Тема 3. Сім’я і її вплив на формування особистості дитини (4 години)

Тема 3. Сім’я і її вплив на формування особистості дитини (4 години)

3. Психологічні механізми соціалізації, за допомогою яких батьки впливають на дітей.

5. Взаємозв’язок стилів виховання і особливостей становлення особистості дитини.

6. Вплив неадекватного батьківського ставлення до дитини на відхилення в її психічному й особистісному розвитку.

7. Причини неадекватного батьківського ставлення до дитини.

Основні поняття: соціалізація, установки, стилі виховання, батьківські позиції, батьківське ставлення, невроз, психопатія, заохочення, авторитет, насилля, авторитарність, демократичність, ліберальність

1. Батьків не обирають.: Проблеми відповідального батьківства в сучасній Україні

2. Бондарчук О. І. Сім’я як осередок соціалізації дитини // Проблеми соціальної захищеності дітей в ринкових умовах. — К.: АЛД, 1998.

3. Варга А. Я. Роль родительского отношения в стабилизации детской невротической реакции // Вестн. МГУ. — 1985. — № 4. — С. 32–38. — Сер. 14. Психология.

4. Гарбузов В. И., Захаров А. И., Исаев Д. Н. Неврозы и их лечение. — Л.:Медицина, 1977.

5. Добрович А. Б. Кто в семье психотерапевт? — М.: Знание, 1985.

6. Каган В. Е. Преодоление: неконтактный ребенок в семье. — СПб.: Фолиант, 1996.

7. Карлсон А. Вперед к прошлому: перестройка семейной жизни в постсоциалистической Швеции // Вестн. МГУ. — 1995. — № 2. — С. 84–92. —Сер. 18. Социология и психология.

8. Кован Ф. А., Кован К. П. Взаимоотношения в супружеской паре, стиль родительского поведения и развитие трехлетнего ребенка // Вопр. психологии. — 1988. — № 4. — С. 110–118.

9. Кон И. С. Родители и дети // Психология ранней юности. — М.: Просвещение, 1989. — С. 16–19.

10. Личко А. Е. Подростковая психотерапия. — 2-е изд. — Л.: Медицина, 1985.

11. Лэнг Р. Д. Расколотое “Я”: антипсихиатрия. — М.: Академия; СПб.: Белый кролик, 1995.

12. Макаренко А. С. Книга для родителей. — М.: Педагогика, 1988.

13. Николаева Е. Н., Купчик В. П., Сафонова А. И. Зависимость эмоциональных реакций человека от негативних переживаний в детстве // Психол. журн. — 1996. — Т. 17. — № 3. — С. 92–98.

14. Развитие личности ребенка: Пер. с англ. / Под ред. А. Фонарева. — М.:Прогресс, 1987. — С. 190–211.

15. Семья в психологической консультации / Под ред. А. А. Бодалева, В. В. Столина. — М.: Педагогика, 1989. — С. 85–202.

16. Семья и молодежь: профилактика отклоняющегося поведения / В. А. Балцевич, С. Н. Буров, А. К. Воднева и др. — Минск: Университетское, 1989.

17. Фрейд З. Психология бессознательного. — М.: Просвещение, 1990.

18. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. — СПб.: Питер. Ком., 1998. —С. 214–246.

19. Эйдемиллер Э. Г. Методы семейной диагностики и психотерапии. — М.;СПб.: Фолиум, 1996.

Порівняно з іншими соціальними інститутами сім’я має певні особливості, що істотно впливають на становлення особистості диини. Розглянемо їх.

1. Наявність усіх форм життєдіяльності людини, що реалізуються через функції сім’ї. У результаті сім’я формує власний спосіб життя, мікрокультуру, основою якої є цінності й елементи культури суспільства чи окремих його соціальних верств. Таким чином, на думку А. Карлсона [7], сім’я — це суспільство в мініатюрі, з якого вибудовується соціальна взаємодія загалом.

2. Включеність дитини в сім’ю з дня її народження, формування саме в сім’ї перших уявлень про те, що добре і що погано, що таке добро і зло, коли дитина найбільшою мірою сприймає виховні впливи. Фактично сім’я є першою сполучною ланкою між людиною і суспільством, яка передає від покоління до покоління генетичний код,

певні соціальні цінності, що на суб’єктивному рівні є ціннісними орієнтаціями членів сім’ї.

3. Безперервність і тривалість контакту людей різної статі, віку, з різним обсягом життєвого досвіду спричинюються до інтеріоризації дітьми зразків поведінки насамперед батьків і тільки потім — людей поза сім’єю.

4. Переважно емоційний характер зв’язків між членами сім’ї, що базуються на любові і симпатії, створює сприятливу основу для спрацьовування таких неусвідомлюваних дитиною соціально-психологічних механізмів впливу, як наслідування, навіювання, психічне “зараження”. При цьому забарвленість емоційних контактів впливає на формування почуття задоволення (незадоволення) собою і оточенням.

Взаємозв’язок стилів виховання і особливостей становления особистості дитини.

Стиль виховання дитини є репродуктивним, тобто багато в чому репродукує стиль виховання, який застосовувався у дитинстві батьків [15]. При цьому самооцінка, Я-образ дитини є інтроекцією батьківського ставлення і способів керування поведінкою дитини, що реалізується, по-перше, через пряме чи непряме (у зразках поводження) навіювання образу чи ставлення до себе, по-друге, через формування у дитини стандартів виконання тих чи інших дій, формування рівня до-

магань, по-третє, через контроль за поведінкою дитини, у якому вона засвоює способи самоконтролю.

Я-образ і самооцінка, що навіюються дитині, можуть бути як позитивними, коли дитину переконують у тому, що вона є доброю, розумною тощо, так і негативними, коли дитину переконують у тому, що вона погана, зла, дурна тощо.

У цьому зв’язку Р. Ленг [11] уводить поняття “містифікація” — навіювання дітям, ким вони є. Формами містифікації є приписування (навіювання дитині, що вона слабка, не здатна бути самостійною, погана) та інвалідація (знецінювання думки дитини, її планів та інтересів). У результаті дитина або погоджується з поглядом батьків, або найчастіше агресивно виступає проти нього.

Батьки можуть впливати на формування Я-образу дитини також шляхом стимулювання такої поведінки дитини, що може підвищити чи знизити її самооцінку, змінити в неї власний образ. Це спостерігається, наприклад, у результаті орієнтації дитини на реалізацію певних цілей і планів, досягнення тих чи інших стандартів.

Якщо цілі і плани відповідають реальним психофізіологічним і психологічним можливостям дитини, її схильностям та інтересам, то створена ситуація успіху сприяє формуванню в дитини позитивного Я-образу, підвищенню самоповаги. У противному разі дитина втрачає самоповагу, стає невпевненою, тривожною тощо.

Дослідники О. Бодальов і В. Столін [15] наводять приклади з практики роботи із сім’єю, що наочно демонструють, як батьки формують рівень очікувань і рівень домагань, “ідеальне Я” і мотивацию досягнення. Спостерігаючи за іграми на виграш батьків з дітьми, вони вирізняли батьків, які завжди перемагають, показуючи дітям, як вони мало можуть і до чого їм потрібно прагнути. Отже, батьки орієнтують дітей бути завжди першими. Часто за цим стоїть бажання батьків бачити дитину видатним артистом, спортсменом тощо, щоб дитина досягла тих цілей, які, можливо, не вдалося реалізувати їм. Якщо при цьому вимоги і плани батьків не збігаються з інтересами і схильностями дитини, її можливостями, це найчастіше призводить до того, що дитина не може реалізуватись, втрачає самоповагу, що спричинюєть-