Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Розділ 1. Аналітичний огляд сучасного технічного рівня виконання декоративно-опоряджувальних робіт.





Вступ

Декоративно-опоряджувальні роботи в будівництві - дуже складний і трудомісткий процес, від якого буде залежати як кінцевий вигляд готової будівельної продукції, так і комфорт людей які будуть проживати чи тимчасово знаходитися в будівлях.

Актуальність дослідження викликана тим, що науково – технічний прогрес сприяє створенню нових будівельних матеріалів, засобів механізації праці та способів будівництва. В наш час людство потребує застосування найефективніших й екологічних будівельних матеріалів та методів ведення декоративно-опоряджувальних робіт, для отримання будівель з гарним інтер’єром та екстер’єром. На сьогодні в світі існує велике різноманіття матеріалів,виробів а також способів ведення декоративно-опоряджувальних робіт, тому існує необхідність їх дослідження, для того щоб зрозуміти, які технології і методи є найефективнішими й економічно доцільними.

Проблемам розробки й удосконалення технологій опоряджувальних робіт та організації будівництва присвячені праці багатьох вчених, серед них можна виділити праці професора Олександра Миколайовича Лівінського.

Мета роботи і задачі дослідження. Метою магістерської роботи є дослідження існуючих сучасних технологій ведення декоративно-опоряджувальних робіт. Досягнення мети супроводжується розробкою методичної частини і впровадження у навчальний процес отриманих результатів.

Для досягнення поставленої мети було поставлено наступні задачі:

- Провести аналіз сучасних технологій та способів ведення декоративно-опоряджувальних робіт.

- Дослідити які будівельні матеріали та засоби механізації праці використовуються в сучасних умовах ведення декоративно-опоряджувальних робіт.

- Дослідити показники якості сучасних будівельних матеріалів для оздоблювальних робіт

- розробити методичні матеріали по темі дослідження.

Об’єктом дослідження є процес ведення декоративно-опоряджувальних робіт в будівництві, матеріали, методи та засоби, що застосовуються.

Предмет дослідження: Декоративне опорядження екстер’єрів будівель.

Методи дослідження: При виконанні досліджень були використані та враховані праці вітчизняних і зарубіжних спеціалістів та вчених у галузі технології будівельних процесів, теорії методів організації виробництва, планування та прогнозування в будівництві. В роботі використані сучасні методи наукових досліджень, наукові узагальнення та аналіз теоретичних та експериментальних даних вітчизняного та зарубіжного досвіду та експериментально-теоретичний пошук.

Магістерська робота може бути використана при написанні курсових та дипломних робіт, а також у навчальному процесі для розробки та впровадження в навчальний процес у вигляді уроків теоретичного та практичного навчання.

 

 

Розділ 1. Аналітичний огляд сучасного технічного рівня виконання декоративно-опоряджувальних робіт.

§1.1 Загальні відомості про декоративно – опоряджувальні роботи.

Опоряджувальні роботи в будівництві — це комплекс будівельних процесів, які виконують на завершальному етапі будівництва (реконструкції) будинків чи споруд з метою надання їм певного архітектурно-естетичного вигляду, захисту їх від руйнівної дії атмо­сферних впливів i агресивного середовища, враховуючи вимоги санітарії та гігієни. В цей комплекс входять: склярські, штукатурні, малярні, шпалерні, облицювальні роботи, а також влаштування підлог.

Виконуються опоряджувальні роботи в процесі спорудження будинків і закінчуються на завершальному етапі будівництва або у заводських умовах – в процесі виготовлення конструкцій. У сучасному будівництві опоряджувальні роботи поділяють на дві групи: власне опоряджувальні і опоряджувально-монтажні.

В результаті виконання опоряджувально-монтажних робіт одержують повністю опоряджені конструкції, які практично не потребують нанесення будь-яких додаткових опоряджувальних покриттів із застосуванням фарб, лаків та інших матеріалів.

До складу опоряджувальних робіт відповідно до технологічних ознак входять роботи: склярські, штукатурні, облицювальні, опоряджувально-монтажні, малярні, ліпні, шпалерні, асфальтові, а також роботи з улаштування підлоги.

Основним технологічним документом, що визначає послідовність, способи і методи виробництва опоряджувальних робіт, є проект виконання опоряджувальних робіт (ПВОР), де в переліку інших документів розробляються технологічні карти на кожен вид опоряджувальних робіт, що входять в нього. Найбільш відповідальні декоративні опорядження виконують за архітектурними шаблонами і ескізами архітекторів.

 

Склярські робот и — це будівельний процес, пов'язаний з склінням зовнішніх та внутрішніх світлових прорізів (вікон, дверей, вітрин, світлових ліхтарів, теплиць тощо) у будинках і спорудах з метою забезпечення їх природним освітленням, звуко- і теплоза­хистом і запроектованою декоративністю. Виконують ці роботи до початку інших опоряджувальних робіт для захисту робітників від протягів, холоду, негативної дії атмосферних опадів, а також для створення в приміщеннях належних технологічних умов для ви­конання робіт.

Штукатурні роботи — це процес покриття конструкцій або їх окремих елементів шаром штукатурного розчину (мокрою штукатуркою), або штукатурними листами заводського виготовлення (сухою штукатуркою).

Такі роботи виконують для вирівнювання поверхні конструк­цій (звичайна штукатурка), надання поверхні декоративних яко­стей (декоративна штукатурка), виконання спеціальних вимог (спеціальна штукатурка, що може бути гідро-, тепло-, звуко-, газоізоляційною або рентгенозахисною).

Монолітна штукатурка (мокра) — шар штукатурного розчину, нанесеного на конструкцію і обробленого спеціальним інструмен­том. Ця штукатурка буває проста, поліпшена i високоякісна. Чим вище категорія штукатурки, тим більша кількість робочих опера­цій, пов'язаних з їх влаштуванням.

Альфрейні роботи

До складу декоративно-опряджувалбьних робіт входять також Альфрейні роботи. Альфре́йні робо́ти (італ. al fresco — на свіжому, вологому) — техніка оздоблення приміщень художньо-декоративними розписами, що виконуються по сухій штукатурці клейовими, олійними або емальовими фарбами.

Популярним художнім виразом альфрейного розпису є акантовий орнамент, який застосовується як декоративно-прикладний елемент оздоблення або як складова монументальних робіт.

Рис.1 Акантовий орнамент

Альфрейні роботи виконуються по попередньо підготовлених стінах — її зарівнюють, шпаклюють, шліфують, ґрунтують і фарбують. В окремих випадках поверхні стін покривають цупкою тканиною. Альфрейні роботи складаються з нанесення на стіну чи стелю узорів за трафаретом, імітації ліпних окрас, цінних порід дерева й каменю, золочення, бронзування тощо. Виконуються альфрейні роботи за допомогою пензлів, гумових торцівок та валиків, пістолета-розпилювач і аерографа; використовується декалькоманія й фотомеханічний спосіб імітування цінних матеріалів.

Шпалерні роботи

Одним з остаточних видів оздоблення будівлі є покриття стін рулонними матеріалами. Шпалерні роботи - це, як правило, завершальна стадія, за винятком останньої фарбування столярних виробів та підлоги.

Вологість конструкцій, що оклеюються рулонними матеріалами, не повинна перевищувати для деревини 12, а для інших матеріалів 8%.

Тип шпалер і синтетичних плівок повинен відповідати проектом будівлі і затвердженим еталонам. Шпалери бувають звичайні і вологостійкі. Вологостійкі паперові шпалери з полівінілацетатними або кремнійоорганічними покриттями допускається при експлуатації протирати вологою ганчіркою. Одним з типів шпалер вищої якості є тиснені шпалери-лінкруст. Рельєфний малюнок на лінкрусті виходить шляхом його прокатки свіжої мастикою через візерункові вальці.

Шпалери доставляють на об'єкти в контейнерах з обрізаними краями, розкроєними і підібраними за кольором і малюнком і укомплектованими на кожну кімнату і квартиру. Синтетичні плівки являють собою рулонний матеріал з гладкою або тисненою поверхнею, матовою або глянсовою фактурою, з друкованим малюнком, виготовляються нанесенням полівінілхлоридної або поліпропіленової пасти на паперову або тканинну основу.

Плівки розкроюють на місці виробництва робіт. При експлуатації такі плівки дозволяється промивати водою. Звичайними шпалерами обклеюють стіни житлових будинків. гуртожитків та інших аналогічних приміщень. Вологостійкі шпалери використовують для обклеювання стін коридорів і передніх житлових квартир, а також стін в культурно-побутових і громадських будівлях. В кухнях і санвузлах житлових будинків, громадських та промислових будівлях з нормальним температурно-вологісним режимом експлуатації для обробки стін застосовують різні синтетичні плівки-лінкруст.

Шпалери і плівки повинні бути однорідними за кольором, нелипкими, без плям, подряпин, надривів і складок. Фарбувальний шар повинен бути міцним на стирання і при згинанні шпалер або плівок не фарбували. На полотнищах не допускаються нечіткі або нерівні краї малюнків і зморщені фарби. Шпалери повинні зберігатися в закритих сухих приміщеннях в горизонтальному положенні при температурі не нижче 10°С.

Для приклеювання шпалер раніше широко застосовували клейстер, приготований з житнього чи пшеничного борошна, а також клейстер з крохмалю. В останні роки для цієї мети використовують клейстер із синтетичного клею КМЦ (натрієва сіль карбоксид-метилцелюлоза) і тонкомолотого крейди. Клейстер повинні бути однорідними, без нерозчинених частинок, піску і інших засмічень. Такий клей готують централізовано і доставляють на будівельні об'єкти в металевих банках.

Лінкруст і синтетичні плівки в ряді випадків застосовують у поєднанні з дерев'яними або пластмасовими розкладками, закриваючими стик полотнищ і їх верхню крайку.

Оздоблювально-декоративні плівки з різних полімерних матеріалів, що наносяться на паперову, текстильну або звукопоглинаючу (синтетичну пористу) основу, випускають різноманітних забарвлень, з малюнком, з гладкою і тисненою поверхнею.

Фактурна обробка поверхонь сьогодні на піку своєї популярності. Адже ніщо так не різноманітить інтер’єр приміщення, як складний рельєф, об’ємне зображення, або оригінальне панно. Існує маса способів для досягнення цієї мети, і в цій статті ми підкажемо вам деякі ідеї оздоблення стін.

 

Декоративне оштукатурювання

Цей вид декору стін, мабуть, найдавніший. Тільки тепер поняття «фрески» плавно перейшло в термін «декоративна штукатурка».

Номенклатура матеріалів для декоративного оштукатурювання з кожним роком тільки збільшується. Відповідно, змінюється і компонентний склад розчинів, що створюються як на основі мінеральної сировини, так і з додаванням полімерів.

Венеціанська штукатурка

Найважчою в роботі, а тому і самою дорогою, є венеціанська штукатурка. До її складу входять: прозорий віск, гіпс і мармурова пил тонкого помелу.Складність полягає в тому, що створення малюнка на стіні досягається шляхом багатошарового нанесення розчину, не менше шести-семи шарів. Зображення має глибину, притаманну фактурі мармуру або онікса.

Рис.2 Ніша, декорована венеціанської штукатуркою

 

Фактурна штукатурка

Дещо інакше виглядає фактурна штукатурка. Її основними компонентами є мінеральні гранули і сполучні компоненти: епоксидні і акрилові смоли, поліуретан, вапно. Від того, які саме компоненти входять до складу штукатурки, залежить і ступінь густоти та тип одержуваного зображення, і звичайно ж її ціна.

Така штукатурка завжди має білий колір, а до неї продаються пігменти, тому майстер має можливість забарвлювати розчин на свій розсуд. Ну а різноманітність малюнків практично безмежна і цілком залежить від фантазії художника.

 

Технологія фактурної обробки, званої сграфіто, є однією з найпопулярніших. У перекладі з італійського, назва звучить як «видряпаний», і має пряме відношення до способу нанесення даного виду штукатурки.

Рис3. Тип малюнка «сграфіто»

Суть техніки полягає в наступному: на поверхню стіни послідовно наносять два-три шару розчину різного кольору. Поки не затвердів останній шар, на ньому, по всій товщині, роблять прорізи спеціальним інструментом так, щоб проступив попередній шар іншого кольору.

Багато фахівці користуються картонними трафаретами, просоченими оліфою, але є майстри, які обходяться і без них. До речі, таким способом декорують не тільки стіни в приміщеннях, але і фасади, виконують архітектурні елементи для оздоблення колон, привіконних зон, камінів.
Таким же чином роблять і рельєфні панно.

Рис.4 Ефект потрісканої штукатурки в інтер’єрі

 

Декоративне пофарбування

Щоб створити красиву фактуру, необов’язково використовувати декоративну штукатурку. Якщо стіни у вашому будинку, наприклад, обшиті гіпсокартоном, можна взяти на озброєння структурну фарбу.
Існує безліч видів покриттів, в тому числі і флуоресцентних, які можна отримати способом декоративного фарбування.

Не так давно з’явився новий вид покриття, званий флоком. Це сипуча суміш, що складається з частинок різної форми і кольору.
На стіну наноситься спеціальна клейова суміш, і, поки вона не висохла, флоки або як їх ще називають, чіпси, накидають на клейку основу.

Рис 5. Оздоблення флоком

Хаотичне прилипання частинок створює всілякі ефекти, часом непередбачувані. Накидати чіпси можна вручну.У випадку, коли необхідно обробити велике приміщення, використовують фарбопульт. Далі, стіну з приклеєними до неї частками, покривають захисним складом. Якщо використовувати трафарет, з флоків можна виконувати малюнки.

Настінні покриття

Фактурна обробка стін може бути виконана і з допомогою різних покриттів. Нерідко різні види цих покриттів поєднуються між собою, в тому числі і з декоративними штукатурками, про яких ми писали в попередній главі.

Рис.6 Ручний розпис на фанерній основі

Ще одним чудовим способом оригінально декорувати стіни є застосування гіпсової або поліуретанової ліпнини, а так само фриза. Фактично, немає різниці в тому, яку саме ліпнину використовувати. З того і з іншого матеріалу виконуються красиві по конфігурації елементи.

Ті й інші ліпні фігури монтуються на клей, тільки різний за складом. Їх можна фарбувати, а оздоблення сусальним золотом надає ліпним елементів особливий шик і респектабельність всьому інтер’єру.
Цей спосіб декору завжди був популярний в аристократичних будинках і дворянських особняках. Золочення застосовувалося в храмах та іконопису для додання багатого виду меблів, люстр, предметів інтер’єру.

 

Рис.7 Сусальне золото в обробці ліпнини

Найчастіше, золочення в інтер’єрі поєднувалося з настінним розписом, що перетворює інтер’єр будь-якого житла до невпізнання. Сусало – це найтонші золоті пластини, розплющені з допомогою ручного кування до товщини волосини.

Так було раніше, а зараз, у вік технічного прогресу, це роблять верстати з програмним управлінням. На виготовлення кілограма сусального золота, піде більше двох кілограмів звичайного золота.
Як ви розумієте, ціна такої обробки далеко не кожному по кишені.

Рис.8 Декоративні панелі в дизайні

Набагато простіше використовувати декоративні фактурні панелі, яких зараз на будівельному ринку безліч. І колір, при бажанні, можна вибрати золотистий. Це, звичайно, не сусальне золото, але теж виглядає дуже красиво. Ви можете в цьому переконатися, поглянувши на зображення зверху.

Досить часто для декору стіни використовують об’ємні панелі, в поєднанні з дзеркальною плиткою невеликого формату. Це можуть бути 3Д панелі з гіпсу, бамбука або шкіряна плитка, як на фото знизу.

Рис.9 Поєднання шкіряної і дзеркальної плитки

 

Не можна обійти увагою і декоративний камінь. Його рельєф і красива фактура, здатні прикрасити будь-який інтер’єр: від передпокою, до балкона.
І неважливо, який камінь був використаний: натуральний або штучний.

Рис. 10 Неповторна фактура каменю

На нашому прикладі, стіна кухні оздоблена штучним білим піщаником.У поєднанні з декоративними нішами на іншій стіні, розташованими в шаховому порядку, і оригінальним круглим світильником, кімната вийшла не просто затишна, але і стильна.

http://remontu.com.ua/suchasna-texnologiya-fakturna-obrobka-v-interyeri

Будівельні суміші (сухі).

При виконанні декоративних робіт часто застосовують сухі будівельні суміші, які пришвидшують і покращують процес опорядження.

Сучасні сухі суміші — багатокомпонентні спеціалізовані системи, в яких окрім мінеральної в’яжучої речовини і заповнювача міститься комплекс хімічних добавок для надання необхідних властивостей суміші, регулювання швидкості схоплення і твердіння вяжучого та забезпечення необхідних фізико-механічних властивостей розчину після твердіння.

Сучасні сухі суміші становлять групу допоміжних будівельних матеріалів із спеціалізованими властивостями, що використовуються при веденні будівельних робіт й для опорядження приміщень (текстуровані покриття, порошкові фарби, «рідкі шпалери» тощо). Виготовлення сухих будівельних сумішей в заводських умовах дозволяє отримувати широкий асортимент композицій для різних видів робіт.

За видом в’яжучого елементу сухі суміші підрозділяються на цементні, цементо-вапняні, вапняні, вапняно-гіпсові, гіпсові. За призначенням суміші підрозділяються на суміші для кладки, штукатурки для внутрішніх і зовнішніх робіт, плиткові, для наливної підлоги і влаштування стяжки. Сухі суміші знайшли широке застосування в будівництві і використовуються практично для всіх видів робіт.

Види сухих сумішей

За призначенням суміші підрозділяються на кладочні, штукатурні для внутрішніх і зовнішніх робіт, плиткові, для наливної підлоги і влаштування стяжки.

До спеціальних сумішей відносяться: продукція для зміцнення слабких основ, для закладення стиків, для роботи по мокрих і висолених стінах; гідроізоляційні, декоративні (для фасадних робіт), шпаклювальні (для ремонтних робіт) і сухі піско-бетонні суміші.

В єдину групу ці матеріали об'єднує те, що вони проводяться на основі зв'язних речовин з модифікаційними добавками, а в деяких випадках — із зернистими і армувальними наповнювачами або пігментами. Композиції сухих сумішей поставляються в готовому вигляді, і після заповнення водою вони можуть бути використані за функціональним призначенням.

Тинькування

Тинькувальні суміші виготовляються на гіпсовій основі для нанесення на тверді поверхні (цеглу, бетон тощо) вручну (шпателем) або спеціальним розпилювачем. Товщина такого тинькування не повинна перевищувати 10 мм. Сухі суміші швидше сохнуть, дають можливість створювати фактурні поверхні, пропонують значні можливості декорування. Серед недоліків — висока ціна. Витрати під час тинькування сягають 7—8 кг на квадратний метр.

 

Шпаклівка

Сухі шпаклівки — це тонкодисперсні композиції, що використовуються як для внутрішньої, так і для зовнішньої обробки при «фінішному» вирівнювання стін і стель. Розмір заповнювача (наповнювача) не перевищує, як правило, 0,3 мм. Найвідоміший вид сухих сумішей, що найчастіше використовується.

Із споживчої точки зору, шпаклівки розрізняються за призначенням, залежно від поверхні, що ремонтується, та стадії робіт. Для ремонту та закладення щілин та тріщин, для вирівнювання поверхонь стін і стель з різних матеріалів (бетон, штукатурка, гіпсокартон, гіпсові блоки), спеціальні види шпаклівок для особливих випадків або умов (фасадні, вологостійкі, для закладення стиків плит перекриттів, еластичні, декоративні та інші).

Шпаклівки на цементній основі використовуються, як правило, для вирівнювання бетонних, цементних і цегельних поверхонь, цементно-вапняних штукатурок всередині та зовні будівель. При внутрішній обробці дані шпаклівки використовують для роботи в сухих і вологих приміщеннях, готова поверхня може бути пофарбована або обклеєні шпалерами.

Застосовується під час ремонту житла, громадських приміщень; з його допомогою можна ремонтувати звичайну цементну штукатурку, заповнювати щілини і нерівності в стінах та стелі. Для латання бетонних поверхонь виготовляються суміші на цементній основі, для звичайних стін — на гіпсовій. Сірого кольору — стартова, білого і супербілого — фінішна. Для роботи з гіпсокартоном існують спеціальні шпаклівки (у тому числі готові до застосування, див. нижче), які допомагають найкраще заповнювати щілини та заглиблення від кріплень.

Якісні сучасні шпаклівки при висиханні не дають усадки і утворюють рівну, однорідну, без тріщин і бульбашок поверхню білого кольору. Ці поверхні не обтираються і не сиплються, а при необхідності легко шліфуються за допомогою наждачної шкурки.

Існують також сухі шпаклювальні суміші на органічних та полімерних сполуках, що відрізняються особливою пластичністю і зручністю в роботі.

 

Сухі клеї.

Поділяються на два види для викладки та для затирання швів. Купуючи клей для плитки, обов'язково треба з'ясувати, чи розрахований він і для настінного облицювання, і для підлоги, чи тільки для одного з цих видів. Також слід врахувати, що кахель і гранітна плита мають різну вагу, тож клей для них потрібен різний. Для зовнішніх і внутрішніх робіт також виготовляються різні суміші. Вимоги до підготовки поверхонь для роботи з усіма сухими сумішами приблизно однакові.

Існують також термостійкі клейові та затирочні суміші, що застосовуються при мурувально-лицювальних роботах при спорудженні керамічних печей.

 

Системи теплоізоляції.

Системи теплоізоляції (суміші для монтажу теплоізоляції, системи утеплення) — один із перспективних сегментів ринку сухих сумішей. В оцінках 2013 року, займав від 2 до 5% обсягів реалізації всіх сухих сумішей. Використання систем теплоізоляції на основі спеціальних сухих сумішей зумовлено тим, що утеплювачі мають низьку адгезію і через це погано кріпляться до звичайного розчину.

Найбільші виробники навіть розробили спеціальні системи утеплення фасадів, які включають мінераловатну або пінополістирольну теплоізоляцію, спеціальні суміші для монтажу того чи іншого виду утеплювача, армувальну сітку зі скловолокна, ґрунтовки, чорнову та фактурну штукатурку.

Сухі будівельні суміші для наливних підлог.

Наливні підлоги вирізняє поєднання високої твердості й еластичності, гарантована адгезія до основи, вони мають надшвидке схоплюванням без усадки й розтріскування, високу міцність й стійкість до стирання.

 

Наливні підлоги призначені для високих і надвисоких навантажень у цехах, гаражах, на складах, ринках, терміналах, житлових будинках, тобто там, де інтенсивний рух людей і транспортних засобів. У виробництві сучасних сумішей для влаштування підлог розробники прагнуть створити продукцію, що не тільки відповідає найвищим експлуатаційним вимогам, але й мала конкретне призначення.

Фарби та їх види

Одним із найважливіших будівельних матеріалів для опорядження та надання конструктивним елементам будівлі гарного зовнішнього вигляду та захисту їх від дії атмосферних чинників є лакофарбові матеріали.

Всі фарби, що використовуються в будівництві, можна розділити безліччю способів: для зовнішніх і для внутрішніх робіт, фарби по дереву, бетону або металу, водостійкі і неводостійкі, вогнетривкі і займисті.

За хімічним складом фарби розрізняються на:

водоемульсійні;

на основі органічних розчинників (ПХВ, ЦПХВ);

мінеральні і органо-мінеральні (вапняні, силікатні, цементні);

масляні.

 

Масляна фарба

Основний недолік олійної фарби - невеликий термін служби. Через постійне звуження-розширення металу або дерева, для забарвлення яких вона використовується, її нееластична поверхня тріскається. Проте, олійна фарба міцно утримує позиції на ринку завдяки своїй дешевизні і не токсичності.

 

Керамічна плитка

Для облицювання підлог та стін в житлових та громадських будівель часто застосовують керамічну плитку.

Керамічна плитка — виріб, виготовлений із суміші глини, кварцового піску і інших натуральних компонентів, спресованого і обпеченого при високих температурах.

Керамічна плитка може бути глазурована, неглазурована, глянцева, матова. Укладання плитки на підлогу і стіни продовжує залишатися найбільш зручним і практичним способом оформлення приміщень. Це і традиційна обробка ванни або кухні, і все більш популярне включення керамічної плитки в інтер’єр житлових приміщень — спалень або вітальнь, — і використання плитки для зовнішнього облицювання стін, і, нарешті, оформлення керамікою і керамогранітом будівель громадського призначення.

Технічні характеристики і норми для кахлю давно і детально розробляються в багатьох країнах світу. Існує кілька систем стандартів для керамічної плитки, але найбільшого поширення і авторитет отримали норми UNI EN, розроблені Європейською комісією стандартизації (СЕN) в Італії.

Ці норми дійсні у всіх країнах Європи.

Найважливішою технічною характеристикою керамічної плитки, без сумніву, є її зносостійкість або стираність.

Зі стандартами зносостійкості, розробленими для підлогової плитки, слід ознайомитися докладніше. Згідно з нормами UNI EN 154, в залежності від призначення приміщень і щільності руху в них, рекомендується вибирати плитку відповідного класу зносостійкості. Вся вона поділяється на 5 таких класів: PEI I, II, III, IV і V.

Плитку класу I слід застосовувати в місцях з невеликим рухом, де не використовується вулична взуття (зазвичай це ванні кімнати).

Плитка другого класу призначена для ділянок руху невеликий щільності.

Вона використовується в квартирах, котеджах, сімейних будинках — однак не для кухонь, передпокоїв, сходів і балконів.

Плиткою класу III можна обробляти підлоги в житлових приміщеннях, що не мають безпосереднього доступу з вулиці, з рухом середньої інтенсивності.

Кахель IV класу може використовуватися і для громадських будівель.

І нарешті, плитка V класу стиранності придатна для приміщень з будь-якою інтенсивністю руху.

 

Гіпсокартон

Гіпсокарто́н — («аркуш гіпсокартонний», «суха гіпсова штукатурка» (англ. «drywall»)) — обробний будівельний матеріал, що є аркушем, що складається з двох шарів будівельного паперу (картону) і сердечника з шару затверділого гіпсового тіста з наповнювачами. Призначається для опорядження та влаштування самонесучих, перегородок, підвісних стель, приміщень сухих і нормальних щодо умов експлуатації, вогнезахисту конструкцій, а також для виготовлення декоративних і звукопоглинальних виробів. Стандартна ширина аркуша — 120 см. Гіпсокартон виготовляється з гіпсу, здатного регулювати вологість повітря в приміщенні за рахунок своєї пористої структури.

Гіпсокартон винайшли в XIX столітті в США. Це зробив Августин Сакетт, який був власником паперової фабрики. Пошуки нових ринків вживання паперу привели до винаходу «будівельної дошки», завтовшки 15 мм. Це був «пиріг» з 10 шарів паперу, які скріплювали тонку смугу гіпсу. Августин Сакетт отримав патент на цей будматеріал. Але це був лише прообраз сучасного гіпсокартону. У тому вигляді, який зараз є прийнятим стандартом гіпсокартон представив і запатентував американський інженер Кларенс Утсман.

Із загальної маси аркуша приблизно 93 % припадає на двоводний гіпс, 6 % — на картон, 1 % маси утворений за рахунок вологи, крохмалю і органічної поверхнево-активної речовини.

Гіпсокартонні аркуші приклеюють до облицювальних поверхонь гіпсовими мастиками, або кріпляться на обрешетування (дерев'яний або металевий оцинкований каркас) шурупами через кожних 15-20 см.

Розрізняють звичайні гіпсокартон (ГКЛ) і вологостійкий гіпсокартон (ГКЛВ), а також вогнестійкій відповідно ГКЛО і ГКЛВО. Вологостійкий гіпсокартон призначений для робіт у вологих приміщеннях (наприклад, у ванних кімнатах). Існує також гіпсоволокнистий аркуш, що відрізняється підвищеною міцністю і вогнестійкістю.

Гіпсокартон це відносно нове явище в Україні, але він широко відомий за кордоном і має довгу історію. Він був одним з найважливіших будівельних матеріалів в США ще в 1945 році. До цього дня Сполучені Штати залишаються одним з найбільших світових споживачів гіпсокартону. У Радянському Союзі гіпсокартон вироблявся і експериментально використовувався ще з 50-х років XX століття.

Застосування гіпсокартону

Гіпсокартон надійно прижився на будівництвах — це простий в роботі, недорогий, зручний і практичний матеріал для виготовлення стін (перегородок) і їх вирівнювання (наприклад, для підготовки стіни до укладання кахлю).

У простому варіанті така перегородка складається з ґратчастого каркаса, що складається з вертикальних брусів на відстані 40..60 см один від одного, на які з двох сторін кріпиться гіпсокартон. У житлових будинках за кордоном каркас, як правило, дерев'яний (у США типове використання дерев'яних брусів перетином в 1,5 на 3,5 дюйма, т.з. «2×4»), в Україні частіше використовуються металеві профілі. Популярний простий метод звукоізоляції, при якому вертикальні бруси ставляться зигзагом (так, щоб жоден брусок не стикався одночасно з листами з обох боків стіни), а простір між листами заповнюється скловатою. Виїмки від шурупів і стикування гіпсокартонних листів покриваються шпаклюванням і після висихання шліфуються абразивною шкіркою, після чого закінчена стіна може фарбуватися стандартними методами.

Гіпсокартон також широко використовується для виготовлення багаторівневих стель. Профіль для гіпсокартону напрямний стельовий ПН 100×40 служить напрямною при монтажі каркасу підвісної стелі, а також облицювання стін. При монтажі каркасу підвісної стелі ПН-профіль кріпиться по периметру приміщення. В разі установки каркаса облицювання, профіль кріпиться до підлоги і стелі. Профіль напрямний стельовий виробляється методом холодного вальцювання з оцинкованої металевої стрічки завтовшки 0,5 мм.

 

 

§1.3 Інструменти за засоби механізації для виконання основних видів опоряджувальних робіт.

При виконанні декоративно-опоряджувальних робіт використовуються різноманітні ручні та механізовані інструменти та устаткування. Розглянемо детальніше інструменти та оснащення.

 

Шпалерні роботи. Інструмент

У шпалерних роботах застосовується самий найпростіший інструмент: кисті й щітки, схил і ножиці. Коли застосовують шпалери з товстого паперу, їх наклеюють впритул і крайки обрізають не з однієї, а із двох сторін. У цьому випадку обрізку виконують не ножицями, а гострим ножем по фугованій лінійці, довжина якої дорівнює висоті стіни

Ножиці можуть бути будь-які, але найкраще з довгими лезами: вони не тільки зручніше в роботі, але й більш продуктивні. Крім того, ножиці повинні бути гострими, тому що тупі залишають після обрізки кошлату крайку, що погіршує якість обклеювання

Ніж повинен бути гостро наточений і спрямований на бруску, щоб після обрізки крайка була без ворсу

Кисті можна застосовувати будь-які - більші й малі, але перші більш продуктивні. Шевські щітки також можуть застосовуватися для роботи. Кисті й щітки потрібні для проклейки поверхонь, нанесення клею на шпалери й папір, а сухі - для пригладжування шпалер. Невелика кисть застосовується для відведення клейстером смуг по верхові стін, у кутах, близько плінтусів, віконних і дверних прорізів, а також для підмазування крайок наклеєних полотн шпалер

 

Схил повинен мати тонкий і міцний шнур (рибальська кручена капронова волосінь) такої довжини, щоб вона перевищувала довжину самою довжиною стіни на 1 м. З його допомогою відбивають лінії на стіні: поверху - горизонтальні, по яких наклеюють верхню крайку полотнищ шпалер, і вертикальні - на відстані від кута, рівному ширині полотнища, що наклеюється

Пластиковий шпатель призначений для розгладжування шпалер та виведення повітря та залишків клею з під щойно наклеєного полотна шпалер.

Гумовий валик слугує для розладжування шпалер,які щойно приклеїли та для кращого прилягання шпалер до поверхні.

 

Висновки до розділу 1.

Опоряджувальні роботи в будівництві — це комплекс будівельних процесів, які виконують на завершальному етапі будівництва (реконструкції) будинків чи споруд з метою надання їм певного архітектурно-естетичного вигляду, захисту їх від руйнівної дії атмосферних впливів i агресивного середовища, враховуючи вимоги санітарії та гігієни. В цей комплекс входять: склярські, штукатурні, малярні, шпалерні та облицювальні роботи.

Основним технологічним документом, що визначає послідовність, способи і методи виробництва опоряджувальних робіт, є проект виконання опоряджувальних робіт (ПВОР), де в переліку інших документів розробляються технологічні карти на кожен вид опоряджувальних робіт, що входять в нього. Найбільш відповідальні декоративні опорядження виконують за архітектурними шаблонами і ескізами архітекторів.

Декоративно-опоряджувальні роботи мають велике значення в процесі будівництва, адже від якості їх виконання буде залежати комфорт людей, що будуть проживати чи тимчасово знаходитися в будівлях.

В сучасному будівництві використовують різноманіття способів опорядження як інтер’єру, так й екстер’єру будівель, серед них шпалерні, штукатурні (звичайна та декоративна штукатурка) та облицювальні роботи.

В опоряджувальних роботах все частіше застосовуються ліпнина, оздоблення флоком,сусальним золотом або його імітацією у вигляді об’ємних панелей, ручний розпис стін, облицювання декоративним каменем та ін.

При виконанні декоративних робіт часто застосовують сухі будівельні суміші, які пришвидшують і покращують процес опорядження.

Сучасні сухі суміші — багатокомпонентні спеціалізовані системи, в яких окрім мінеральної в’яжучої речовини і заповнювача міститься комплекс хімічних добавок для надання необхідних властивостей суміші, регулювання швидкості схоплення і твердіння вяжучого та забезпечення необхідних фізико-механічних властивостей розчину після твердіння.

За видом в’яжучого елементу сухі суміші підрозділяються на цементні, цементо-вапняні, вапняні, вапняно-гіпсові, гіпсові. За призначенням суміші підрозділяються на суміші для кладки, штукатурки для внутрішніх і зовнішніх робіт, плиткові, для наливної підлоги і влаштування стяжки. Сухі суміші знайшли широке застосування в будівництві і використовуються практично для всіх видів робіт.

У сучасному будівництві спостерігається тенденція до використання природних та екологічно чистих будівельних матеріалів для декоративно – опоряджувальних робіт. Одним із таких матеріалів є деревина. Вона має гарні технологічні та декоративні властивості. Це зумовлюється тим,що різні породи деревини, мають різну фактуру та колір,







Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.