Взаємовідносини між королівською владою і українським козацтвом. Причини Козацько-селянські повстання

1.Язичнитьська – Велесова книга (це набір дерев’яних дощечок, на яких невідомими літерами записані слов’янські тексти), усна народна творчість, архітектура.

2.Христіянство – Глаголиця (Азбука Кирила та Мефодій), Кирилиця (азбука)

Школи, бібліотеки, скрипторії (де писали книги), жіночі школи

Малювалися мініатюри (книги філосовського характеру)

Ізборник Святослава (для дітей). Остромирове Євангеліє, Літописи, Слово о полку Ігорові.

Мстиславове Євангеліє (1117р.) Також були художні мініатюри. Давньоруські билини. Іконопис візантійська школа

Іконописець Андрій Рубльов –«Спас», «Трійця»

Архітектура – церкві та собори. «Успенський собор», Софія Київська.,Золоті ворота

Мозайкі, фрески (по мокрой штукатурке), Графіті.

*зміна світогляду давньоруського суспільства

*Створення могутньої централізованої держави.

1) Основними завданнями, що стояли перед зовнішньою політикою Давньоруської держави, були боротьба зі степовими кочівниками, захист торгових шляхів і забезпечення найбільш сприятливих торговельних зв'язків з Візантійською імперією.
Російсько-візантійські відносини. Торгівля Русі і Візантії мала державний характер. Руські князі прагнули забезпечити для себе найбільш сприятливі умови в торгівлі, намагалися зміцнити свої позиції в Криму та Причорномор'ї. За князя Олега об'єднані сили Давньоруської держави обложили столицю Візантії Константинополь і змусили підписати вигідний для Русі торговий договір (911г.)

Розгром Хазарського каганату. У другій половині Х ст. почалася планомірна боротьба руських дружин з Хозарським каганатом. У 965 р. київський князь Святослав розгромив це держава.
Боротьба проти кочівників. Боротьбу проти печенігів вели князь Святослав і його мати княгиня Ольга. Після 1136 р. печеніги перестають бути загрозою для давньоруської держави. За переказами, на честь вирішальної перемоги над печенігами князь Ярослав Мудрий звів Софійський собор у Києві.

Квітень-жовтень – битва під Жовтими Водами- перемога козаків.

Травень- битва під Корсунем- перемога козаків над гетьманами Потоцьким та Калиновським.

Вересень- битва під Пилявцями, перемога козаків, шлях на Західну Україну.

Жовтень- облога Львова, згодом облога фортеці Замостя.

Листопад- перемир’я польським королем (нагода, намагання мирового вирішення проблеми), повернення війська на Дніпро.

Серпень- битва під Зборовши- зрада татар,втрата перемоги- припинення військових дій, підписання Зборівської угоди

Червень- битва під Берестечком- зрада татар, поразка козаків, викрадання Б,Х.

Липень- польські війська взяли Київ- Білоцерківська угода.

Травень 1652 – поразка поляків на горі Батіг

Пошуки союзників: Польща, Туреччина, Кримське Ханство, Московська держава.

Січень 1654 рік- Переяславська Рада, входження України до складу Росії.

3) влітку 1918 р. проти режиму Скоропадського відбулися масові виступи селян та робітників. Українські соціалістичні партії утворили Український національно-державний союз, який згодом перетворився на Український національний союз (УНС). Головою УНС було обрано В.Винниченка. З осені 1918 р. Союз почав підготовку до анти гетьманського повстання.

13 листопада 1918 р. УНС на таємному засіданні утворив Директорію – п'ятиособовий орган, мета якого – повалення гетьманату.

15 листопада – Звернення Директорії до населення за підтримкою.

18 листопада 1918 р. в битві під Мотовилівкою січові стрільці розгромили війська гетьмана, що визначило подальшу долю режиму.

Вже 21 листопада 1918 р. Київ оточили повсталі, але війська Директорії увійшли в Київ лише 14 грудня після евакуації німців. Тоді ж місто покинув гетьман Скоропадський, який перед від'їздом зрікся влади.

Вариант 11
1. Підкарпаття входило до складу Київської Русі ще з 10 ст. Із розпадом Київської держави над Дністром виникло Галицьке князівство, а над Бугом Волинське князівство. Обидва князівства мали вдале розташування, недосяжне для нападів кочових племен. Волинь і особливо Галичина були густо заселеними, а їх міста стояли на стратегічно важливих торгових шляхах із Заходу. Крім того, Галичина славилася родовищами солі – товару, що відігравав важливу роль у житті Давньоруської держави. Галичина стала окремим князівством під проводом Ростиславичів, онуків Ярослава Мудрого. Які управляли своєю державою понад століття. Галичину об’єднав князь Володимирко, обравши столицею Галич над Дністром. Його син Ярослав Осмомисл, досяг розквіту своєї держави та значно розширив її кордони. Волинь стала відігравати важливу роль у період правління Романа Мстиславовича (1173 -1205), який об’єднав Галицьку і Волинську землі... після трагічної смерті Романа Галицькі та Волинські землі перетворюються на тривалий час на арену внутрішніх чвар. У середині 13 ст. Галицько-Волинське князівство знову відроджується під владою Данила Романовича. З 1221 р. він князював на Волині, а в 1238 р. утвердився і в Галичині. В цьому ж році Данило розгромив війська тевтонського ордену під Дорогочином. У 1239 р. Данило знову приєднав до своїх володінь Київські землі. Однак у період коли Данило вже відбудовував свою державу, на руські землі напали монголо-татари. Після зруйнування в 1240 р. Києва монголи пішли на Галичину і Волинь. Данило змушений був визнати залежність від Золотої Орди і платити їй данину. Це дозволило йому захистити князівство від монголо-татарських набігів, відбудовувати економіку. У 50-х роках Данило зробив спробу визволитися від татарської залежності. Він завдав поразки татарському війську Куремси. звернувся до Заходу із закликом про допомогу. Сподіваючись на сприяння Папи римського, він дав згоду на унію з католицькою церквою і був коронований у 1253 р. але хрестовий похід до якого закликав Папа римський так і не відбувся. В 1258 – 1259 рр. Данило змушений був підкоритися татарському війську на чолі з Бурундаєм. На вимогу татар, більшість фортець збудованих Данилом, були ним же тепер зруйновані. Галицько-Волинське князівство до початку 14 ст. залишається могутньою державою. Син Данила Лев, який правив в усі часи приєднав до своїх володінь Закарпаття і частину польських земель. У першій половині 14 ст. все виразніше відчувається занепад Галицько-Волинського князівства. Здобутки Данила і Лева були втрачені, знову посилюється тиск із зовні, як з боку татар, так і з боку Польщі й Угорщини Останній галицько-волинський князь Юрій ІІ був отруєний у 1340 р. боярами, після чого галицько-волинські землі стали здобиччю сусідніх держав. Галицько - Волинське князівство слід розглядати як спадкоємця Київської Русі, яке відіграло надзвичайно важливу роль в історії українського народу:
-Сприяло їхній усвідомленню власної самобутності, стало новим після занепаду Києва центром політичного та економічного життя,модернізувало давньоруську державну організацію.
- продовжило славні дипломатичні традиції Київської Русі.
3. Одним з провідних напрямків зовнішньої політику України - це участь у загальноєвропейському процесі і, зокрема, в процесі європейської інтеграції. З 1992 р. Україна стала учасником Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ) і підписала ключовий документ НБСЄ Гельсінський Заключний акт. Це стало свідченням визнання рівноправності України у творенні демократичних міждержавних стосунків і безпеки в Європі. З 1 січня 1995 р. НБСЄ стала постійнодіючою організацією (ОБСЄ), важливим елементом загальноєвропейського дому. На початку грудня 1994 р. на зустрічі глав держав і урядів НБСЄ (ОБСЄ) в Будапешті лідери чотирьох держав — України, США, Великобританії та Росії — підписали Меморандум про гарантії безпеки України. 9 листопада 1995 р. — першою з країн СНД — Україна офіційно вступила до Ради Європи (РЄ). Це дало можливість брати участь у виробленні спільної політики Європейських держав у галузі прав людини, трансформувати національні державні та суспільні інститути відповідно до загальноєвропейських вимог. Так, згідно з рекомендаціями РЄ в Україні було скасовано смертну кару. За період з 1995 по 2004 pp. Україна неодноразово опинялася в ситуації, що їй загрожували виключити з РЄ за невиконання зобов'язань. Така ситуація не найкращим чином впливала на імідж України та на її відносини з Європейськими державами.. Важливе значення для просування на шляху до європейської інтеграції є співробітництво з Європейським Союзом (ЄС). У 1992 р. Україна долучилась до співробітництва з європейськими фінансовими організаціями, зокрема, ставши членом Європейського банку реконструкції і розвитку, який був створений для допомоги країнам Східної Європи подолати комуністичне минуле. Тоді ж і почалось співробітництво з ЄС. У 1994 p. було підписано, а в 1998 р. набуло чинності закону Угода про партнерство і співробітництво між Україною і ЄС. У документі проголошувалися такі цілі співробітництва: розвиток політичного діалогу; сприяння розвитку торгівлі, інвестицій; створення умов для взаємовигідного співробітництва в усіх галузях; підтримання зусиль України по зміцненню демократії, розвитку її економічного потенціалу та завершенню переходу до ринкової економіки. Загальну стратегію ЄС щодо України було затверджено у 1999 р. У липні 2002 р. відбувся саміт "Україна - ЄС". Основними питаннями, що обговорювалися, були; надання Україні статус країни з ринковою економікою і асоційоване членство країни в ЄС. За підсумками роботи саміта було прийнято рішення, що Україна не відповідає вимогам ЄС і не потрапляє до хвилі розширення ЄС у 2004 і 2007 pp. У 2003 р. Україні було-надано статус "країни-сусіда ЄС". Щоб зменшити негативні наслідки від вступу в ЄС сусідів України, з ними були укладені угоди про спрощення візового режиму. У 1994 р. стала учасником програми НАТО "Партнерство заради миру". У 1996 р. була схвалена індивідуальна програма партнерства Україна-НАТО. У 1997 р. в Мадриді між Україною і НАТО було підписано "Хартію про особливе партнерство". У Хартії проголошувалося, що НАТО є відкритим для вступу нових членів, що воно підтримує суверенітет і територіальну цілісність України, недоторканість її кордонів.
Населення висловлювало невдоволення діяльністю Верховної Ради і Президента. Зрештою було прийнято рішення провести дострокові вибори Президента і Верховної Ради. 27 березня 1994 p. відбулись вибори до Верховної Ради України. Було обрано 338 народних депутатів, половина з яких були членами політичних партій. 18 травня 1994 р. Головою Верховної Ради було обрано Олександра Мороза. Новий парламент затвердив Прем'єр-міністром В. Масола. Україні завершили президентські вибори, що відбулись в червні-липні 1994 року. У другому турі виборів перемогу здобув Л. Кучма. Його кандидатуру підтримали східні й південні регіони України та Крим. 9 липня новообраний Президент України приніс присягу. Вибори 1994 р. засвідчили, що Україна стоїть на демократичному шляху, що зміна влади у пострадянських державах може відбуватися мирним демократичним шляхом, 28 червня 1996 р. та введення національної грошової одиниці гривні — вересень 1996 р. — стали позитивними зрушеннями у становленні незалежної України. У період 1994-1999 pp. в Україні змінились 4 прем'єр-міністри, що свідчить про незначні успіхи в економічній політиці. Значного удару по українській економіці завдала фінансова криза осені 1998 p., яка мала як внутрішні, так і зовнішні причини. Важливою подією 1998 р. стали вибори до Верховної Ради (березень), які проходили за новою виборчою системою — змішаною (пропорційно-мажоритарною).
2. 1921 році- на 10 партійному з’їзді була прийнята нові економічна політика НЕП,яка замінила «воєнний комунізм»
в сільському господарстві
а) продроскадка була замінена проподактом
б) оренда землі та використання найменшої праці
в) дозволялась вільна торгівля надлишками торгівлі
г) денаціоналізацію частини промислових підприємств, насамперед дрібних і середніх
д) Бідні селяни взагалі звільнялися від податку.
ж) упровадження вільної торгівлі, нормалізацію фінансової системи, розвиток кредитно-банкової системи, вдосконалення податкової системи, про подолання інфляційних процесів. Тепер замість реквізиції зерна, як це було за „воєнного комунізму”, селянство обкладалося помірним податком.
з)Дрібні промислові підприємства передавались у приватні руки на правах оренди. Важка промисловість, банки, транспорт і зовнішня торгівля залишалися державними. Відроджувалася кооперація.

І це почало давати результати. Швидкими темпами розвивалося сільське господарство, зростала його продуктивність. У 1927 р. оброблялося на 10 % землі більше, ніж у 1913 р. Якщо у 1921 р. виробництво зерна становило 227 млн. пудів, то у 1926 р. – 1057 млн. пудів. Майже подвоїлось виробництво промислової продукції. Усе народне господарство в 1926–1928 рр. досягло довоєнного рівня, а по деяких показниках і перевищило його. Значно активізувалась підприємницька діяльність, торгівля і фінанси. Було проведено грошову реформу, почала спадати інфляція та безробіття.

Однак у 1928 р., як і можна було передбачати, НЕП закінчила свою недовгу історію. Радянсько-більшовицька влада поверталася до адміністративно-командних методів керівництва й управління. Почався період соціалістичної індустріалізації, колективізації сільського господарства, сталінських п’ятирічок, масових репресій та жахливих голодоморів

Варіант 12.
2. Військо Запорозьке — назва української козацької держави, створеної Б. Хмельницьким під час Національно-визвольної війни українського народу в середині XVII ст.
Особливість козацької держави — її військовий характер, зумовлений необхідністю виборювати незалежність і традиціями Війська Запорозького.
Політичний устрій — засіб організації та управління суспільством, чинник організованості й порядку.
Була державою, тому що
-Найвищим законодавчим органом держави стала Генеральна рада — загальна рада всього війська. Позаяк такі ради відбувалися бурхливо, обговорювати справи на них було важко.
-мала назву держави та її столицю. Назва козацької держави - Військо Запорозьке.Столицею й гетьманською резиденцією стало м. Чигирин.
-мала державні кордони. Кордони держави змінювалися в ході Національно-визвольної війни в міру звільнення українських земель від польсько-шляхетського панування. Вони зміцнювалися козацькими заставами, створювалася так звана “козацька лінія”
-мала територію. У перебігу Національно-визвольної війни формувалася територія козацької держави. Територія держави за Б. Хмельницького охоплювала Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства (відповідно до умов Зборівського мирного договору 1649 p.).Територія держави не була стабільною.
У ході війни вона змінювалася в міру звільнення земель від польсько-шляхетського панування: деякий час входила частина Волинського і Подільського воєводств, а також частина Білорусі.
-мала символіку козацької держави. Українська держава мала власну символіку: гетьманську булаву, державну печать, гетьманський бунчук, прапор (корогви) і герб
• Прапор - малинового кольору.
Полкові та сотенні знамена були різних кольорів — сині, жовті, білі, чорні, зелені, блакитні (було і жовто-блакитне поєднання).
• Герб - зображення козака з рушницею.
Це зображення містилося на багатьох печатках Війська Запорозького
3. Промисловий розвиток СРСР у середині 20-х рр. досяг довоєнного (1913) рівня, однак країна суттєво відставала від передових капіталістичних держав: значно менше вироблялося електроенергії, сталі, чавуну, добувалося вугілля і нафти. Господарство в цілому перебувало на до індустріальній стадії розвитку. Перед СРСР стояла альтернатива: або низькі темпи розвитку всього господарства на базі НЕПу і прогресуюче відставання від провідних капіталістичних країн, або ж відмова від ринку, повернення до адміністративних методів, концентрація наявних ресурсів і форсований ривок головної ланки господарства – важкої індустрії. Політика в галузі промисловості характеризувалася швидким управлінням. Велика промисловість перейшла у розпорядження загальносоюзних наркоматів. Трестівський госпрозрахунок замінив госпрозрахунок підприємств. Проте ті не дістали прав, якими користувалися трести.
темп зростання промислового виробництва був величезним Та він залишився на папері, хоча промисловість безперебійно одержувала потрібне фінансування, і в дійсності становив менше
У великій промисловості на початку 1929 р. працювало 690 тис. робітників, а наприкінці 1932 р. – майже наполовину більше. Робітниче поповнення складалося, в основному, з молоді. Щоб не уповільнити темпів роботи, нові кадри прискорено готували безпосередньо на виробництві. Це призводило до поломок устаткування. Почастішали аварії, різко погіршилася якість продукції.
Підсумки індустріалізації
Країна з аграрної перетворилася в індустріально-аграрну, частково незалежну від Заходу (перестали імпортувати трактори, турбіни, екскаватори, паровози та багато ін.). Зміцнилася оборона країни (можливість виробляти більш сучасне озброєння та у великій кількості). Відбулися структурні зміни в промисловості: більшу частку складала вже не легка й харчова галузі, а важка індустрія (шкідлива диспропорція, що залишалася до самого кінця існування СРСР). Ліквідовано безробіття, але знизився життєвий рівень населення (інфляція, породжена браком коштів на індустрію; карткова система; не вистачало товарів ширвжитку; життя в бараках у містах, що швидко зростали, та ін.). Загальним результатом стали згортання НЕПу й перемога адміністративно-командної системи.
Особливості індустріалізації в Україні.
Вони були зумовлені спеціалізацією промисловості республіки в межах єдиного народногосподарського комплексу країни, наявністю великих природних багатств і структурою розміщення продуктивних сил. Однією з особливостей здійснення індустріалізації в Україні були досить масштабні капіталовкладення в її промисловість. У 1930 р. вони досягли рівня всіх попередніх років мирного будівництва (1921-1928 pp.). Усього ж за роки I п'ятирічки на промислову модернізацію України було виділено понад 20% загальносоюзних капіталовкладень. Із 1500 промислових підприємств СРСР у роки першої п'ятирічки в Україні споруджувалося та реконструювалося понад 400.
На початку індустріалізації в Україні здійснювалися побудова і реконструкція великих підприємств, що мали загально державнезначення. Із 35 ключових промислових об'єктів СРСР в Україні споруджувалося 12: Дніпрогес, Харківський тракторний завод, Краматорський машинобудівний завод, металургійні заводи у Запоріжжі, Кривому Розі, Маріуполі тощо. У роки індустріалізації простежувалася нерівномірність процесу модернізації промислового потенціалу республіки. У II та III п'ятирічках питома вага промислових новобудов в Україні значно скоротилася, оскільки необхідна стартова база для модернізації була вже створена, а в інших регіонах СРСР були сприятливіші умови для розгортання промислового будівництва та технічної реконструкції.Однією з особливостей індустріалізації в Україні біло значне відставання модернізації легкої та харчової промисловості від важкої індустрії внаслідок менших масштабів капітального будівництва і недостатньої сировинної бази.
В Україні були віщі темпи витіснення приватного сектору в економіці, ніж у СРСР загалом.

Варіант13
1. Зі смертю Ярослава Мудрого 1054р. розпочався новий період в історії Київської Русі – період феодальної роздробленості. Більшість істориків стверджує, що головною причиною цього процесц став соціально – економічний розвиток Київської Русі. Економічне і політичне зміцнення окремих князівств, створення нових культурних центрів сприяло відокремленню князівств. Крім того, була дуже велика територія і був відсутній чіткий механізм спадкоємності князівської влади. Припинення існування давньоруської держави було прискорено монголо-татарською навалою, ця держава утворилась на початку XIII ст., її створив хан Темічін у 1206 р., йому був наданий титул Чингісхана, що означає «самодержавний володар».
Відбулося політичне посилення бояр та удільних князів, які ставили власні інтереси вище за державні. Влада Великого князя стала зайвою.
Наслідки феодальної роздробленості: міжусобна боротьба підривала сили князівств, призводила до загибулі людей і нищення культурних пам’яток; Русь не могла опиратися нападам половців, які грабували руські землі; оскільки половці перекрили торгові шляхи через Каспій, Русь опинилася на узбіччі торгових шляхів. Одним з позитивних наслідків було те, що відбулося формування українського, білоруського та російського народів
Причини роздробленості Київської Русі. Історики по-різному пояснюють причини роздробленості Володарі удільних князівств провадили власну внутрішню політику, на свій розсуд вирішували питання війни та миру, укладали угоди з сусідами. Таких удільних князівств на середину XII ст. було близько 15, з яких 5 сформувалися на українських теренах: Київське, Чернігівське, Переяславське, Волинське й Галицьке.
Розпад Київської Русі був зумовлений усталеними суспільними відносинами і політикою князів. Населення князівств експлуатувалося, що піднімало рівень напруги в суспільстві. Князі прагнули закріпити свою владу на шкоду влади бояр, що викликало конфлікти на політичному грунті
Причини:
великі розміри території держави та їх різний етнічний склад,
князівські усобиці відсутність сталого порядку столона слідування напади степових кочовиків занепад торговельного шляху «з варяг у греки».
2. Березневі статті 1654 р. (статті Богдана Хмельницького) – комплекс документів, які регламентували політичне і правове становище Гетьманщини після Переяславської ради і включення України до складу Московського царства.
В ході переговорів між гетьманським урядом та Москвою українська сторона постійно добивалася від царя підтвердження прав та привілеїв Запорізького Війська, української шляхти, православного духовенства та міст. У відповідь царські посли запевняли гетьмана Б. Хмельницького та старшину, що всі права та порядки, які існували в Україні, будуть збережені.
значення для України

дозволив зберегти державність,судовий, військовий, адміністративний устрій;
забезпечив Україні союзника для протистояння Речі Посполитій та Туреччині;
звільнив від релігійних утисків православну церкву.
Переяславська рада та “Березневі статті” були для України ані трагедією, ані гоньбою. Їх історичне значення полягало у наступному:

- статті засвідчили юридичне відокремлення й незалежності Війська Запорізького від Речі Посполитої;
- Росія юридично визнавала суверенітет України;
- перед Україною відкривалася перспектива довести війну з Польщею до переможного кінця і возз’єднати усі українські землі;
- для нащадків він був доказом суверенності України.
3. Колективіза́ція — створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Передбачалося, що результатом колективізації стане ріст виробництва сільськогосподарської продукції.Колективізація мала охопити майже всі селянські господарства, відтак, ліквідувавши «шкідливий буржуазний вплив» приватної власності.
Причини колективізації Здійснення індустріалізації потребувало значних коштів. На закордонні позики СРСР не міг розраховувати. Джерелом фінансування було обране сільське господарство. Реальним джерелом валюти був лише хліб. Хліб був у руках селян, які за роки НЕПу звикли до вільної торгівлі, й зголошувалися віддати хліб лише в обмін на потрібні їм промислові товари. Їх же в державі якраз не було

Завдання колективізації Налагодження каналу перекачування коштів на потреби індустріалізації із села в місто; формування джерела дешевих продуктів харчування та сировини; створення підконтрольної державі колгоспно-радгоспної системи; ліквідація класу селян-господарів.
Ліквідація куркульства як класу Улітку 1928 року з цією метою було створено “комбіди” (“комітети бідноти”), які за півроку свого існування відібрали у господарів50 млн га землі з 75-80 млн га; спеціальні “продовольчі загони” по всій країні відбирали хліб, на дорогах стояли загороджувальні загони, суди ледь встигали виносити вироки; лише в 1929 р. вибухнули близько 1300 селянських повстань, які були жорстоко придушені.
голод 1932—1933 рр. став для українців трагедія, масштаби якої неможливо збагнути, голод травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні та демографічні шрами, які вона носить досьогодні. Кинув він і чорну тінь на методи й досягнення радянської системи. Найважливішим у трагедії голоду є те, що його можна було уникнути.

1
Поняття антична цивілізація використовується для визначення культурно-історичних ознак, притаманних розвиткові грецького і римського суспільств. До ареалу античної ойкумени входило й Північне Причорномор'я, де греками були засновані поліси, які згодом стали центрами значних територіальних державних утворень.

Історію та культуру цих центрів вивчає антична археологія, оскільки археологічні джерела є основними у висвітленні проблем, пов'язаних із соціально-економічним, політичним і культурним розвитком грецького населення. Значну інформацію, необхідну для вивчення епохи античності, містять також епіграфічні й нумізматичні пам'ятки та писемні джерела, де згадуються окремі епізоди, пов'язані з подіями, що відбувалися у Північному Причорномор'ї. Кореляція цих категорій джерел з даними археології дає можливість реконструювати політичний та соціально-економічний розвиток античних центрів Півдня сучасної України, отримати важливу інформацію щодо побуту та релігійних уявлень грецького населення, його стосунків з негрецьким населенням регіону, а також зі світовими державами того часу. Колонізація Північного Причорномор'я поділяється на три етапи. На першому етапі (приблизно середина VII ст. до н. е.) на о. Березань було засновано грецьке поселення Борисфен. На другому етапі (перша половина — середина VI ст. до н. е.) населення Борисфена освоює найближчі сільськогосподарські території і засновує Ольвію (с. Парутіно на Бузькому лимані). На початку другої чверті VI ст. до н. е. на сучасних Керченському і Таманському півостровах виникли Пантікапей (м. Керч), Німфей, Мірмекій, Тірітака, Феодосія, Гермонасса, Фанагорія, Кепи та інші поселення. На третьому етапі (друга половина VI — початок V ст. до н. е.) відбувалася найбільш інтенсивна міграція греків, що було пов'язано з розгромом Іонії персами (545 р. до н. е.) та падінням Мілета (494 р. до н. е.). У цей час переважно вихідцями з Іонії освоюються землі у Нижньому Подністров'ї, де були засновані Ніконій (Роксоланівське городище) і Тіра (сучасний Білгород-Дністровський), а навколо Ольвії виникає густа мережа сільських поселень. У третій чверті VI ст. до н. е. було засновано Херсонес Таврійський (м. Севастополь) — єдину дорійську колонію у Північному Причорномор'ї, а в останній чверті цього століття на Західному узбережжі Криму виникло невелике поселення, відоме під назвою Керкінітіда (м. Євпаторія). У період грецької колонізації в Північному Причорномор'ї, за винятком околиць Херсонеса, було відсутнє стабільне осіле населення. Тому на початковому етапі розвитку античні центри регіону розвивалися, не відчуваючи тиску з боку варварського оточення (рис. І).

Історія античних держав Північного Причорномор'я налічує близько тисячі років. Ураховуючи тісний зв'язок цих міст-держав з античним світом у цілому, їхній розвиток можна поділити на п'ять періодів: архаїчний (середина VII—VI ст. до н. е.), класичний (V — IV ст. до н. е.), елліністичний (остання третина IV — середина І ст. до н. е.), римський (середина І ст. до н. е. — третя чверть ІІІ ст. н. е.) та пізньоантичний (кінець III — перша чверть VI ст. н. е.). Кожен із зазначених періодів писемними та епіграфічними джерелами висвітлений доволі фрагментарно. Проте внаслідок археологічного вивчення цих держав сьогодні можна визначити те загальне й особливе, що було характерним для їхньої історії та археології протягом античної епохи.

2 Смерть Хмельницького стала поворотним моментом в історії Української національної революції. Перебуваючи при владі, гетьман піклувався про створення такої форми державності, яка б забезпечувала єдність еліти, консолідацію суспільства, стабільність держави. На думку Хмельницького, цим вимогам оптимально відповідала спадкова монархія. Проте трагічна загибель під час молдавського походу його сина Тимоша, талановитого воєначальника, здібного політика, перешкодила здійсненню планів гетьмана. Ситуацію не врятувало і рішення старшинської козацької ради (квітень 1657 р.) про встановлення спадковості гетьманства - передачі влади після смерті Б. Хмельницького його молодшому сину Юрію.

Період після смерті Б. Хмельницького позначився різким загостренням соціально-політичної боротьби й посиленням втручання сусідніх держав у внутрішні справи України..
В результаті визвольної війни було створено українське козацька держава з великими потенційними можливостями. Проте закріпити і розвинути досягнуте не вдалося. Поступово Україна втратила свою державність. У 1657р. помер Б. Хмельницький, період після його смерті отримав назву - «Руїна» - спустошення, розвал. Причини Руїни:

1) Гострі розбіжності між козацькою старшиною і народом. Старшина прагнула зайняти місце польських магнатів і шляхти, перетворитися в поміщиків, закріпачити народні маси. Селяни й рядові козаки хотіли бути вільними землевласниками. Вони всіма силами чинили опір новому закріпачення.

2) Боротьба старшинських угруповань за гетьманську булаву. Три угрупування:

3) Втручання в українські справи сусідніх держав: Московського царства, Речі Посполитої, Туреччини, Кримського ханства

- Величезні людські жертви. За роки Руїни загинули сотні тисяч українців

- Великі матеріальні втрати. Десятки, сотні сіл були зруйновані. Величезний збиток господарству.

- Поділ України на два гетьманства: Правобережний, Лівобережне (1663г.)

Цей розділ був закріплений Андрусівським договором між Москвою і Варшавою в 1667г. Лівобережжя та Київ залишилися в складі Московської держави; Правобережжі переходило до складу Речі Посполитої. На Правобережжі гетьманство і українські державні інститути протрималися недовго, до 1676г. Спочатку гетьманом був Тетеря (1663-1665г.г.), Потім Дорошенко (1665-1676г.г.). Дорошенко робив енергійні умови, щоб об'єднати Лівобережну і Правобережну Україну в одне козацька держава, його зусилля не увінчалися успіхом. На Лівобережжі українська держава (Гетьманщина) проіснувала більше 100років (кінець 80-х р 18 ст.). На початку, гетьмани часто змінювалися, не було сильних і яскравих, але потім в 1687г. гетьманом став І. Мазепа.
3. Голодомор в Україні 1921—1923 — масове знищення корінного українського населення з ознаками етнічної чистки через мор голодом, головно у південних областях України, в 1921–1923 роках, спричинене конфіскацією у селян і вивезенням хліба з України до Росії, Західної Європи та Америки радянською владоюв Україні, під тиском влади Радянської Росії. В середньому по територіях, де компактно на той час мешкали українці, урожай був трохи нижчим від норми через посуху на півдні України, Кубані та Поволжі.
Голодомор 1932—1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української РСР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УРСР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української РСР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян

Перепоховання останків тіл жертв Голодомору і репресій 1946-47 років. Личаківський цвинтар у Львові.

Третій голодомор, який влаштувала народам СРСР російсько-комуністична диктатура 1946–1947, був спричинений не так повоєнним неврожаєм з метою забрати в селян залишки зерна і продати чи подарувати його братнім режимам в соціалістичному таборі. Так 1946 з СРСР вивезено 350 тисяч тонн зерна до Румунії, у 1947 — 600 тисяч тонн зерна — до Чехословаччини, за тих два роки Польща отримала з Радянського Союзу 900 тисяч тонн хліба. А в Молдові, Бессарабії й південних областях України шаленів голод і лише за перше півріччя 1947 офіційно зареєстровано 130 випадків людоїдства.

· 1. Безпосереднім спадкоємцем Київської Русi стало Галицько-Волинське князівство.

· Утворене у 1199 р. Романом Мстиславовичем, воно служило опорою українській державності протягом наступного століття і проіснувало до 1340 р.

· Збережені Галицько-Волинським князівством українські державницькі традиції були сприйняті українською шляхтою, а згодом козацтвом, і відроджені в Українській козацькій державі.

· Ось чому видатний український історик Михайло Грушевський стверджував, що Галицько-Волинське князівство безпосередньо успадкувало політичні та культурні традиції княжого Києва.

Отже, значення Київської Русі – держави, створеної українським народом на княжому етапі його історії, за словами того ж таки Михайла Грушевського, полягає в тому, що вона є першою формою української державності.

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: