Стаття 254. Заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій

Якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Слідчий суддя розглядає клопотання згідно з вимогами статей 247 та 248 цього Кодексу і відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім ін­шого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

Передання інформації, одержаної внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, здійснюється тільки через прокурора.

1. При здійсненні негласної слідчої (розшукової) дії особою, що її про­водить, або прокурором, у результаті вивчення протоколу цієї дії та додатків до нього, отриманих речей, документів, їх копій, можуть бути виявлені ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у цьому кримінальному провадженні. Така інформація може бути використана в іншому кримінально­му провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора. Таке клопотання складається прокурором із дотри­манням вимог ст. 248 КПК і подається в порядку ст. 247 КПК слідчому судді. Перед поданням клопотання прокурор повинен з'ясувати, зареєстроване чи ні досудове розслідування кримінального правопорушення, відомості щодо якого виявлені під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, у Єдиному ре­єстрі досудових розслідувань. Якщо ні, то про це зазначається у клопотанні до слідчого судді.

Слідчий суддя може задовольнити клопотання прокурора про дозвіл на використання інформації, отриманої при проведенні негласної (слідчої)розшукової дії в іншому кримінальному провадженні, постановивши воловому ухвалу, за умови, якщо прокурор доведе законність отримання цієї інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

2. Прокурор, одержавши ухвалу слідчого судді про дозвіл на використан­ня інформації, отриманої при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії в іншому кримінальному провадженні, у випадках, якщо таке провадження не розпочато, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових роз­слідувань та доручає органу досудового розслідування проведення досудового розслідування і направляє до нього ухвалу слідчого судді і відповідні матеріали проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо таке досудове розсліду­вання вже проводиться і процесуальний контроль його здійснює інший про­курор, то прокурор, який отримав ухвалу слідчого судді про дозвіл на викорис­тання інформації, отриманої при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії в іншому кримінальному провадженні, передає її разом із матеріалами неглас­ної слідчої (розшукової) дії цьому прокурору.

Втручання у приватне спілкування

Стаття 258. Загальні положення про втручання у приватне спілку­вання

Ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

2. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у при­ватне спілкування в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручан­ня.

3. Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та збері­гається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спіл­кування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб.

4. Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є:

1) аудіо-, відеоконтроль особи;

2) арешт, огляд і виїмка кореспонденції;

3) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж;

Зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Стаття 259. Збереження інформації

1. Якщо прокурор має намір використати під час судового розгляду як доказ інформацію, отриману внаслідок втручання у приватне спілкуван­ня, або певний її фрагмент, він зобов'язаний забезпечити збереження всієї інформації або доручити слідчому забезпечити збереження.

1. Протягом часу проведення втручання в приватне спілкування за допо­могою технічних засобів фіксується значний обсяг інформації, який потребує свого опрацювання та визначення, які саме відомості мають доказове значення, а які - ні. Таке опрацювання та визначення здійснюється слідчим у ході дослі­дження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів у порядку, передбаченому ст. 266 КПК, про що складається протокол (див. коментар до ст. 266 КПК). На виконання вимог ч. З ст. 252 КПК слідчий протягом двадцяти чотирьох годин передає прокурору протокол та додатки до нього для прийняття ним рішення про використання як доказ інформації, отриманої внаслідок втру­чання в приватне спілкування, в цілому або певного її фрагменту.

2. Для забезпечення безпосереднього дослідження судом отриманої під час втручання в приватне спілкування інформації, оцінки її доказового значен­ня коментована стаття передбачає обов'язок прокурора зберегти всю інформа­цію, незалежно від того, чи вся зафіксована на технічному носії інформація визначена прокурором для використання як доказ, чи тільки її певний фраг­мент. Збереження інформації, отриманої внаслідок втручання у приватне спіл­кування, забезпечується прокурором з дотриманням вимог ст. 100 КПК або ним складається доручення слідчому щодо забезпечення збереження цієї інформації в порядку, визначеному ст. 100 КПК та Кабінетом Міністрів України.

Стаття 261. Накладення арешту на кореспонденцію

Накладення арешту на кореспонденцію особи без її відома проводитьсяу виняткових випадках на підставі ухвали слідчою судді

2. Арешт на кореспонденцію накладається, якщо під час досудового розслідування є достатні підстави вважати,що поштово-телеграфна

Корреспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування.

Виконання зазначеними особами такого спеціального завдання, як негласна слідча (розшукова) дія, здійснюється на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, або постанови прокурора із збереженням у таємниці достовірних відомостей про особу.

3.У постанові, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зазначається:

· обґрунтування меж спеціального завдання;

· використання спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів.

4.Виконання спеціального завдання не може перевищувати шість місяців, а в разі необхідності строк його виконання продовжується слідчим за погодженням з керівником органу досудового розслідування або прокурором на строк, який не перевищує строку досудового розслідування.

Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації - спеціальний негласний пошуково-пізнавальний захід, здій­снюваний на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, зміст якого полягає в організації слідчим і оперативним підрозділом вве­дення уповноваженої ними особи, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, в організовану групу чи злочинну організацію під легендою прикриття для отримання фактичних даних, речей і документів, що мають значення для справи, фіксації відомостей про структуру, способи і методи злочинної діяльності, які мають значення для викриття винних осіб, попередження, розкриття і розслідування злочину.

Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь кілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи (ч. З ст. 28 КК).

Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрар­хічним об'єднанням декількох осіб (п'ять і більше), члени або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп (ч. 4 ст. 28 КК).

Проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співпрацює з останнім, зі збереженням у таємниці достовірних даних щодо їх особистості, мас здійснюватись на підставі постанови слідчого, погодженої з керівником органу досудового розслідування, чи рішення прокурора відповідно до положень пп. 8, 13 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та відомчими інструкціями МВС і СБУ. Для проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного під­розділу і виконання поставленого завдання негласний співробітник під легендою прикриття може вступати в трудові, цивільно-правові та інші відносини (легально влаштовуватись на роботу до певних установ, укладати угоди тощо).

Проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу для виконання спеціального завдання слідчого - діяльність, пов'язана з професійним ризиком, тому закон надає додаткові гарантії виконання відповідної функції.

Згідно зі статтею 43 КК України не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання, беручи участь в організованій злочинній групі чи організації з метою попередження чи роз­криття їх злочинної діяльності. Шкода або збитки, завдані нею під час виконання завдання, відшкодовуються за рахунок державного бюджету. Згідно з ч. 2 цієї статті особа підлягає кримінальній відповідальності лише за вчинення у складі організованої групи чи злочин­ної організації особливо тяжкого злочину, вчиненого умисно і поєднаного з насильством над потерпілим, або тяжкого злочину, вчиненого умисно, і пов'язаного зі спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому, або настанням тяжких або особливо тяжких наслідків. При цьому відповідна особа не може бути засудженою до довічного позбавлення волі, а покарання у вигляді позбавлення волі не може бути призначене їй на строк, більший половини максимального строку позбавлення волі, передбаченого законом за цей злочин.

Стаття 273. Засоби, що використовуються під час проведення не­гласних слідчих (розшукових) дій

1.За рішенням керівника органу досудового розслідування, прокурора під час про­ведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути використані заздалегідь іденти­фіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби. З цією метою допускається виготов­лення та використання спеціально виготовлених речей і документів, створення та викорис­тання спеціально утворених підприємств, установ, організацій. Використання заздалегідь ідентифікованих або несправжніх (імітаційних) засобів з іншою метою забороняється.

2.Виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення кон­кретних негласних слідчих дій оформлюється відповідним протоколом.

3.У разі необхідності розкриття до завершення досудового розслідування справжніх відомостей щодо спеціально утворених суб'єктів господарювання або щодо особи, яка діє без розкриття достовірних відомостей про неї, про це повідомляється орган, співробітником якого є особа, яка таким способом здійснює негласні слідчі (розшукові) дії, та керівник органу досудового розслідування, прокурор, який прийняв рішення про використання таких засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Рішення про розкриття справжніх відомостей про зазначену особу, обставини виготовлення речей чи документів або спе­ціального утворення підприємства, установи, організації приймається керівником органу досудового розслідування, прокурором. У разі необхідності щодо особи, відомості про яку підлягають розкриттю, вживаються заходи забезпечення безпеки, передбачені законом.

Несправжні (імітаційні) засоби, застосовані під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії, використовуються у процесі доказування у вигляді первинних засобів чи знарядь вчинення злочину, крім випадків, якщо суд встановить порушення вимог цього Кодексу під час проведення відповідної негласної слідчої (розшукової) дії.

Ідентифіковані (помічені) засоби-не реальні речі і предмети, гроші, цінні папери інші цінності чи справжні документи, на які для проведення негласних слідчих (розшукових) дій заздалегідь було нанесено спеціальну позначку, завдяки якій їх можна відрізняти від подібних. Це можуть бути помічені гроші (або зафіксовані серія та номер грошової купюри певного номіналу), що мають бути передані терористам чи рекетирам, або передані як викуп, що передається на вимогу злочинців, які вчинили викрадення людини, або які мають бути передані як цінності, що передаються вимагачам хабара тощо.

Несправжні (імітаційні) засоби - це спеціально утворені фіктивні комерційні структури, підприємства, установи чи організації, конспіративні квартири, спеціально виготовлені паспорти, посвідчення чи інші документи, а також речі і предмети, які використовуються для забезпечення певної легенди при виконанні спеціального завдання чи з іншою метою при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій.

Стаття 274. Негласне отримання зразків, необхідних для порівняль­ного дослідження

Негласне отримання зразків для порівняльного дослідження може бути здійснене лише у випадку, якщо їх отримання відповідно до статті 245 цього Кодексу неможливе без завдання значної шкоди для кримінального провадження.

2.Негласне отримання зразків здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, поста­новленої за клопотанням прокурора, або за клопотанням слідчого, погодженого з про­курором, у порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу.

3.У клопотанні слідчого, прокурора про надання дозволу на негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження, та в ухвалі слідчого судді додатково зазначаються відомості про конкретні зразки, які планується отримати.

Стаття 254. Заходи щодо захисту інформації, отриманої в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій

1. Відомості про факт та методи проведення негласних слідчих (роз­шукових) дій, осіб, які їх проводять, а також інформація, отримана в ре­зультаті їх проведення, не підлягають розголошенню особами, яким це стало відомо в результаті ознайомлення з матеріалами в порядку, перед­баченому статтею 290 цього Кодексу.

2. Якщо протоколи про проведення негласних слідчих (розшукових) дій містять інформацію щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб, захисник, а також інші особи, які мають право на ознайомлен­ня з протоколами, попереджаються про кримінальну відповідальність за розголошення отриманої інформації щодо інших осіб.

3. Виготовлення копій протоколів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та додатків до них не допускається.

1. Частина 1 ст. 254 КПК містить пряму заборону щодо розголошення осо­бами, яким стало відомо під час відкриття матеріалів сторонам кримінального провадження, передбаченому ст. 290 КПК, про факт та методи проведення не­гласних слідчих (розшукових) дій, осіб, які їх проводили, інформацію, отрима­ну в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, в тому числі щодо приватного (особистого чи сімейного) життя інших осіб. Про криміналь­ну відповідальність за розголошення такої інформації ці особи повідомляються письмово у відповідному протоколі.

2. Особливістю ознайомлення осіб з протоколами негласних слідчих (роз­шукових) дій та додатків до них є те, що не допускається виготовлення копій про­токолів про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та з додатків до них.

Стаття 255. Заходи щодо захисту інформації, яка не використовуєть­ся у кримінальному провадженні

1. Відомості, речі та документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які прокурор не визнає необхідними для подальшого проведення досудового розслідування, повинні бути не­відкладно знищені на підставі його рішення, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та статтею 256 цього Кодексу.

2. Забороняється використання зазначених у частині першій цієї стат­ті матеріалів для цілей, не пов'язаних з кримінальним провадженням, або ознайомлення з ними учасників кримінального провадження чи будь-яких інших осіб.

3. У разі якщо власник речей або документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, може бути зацікавлений у їх поверненні, прокурор зобов'язаний повідомити його про наявність таких речей або документів у розпорядженні прокурора та з'ясувати, чи бажає він їх повернути. Допустимість дій, передбачених цією частиною, та час їх вчинення визначаються прокурором з урахуванням необхідності за­безпечення прав та законних інтересів осіб, а також запобігання завданню шкоди для кримінального провадження.

4. Знищення відомостей, речей та документів здійснюється під контролем прокурора.

5. Знищення відомостей, речей та документів, отриманих у результа­ті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не звільняє прокурора від обов'язку здійснення повідомлення згідно з вимогами статті 253 цього Кодексу.

1. Нормативні положення ст. 255 КПК, поряд із відповідними положен­нями ст.ст. 252-254, 256,257,259,265 КПК, є складовими кримінального про­цесуального механізму захисту відомостей, речей та документів, які отримані під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій та унеможливлення їх розповсюдження, окрім як у порядку, визначеному КПК України.

2. Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть бути отримані відомості, речі та документи, які при подальшій їх оцінці прокурором можуть бути визначені ним як такі, що не можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні. У цьому випадку прокурор зобов'язаний забез­печити знищення таких матеріалів, про що складає постанову, в якій визначає спосіб знищення та осіб, яким доручається це провести. Така постанова підля­гає негайному виконанню під контролем прокурора. За результатами знищення речей, документів складається протокол із дотриманням положень ст.ст. 104, 106 КПК.

3. Забороняється знищувати речі або документи, отримані в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, якщо їх власник може бути зацікавлений у їх поверненні. Про наявність таких речей або документів про­курор зобов'язаний письмово повідомити їх власника з метою з'ясування його бажання отримати ці речі або документи. Про повернення речей або документів їх власнику складається розписка. Допустимість таких дій та час їх вчинення визначаються прокурором з урахуванням необхідності забезпечення прав та за­конних інтересів осіб, а також запобігання завданню шкоди для кримінального провадження.

Не підлягають знищенню речі, документи або їх копії, отримані під часпроведення негласних слідчих (розшукових) дій, які визначені прокурором для використання як докази у кримінальному провадженні. Вирішення питання про них здійснюється в порядку ст. 100 КПК.

4. Знищення відомостей, речей ті документів, отриманих у результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій, не звільняє прокурора від обов’язку здійснення повідомлення згідно з вимогами ст. 253 КПК про вилучення, а потім знищені речі або документи.

Стаття 256. Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні

1. Протоколи щодо проведення негласних слідчих (розшуковик) дій, аудіо- або відеозапнси, фотознімки, інші результати, здобуті за допомога» застосування технічних засобів, вилучені під час їх проведення речі І доку­менти або їх копії можуть використовуватися в доказуванні на тих самих підставах, що і результати проведення інших слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування.

2. Особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) д& або були залу­чені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосу­ванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

3. У разі використання для доказування результатів негласних слід­чих (розшукових) дій можуть бути допитані особи, з приводу дій або кон­тактів яких проводилися такі дії. Такі особи повідомляються про про­ведення негласних слідчих (розшукових) дій тільки щодо них у строк, передбачений статтею 253 цього Кодексу, і в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.

1. Коментована стаття визначає рівноцінним доказове значення протоколів щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, аудіо- або відеозапнси, фотознімки, інші результати, здобуті за допомогою застосування технічних за­собів, вилучені під час їх проведення речі і документи або їх копії, доказовому значенню протоколів, аудіо- або відеозаписів, фотознімків, інших результатів, отриманих при проведенні гласних слідчих (розшукових) дій. Оцінка доказів, які містяться у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій, додатках до них, речах, документах, їх копіях, отриманих у результаті проведення таких слідчих дій, проводиться за загальними правилами оцінки доказів.

2. Рішення про використання як доказів відомостей, що містяться у прото­колах негласних слідчих (розшукових) дій та у додатках до них, вилучених під час їх проведення речей, документів приймає прокурор. Протоколи відповідних негласних слідчих (розшукових) дій та додатки до них вносяться до реєстру матеріалів досудового розслідування, а відомості, які містяться в них, покла­даються в основу повідомлення про підозру, обвинувального акта, постанови про закриття кримінального провадження, клопотання до суду про звільненняособи від кримінальної відповідальності тощо. Відомості, які містяться у протоколах негласних слідчих (розшукових) дій та відповідних додатках до них, можуть використовуватися як підстави для прийняття процесуальних рішень щодо проведення інших слідчих дій.

3 Якщо слідчий, прокурор або суд вважають, що для встановлення обста­вин, які мають значення для кримінального провадження, необхідно допитати особу, що проводила або брала участь у проведенні негласної слідчої (розшу­кної) дії, вони можуть бути допитаними як свідки. Такий допит у разі необхід­ності може вибуватися зі збереженням таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.

4 Можливим с проведення допиту осіб, з приводу дій та контактів яких проводилися негласні слідчі (розшукові) дії. Перед проведенням такого допиту особи письмово повідомляються в порядку, передбаченому ст. 253 КПК, в тому обсязі, який зачіпає їх права, свободи чи інтереси.

Стаття 257. Використання результатів негласних слідчих (розшуко­вих) дій в інших цілях або передання інформації

Якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Слідчий суддя розглядає клопотання згідно з вимогами статей 247 та 248 цього Кодексу і відмовляє у його задоволенні, якщо прокурор, крім ін­шого, не доведе законність отримання інформації та наявність достатніх підстав вважати, що вона свідчить про виявлення ознак кримінального правопорушення.

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: