Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Що треба розуміти під рушійною силою розвитку?





Що треба розуміти під рушійною силою розвитку?

Оскільки розвиток — це процес, то він, як і будь-який розвиток, має рушійну силу. Рушійною силою процесу розвитку є результат суперечностей між фізичними та соціально-психічними потребами людини — з одного боку та наявним рівнем фізичного, психічного і соціального розвитку — з другого. Рушійна сила проявляється у підвищенні фізичної й соціально-психічної активності особистості, яка спрямована на розвиток системи якостей, необхідних для задоволення певних потреб (рис. 4).

3.4. У чому подібність і відмінність між поняттями "людина", "особистість", "індивідуальність"?

У науковому вжитку щодо вихованців і дорослих широко побутують поняття "людина", "особистість", "індивідуальність". Вони деякою мірою синонімічні стосовно біологічної істоти homo sapiens (людина мисляча). Проте ці поняття містять певні відтінки з погляду різних підходів до характеристики людини як біологічної істоти.

Рис. 4. Рушійна сила розвитку особистості

Людина — це біологічна істота, яка характеризується такими фізіологічними ознаками, як пряма хода, розвинена черепна коробка та передні кінцівки тощо. Цим поняттям широко оперують у фізіології, анатомії, медицині.

Особистість є соціальним поняттям; людину з соціально-психологічного погляду характеризують рівень розвитку психіки, здатність до засвоєння соціального досвіду, можливість спілкування з іншими людьми.

Індивідуальність — особистість, яка характеризується унікальними, неповторними соціально-психічними якостями, що помітно вирізняють її серед інших особистостей.

Также не уверена на счёт этого вопроса)

Система педагогических научных дисциплин1

Педагогическая наука и педагогические науки


Когда мы говорим о педагогике, или педагогической науке (что одно и то же) в целом, имеется в виду некоторая совокупность взаимосвязанных частей, или отраслей. Целостность — это не монолит, не глыба, а определенная система элементов. Для педагогики такими элементами являются педагогические научные дисциплины. Иногда о них говорят, характеризуя структуру педагогической науки. В зависимости от способа и задач рассмотрения они могут выступать и как отрасли этой науки, и как отдельные, относительно самостоятельные научные дисциплины. Мы принимаем вторую из этих двух возможных позиций — будем рассматривать конгломерат, или систему педагогических дисциплин, составляющих единство, которое и характеризуется термином «педагогика как наука». Общее для всех таких дисциплин — объект педагогики, то есть образование. Каждая из них специально рассматривает ту или иную сторону образования, выделяя свой собственный предмет. Важно различать педагогические науки, с одной стороны, и непедагогические, которых может интересовать тот или иной аспект образовательного процесса. Например, педагогическая психология — это часть психологии, а не педагогики, потому что психолог остается в рамках своего предмета, когда он изучает психику человека в условиях обучения или воспитания.

 

Часть (5 – 17 с 2 и 3 стр)

5. Головне завдання естетичного напряму позакласної виховної роботи полягає: залучення учня до світу прекрасного

 

6. Яке із тверджень найбільш повно і педагогічно доцільно відображає мету години класного керівника: мета: допомогти засвоїти моральні цінності і розібратись у стосунках з дорослими і однокласниками

 

7. Виберіть відповідь, у якій визначено лише завдання організаторської функції заступника директора з виховної роботи: аналізує, планує, визначає людей, контролює і забезпечує матеріальний стан

 

8. Чи правильне твердження: «формальна структура дитячого колективу утворюється внаслідок формування відношень емоційно-психологічного характеру»? – неправильне

9. Стосунки в дитячому колективі можуть бути гуманні, нейтральні, асоціальні. Найбільш дієвий вплив на формування гуманних стосунків мають: вчитель, педагог

10. До неформальної структури дитячого колективу відноситься: 1) сукупність неформальних груп 2) індивідуальні позиції дітей 3) емоційно-психологічні відносини

11. Найбільш вагомим показником зрілості дитячого колективу є: зорієнтованість (одновекторність) формальної і неформальної структури

12. Колектив виступає як інструмент цілеспрямованого формування позитивних якостей у всіх дітей колективу на: б)

13. Ефективне управління дитячим колективом можливе за умов: 1) інф. забезпеченість; 2) інтеграція виховних дій на дитячий колектив; 3) консолідація колективу вихователів; 4) удосконалення дитячого самоуправління.

14. Управління дитячим колективом здійснюється шляхом:

1) організації діяльності і регулювання спілкування: а) змагання; б) гра; в) традиції; г) організація і регулювання слілкування; д) зміна діяльності.

2) корекція взаємин: а) пред*явлення єдиних педагогічних умов; б) громадська думка в колективі; в) включення в життя колективу спеціальних ситуацій: - співпереживання; - невимушене присилення; - вільний вибір; - творчість.

3) зміна структури

15. Як інструмент виховання, як засіб залучення всіх дітей до культурного компоненту дитячий колектив може використовуватися: якщо буде більше 2 відповідей – правильні а),б); якщо одна – а).

16. Базовою умовою ефективного управління дитячим колективом є:

17. Управління дитячим колективом полягає в: русі колективу в напрямку розвитку

 

 

18. Стратегічне управління дитячим колективом спрямоване: 1) на згуртованість колективу; 2) прийняття законів, правил, норм колективу; 3) наявність загальної думки «ми є колектив»; 4) прийняття колективу як частини більшого колективу.

19. До стратегічних характеристик особливості відноситься: 1) залучення до культурного спадку; 2) розвиток творчості; 3) розвиток саморегуляції.

20. Високий рівень згуртованості дитячого колективу характеризується:

21. Твердження «оперативне управління здійснюється через організацію і регулювання життєдіяльності колективу і кожного члена»: істинне

22. Тактичне управління дитячим колективом здійснюється з урахуванням: особливостей конкретної ситуації, конкретної кількості, віку членів, емоційного стану.

 

23. Управління дитячим колективом здійснюється шляхом:

1) організації діяльності і регулювання спілкування: а) змагання; б) гра; в) традиції; г) організація і регулювання слілкування; д) зміна діяльності.

2) корекція взаємин: а) пред*явлення єдиних педагогічних умов; б) громадська думка в колективі; в) включення в життя колективу спеціальних ситуацій: - співпереживання; - невимушене присилення; - вільний вибір; - творчість.

Зміна структури

23. До основних шляхів управління дитячим колективом відносяться лише: 1) організація діяльності і регулювання спілкування; 2) корекція взаємин; 3) зміна структури колективу

24. Виберіть відповідь, у якій представлено лише основні умови ефективного управління дитячим колективом: див. 41: (1), (2): єдність мети і напрямів виховних впливів, урахування оточення, єдине планування і координація засобів, охоплення дітей виховним впливом, систематичний аналіз результатів виховного впливу. (3): як єдине ціле, коли: 1) впливає на дитячий колектив через єдині вимоги; 2) коли є єдиний підхід до дітей; 3) коли є єдина громадська думка; 4) його вплив – це вплив прикладу.

25. Передумовою виникнення авторської школи є: 1) усвідомленнями педагогами неефективності панівної педагогічної парадигми; 2) наявність авторських інноваційних ідей; 3) наявність лідера; 4) наявність педагогічного колективу, здатного до нововведень.

2. До галузей педагогіки належать: дошкільна, педагогіка школа, педагогіка вищої школи, педагогіка у ВНЗ, етнопедагогіка, родинна педагогіка.

6. Дида́ктика (дав.-гр. διδακτικός — повчаючий) — один із розділів педагогіки, який вивчає закономірності засвоєння знань, умінь і навичок, формування переконань; визначає обсяг і структуру змісту освіти, вдосконалює методи й організаційні форми навчання, вплив навчального процесу на особу.

7. В який період дидактика сформувалася як самостійна наука? – сер. ХІХ ст.

8. Форма організації навчання — спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі.

 

9. Принципи навчання - основоположні ідеї, вихідні положення, які визначають зміст, форми й методи навчальної роботи відповідно до мети виховання та закономірностей процесу навчання.

11. Педагогічний процес постійно рухається до певної цілі. Його внутрішньою рушійною силою і головною суперечністю є суперечність між вимогами до вихованців і реальними можливостями щодо їх реалізації.

33. Домашня навчальна робота, Семінарські заняття, Практикуми, Факультативні заняття, Навчальні екскурсії, Предметні гуртки і наукові товариства

34. Макроструктуру становить послідовність етапів уроку; Організація класу.

ІІ. Перевірка засвоєних знань, умінь, навичок.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

IV. Постановка цілей і завдань уроку. Мотивація діяльності учнів.

V. Сприймання і усвідомлення знань (Засвоєння нових знань, умінь і навичок).

VІ. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.

VІІ.Застосування засвоєних знань, умінь і навичок.

VІІІ. Домашнє завдання.

ІХ. Підсумок уроку.

13. ---------------------------------------------------

23. а)

24. 1) Авторитет дорослих

Думка класу

3)Традиції поведінки класу, сім*ї

Гербарт

А.С. Макаренко приділяв значну увагу місцю і ролі батьківського авторитету в сімейному вихованні дітей. Адже діти що не мають достатнього соціального досвіду, відбувається активний процес його успадкування, і прояви авторитету батька та матері можуть позитивно чи негативно впливати на збагачення дітей їхнім соціальним досвідом. Виділяють два види авторитету: істинний (справжній) і фальшивий.

Сковорода

31. ----------------------------------------------------

 

Що треба розуміти під рушійною силою розвитку?

Оскільки розвиток — це процес, то він, як і будь-який розвиток, має рушійну силу. Рушійною силою процесу розвитку є результат суперечностей між фізичними та соціально-психічними потребами людини — з одного боку та наявним рівнем фізичного, психічного і соціального розвитку — з другого. Рушійна сила проявляється у підвищенні фізичної й соціально-психічної активності особистості, яка спрямована на розвиток системи якостей, необхідних для задоволення певних потреб (рис. 4).

3.4. У чому подібність і відмінність між поняттями "людина", "особистість", "індивідуальність"?

У науковому вжитку щодо вихованців і дорослих широко побутують поняття "людина", "особистість", "індивідуальність". Вони деякою мірою синонімічні стосовно біологічної істоти homo sapiens (людина мисляча). Проте ці поняття містять певні відтінки з погляду різних підходів до характеристики людини як біологічної істоти.

Рис. 4. Рушійна сила розвитку особистості

Людина — це біологічна істота, яка характеризується такими фізіологічними ознаками, як пряма хода, розвинена черепна коробка та передні кінцівки тощо. Цим поняттям широко оперують у фізіології, анатомії, медицині.

Особистість є соціальним поняттям; людину з соціально-психологічного погляду характеризують рівень розвитку психіки, здатність до засвоєння соціального досвіду, можливість спілкування з іншими людьми.

Індивідуальність — особистість, яка характеризується унікальними, неповторними соціально-психічними якостями, що помітно вирізняють її серед інших особистостей.







Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.