Силікатні, цементні та вапняні фарби.

Силікатні фарби - найбільш атмосферостійкі, але вкрай горючі і токсичні види фарб для будівництва. Їх основа - рідке скло. Два компоненти з’єднуються безпосередньо перед використанням. Термін служби - більше 30 років. Водо-цементне фарбування використовується для зовнішніх робіт по пористим поверхням: бетон, штукатурка, цегла - і не наноситься на дерево і метал. У хімічний склад фарби входять пігментовані цементи та оксиди металів. Порошок розводять водою, отриману суміш потрібно використовувати протягом чотирьох годин. Вапняна фарба - це розбавлені вапняним молоком пігменти.

Основний недолік олійної фарби - невеликий термін служби. Через постійне звуження-розширення металу або дерева, для забарвлення яких вона використовується, її нееластична поверхня тріскається. Проте, олійна фарба міцно утримує позиції на ринку завдяки своїй дешевизні і не токсичності.

Для облицювання підлог та стін в житлових та громадських будівель часто застосовують керамічну плитку.

Керамічна плитка — виріб, виготовлений із суміші глини, кварцового піску і інших натуральних компонентів, спресованого і обпеченого при високих температурах.

Керамічна плитка може бути глазурована, неглазурована, глянцева, матова. Укладання плитки на підлогу і стіни продовжує залишатися найбільш зручним і практичним способом оформлення приміщень. Це і традиційна обробка ванни або кухні, і все більш популярне включення керамічної плитки в інтер’єр житлових приміщень — спалень або вітальнь, — і використання плитки для зовнішнього облицювання стін, і, нарешті, оформлення керамікою і керамогранітом будівель громадського призначення.

Технічні характеристики і норми для кахлю давно і детально розробляються в багатьох країнах світу. Існує кілька систем стандартів для керамічної плитки, але найбільшого поширення і авторитет отримали норми UNI EN, розроблені Європейською комісією стандартизації (СЕN) в Італії.

Найважливішою технічною характеристикою керамічної плитки, без сумніву, є її зносостійкість або стираність.

Зі стандартами зносостійкості, розробленими для підлогової плитки, слід ознайомитися докладніше. Згідно з нормами UNI EN 154, в залежності від призначення приміщень і щільності руху в них, рекомендується вибирати плитку відповідного класу зносостійкості. Вся вона поділяється на 5 таких класів: PEI I, II, III, IV і V.

Плитку класу I слід застосовувати в місцях з невеликим рухом, де не використовується вулична взуття (зазвичай це ванні кімнати).

Плитка другого класу призначена для ділянок руху невеликий щільності.

Вона використовується в квартирах, котеджах, сімейних будинках — однак не для кухонь, передпокоїв, сходів і балконів.

Плиткою класу III можна обробляти підлоги в житлових приміщеннях, що не мають безпосереднього доступу з вулиці, з рухом середньої інтенсивності.

Кахель IV класу може використовуватися і для громадських будівель.

І нарешті, плитка V класу стиранності придатна для приміщень з будь-якою інтенсивністю руху.

Гіпсокарто́н — («аркуш гіпсокартонний», «суха гіпсова штукатурка» (англ. «drywall»)) — обробний будівельний матеріал, що є аркушем, що складається з двох шарів будівельного паперу (картону) і сердечника з шару затверділого гіпсового тіста з наповнювачами. Призначається для опорядження та влаштування самонесучих, перегородок, підвісних стель, приміщень сухих і нормальних щодо умов експлуатації, вогнезахисту конструкцій, а також для виготовлення декоративних і звукопоглинальних виробів. Стандартна ширина аркуша — 120 см. Гіпсокартон виготовляється з гіпсу, здатного регулювати вологість повітря в приміщенні за рахунок своєї пористої структури.

Гіпсокартон винайшли в XIX столітті в США. Це зробив Августин Сакетт, який був власником паперової фабрики. Пошуки нових ринків вживання паперу привели до винаходу «будівельної дошки», завтовшки 15 мм. Це був «пиріг» з 10 шарів паперу, які скріплювали тонку смугу гіпсу. Августин Сакетт отримав патент на цей будматеріал. Але це був лише прообраз сучасного гіпсокартону. У тому вигляді, який зараз є прийнятим стандартом гіпсокартон представив і запатентував американський інженер Кларенс Утсман.

Із загальної маси аркуша приблизно 93 % припадає на двоводний гіпс, 6 % — на картон, 1 % маси утворений за рахунок вологи, крохмалю і органічної поверхнево-активної речовини.

Гіпсокартонні аркуші приклеюють до облицювальних поверхонь гіпсовими мастиками, або кріпляться на обрешетування (дерев'яний або металевий оцинкований каркас) шурупами через кожних 15-20 см.

Розрізняють звичайні гіпсокартон (ГКЛ) і вологостійкий гіпсокартон (ГКЛВ), а також вогнестійкій відповідно ГКЛО і ГКЛВО. Вологостійкий гіпсокартон призначений для робіт у вологих приміщеннях (наприклад, у ванних кімнатах). Існує також гіпсоволокнистий аркуш, що відрізняється підвищеною міцністю і вогнестійкістю.

Гіпсокартон це відносно нове явище в Україні, але він широко відомий за кордоном і має довгу історію. Він був одним з найважливіших будівельних матеріалів в США ще в 1945 році. До цього дня Сполучені Штати залишаються одним з найбільших світових споживачів гіпсокартону. У Радянському Союзі гіпсокартон вироблявся і експериментально використовувався ще з 50-х років XX століття.

Гіпсокартон надійно прижився на будівництвах — це простий в роботі, недорогий, зручний і практичний матеріал для виготовлення стін (перегородок) і їх вирівнювання (наприклад, для підготовки стіни до укладання кахлю).

У простому варіанті така перегородка складається з ґратчастого каркаса, що складається з вертикальних брусів на відстані 40..60 см один від одного, на які з двох сторін кріпиться гіпсокартон. У житлових будинках за кордоном каркас, як правило, дерев'яний (у США типове використання дерев'яних брусів перетином в 1,5 на 3,5 дюйма, т.з. «2×4»), в Україні частіше використовуються металеві профілі. Популярний простий метод звукоізоляції, при якому вертикальні бруси ставляться зигзагом (так, щоб жоден брусок не стикався одночасно з листами з обох боків стіни), а простір між листами заповнюється скловатою. Виїмки від шурупів і стикування гіпсокартонних листів покриваються шпаклюванням і після висихання шліфуються абразивною шкіркою, після чого закінчена стіна може фарбуватися стандартними методами.

Гіпсокартон також широко використовується для виготовлення багаторівневих стель. Профіль для гіпсокартону напрямний стельовий ПН 100×40 служить напрямною при монтажі каркасу підвісної стелі, а також облицювання стін. При монтажі каркасу підвісної стелі ПН-профіль кріпиться по периметру приміщення. В разі установки каркаса облицювання, профіль кріпиться до підлоги і стелі. Профіль напрямний стельовий виробляється методом холодного вальцювання з оцинкованої металевої стрічки завтовшки 0,5 мм.

§1.3 Інструменти за засоби механізації для виконання основних видів опоряджувальних робіт.

При виконанні декоративно-опоряджувальних робіт використовуються різноманітні ручні та механізовані інструменти та устаткування. Розглянемо детальніше інструменти та оснащення.

У шпалерних роботах застосовується самий найпростіший інструмент: кисті й щітки, схил і ножиці. Коли застосовують шпалери з товстого паперу, їх наклеюють впритул і крайки обрізають не з однієї, а із двох сторін. У цьому випадку обрізку виконують не ножицями, а гострим ножем по фугованій лінійці, довжина якої дорівнює висоті стіни

Ножиці можуть бути будь-які, але найкраще з довгими лезами: вони не тільки зручніше в роботі, але й більш продуктивні. Крім того, ножиці повинні бути гострими, тому що тупі залишають після обрізки кошлату крайку, що погіршує якість обклеювання

Ніж повинен бути гостро наточений і спрямований на бруску, щоб після обрізки крайка була без ворсу

Кисті можна застосовувати будь-які - більші й малі, але перші більш продуктивні. Шевські щітки також можуть застосовуватися для роботи. Кисті й щітки потрібні для проклейки поверхонь, нанесення клею на шпалери й папір, а сухі - для пригладжування шпалер. Невелика кисть застосовується для відведення клейстером смуг по верхові стін, у кутах, близько плінтусів, віконних і дверних прорізів, а також для підмазування крайок наклеєних полотн шпалер

Схил повинен мати тонкий і міцний шнур (рибальська кручена капронова волосінь) такої довжини, щоб вона перевищувала довжину самою довжиною стіни на 1 м. З його допомогою відбивають лінії на стіні: поверху - горизонтальні, по яких наклеюють верхню крайку полотнищ шпалер, і вертикальні - на відстані від кута, рівному ширині полотнища, що наклеюється

Пластиковий шпатель призначений для розгладжування шпалер та виведення повітря та залишків клею з під щойно наклеєного полотна шпалер.

Гумовий валик слугує для розладжування шпалер,які щойно приклеїли та для кращого прилягання шпалер до поверхні.

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: