Цілевказівка від орієнтира, за азимутом та дальності до цілі.

Цілевказання – коротке і достатньо точне сказання місце знаходження цілі, яке може проводитись як безпосередньо на місцевості, так і за картою чи аерофотознімком. Уміння швидко і правильно указувати цілі, орієнтири та інші об’єкти на місцевості має важливе значення для управління підрозділом і вогнем у бою. Місцезнаходження цілей на місцевості указують, дотримуючись

установлених правил, коротко, ясно і точно. При цілевказанні, той хто передає, і той, хто приймає, повинні мати однакове кодування об’єктів місцевості.

Цілевказання на місцевості найчастіше виконується від орієнтира, за азимутом і відстанню до цілі та іншими способами. Спосіб цілевказання залежить від обстановки, що склалася, і застосовується з метою швидкого і точного указання місцезнаходження цілі.

Цілевказання від орієнтира – найпоширеніший спосіб. Спочатку називають найближчий до цілі орієнтир, а потім кут між напрямом на орієнтир і напрямом на ціль у тисячних і відстань від орієнтира до цілі в метрах, наприклад:

„ Орієнтир п’ятий, ліворуч двадцять, далі триста – БМП”.

Малопомітні цілі указують послідовно – спочатку називають добре помітний орієнтир, а потім від цього орієнтира ціль, наприклад: „ Орієнтир другий, праворуч двадцять – руїни, далі двісті – зламане дерево, ліворуч – гармата”.

Цілевказання за азимутом і відстанню до цілі. Цей спосіб використовується найчастіше на місцевості з малою кількістю орієнтирів. Азимут напряму на ціль визначають компасом у градусах, а відстань до неї – за допомогою приладів спостереження або окомірно в метрах. Одержані дані

передають голосом або засобами зв’язку, наприклад: „ Азимут сто три, відстань чотириста – бронетранспортер”.

При цілевказанні від напрямку руху указують відстань у метрах спочатку за напрямком руху, а потім від напрямку руху до цілі, наприклад: „ Прямо сімсот, ліворуч двісті – зенітна гармата”.

При цілевказанні за азимутальним покажчиком (баштовим кутоміром)

приціл суміщають з ціллю, зчитують з азимутального покажчика кут у тисячних і доповідають напрямок на ціль, її найменування і відстань, наприклад:

„ Тридцять нуль-нуль, танк на узліссі, вісімсот”.

Цілевказання наведенням гармати на ціль застосовується тоді, коли той, хто передає, і той, хто отримує цілевказання, знаходяться поруч, наприклад, у танку. В цьому випадку гармату направляють на ціль і указують найменування

цілі і відстань до неї в метрах, наприклад: „ Танк в окопі, п’ятсот”.

Цілевказання димовими снарядами (мінами) застосовують, як правило, в артилерії, у тих випадках, коли необхідно указати ціль декільком батареям, при цьому інші способи ненадійні або їх застосування неможливе. Положення цілі указують відносно розриву димового снаряда або міни.

При цілевказанні трасуючими кулями (снарядами) і сигнальними ракетами завчасно встановлюють порядок і тривалість чи кількість черг або колір ракет, а для прийому цілеуказання назначають спостерігачів, які доповідають про поданий сигнал.

Це заняття доцільно проводити на напівзакритій пересічній місцевості, незнайомій особовому складу.

Бажано район заняття вибирати так, щоб він був обмежений лінійними орієнтирами (дорогами, річками і т.п.) з двох-трьох сторін. В цьому випадку легше буде знайти відділення, яке відхилилось від заданого маршруту в нічних умовах. Керівник заняття помічає на карті три маршрути довжиною 4 км кожний, розподіляє маршрут на 3-4 ланки, обирає загальний кінцевий пункт маршрутів. Відстані між поворотними точками на маршрутах встановлюють більш коротшими ніж вдень. Кінцевий пункт маршрутів краще позначати на відкритий місцевості, де легше здійснити контроль за виходом особового складу до нього. Успішне проведення даного заняття багато в чому залежить від підготовки командирів відділень. Вони під керівництвом командира складають по карті схеми маршрутів, готують дані для руху за азимутами, а під час рекогностування вдень безпосередньо проходять кожний свій маршрут, рухаючись за азимутами.

Підготовлені схеми необхідно ретельно перевірити і переконатися у правильності вписаних в них даних.

Варіант ділянки місцевості з позначеним маршрутом руху за азимутами зображений на рис. 6.

На учбовій точці слід відпрацювати техніку руху за азимутами, а потім почати рух у складі взводу за основним маршрутом. Намічений на карті маршрут уточнюється під час рекогностування. Поворотні пункти по маршруту намічаються спочатку на відстані 200-400 м з метою постійної зміни ведучих.

Тактичним фоном заняття можуть бути дії розвідувального дозору в глибині оборони супротивника. Під час рекогностування ретельно вивчається прохідність маршруту, можливість подолання і обходу перешкод. Необхідно ретельно пояснити: де, коли і що конкретно вони повинні робити. Після рекогностування готується на кожний із підрозділів по одній таблиці з даними для руху за азимутами. За вказівкою готують по дві таблиці з даними для руху за азимутами в районі вихідної точки по коротких відстанях.

ТЕМА 1: Способи орієнтування на місцевості без карти та за допомогою карти.

ЗАНЯТТЯ 2: Читання карти. Визначення по карті командних висот, взаємної видимості між точками місцевості, форм рельєфу і крутизни схилів, характеристик дорожньої мережі, гідрографії, населених пунктів, рослинного покриву. Нанесення на карту орієнтирів. Визначення по карті дирекційних кутів та магнітних азимутів. Складання схеми маршруту. Організація і техніка руху по азимуту. Обхід перешкод. Порядок складання схеми місцевості. Нанесення на схему об’єктів.

Вміння читати топографічну карту необхідно при вивченні і оцінці місцевості, з метою вмілого використання її маскувальних та захисних властивостей, орієнтування та цілеуказання.

Тему доцільно вивчати як в класі, так і в польових умовах. Основну увагу при навчанні особового складу необхідно звернути на вивчення умовних знаків топографічних карт. На занятті у класі для цього корисно використовувати учбові карти масштабу 1:25 000 або 1:50 000. Вони підбираються з комплектів учбових карт з врахуванням характеру місцевості в районі розташування частини. Найбільший ефект у запам’ятовуванні умовних знаків особовим складом досягається у тому випадку, коли вони викреслять основні умовні знаки самостійно в години самопідготовки.

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: