Окресліть основні особливості середньовічної філософії, етапи її розвитку, провідну проблематику, назвіть її представників.

Людина Середньовіччя зосереджується на внутрішньому, духовному. Спасіння душі для неї має не лише індивід. сенс. Людс. життя набуває цільового спрямування, а історія–часового виміру, оскільки все людство напружено очікує другого пришестя Христа. Бог створює світ із нічого, і тому останній весь час перебуває на межі буття і небуття. Створений світ не впливає на Бога, оскільки Бог - це духовна сутність, абсолют усіх абсолютів, сукупність усіх можливих досконалостей. Кожна людина несе в собі "іскру Божу", тому шлях до Бога лежить через духовне самозаглиблення та самозосередження і через самовдосконалення. Відповідно розуміння природи, моралі, людських життєвих обов'язків визначали винятково релігій­ні догмати. А етапи розвитку середньовічн. філософіії найчастіше визначають так: 1)апологетика та патристика (II—IX ст.); 2)схоластика та містика (Х—ХУІ ст.): а) ранні схоластика та містика; б) зрілі схоластика та містика; в) пізні схоластика та містика. Вихідним джерелом середньовічного світобачення постає Біблія. Догми потребували певних пояснень і тлумачень. Тексти Біблії мають символічний, образно-притчевий характер, і тому потребують певних тлумачень. На ранньому етапі свого розвитку патристика набула характеру апологетики. Від самого початку рання патристика (апологетика) поділилась на два напрями: позитивний та негативний. Прихильники позитивного ставлення– Юстин Мученик, Афінагор, Климент Олександрійський, Ориген. Напрям негативного ставлення представляли Татіан, Арнобій, Тертулліан. В основі розмежування патристики на два напрями лежало питання про співвідношення віри та знання у людському світоорієнтуванні, яке майже ніколи не зникало з духовного обрію Середньовіччя. У перші століття існування християнства інтенсивніше розвивалася східна патристика. Представники «великих каппадокійців»: Василій Великий, Григорій Богослов, Григорій Ниський. Вони проводили ідею про те, що у світі присутня божественна енергія, яка й утримує його у стані буття, а оскільки людина є найвищим Божим створінням, то вона постає своєрідним провідником та зосередженням цієї енергії. Найбільш завершеного вигляду ідеям патристики надав представник західної патристики– Аврелій Августин. Вважає осн. наявність "внутрішньої людини" (або душі), до якої входять пам'ять (без того не може бути єдності особи), воля (що пов'язана з первинними мотивами дії) та розуміння. Воля спрямовується не розумінням, а вірою: "вірю для того, щоб розуміти". Суттєву роль відіграли Ієронім Стридонський, Марціан Капела, Северин Боецій, Флавій Касіодор. Христ. патристика вперше докладно розробила ідейні засади нового, христ. світобачення. Внаслідок того між філософією та релігією утворилась проміжна сфера–теології–ідейної частини релігії, що покликана узгоджувати між собою усі основні релігійні догмати. У ІХ-Х час формуються і провідні напрями середньовічного філософування– схоластика і містика. Обидва вони були варіантами рел.філософії, тому для них незаперечним був авторитет Святого Письма, а Бог поставав вихідним орієнтиром для усіляких міркувань та осмислень. Відмінність між схоластикою і містикою полягала в різному ставленні до можливостей людського розуму в питаннях богопізнання. Схоластика вважала, що, хоча з допомогою розуму Бога пізнати неможливо, людина повинна повною мірою використати можливості розуму, оскільки він здатний привести до межі, з якої відкривається сфера споглядання сяйва Божої слави.Оскільки найнадійнішим та най ефект. засобом розуму є логіка, то найпершою ознакою схоластики є використання логіки в богопізнанні. Містики ж наполягали на тому, що розумування тільки шкодить християнському благочестю, тому в пошуках шляхів наближення до Бога слід покладатися на почуття, віру, любов та самозречення. Отже, у підґрунті поділу середньовічної філософії на схоластику та містику лежить різне тлумачення співвідношення віри та розуму у справі богопізнання. Представники періоду ранньої схоластики і містики І.С.Ериугена, Ансельм Кентерберійський, Петро. У період зрілого середньовіччя (XII—XIII ст.) питання про знання і пізнання ще більше загострюється. Чи відіграють якусь роль у питаннях християнського благочестя та спасіння душі людські зусилля, людська розумова активність? — Це питання лежало в підґрунті дискусій між "номіналізмом" і "реалізмом. "Реалісти" вважали, що єдина справжня основа буття речей — це загальні ідеї божественного розуму, які постають взірцями при творенні світу. "Номіналісти" вважали, що загальні ідеї — це лише імена ("номіна"), якими людина позначає спільне в різних речах, а реальністю слід вважати одиничні речі, оскільки саме вони постають результатом божественного творіння світу. Тому поза людським пізнанням загальних ідей не існує. До "реалістів" належали Ансельм Кентерберійський та Бернар Клервоський, до "номіналістів"– Росцелін із Комп'єня та П’єр Абеляр. У період зрілого Середньовіччя у зв'язку зі збільшенням інтересу до знання відбулися зміни в історичній долі платонізму та арістотелізму. Тома Аквінський –засновником томізму–одного з найвпливовіших напрямів християнської філософії. Тома Аквінський прийшов до висновку про спорідненість стилю мислення Арістотеля з теологічними підходами до розв'язання тогочасних проблем у межах схоластики. Спираючись на арістотелізм, Тома Аквінський створив всеохопну філософсько-теологічну концепцію, що ввібрала в себе майже всю проблематику теології і піднесла її на новий рівень розв'язання. Існують істини, які ми здатні осягати природним розумом, а також існують істини, які перевершують людські можливості, — вони даються людині лише в божественному об'явленні і торкаються питань творення світу, спасіння та безсмертя душі; нарешті, є істини, що їх можна розуміти як і з допомогою розуму, так і з допомогою віри,–тут філософія і теологія повинні співпрацювати. Тома поділяв усі знання й науки на: а) теологію об'явлення; б) природну теологію; в) філософію.Найвідомішими містиками періоду розвиненого Середньовіччя були Франциск Асизький, Бернар Клервоський та Джованні Бонавентура. Бекон, стверджував, що "знання є сила", що грунтом наукових знань постає досвід (хоча у теології вирішальну роль відіграє об’явлення) і що Бог створив світ за допомогою математики. Йоганн Дунс на перший план у сутності Бога виводив не розум чи ідеї, а волю, оскільки вона здатна визначати себе не лише ідеально, а й реально. У часи пізньої схоластики Вільям Оккам, розвиваючи ідеї Й. Д. Скота, наголошував на неможливості розумового осягнення суті Бога: головне тут творіння, а це акт волі, а не розуму. Представники містики пізнього Середньовіччя Мейстер Екхарт, Йоганн Таулер, Йоганн Рейсбрук відомі тим, що особливо наголошували на значенні людської активності в питаннях вибору життєвого шляху та прилучення до божественної благодаті. Слід наголосити, що навряд чи виправдано дивитися на останню як на явище історичного минулого. У схоластичних логічних конструкціях, по-перше, окреслено суттєві характеристики духовного й ідеального в їх адекватних виявленнях, а по-друге, світобудова вперше постала як взаємодія сил та енергій. Містика, своєю чергою, вимагала бачити в людині не лише те, що пов'язане з розумом, а дещо, глибше вкорінене в людське єство.

В ідеях зрілого та пізнього Середньовіччя уже можна простежити зародки ідей пізніших історичних епох, але у сфері виключного акцентування найпершої ваги духовних пошуків ця епоха, напевно, лишається неперевершеною.

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: