Що означало у давніх греків слово “космос”?

- безповітряний простір; - безконечність;

- нерухомі зірки; - порядок.

Хто з названих філософів є представниками мілетської школи?

- Геракліт; - Анаксимен;

- Піфагор; - Парменід;

- Фалес; - Анаксимандр.

Яким уявлялось Фалесу начало світу?

- атоми – основа всіх речей; - боги – творці усього існуючого;

- вода – начало усього існуючого; - чотири елементи – начало усіх речей.

Що є началом світу, згідно з вченням Анаксимандра?

- повітря; - вогонь;

- матерія; - апейрон.

Що, на думку Анаксимена, є началом усього?

- ефір; - вогонь;

- повітря; - безкінечність.

З чим, на думку Піфагора, узгоджуються всі речі?

- з душею; - з космосом;

- з простором; - з числом.

8.Піфагор вважав, що після смерті душа …

- переселяється в інше тіло; - припиняє існування;

- розчиняється в світовому дусі; - існує окремо від тіла.

9.Кому належать наступні слова: “ Цей космос, один і той же для всіх, не створив ніхто з богів, ніхто з людей, але він завжди був, є і буде вічно живим вогнем, що рівномірно спалахує, рівномірно згасає”?

- Емпедоклу; - Фалесу;

- Анаксимену; - Геракліту;

- Парменіду.

Як у Геракліта називається те, що керує усіма речами, є критерієм істини, існує вічно?

- апейрон; - космос;

- логос; - квінтесенція.

11.Хто першим в історії філософії поставив питання про буття?

- Геракліт; - Парменід;

- Сократ; - Фалес.

Як слід розуміти думку Парменіда: “Мислення та буття - одне і те ж”?

- існує світ, який чуттєво сприймається;

- буття є, а небуття немає;

- існує лише те, що можна мислити;

- існує лише умоглядний світ.

Хто з філософів стверджував, що неможливий поділ речей до безкінечності?

- Анаксагор; - Демокрит;

- Зенон Елейський; - Парменід.

Яке знання Демокрит називав “справжнім” на відміну від “темного”?

- інтуїтивне; - містичне;

- раціональне; - чуттєве.

Хто з філософів відноситься до досократичного періоду?

- Аристотель; - Геракліт;

- Анаксагор; - Емпедокл;

- Епікур; - Демокрит;

- Зенон з Елеї.

16.Який вислів належить Протагору:

- “В одну і ту ж річку не можна увійти двічі”;

- “Я знаю, що я нічого не знаю”;

- “Людина є міра усіх речей”.

Чого шукав Діоген, ходячи містом вдень із запаленим ліхтарем?

- мудрості; - справедливості;

- щастя; - людину.

18.Сократ основну увагу у своїх міркування приділяв:

- космосу та закону його розвитку;

- політичному устрою держави;

- людині та внутрішнім чинникам її дій;

- атомістичній теорії;

- співвідношенню світу ідей та світу речей.

19.Наполягання на тому, що справжнє знання є основою правильних моральних вчинків було характерним для:

- Геракліта; - Сократа;

- Демокрита; - Марка Аврелія;

- Сенеки.

20.Кому з античних філософів належить вислів: “Заговори, щоб я побачив тебе!”

- Діогену; - Геракліту;

- Платону; - Сократу.

Хто з античних мислителів поділяв філософію на практичну і теоретичну?

- Піфагор; - Геракліт;

- Платон; - Аристотель.

Хто із названих філософів відноситься до школи софістів?

- Горгій; - Сократ;

- Епікур; - Парменід;

- Протагор; - Діоген.

Кому належить вислів: “Я знаю, що нічого не знаю”?

- Аристотелю; - Ксенофану;

- Епікуру; - Платону;

- Сократу; - Протагору.

Що означає сократівське поняття “майєвтика”?

- мистецтво суперечки; - пізнання;

- міркування; - сповивальне мистецтво.

Хто з давньогрецьких філософів використовує образ бранців у печері для ілюстрації сутності процесу пізнання?

- Демокрит; - Зенон з Елеї;

- Платон; - Аристотель;

- Піррон.

Якому типу філософствування віддавав перевагу Платон?

- наївному стихійному матеріалізму; - об’єктивному ідеалізму;

- скептицизму; - суб’єктивному ідеалізму.

Яка ідея, згідно з Платоном, є найважливішою?

- ідея блага; - ідея істини;

- ідея краси; - ідея справедливості.

Хто з названих філософів стояв біля витоків “лінії матеріалізму”?

- Сократ; - Демокрит;

- Сенека; - Аристотель;

- Платон; - Епікур.

Хто з названих філософів стояв біля витоків “лінії ідеалізму”?

- Сократ; - Демокрит;

- Сенека; - Аристотель;

- Платон; - Епікур.

30.Які якості, згідно з Платоном, притаманні ідеям:

- вічність; - первинність;

- тимчасовість; - недосконалість;

- тілесність; - надчуттєвість, умосяжність;

- мінливість; - вторинність.

Що являє собою, за Платоном, пізнання?

- конституювання світу в свідомості суб’єкта;

- відображення об’єктивної реальності;

- пригадування того, що відомо ще до народження.

Який чином пояснював Платон те, що душі притаманне знання ідей?

- душа споглядає ідеї в період безтілесного існування;

- ідеї виникають шляхом узагальнення чуттєвого досвіду;

- ідеї осягаються завдяки містичній інтуїції;

- ідеї осягаються завдяки раціональній інтуїції.

Хто із названих античних філософів є автором концепції ідеальної держави?

- Демокрит; - Платон;

- Геракліт; - Аристотель;

- Сократ.

Як називалась перша філософія у Аристотеля?

- діалектика; - аналітика;

- логіка; - метафізика.

Кого із античних філософів К.Маркс назвав О.Македонським грецької філософії?

- Сократ; - Платон;

- Аристотель; - Епікур.

В чому полягає, за Аристотелем, благо людини?

- в апатії, відсутності страждань і незворушності духу;

- в діяльності душі відповідно до доброчинності;

- в любові до вищих неземних цінностей;

- в задоволенні.

37.За визначенням Аристотеля людина є:

- міра всіх речей; - мікрокосмос;

- суспільна істота; - боже творіння.

Які форми держави, за Аристотелем, реалізують загальне благо?

- тиранія; - аристократія;

- демократія; - монархія;

- олігархія.

Які з зазначених філософів відносяться до класичного періоду?

- Епікур; - Парменід;

- Сократ; - Геракліт;

- Платон; - Плотін;

- Аристотель; - Епіктет.

Які з зазначених філософів відносяться до пізньоантичного періоду?

- Піфагор; - Плотін;

- Сенека; - Фалес;

- Марк Аврелій; - Діоген;

- Аристотель; - Піррон;

- Епіктет; - Епікур.

41.Філософські школи пізньої античності:

- опікувалися докладним удосконаленням античної натурфілософії;

- розробляли вчення про найкращу державу;

- намагалися надати кожному окремому індивіду засоби життєвого самоствердження;

- прагнули підпорядкувати філософію теології.

Яка, з точки зору Епікура, основна мета розсудливої людини?

- апатія, безпристрасність; - безтурботність духу;

- очишення душі; - задоволення.

Кому з філософів належить думка про те, що боги безсмертні і блаженні, в силу чого зовсім бездіяльні і тому ніяк не впливають на людське життя?

- Емпедоклу; - Епіктету;

- Епікуру; - Аристотелю.

Для чого, з точки зору Епікура, потрібні наукові знання?

- для незворушності духу; - для підкорення природи;

- для дотримання істини;

- для справедливого облаштування суспільства.

Кому з філософів належить вчення про три види бажань?

- Епіктету; - Епікуру;

- Піррону; - Сократу;

- Аристотелю.

Що таке доля в розумінні стоїків?

- бездушний, закономірний хід механізму природи;

- дія розуму природи як одушевленої істоти;

- здійснення замислу трансцендентного божества;

- випадковий збіг обставин.

Кому з філософів належить вислів: “Того, хто бажає, доля приваблює, того, хто не бажає – штовхає”?

- Епікуру; - Сенеці;

- Сократу; - Марку Аврелію;

- Протагору.

ПЕРШОДЖЕРЕЛА ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Платон. Государство

…Ты можешь уподобить нашу человеческую природу в отношении просвещенности и непросвещенности вот какому состоянию … Люди как бы находятся в подземном жилище наподобие пещеры, где во всю ее длину тянется широкий просвет. С малых лет у них там на ногах и на шее оковы, так что людям не двинуться с места, и видят они только то, что у них прямо перед глазами, ибо повернуть голову они не могут из-за этих оков. Люди обращены спиной к свету, исходящему от огня, который горит далеко в вышине, а между огнем и узниками проходит верхняя дорога, огражденная…невысокой стеной вроде той ширмы, за которой фокусники помещают своих помощников, когда поверх ширмы показывают кукол…

— Так представь же себе и то, что за этой стеной другие люди несут различную утварь, держа ее так, что она видна поверх стены; проносят они и статуи, и всяческие изображения живых существ, сделанные из камня и дерева. При этом, как водится, одни из несущих разговаривают, другие молчат.

— Странный ты рисуешь образ и странных узников!

— Подобных нам. Прежде всего разве ты думаешь, что, находясь в таком положении, люди что-нибудь видят, свое ли или чужое, кроме теней, отбрасываемых огнем на расположенную перед ними стену пещеры?

— Как же им видеть что-то иное, раз всю свою жизнь они вынуждены держать голову неподвижно?

— А предметы, которые проносят там, за стеной? Не то же ли самое происходит и с ними? … Если бы узники были в состоянии друг с другом беседовать, разве, думаешь ты, не считали бы они, что дают названия именно тому, что видят? … Далее. Если бы в их темнице отдавалось эхом все, что бы ни произнес любой из проходящих мимо, думаешь ты, они приписали бы эти звуки чему-нибудь иному, а не проходящей тени? … Такие узники целиком и полностью принимали бы за истину тени проносимых мимо предметов.

— Это совершенно неизбежно.

— Понаблюдай же их освобождение от оков неразумия и исцеление от него, иначе говоря, как бы это все у них происходило, если бы с ними естественным путем случилось нечто подобное.

Когда с кого-нибудь из них снимут оковы, заставят его вдруг встать, повернуть шею, пройтись, взглянуть вверх — в сторону света, ему будет мучительно выполнять все это, он не в силах будет смотреть при ярком сиянии на те вещи, тень от которых он видел раньше. И как ты думаешь, что он скажет, когда ему начнут творить, что раньше он видел пустяки, а теперь, приблизившись к бытию и обратившись к более подлинному, он мог бы обрести правильный взгляд?

— Обдумай еще и вот что: если бы такой человек опять спустился туда и сел бы на то же самое место, разве не были бы его глаза охвачены мраком при таком внезапном уходе от света Солнца?

— Конечно.

— А если бы ему снова пришлось состязаться с этими вечными узниками, разбирая значение тех теней? Пока его зрение не притупится и глаза не привыкнут — а на это потребовалось бы немалое время,— разве не казался бы он смешон? О нем стали бы говорить, что из своего восхождения он вернулся с испорченным зрением, а значит, не стоит даже и пытаться идти ввысь. А кто принялся бы освобождать узников, чтобы повести их ввысь, того разве они не убили бы, попадись он им в руки?

— Непременно убили бы.

— Так вот, дорогой мой Главкон, это уподобление следует применить ко всему, что было сказано ранее: область, охватываемая зрением, подобна тюремному жилищу, а свет от огня уподобляется в ней мощи Солнца. Восхождение и созерцание вещей, находящихся в вышине,— это подъем души в область умопостигаемого. Если ты все это допустишь, то постигнешь мою заветную мысль — коль скоро ты стремишься ее узнать,— а уж богу ведомо, верна ли она. Итак, вот что мне видится: в том, что познаваемо, идея блага — это предел, и она с трудом различима, но стоит только ее там различить, как отсюда напрашивается вывод, что именно она — причина всего правильного и прекрасного. В области видимого она порождает свет и его владыку, а в области умопостигаемого она сама — владычица, от которой зависят истина и разумение, и на нее должен взирать тот, кто хочет сознательно действовать как в частной, так и в общественной жизни.

— Я согласен с тобой, насколько мне это доступно.

— Тогда будь со мной заодно еще вот в чем: не удивляйся, что пришедшие ко всему этому не хотят заниматься человеческими делами; их души всегда стремятся ввысь. Да это и естественно, поскольку соответствует нарисованной выше картине.

— Да, естественно.

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: