Педагогики во множественном числе

Кроме той единственной педагогики, которая обозначена на обложке этой книги, принято называть «педагогиками» отрасли применения ее положений к различным сферам, этапам образования или к определенным контингентам воспитанников и обучающихся (например, педагогика средней школы, педагогика высшей школы и т.п.). Иногда термин трактуется слишком широко. Тогда под названием «педагогика» появляются методические системы или просто методики осуществления какой-либо формы учебной работы. Таковы, например, музейная педагогика, рископедагогика, педагогика идентификации и т.п. Таких новообразований мы касаться не будем, поскольку причисление их к перечню «педагогик» лишь запутало бы изложение, а список «педагогик» сделало бы бесконечным. Перечислим лишь те отрасли применения общепедагогических знаний с учетом специфики каждой такой отрасли, которые уже устоялись в науке. Картина выглядит следующим образом.

Дошкольная педагогика представляет собою науку о закономерностях развития, формирования личности детей дошкольного возраста. В настоящее время существуют отрасли дидактики дошкольного образования, теория и методика воспитания дошкольников, международные стандарты предшкольного развития ребенка, теория и практика профессиональной подготовки специалистов по дошкольному воспитанию и образованию.

Педагогика школы относится к самым богатым и развитым отраслям науки о воспитании. Тысячелетия ее существования в мировой истории позволили накопить несметные ценности опыта руководства развитием, формированием подрастающих поколений в различных социально-экономических условиях.

Педагогика профессионально-технического образования представляет собой отрасль науки, предметом которой являются закономерности подготовки рабочих высокой квалификации.

Педагогика высшей школы в системе педагогических наук занимает особое место. Ее развитие обусловлено несколькими факторами. Среди них — фактор научного потенциала. Будущих специалистов обучают представители высшей квалификации: доктора наук, профессора, академики, авторы научных теорий, разработчики концепций, создатели инновационных технологий в своих специальных областях. Однако многие из них участвуют в создании новых дидактических конструкций высшего образования, разрабатывают оригинальные методики обучения студентов. Нередко эти инновационные разработки организуются при участии студентов. Многие дидактические разработки, выполненные для нужд вузовского обучения, создаются в двух версиях: вузовской и школьной. В итоге методика университетского, институтского познавательного труда переносится в школу и оказывается средством обновления школьного учебного процесса.

Производственная педагогика изучает закономерности обучения работающих, переориентации их на новые средства производства, повышения их квалификации, переучивания на новые профессии.

Военная педагогика вскрывает закономерности, осуществляет теоретическое обоснование, разрабатывает принципы, методы, формы обучения и воспитания военнослужащих всех рангов.

Социальная педагогика содержит теоретические и прикладные разработки в области внешкольного образования и воспитания детей и взрослых. В последнее время укореняется понятие «второго образования», которое дают многопрофильные образовательно-воспитательные учреждения. В клубах, на станциях юных техников, в домах народного творчества, на спортивных базах, в студиях музыкального и театрального искусства дети и молодежь находят возможность удовлетворять свои творческие потребности, вовлекаться в полезные формы досуга, получать необходимые, в том числе и профессиональные, знания. Благодаря научным исследованиям внешкольная система занятости детей и взрослых получает возможность эффективного развития, превращается в источник повышения культуры общества.

Исправительно-трудовая педагогика содержит теоретические обоснования и разработки практики перевоспитания лиц, находящихся в заключении за совершенные преступления. Другое ее название — «педагогика пенитенциарных учреждений». Существует детская и взрослая отрасли науки по перевоспитанию людей, отбывающих наказание за совершенные преступления. По мере появления новых разновидностей преступлений расширяется поле научных поисков в области исправления антисоциальных форм поведения детей и взрослых. Исправительно-трудовая педагогика взаимосвязана с юриспруденцией и правоведением.

Специальные педагогические науки: сурдопедагогика, тифлопедагогика, олигофренопедагогика разрабатывают теоретические основы, принципы, методы, формы и средства воспитания и образования детей и взрослых, имеющих отклонения в физическом развитии. Системы воспитания и образования лиц без зрения, слуха и с нарушениями в развитии мышления строятся в отечественной и мировой практике в соответствии с глубокими и всесторонними исследованиями физиологических, психологических механизмов связи детей и взрослых с окружающим миром, компенсаторными способностями человеческого организма в общении со средой. Интенсивность научных разработок в этих отраслях педагогики предопределяется масштабами рождения детей с аномальным развитием.

В последнее время эти отрасли, взятые вместе, получили название «коррекционная педагогика».

15. В педагогіці є кілька підходів до такого визначення. Наприклад, предмет дидактики – це:
• навчання як засіб освіти та виховання;
• закономірності та принципи навчання, його цілі, наукові підвалини його змісту;
• взаємодія викладання й учіння в їх єдності;
• не тільки власне процес викладання й учіння, але й умови, необхідні для його здійснення (зміст, організація, засоби тощо), а також різні порівняно стійкі результати виконання цих умов.

Український педагог М. М. Фіцула предметом дидактики вважає:
1) визначення мети і завдань навчання, без чого неможливе повноцінне навчання;
2) окреслення змісту освіти відповідно до вимог суспільства;
3) виявлення закономірностей процесу навчання на основі його аналізу, спеціальної пошуково-експериментальної роботи;
4) обгрунтування принципів і правил навчання на основі виявлених його закономірностей;
5) вироблення організаційних форм, методів і прийомів навчання;
6) забезпечення навчально-матеріальної бази, засобів навчання.

Польський учений-дидакт Ч. Купісевич дає таке визначення: «Предметом дослідження загальної дидактики є процес викладання й учіння разом із факторами, що його породжують, умовами, в яких він протікає, а такожрезультати, до яких він призводить». До навчальної діяльності він відносить також і самоосвіту.
Правомірно стверджувати, що об'єктом загальної дидактики як педагогічної науки є навчання у всьому його обсязі. Предметом її є система відношень:
• суб'єкт викладання – суб'єкт учіння;
• суб'єкт учіння – навчальний матеріал;
• взаємовідношення між суб'єктами учіння;
• основні закономірності між усіма компонентами навчального процесу.

Різноманіття цих відношень становить сутність навчального процесу. Безумовно, серед них найголовнішим є союз викладання і учіння, тобто взаємини учителя й учня.

«дидактика» в XVIII в. становится теорией образования. В XX в. в США, а потом в Германии (1960-е г.) от дидактики обособляется отдельная дисциплина «куррикулум»

20)--------«Яке з наведених нижче тверджень є правильним»…нет вар. ответа.
21) Зміст виховання - риси, якості, відношення людини, які треба формулювати.

Підструктура спрямованості (Переконання, світогляд, особистісні змісти, інтереси)

Підструктура досвіду (Уміння, знання навички, звички)

Підструктура форм відображення (Особливості пізнавальних процесів (мислення, пам'яті, сприйняття, відчуття, уваги); особливості емоційних процесів (емоції, почуття))

Підструктура біологічних, конституціональних властивостей (Швидкість протікання нервових процесів, баланс процесів порушення і гальмування і т.п.; полові, вікові властивості)

23)-----
24)за принципами експериментальності(природний експер., лабораторний) та не експериментальності.(спостереж., анкетувань., бесіда, аналіз)

25) Політехнічна освіта — це сукупність знань про головні галузі і наукові основи виробництва, озброєння загально-технічними вміннями, необхідними для участі в продуктивній праці. Основою політехнічної освіти є загальна освіта, насамперед фізика, хімія, основи інформатики, математика. Крім того, використовуються життєвий і виробничий досвід, екскурсії на виробництво та сільськогосподарські підприємства. У процесі політехнічної освіти в учнів виробляються обчислювальні, графічні, вимірювальні знання, уміння і навички. Трудове навчання вдосконалює політехнічну освіту, дає трудові навички та уміння, забезпечує правильний вибір професії. У молодших класах учні набувають найпростіших навичок ручної праці (моделювання, досліди з рослинами), у МХ класах трудове навчання проходить у класах, навчальних майстернях, кабінетах, на дослідних ділянках, полях, фермах. Учні набувають навичок обробки деревини, металу, роботи на токарних, фрезерних, стругальних верстатах, вивчають слюсарну справу, знайомляться з елементами агротехніки, електротехніки. У сільських школах учні вивчають сільськогосподарські машини і знаряддя праці. У старших класах трудова підготовка учнів проводиться на практикумах з електротехніки, радіоелектроніки, металообробки, технічного креслення; учні вивчають автомобіль, трактор у кабінетах, майстернях, у міжшкільних навчально-виробничих кабінетах, учнівських виробничих бригадах.

1) Факультатив (лат. fscultatis - необов'язковий) - навчальний курс, не обов'язковий для відвідування всіма учнями.

Факультативні заняття - ця форма організації навчання — єднальна ланка між уроками та позакласними заняттями (7—9 кл.) і сходинка від засвоєння предмета до вивчення науки, засіб ознайомлення учнів з методами наукового дослідження (10—12 кл.).

2) наочні методи навчання: Особливість цих методів навчання полягає у використанні зображень об'єктів і явищ, конкретних образів, які безпосередньо сприймають учні. До таких методів належить ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.

1. Уроки змістовної спрямованості, їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу -- уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції;

2. Уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки панорами), їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об'єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову тощо.

3. Уроки міжпредметні. Мета їх - - «спресувати» споріднений матеріал кількох предметів.

4. Уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей.

5. Уроки суспільного огляду знань (уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності суб'єктивізму при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі, батьки). Вони спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводять їх наприкінці чверті, семестру, року.

6. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. Підготовка доповідей розвиває мислення, пробуджує інтерес, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зівставлення точок зору.

7. Уроки театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Проводять їх у межах діючих програм і передбаченого навчальним планом часу, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.

8. Уроки-подорожування, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожування, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Зацікавлюють дітей, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов'язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.

9. Уроки з різновіковим складом учнів, їх проводять з учнями різного віку, спресовуючи у різні блоки матеріал одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах.

10. Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки -- «Слідство ведуть знавці», уроки-імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є боязнь бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоч і визнає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму.

11. Уроки драматизації (драматична гра, драматизація розповіді, імпровізована робота у пантомімі, тіньові п'єси, п'єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленої драми -- діяльність, де неформальна драма створюється самими учасниками гри). Спрямовані на розвиток співробітництва і єдності у навчальній групі. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності. Забезпечує міжпредметні зв'язки з літератури, історії, предметів естетичного циклу тощо. Проте деякі педагоги застерігають від надмірного захоплення драматизацією, зокрема, при вивченні історії, що може зашкодити серйозному аналізу історичних подій.

12. Уроки-психотренінги. Спрямовані на розвиток і корекцію дитячої психіки (пізнавальної, емоційно-особистісної сфери), виховання індивідуальності, цілісної та багатогранної особистості. Використовують їх при навчанні дітей різного віку. Психотренінги загострюють сприйняття, поліпшують розумову діяльність. Навчання прийомів самоконтролю, самоорганізації, самодисципліни, розвиток активності сприяють психокорекції особистості.

Психокорекція —діяльність, пов'язана з виправленням певної якості, формуванням бажаної поведінки, набуттям умінь та навичок, як/б відповідали віковим та ситуативним нормам.

— соціальні, які мають широкий спектр прояву. Передусім це прагнення особистості через учіння утвердити свій соціальний статус у суспільстві та в конкретному соціальному колективі (сім´ї, навчальному закладі, виробничому підрозділі) зокрема;

— спонукальні, які пов´язані з упливом на свідомість тих, хто навчається, певних чинників — вимог батьків, порад, прикладів викладачів, членів первинного колективу;

— пізнавальні, що виявляються у пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються через отримання задоволення від самого процесу пізнання і його результатів. Пізнавальна діяльність людини є провідною сферою її життєдіяльності. Звідси формування пізнавальних мотивів — основоположний чинник успішності пізнавальної діяльності, тому що через неї реалізується природна потреба людини;

— професійно-ціннісні, які відображають прагнення студентів отримати ґрунтовну професійну підготовку для ефективної діяльності в різних сферах життя. Вони особливо важливі у процесі навчання у вищих навчальних закладах;

меркантильні, що зумовлені безпосередньою матеріальною вигодою особистості

5) Основні типи уроків у сучасній вітчизняній школі:

· уроки узагальнення і систематизації знань;

· уроки практичного застосування знань, навичок і умінь;

· уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь.

6) Підготовка вчителя до уроку. Цей етап передбачає: вивчення учнів класу; стилю викладання інших вчителів у цьому класі; докладне вивчення змісту навчального матеріалу; планування навчальної роботи; підготовку навчально-матеріальної бази.

8. Функції контролю у навчальному процесі: 1) керівництво навч. діяльністю; 2) психол-педаг. ф-я; 3) виховна; 4) навч.; 5) стимулююча; 6) діагностична.

9. Оцінка успішності визначає: 1) обсяг знань; 2) рівень; 3) якість

10. Рівні засвоєння знань учнями: 1) репродуктивний; 2) реконструктивний; 3) творчий

11. У дидактиці розрізняють декілька ступенів виникнення інтересу до знань як мотиву до навчання, а саме: 1) цікавість; 2) допитливість; 3) пізнавальний інтерес

12. До методів, в основі класифікації яких лежить джерело отриманих знань, належать: 1) словесні (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція, робота з книгою); 2) наочні (ілюстрація, демонстрація); 3) практичні (вправи, лабораторні роботи, практичні роботи)

13. До методів, в основі класифікації яких лежить характер пізнавальної діяльності, належать: 1) пояснюючо-ілюстративний; 2) репродуктивний; 3) проблемного викладу; 4) частково-пошуковий; 5) дослідницький.

14. Вибір учителем методів навчання залежить від: 1) вік учнів 2) інтел рівень 3) зміст предмету 4) мета 5) час, що відводиться 6) методика викладу 7) матер-техн стан навч закладу 8) рівень підготовки вчителя 9) специфіка предмету

15. Анотація – це короткий виклад змісту книги, статті, розробки, звіту тощо.

16. В основі класифікації методів навчання, запропонованої Онищуком, лежить: дидактична мета і спосіб діяльності вчителя та учня.

17. Глибина знань ‑ усвідомленість існуючих зв'язків між групами знань.

18. Відповідно до суб*єктів діяльності засоби навчання можуть поділятися на засоби научіння та засоби учіння. Засоби научіння можуть застосовуватися для (як): для підвищення ефективності навчання

19. Найбільш педагогічно доцільним застосуванням на уроці засобів навчання є період: між 15 і 20; між 30 і 35 хв. навч-я

20. До конструктивних умінь вчителя належать: 1) вміння планувати навч-виховний процес; 2) доцільний вибір методів, форм навчання; 3) індивідуальний підхід; 4) вибір перспективних напрямів

21. Типи уроків, їх ефективність: 1) засвоєння нових знань; 2) засвоєння нових умінь та навичок; 3) застосування нових знань і умінь; 4) узагальнення і систематизація знань; 5) контроль і корекція знань; 6) комбінований урок

8. Вихованість учня - ступінь відповідно особистісного розвитку до педагогічної мети.

Вихованість школярів — показник ефективності і якості навчально-виховного процесу.

11. Основним завданням розумового виховання є озброєння учнів знаннями основ наук та формування на їх основі наукового світогляду. Важливе значення мають також оволодіння основними мисленнєвими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням та ін.) і вироблення вмінь та навичок, культури розумової праці. Ці завдання вирішують передусім у навчальному процесі.

— озброєння молодих людей знаннями законів, систематичне інформування їх про актуальні питання права;

— формування правової свідомості як сукупності правових уявлень, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення особистості до вимог законів, регулюють її поведінку в конкретній правовій ситуації;

— прищеплення учням поваги до держави і права;

— вироблення навичок і звичок законослухняності як результату свідомого ставлення до громадянського обов'язку;

— формування в учнів нетерпимості до правопорушень, злочинності, намагання брати посильну участь у боротьбі з ними, здатності протистояти негативним впливам;

— подолання у правовій свідомості помилкових уявлень, що сформувалися під впливом негативних суспільних явищ.

14. Методи стимулювання діяльності й поведінки.

15. Методи формування суспільної поведінки.

17. Метод переконання - сукупність засобів і прийомів активного діяння на свідомість, волю і почуття людини з метою інформування системи знань, цінностей та ідеалів.

18. Ці методи виконують функції регулювання, коригування і стимулювання поведінки і діяльності вихованців.

19. Виховна ефективність заохочення і покарання підвищується, коли вони сприймаються як справедливі, що зобов'язує педагога враховувати міру провини. До них не слід вдаватися часто, за необхідності можна поступово посилювати їх. Але обов'язково покарання повинні мати гуманний характер.

Виховна сила заохочення «авансом» особливо виявляється стосовно тих, кого взагалі рідко або ніколи не заохочують, хто не переживав відчуття радості від похвали. Однак заохоченням «авансом» зловживати не можна. Воно теж має бути заслуженим. При цьому враховують не тільки результати діяльності, а й сумлінність, час, витрачений на роботу, кількість зусиль. Зважають і на те, що одній людині певна справа дається легко, іншій — набагато важче.

20. До масових форм організації виховної роботи належать тематичний вечір, вечір запитань і відповідей, конференція, тиждень певного навчального предмета, зустріч із видатними людьми, огляд, конкурс, олімпіада, туристичний похід, фестиваль, виставка тощо. Найпоширеніші з них — читацька конференція, тематичний вечір та вечір запитань і відповідей.

До цих форм належать політінформація, година класного керівника, куратора, гурток художньої самодіяльності, випускання стінної газети, похід, екскурсія.

21, 22. Людина виховується внаслідок дії сукупності різноманітних заходів і впливів. Будь-який метод, засіб, що використовують ізольовано, відірвано від системи виховних впливів, не досягає виховної мети. Адже, на думку А. Макаренка, вирішальною є не логіка певного методу, а логіка і дія всієї системи засобів, гармонійно організованих.

Тому всі методи і форми виховання взаємопов'язані та взаємозумовлені. Жодний із них не може бути універсальним засобом впливу на особистість, на формування її якостей, яким би досконалим він не був.

26. «сім*я» - це спільнота двох людей, чоловіка і жінки, що утворюють добровільний союз, оформлений юридично чи ні, спрямований на досягнення певної мети.

27. Рекреативна функція сім*ї передбачає роль психологічного захисту від зовнішніх негараздів

1) Планування роботи школи, організація завдань (цілей)

3) Налагодження оперативної інформації всередині школи

4) Аналіз, попередження, ліквідація недоліків

5) Створення умов для застосування НОП (наукова організація праці)

6) Наявність необхідного психологічного клімату

7) Класифікація і досвід керівника; система підвищення педагогічної діяльності

29. Схематично його можна представити як мета – ресурси – план – рішення – реалізація – контроль.

30. До елементів системи керування належать: аналіз – мета – ресурси – планування - прийняття рішення – організація – координація – контроль – стимулювання.

31. Суть управління загальноосвітнім завчальним закладом полягає в:

2.В умінні регулювати процес навчання і виховання

3.В умінні вибирати дії, що забезпечують результат при найменшій затраті часу та матеріальних ресурсів.

1. Виховання особистості, до якої прагне суспільство.

2. Коли воно починає впливати на розвиток особистості (на учня).

3. 1) планування 2) організація 3) регулювання 4) контроль і облік результатів 5) взаємодія з батьками.

4. 1) класні збори 2) виробничі наради 3) бесіди 4) диспути 5) інші види пропаганди знань

5. Головне завдання естетичного напряму позакласної виховної роботи полягає: залучення учня до світу прекрасного

6. Яке із тверджень найбільш повно і педагогічно доцільно відображає мету години класного керівника: мета: допомогти засвоїти моральні цінності і розібратись у стосунках з дорослими і однокласниками

7. Виберіть відповідь, у якій визначено лише завдання організаторської функції заступника директора з виховної роботи: аналізує, планує, визначає людей, контролює і забезпечує матеріальний стан

8. Чи правильне твердження: «формальна структура дитячого колективу утворюється внаслідок формування відношень емоційно-психологічного характеру»? – неправильне

9. Стосунки в дитячому колективі можуть бути гуманні, нейтральні, асоціальні. Найбільш дієвий вплив на формування гуманних стосунків мають: вчитель, педагог

10. До неформальної структури дитячого колективу відноситься: 1) сукупність неформальних груп 2) індивідуальні позиції дітей 3) емоційно-психологічні відносини

11. Найбільш вагомим показником зрілості дитячого колективу є: зорієнтованість (одновекторність) формальної і неформальної структури

12. Колектив виступає як інструмент цілеспрямованого формування позитивних якостей у всіх дітей колективу на: б)

13. Ефективне управління дитячим колективом можливе за умов: 1) інф. забезпеченість; 2) інтеграція виховних дій на дитячий колектив; 3) консолідація колективу вихователів; 4) удосконалення дитячого самоуправління.

14. Управління дитячим колективом здійснюється шляхом:

1) організації діяльності і регулювання спілкування: а) змагання; б) гра; в) традиції; г) організація і регулювання слілкування; д) зміна діяльності.

2) корекція взаємин: а) пред*явлення єдиних педагогічних умов; б) громадська думка в колективі; в) включення в життя колективу спеціальних ситуацій: - співпереживання; - невимушене присилення; - вільний вибір; - творчість.

15. Як інструмент виховання, як засіб залучення всіх дітей до культурного компоненту дитячий колектив може використовуватися: якщо буде більше 2 відповідей – правильні а),б); якщо одна – а).

16. Базовою умовою ефективного управління дитячим колективом є:

17. Управління дитячим колективом полягає в: русі колективу в напрямку розвитку

18. Стратегічне управління дитячим колективом спрямоване: 1) на згуртованість колективу; 2) прийняття законів, правил, норм колективу; 3) наявність загальної думки «ми є колектив»; 4) прийняття колективу як частини більшого колективу.

19. До стратегічних характеристик особливості відноситься: 1) залучення до культурного спадку; 2) розвиток творчості; 3) розвиток саморегуляції.

20. Високий рівень згуртованості дитячого колективу характеризується:

21. Твердження «оперативне управління здійснюється через організацію і регулювання життєдіяльності колективу і кожного члена»: істинне

22. Тактичне управління дитячим колективом здійснюється з урахуванням: особливостей конкретної ситуації, конкретної кількості, віку членів, емоційного стану.

23. Управління дитячим колективом здійснюється шляхом:

2) корекція взаємин: а) пред*явлення єдиних педагогічних умов; б) громадська думка в колективі; в) включення в життя колективу спеціальних ситуацій: - співпереживання; - невимушене присилення; - вільний вибір; - творчість.

23. До основних шляхів управління дитячим колективом відносяться лише: 1) організація діяльності і регулювання спілкування; 2) корекція взаємин; 3) зміна структури колективу

24. Виберіть відповідь, у якій представлено лише основні умови ефективного управління дитячим колективом: див. 41: (1), (2): єдність мети і напрямів виховних впливів, урахування оточення, єдине планування і координація засобів, охоплення дітей виховним впливом, систематичний аналіз результатів виховного впливу. (3): як єдине ціле, коли: 1) впливає на дитячий колектив через єдині вимоги; 2) коли є єдиний підхід до дітей; 3) коли є єдина громадська думка; 4) його вплив – це вплив прикладу.

25. Передумовою виникнення авторської школи є: 1) усвідомленнями педагогами неефективності панівної педагогічної парадигми; 2) наявність авторських інноваційних ідей; 3) наявність лідера; 4) наявність педагогічного колективу, здатного до нововведень.

2. До галузей педагогіки належать: дошкільна, педагогіка школа, педагогіка вищої школи, педагогіка у ВНЗ, етнопедагогіка, родинна педагогіка.

6. Дида́ктика (дав.-гр. διδακτικός — повчаючий) — один із розділів педагогіки, який вивчає закономірності засвоєння знань, умінь і навичок, формування переконань; визначає обсяг і структуру змісту освіти, вдосконалює методи й організаційні форми навчання, вплив навчального процесу на особу.

7. В який період дидактика сформувалася як самостійна наука? – сер. ХІХ ст.

8. Форма організації навчання — спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі.

9. Принципи навчання - основоположні ідеї, вихідні положення, які визначають зміст, форми й методи навчальної роботи відповідно до мети виховання та закономірностей процесу навчання.

11. Педагогічний процес постійно рухається до певної цілі. Його внутрішньою рушійною силою і головною суперечністю є суперечність між вимогами до вихованців і реальними можливостями щодо їх реалізації.

33. Домашня навчальна робота, Семінарські заняття, Практикуми, Факультативні заняття, Навчальні екскурсії, Предметні гуртки і наукові товариства

34. Макроструктуру становить послідовність етапів уроку; Організація класу.

ІІ. Перевірка засвоєних знань, умінь, навичок.

IV. Постановка цілей і завдань уроку. Мотивація діяльності учнів.

V. Сприймання і усвідомлення знань (Засвоєння нових знань, умінь і навичок).

VІ. Осмислення, узагальнення і систематизація знань.

VІІ.Застосування засвоєних знань, умінь і навичок.

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: