в західноєвропейській філософії XX ст. (заснована М. Шиллером і Г. Плеснером).

Сцієнтизм (від лат. наука) – філософсько-світоглядна концепція, яка аналізує науку як найвищий рівень розвитку людського розуму.

Феноменологія (від грец. те, що з’являється, вчення) – термін сучасної філософії, у широкому розумінні – учення про феномени свідомості, у вузькому – опис актів свідомості у їх відношенні до об’єктів (Е. Гуссерль).

Філософія життя – філософська течія кінця XIX – початку XX ст., в основі якої є ідея інтуїтивного відчуття органічної єдності “життя” (заснована А. Шопенгауером та Ф. Ніцше).

 

Література

1. Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. Історія філософії: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

2. Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. Філософія: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

3. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Філософія: Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Вид-во Укр.-фін. ін-ту менеджм. і бізнесу, 1998. – 165 с.

4. Кремень В.Г.. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: підручник / В.Г.Кремень, В.В. Ільїн. – К.: книга, 2005. – 528 с.

5. Мартін Гайдеґґер. Дорогою до мови / Переклав з нім. Володимир Кам’янець. – Львів: Літопис, 2007. – 232 с.

6. Петрушенко В.Л. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 448 с.

7. Рікер П. Інтелектуальна автобіографія. Любов і справедливість / Пер. із фр. – К.: Дух і літера, 2002. – 114 с.

8. Саїд Е. Культура й імперіалізм. – К: Критика, 2007. – 608 с.

9. Томпсон Е.М. Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2008. – 368 с.

10. Філософія: Навчальний посібник / Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Бойченко І.В., Розумний В.П. та ін. – К.: Вікар, 1997. – 584 с

11. Філософія: Підручник / Заїченко Г.А., Сагатовський В.М., Кальний І.І. та ін.; За ред. Заїченко Г.А. – К.: Вища шк., 1995. – 455 с.

МОДУЛЬ 2

Семінарське заняття № 9-10

 







Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.