Матеріали для роботи IV групи

Кікудзі вражений, захоплений Юкіко. Він думає, що не може одружитися з нею, адже вона така чиста, як джерельце, як сонячний промінчик, а він у порівнянні з нею — брутальний, бридкий.

Прийом контрасту використано для того, щоб читач міг побачити різницю між життєвими настановами кожного, як між світлом і тінню, між днем і ніччю. Тікако не може закрити собою ні Фуміко, ні Юкіко, ні пані Оота.

На початку повісті: на горищі «безсоромно шурхотіли пацюки, а біля самої галереї цвіло персикове дерево»;

• яскрава художня деталь — рожевий фуросікі Юкіко з тисяче-крилим журавлем;

• гармонійне поєднання природи з почуттями та настроями героїв;

• опис чарівності предметів побуту, мистецтва;

• історичні натяки, літературні посилання, поетичні образи майстрів художнього слова тощо;

• вставні конструкції — лист-щоденник Фуміко.

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

— Для культури кожного народу характерними є традиції, у яких відбивається складне духовне життя нації. У Японії одна з таких — чайна церемонія тядо, що втілює мистецтво життя, сформоване віками й збережене як перлина національної культури.

У повісті «Тисяча журавлів» тядо — це й оповідне тло твору, і його ідея. «Зустріч за чаєм — та сама зустріч почуттів»,— пише Кавабата Ясунарі. Прагнучи до об'ємності психологічної характеристики героїв, митець виявляє їхню естетичну причетність до чайного обряду.

Пильна увага до внутрішнього стану образів-персонажів, яка проходить через призму авторського життєвого й творчого досвіду,— основа художнього стилю Ясунарі Кавабата.

Підготуватися до контрольної роботи за темою: «Творчість А. Камю, Е. Хемінгуея, Кавабата Ясунарі».

Продовжте речення: • Найбільше враження справив (справила) на мене образ (епізод, думка, деталь)...

Тема. Контрольна робота за темою «Творчість А. Камю,

Е. Хемінгуея, Кавабата Ясунарі» Мета: повторити й узагальнити знання учнів; виявити рівень їх знань із метою контролю та корекції; розвивати пам'ять, зв'язне мовлення, образне та логічне мислення, уміння висловлювати свої думки, обґрунтовувати їх прикладами з текстів; виховувати найкращі людські якості. Обладнання: тестові завдання.

Тип уроку: контролю та корекції знань, умінь і навичок учнів.

І. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів

II. Контроль і корекція знань, умінь і навичок

Інструктаж до виконання тестових завдань

2. Виконання контрольної роботи (виконуються всі завдання) ТЕСТИ

1. Чума в однойменному романі А. Камю — це символ:
а) хвороби; б) фашизму;

2. Сантьяго з повісті-притчі Е. Хемінгуея «Старий і море» після
пригоди снилися:

3. Позначте, хто в повісті Кавабата Ясунарі є втіленням потворно
го в зовнішньому й у внутрішньому світі:

4. Продовжте речення.
«Екзистенціалізм — це...».

1. Розкрийте значення образу лікаря Ріє з роману А. Камю «Чума».

2. Опишіть філософію тядо і роль чайної церемонії у творі Кавабата Ясунарі «Тисячажуравлів».

Напишіть твір на одну з тем (за вивченими творами та власними спостереженнями).

1) «Трагічне безсилля людини та її нездоланність»;

Початковий та середній рівні (Кожна правильна відповідь — 1 бал) 1. Чому Ріє, герой роману А. Камю «Чума», уважав, що «будь-яка радість — під загрозою»?

б) бо чума забрала його найкращих друзів та однодумців;

г) людину постійно мучитимуть страхи пережитого.

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

2. Яку велику рибу піймав Сантьяго з повісті Е. Хемінгуея «Ста
рий і море»?

3. Що в японській культурі втілює надію, добробут, мрію?
а) Тядо; б) «бусідо»;

1. Розкрийте образ Сантьяго з повісті Е. Хемінгуея «Старий і море».

2. З'ясуйте риси національного колориту в повісті Кавабата Ясу-нарі «Тисяча журавлів».

Високий рівень {Максимально — 4 бали) Напишіть твір на одну з тем.

1) «Людина і природа у творах Е. Хемінгуея та Кавабата Ясунарі»;

2) «Боротьба зі злом — "справа всіх", "необхідно боротися в той чи інший спосіб і нізащо не падати навколішки"» (А. Камю).

Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про Колумбію XX ст.

Тема. Життєвий і творчий шлях відомого колумбійського письменника Ґабріеля Ґарсії Маркеса

Мета: ознайомити і зацікавити учнів подробицями життя і творчості письменника; розвивати навички сприйняття інформації на слух, виділення в ній головного, уміння визначати проблематику та тематику творів, ознаки літературних напрямів; виховувати прагнення до пізнання, любов до літератури, естетичний смак.

Обладнання: карта світу, портрет письменника, видання творів, ілюстрації до біографії, краєвиди Колумбії. Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Учитель. «Я — реаліст, адже вірю, що в латинській Америці все можливо, все реальне... і ця форма реальності може дати дещо нове всесвітній літературі»,— сміливо заявляв Ґабріель Ґарсія Маркес — колумбійський письменник і публіцист, лауреат Нобелівської премії 1982 року, один із найяскравіших представників «магічного реалізму». «Фантастичне й реальне в його книжках перемішані, сплавлені одне з одним. Найневірогідніше <...> відбувається у звичайному, тривіальному оточенні.

Вторгнення фантастичного всупереч усім традиціям не супроводжується барвистими ефектами, а оформляється, як найприрод-ніша річ на світі, що ні в кого не викликає здивування»,— зазначав літературознавець Д. Затонський.

Про видатного колумбійця та його магічні твори ми й вестимемо мову на уроці.

Повідомлення учня про Колумбію XX ст. в супроводі ілюстративних матеріалів

V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

— Ґабріель Ґарсія Маркес (народився 1928 року) — один із най-відоміших письменників сучасності, найяскравіший представник літератури «магічного реалізму». Він народився 6 березня 1928 року в провінційному колумбійському містечку Аракатака поблизу річки Магдалени. Батько майбутнього письменника, добра й чуйна людина, був телеграфістом. Серед головних чинників та життєвих обставин, що визначили світогляд і коло творчих інтересів письменника, він згодом підкреслить благотворний вплив материних батьків, у родині яких виховувався (його бабуся Транкіліна

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

знала безліч неймовірних історій і була неперевершеною оповідачкою; дідусь Ніколас, полковник у відставці, учасник громадянської війни 1899-1903 рр., був мужньою і доброзичливою людиною). Значну роль відігравала й фантастична атмосфера місцевості, де він жив, історія та побут якої овіяні численними міфами та легендами.

Смерть діда 1936 року змінила дивовижний, іноді фантастичний світ дитинства Ґарсія Маркеса: він переїхав з рідної Араката-ки до міста Сапакіри, де вчився в інтернаті. Саме тут спогади дитинства й туга за рідною домівкою спонукали хлопчика взятися за перо — він почав писати.

З 1946 року Ґарсія Маркес — студент юридичного факультету в Боготі — столиці Колумбії. У Санта-Фе-де-Богота (повна назва столиці) 1947 року вийшло друком перше оповідання письменника, хоч автор ще не мав чіткої певності щодо майбутньої літературної кар'єри.

1948 року, у зв'язку зі складною політичною ситуацією у столиці, Ґарсія Маркес змушений покинути улюблене місто та переїхати до Картахени. Тут він ще деякий час займався юриспруденцією, але згодом переключився на журналістську діяльність: 1950-1954 рр. — Ґарсія Маркес — репортер із розділу хроніки. З 1954 року він знов у Боготі вже як журналіст.

Письменник давно мріяв побувати в Європі, і його мрія нарешті здійснилася: як кореспондент газети «Ель Еспектадор» Ґарсія Маркес працював спочатку в Римі, а пізніше переїхав до Парижа.

Серйозно до своїх ранніх занять літературою Ґарсія Маркес ще не ставився, жартома зазначаючи, що перші оповідання написав із метою розвіяти скепсис критика і романіста Саламея Борди щодо спроможності молодого колумбійського покоління висунути зі своїх рядів власних письменників. Перші художні публікації Ґарсія Маркеса справді не були вдалими. Це насамперед стосується його повісті «Опале листя» (1951), у якій він змалював вигадане містечко Макондо, що нагадує реальне містечко його дитинства Аракатаку. Цей твір був знаменний ще й тим, що започаткував одну з провідних тем усієї подальшої творчості письменника, а саме — тему самотності, відчуженості людини у світі. Подальша його письменницька кар'єра зазнавала як успіхів, так і тимчасових занепадів. За одне із оповідань «Якось після суботи» (1955) Ґарсіа Маркес отримав національну премію Колумбії. Письменницька слава прийшла до Ґарсія Маркеса 1967 року, коли з'явився роман «Сто років самотності», що мав

неймовірний успіх і був поставлений
критиками за глибиною ідейного задуму
і рівнем художньої досконалості в один
ряд із сервантесівським «Дон Кіхотом».
У романі, навіяному біографічними об
разами дитинства, а також історичним
контекстом життя країни, змальовані
шість поколінь роду Буендіа — від його
Щ А заснування й до повного виродження.

ф і з^*4 ^ч Причиною цього виродження стала за-

Д ^^ мкнутість, ізольованість героїв від часу

а в більш глибокій смисловій перспективі роману вимирання роду Буендіа символічно знаменує деградацію, духовний занепад людства, яке все більше індивідуалізується й усамітнюється, утрачаючи ту духовну єдність, ту солідарність, яка виступає основною запорукою виживання й розвитку. Саме у зв'язку з романом Ґарсія Маркеса «Сто років самотності» з'явився й термін «магічний реалізм».

Ще одна магістральна тема творчості Ґарсія Маркеса — це проблема влади, її філософського і психологічного обґрунтування та причин переродження в некеровану законами й мораллю деспотичну тиранію. Ця тема проходить через чимало творів письменника, з яких у першу чергу слід назвати збірку «Незвичайна і сумна історія про довірливу Ерендиру та її жорстоку бабцю» (1972), роман «Генерал у лабіринті» (1989) і головний, за визначенням самого письменника, роман «Осінь патріарха» (1975).

Значний внесок письменника в розвиток латиноамериканської літератури XX ст. був відзначений 1982 року Нобелівською премією «за романи й оповідання, у яких фантазія та реальність, поєднуючись, відображають життя і конфлікти цього континенту». Основними стильовими рисами творів Ґарсія Маркеса є взаємопроникнення латиноамериканської культури з мотивами й образами індіанської, негритянської та іспанської міфології, експресивний метафоризм, тяжіння до символічних узагальнень та притчової манери оповіді, лаконізм і «снайперська точність мовлення».

Одне з найцікавіших оповідань Ґарсіа Маркеса — «Стариган із крилами» (1968).

Хто може визначити межу, за якою закінчується абсурд реальності й починається фантазія будь-якого письменника? З одного

// семестр. Із літератури другої половини XX ст.

боку, життя таке різноманітне, що в ньому трапляються дивовижні збіги обставин чи просто ситуації, які не вкладаються у звичні рамки, а з іншого — хіба завжди письменники-реалісти свідомо дотримувалися фактів? Художнє слово тим і відрізняється від документа, що воно завжди тяжіє до певного узагальнення, реалістичні твори можуть містити в собі і символічний зміст, але невідомою є відповідь на запитання про те, що саме вважає реальністю митець. Для атеїста Бог — вигадка, для вірянина — частина дійсності. Крім того, не слід плутати реалізм зображуваного факту з реалізмом ідеї: вони часто не збігаються. Символічні твори можуть напрочуд влучно відобразити реальні тенденції та сутність явищ або навпаки: реалістичні на поверхні можуть виявитися відвертою брехнею.

«Я реаліст,— казав про себе Ґабріель Ґарсіа Маркес,— бо вірю, що в Латинській Америці все можливе, усе реальне... І вважаю, що завдання письменника полягає в тому, щоб домогтися відповідності між літературою та дійсністю». Хоча ці слова стосуються роману «Сто років самотності», вони є справедливими для всієї творчості цього письменника.

Реалізм Маркеса — у внутрішній правдивості. А от щодо фантастичного компонента... Краще розглянути це на конкретному прикладі.

Кожний вірянин упевнений в існуванні янголів. Принаймні теоретично. Чому б янголу не завітати на землю? У Біблії ми неодноразово чули про такі випадки. То фантастична ця історія чи ні? Важко відповісти однозначно. Але події оповідання «Стариган із крилами», що відбуваються навколо цієї надзвичайної, але не такої вже фантастичної для вірян події,— цілком реальні.

Як сучасна людина реагуватиме на диво? Безперечно, саме так, як це робили люди, які побачили старигана з крилами: для одного це лише видовище, другий не йме віри очам, хоч і намагається пояснити це явище, а загалом диво виявляється зайвим у буденному житті.

Пригадаємо деякі біблійні сюжети. Янголи та святі, перевіряючи моральний, духовний стан людей, набували часом більш аніж скромного вигляду. Але ставлення людей до них вирішувало подальшу долю цілих міст і навіть народів: одні отримували нагороду, інші — покарання. Перед знищенням Содому й Гоморри, наприклад, людей також випробували.

Старий і немічний янгол нічого не дарує, нікого не карає і навіть нічого не пророкує. А може, й пророкує, але ніхто не розуміє його мови. Навіть священик не бажає визнавати в янголі янгола

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: