Соціально- демографічний процес

Основним показником демографічного старіння суспільства є чисельність груп населення у віці до 19 років і більше 60 років. Демографічна старість настає тоді, коли частка осіб, які відносяться до першої групи, нижче 30%, а частка осіб, які відповідають другій групі, перевищує 15% від загального числа людей у суспільстві (за шкалою Дж. Сандберга).

Головну роль у процесі старіння населення відіграє зниження рівня народжуваності, бо чим менше народжується дітей, тим згодом більш значною стає частка людей старшого віку. Демографічне старіння, у цьому смислі, - оборотне явище: "омолодження" населення настає при підвищенні народжуваності, коли в структурі суспільства збільшується частка дітей і молоді, а частка людей старшого віку відповідно зменшується. З цієї точки зору сучасна цивілізація знаходиться у стані старіння: змінилася вікова структура населення і процеси природнього руху - народження і смерть; з'явилася модель "нульового росту", у якій відбита стабілізація чисельності населення при наявності змін у його структурі; у деяких країнах позначилися депопуляційні явища (зменшення чисельності населення) і явища радикальних змін співвідношення чисельності трьох основних груп населення (допродуктивного, продуктивного і післяпродуктивного віку).

Стратегія соціальної роботи, яка враховує процеси соціально-демографічного старіння населення, заперечує думку про те, що старі люди нібито є для суспільства тягарем. Ця думка неспроможна, принаймні, через дві основні причини. Перша (економічна) полягає в тому, що кожна людина, яка працює, вже у віці 30-35 років повертає суспільству всі засоби, витрачені на її освіту, а протягом наступних 20-30 років професійного життя вона створює "надлишки", частину яких суспільство повертає їй у вигляді пенсії й інших соціальних послуг (більш за те пенсіонери, як правило, не можуть спожити всієї створеної ними раніше частки продукції, оскільки шанс прожити 20 років після виходу на пенсію мають далеко не всі) Друга (морально-гуманістична) полягає в тому, що ставлення до людей літнього віку, ж до людей, "які, віджилим своє" людей, "які, не мають цінностей", є варварським, відверто цинічним і жорстоким.

Таким чином, процес демографічного старіння вимагає перегляду основ організації діючих соціальних служб у напрямках соціального захисту й опіки старих людей.

Зазначена своєрідність у соціальній роботі відбивається останнім часом у таких концепціях, як "спосіб життя" і "якість життя", розроблених ВІЗ у 80-х роках. Доведено, що переважна більшість випадків передчасного старіння і смерті є наслідком неправильного способу життя (шкідливі звички, незбалансоване харчування, алкоголізм, наркоманія, паління, екологічне неблагополучия і т ін)

Концепція способу життя заснована на розумінні всього процесу розвитку людини з раннього дитинства і до глибокої старості, її невідворотності, а також знанні того, яким чином можна використовувати сили організму як у період молодості і зрілості, коли людина досягає вершин індивідуальних можливостей, так і тоді, коли сили з роками неминуче зменшуються. Психічне вмирання прискорює фізіологічне, тому люди, яким удалося надовго зберегти психічну активність, відсувають немічну, глибоку старість. У цьому смислі кожна людина сама вибирає і виробляє свій власний спосіб старіння.

Якість життя тісно пов'язано із загальним добробутом літньої і старої людини й характеризується сукупністю зовнішніх і внутрішніх факторів. Тут галузь соціальної роботи стратегічно спрямована на медичне обслуговування літніх і старих людей, на підтримку їхньої життєдіяльності в родині і суспільстві, а також на забезпечення їхніх особистих потреб.

Під самітністю в геронтології розуміють тяжке відчуття розриву з

оточенням, що збільшується, острах наслідків самотнього способу життя, важке переживання, пов'язане із втратою істотних життєвих цінностей чи близьких людей, постійне відчуття покинутості, марності й непотрібності власного існування.

Почуття самітності виявляється у всіх вікових періодах, але тільки в старості воно набуває особливої актуальності і значимості для особистості.

Самітність у старості - поняття далеко не однозначне і, власне кажучи, має соціальний смисл:

-самітність як соціальний стан, що відбиваєпсихофізичний статус літньої і старої людини, що утрудняє їй зав'язування нових і підтримку старих контактів і зв'язків, обумовлений різними причинами як психічного, так і соціально-економічного характеру; -самітність як відсутність родичів, дітей, онуків, подружжя, а також окреме проживання від молодих членів родини;

-самітність як повне позбавлення людського спілкування для багатьох старих людей, які живуть у родині;

-самітність як самотній спосіб життя: фізичний стан, що активно обирається самою особистістю в силу свого характеру й психічного здоров'я на основі прагнення відгородитися від оточення, бажання захистити свій спосіб життя, внутрішній світ, незалежність і стабільність від вторгнення сторонніх і навіть близьких родичів.

Стратегія соціальної роботи тут визначається сферою відмінностей феноменів ізоляції від самітності. Ізоляція означає об'єктивну відсутність суспільних контактів, самітність же є суб'єктивним психічним станом. Вона не пов'язана з кількістю суспільних контактів, а значною мірою обумовлена монотонністю й нудьгою існування. Ступінь самітності залежить від чекань, які є в літньої і старої людини стосовно оточуючих.

Пов'язана з проблемами професійного старіння, із принципами реабілітації в передпенсійному.віці, з мотивацією продовження трудової діяльності після досягнення пенсійного віку, з використанням залишкової працездатності пенсіонерів за віком, з адаптацією до пенсійного періоду життя.

У якості загальних стратегічних висновків для організації практики соціальної роботи може бути такі:

-у даний час об'єктивно встановлено, що припинення трудової професійної діяльності у зв'язку з виходом на пенсію призводить до погіршення фізичного і психічного стану у 55% чоловіків і у 60% жінок; -багато сторін обміну і функцій людського організму у віці 50-59 років змінюються дуже істотно (ці зміни пов'язані, у першу чергу, з порушеннями: нервово-гуморальної регуляції органів і систем зі зниженням імунологічної реактивності, з обмеженням функціональних можливостей серцево-судинної системи, з гіпоксичними порушеннями, з порушенням метаболізму і процесів утворення енергії); -старіння - це процес, що відбувається протягом усього життя людини, і в "третьому віці" стан людини тісно пов'язаний з адаптацією в попередні роки і залежить від впливу широкого кола факторів зовнішнього середовища (умов праці, харчування, побуту, стресових ситуацій і т.ін.); -прискорене професійне старіння є результатом інтенсифікації виробництва, підвищення вимог до психофізіологічних можливостей організму, невідповідності функцій старіючого організму, що наростають, вимогам професійної діяльності й умовам її виконання;

-якщо людина змінюється постійно протягом життя, то також бажано, щоб змінювалася робота, яку вона виконує; тому альтернативні форми зайнятості пенсіонерів по старості -у сфері малого й середнього бізнесу, у фермерстві, на садових ділянках і т.ін.

Це комплекс економічних, соціальних і правових гарантій

для громадян літнього і старечого віку, що базується на принципах людинолюбства й милосерда стосовно членів суспільства з боку держави, які цього потребують. У свою чергу, соціальний захист населення літнього і старечого віку складається з профілактики, підтримки і представництва.

Профілактика має на меті зберегти добробут старої людини через зменшення чи усунення чинників ризику, і тим самим запобігти її влаштування в стаціонарних установ соціального обслуговування.

Підтримка - це допомога, необхідна старим людям для збереження максимально можливого рівня самостійності.

Представництво - захист інтересів старих людей, визнаних недієздатними, від їхнього імені, для надання необхідної допомоги.

Таким чином, практична, соціальна робота з літніми і старими людьми полягає в тому, щоб зробити роки життя людини в цьому віці гідними й благополучними [45,217-218]. На п'ятдесятій сесії Генеральної Асамблеї ООН у березні 1995 р. для підготовки і проведення Міжнародного року літніх (1999 р.) виділені додаткові принципи, що об'єднані в п'ять груп. '

1. Принципи групи "незалежність" мають на увазі, що літні і старі люди повинні мати доступ до основних благ і обслуговування, можливість працювати чи займатися іншими видами діяльності, що приносить прибуток, брати участь у визначенні термінів припинення трудової діяльності, зберігати можливість участі в програмах освіти і професійної підготовки, жити в безпечних умовах з урахуванням особистісних схильностей і стану, що змінюється, одержувати сприяння в проживанні в домашніх умовах доти, поки це можливо.

2. Принципи групи "участь" відбивають питання залучення людей похилого віку до життя суспільства й активної участі в розробці і здійсненні політики, яка торкається їхнього добробуту, можливість створювати рухи чи асоціації осіб літнього віку.

3. Принципи групи "відхід" торкаються проблеми забезпеченості доглядом і захистом з боку родини, громади, доступу до медичного обслуговування з метою підтримки чи відновлення оптимального стану й попередження захворювання, доступу до соціальних J правових послуг, користування послугами піклувальних установ і обов'язкового дотримання в соціальних установах прав людини й основних свобод, включаючи повагу достоїнства, переконань, нестатків і особистого життя, а також права приймати рішення щодо догляду якості життя.

4. Принципи групи "реалізація внутрішнього потенціалу" закликають до того, щоб літні і старі люди мали можливості для всебічної реалізації свого потенціалу, щоб їм завжди був відкритий доступ до суспільних цінностей в галузі освіти, культури, духовного життя й відпочинку.

5. Принципи групи "достоїнство" торкаються питання недопущення експлуатації, фізичного й психічного насильства стосовно людей похилого віку, забезпечення їм прав на справедливе ставлення незалежно від віку, статі, расової чи етнічної приналежності, інвалідності чи іншого статусу, а також незалежно від їхнього трудового внеску.

6. Перераховані принципи орієнтовані на те, щоб допомогти особам старшого покоління вести повнокровне й плідне життя, забезпечити їм умови, необхідні для підтримки чи досягнення задовільної якості життя.

Соціальна робота з клієнтами різного віку ґрунтується на феноменології вікової структури населення й на проблематиці вікової типології соціальної роботи. Наявність численних підходів до класифікації віку і численність їх типологій є наслідком багатозначності самого феномена "вік", коли численні науки, що вивчають цей феномен, ще не виробили інтегративного уявлення про нього. У рамках цього підручника автори переважно використовували таку логіку:

• на кожному віковому етапі перед людиною постає ряд проблем (завдань), від сприятливого чи несприятливого вирішення яких залежить її особиста "доля ";

• віковий підхід у соціальній роботі повинен будуватися так, щоб забезпечити умови сприятливого вирішення цих завдань на кожному етапі життєдіяльності людини відповідно до норм цивілізованого суспільства;

• можна виділити три групи завдань кожного віку: природньо-культурні, соціально-культурні, соціально-психологічні;

• вирішення зазначених завдань здійснюється відповідно і на підставі технологій і методик різного рівня, а також на підставі типологій клієнтів з позицій груп ризику чи проблемних груп, з урахуванням відповідних принципів і парадигм соціальної роботи.

1. Дайте сутнісну характеристику поняття "вікова структура населення".

2. Чим викликана наявність, в теорії й практиці соціальної роботи множинності класифікацій віків? Наведіть приклади таких класифікацій з короткою їхньою характеристикою.

3. Коротко охарактеризуйте три групи соціально-вікових завдань: а) дитинства; б) молодості; в) зрілого віку; г) літнього і старечого віку.

4. У чому полягає особливості соціальної роботи з дітьми?

5. Дайте коротку характеристику організації соціальної роботи з дітьми на основі фактора "ризику".

6. Розробіть програму соціальної роботи з дитиною однієї із конкретних проблемних груп.

7. Розкрийте соціально-психологічні особливості дитячої девіації і криміногенності.

8. Розробіть типологію девіантно-кримінальної поведінки дитини.

9. Висловіть своє ставлення до явища "графіті" серед дітей у сучасному світі й обґрунтуйте його.

10. Коротко охарактеризуйте феномен дитячих "фобій" і його вплив на практику соціальної роботи з дітьми.

11. Зв'яжіть проблему віктимності в рамках девіантної поведінки й психології особистості дитини з проблемою соціальної роботи з ним.

12. Коротко охарактеризуйте процес педагогічної реабілітації в соціальній роботі з дітьми девіантно-кримінальної поведінки.

13. Наведіть приклади конкретних технологій діяльності соціального працівника, орієнтованих на роботу з дітьми девіантно-кримінальної поведінки.

14. Спираючись на індивідуально-професійний досвід, розробіть приклад конкретної технології соціальної роботи з дитиною девіантно-кримінальної поведінки.

15. Проаріалізуйте систему соціально-педагогічної роботи з дітьми девіантно-кримінальної поведінки, що склалася в Україні.

16. Проаналізуйте ефективність соціальної роботи з молоддю в Україні, виходячи з власного життєвого й професійного досвіду на основі відповідних критеріїв, розроблених у теорії й практиці соціальної роботи.

17. Дайте коротку характеристику соціально-проблемного "молодіжного поля" і висловіть індивідуально-професійне ставлення до нього.

18. Охарактеризуйте основні напрямки соціального захисту молоді.

19. Охарактеризуйте основні принципи соціального захисту молоді.

20. Наведіть конкретні приклади соціальної роботи в Україні з молоддю.

21. На основі свого професійного досвіду складіть конкретну програму роботи з молоддю, що має креативну спрямованість.

22. Дайте коротку характеристику особливостей людей зрілого віку.

23. У чому полягає сутність соціально-психологічного базису соціальної роботи з людьми зрілого віку.

24. Розробіть зразкову програму самомоніторингу для осіб середнього віку.

25. Розробіть програму "самопосилення" для конкретної особи зрілого віку.

26. Розробіть на основі загальної технології індивідуальної соціальної роботи конкретну технологію індивідуальної соціальної допомоги конкретному клієнту з галузі визначеної групи ризику (проблемної групи).

27. Дайте коротку характеристику особливостей вікової структури населення "літнього віку" і соціальної роботи з нею.

28. Співвіднесіть основні проблеми соціальної психології (проблему соціальних впливів, проблему власного Я і т.ін.) із проблемами соціальної роботи з людьми зрілого і літнього віку.

29. У чому полягає теорія біосоціальної сутності старіння й старості? Виділіть у цій теорії "раціональне зерно" для практики соціальної діяльності із зазначеною категорією клієнтів.

30. У чому полягають основи теорії старіння населення з погляду соціально-демографічного процесу? Які умови основ соціальної роботи з літніми й старими людьми на базі зазначеної теорії?

31. Охарактеризуйте своєрідність медичних і соціально-психологічних проблем літнього і старечого віку й можливі моделі соціальної роботи в цей період.

32. Проаналізуйте проблему адаптації до старості й проблему соціальної роботи в цьому напрямку.

33. У чому полягає проблема обов'язків соціальної роботи з літніми і старими людьми?

34. Використовуючи методологічну технологію в галузі соціальної роботи, розробіть конкретну технологію роботи з визначеною групою клієнтів літнього і старечого віку.

1. Введення у соціальну роботу: Навч. посібник. - К.: Фенікс, 2001. - 288с.

2. Дементьева Н.Ф., Установа Э.В. Роль и место социальных работников в обслуживании инвалидов и пожилых людей. - Тюмень, 1995.

3. Діти "групи ризику": психологічні, соціальні та правові аспекти. - К.: Київська міська державна адміністрація. Служба у справах неповнолітніх, 2001. - 192с.

4. Доуэл М., Марш П Ориентированая на решение задачи социальная работа. - Амстердам - Киев, 1997. - 136с.

5. Зайцева З.Г., Трубавіна І.М. Комплексна програма центрів ССМ "Соціальна підтримка сім'ї" / Комплексні програми центрів ССМ. - К.: УДЦССМ, 2001. - С.5-16, 24-26.

6. Капська А.Й. та ін. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) / А.Й.Капська, О.В.Безпалько, Р.Х.Вайнола; Заг. ред.: І.Звєрєвої та Г.Лактіонової. - К.: Наук, світ, 2001. -129с.

7. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения: Уч. пособ. для вузов. - М: Ту Сфере, при участии "Юрайт-М", 2001.-160с.

8. Коваль Л.Г., Зверева І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. -392с.

9. Ковбас Б., Костів В. Родинна педагогіка: У 3-х т. - Т.1. Основи родинних взаємовідносин. - Івано-Франківськ, 2002. -288с.

10. Козлов А.А., Иванова Т.Б. Практикум социального работника: Серия "Учебные пособия". - Ростов-н/Д: "Феникс", 2001.-320с.

11. Кравець В. Психологія сімейного життя: Навчальний посібник. - Тернопіль, 1995. - 696с.

12. Куликова Т.А. Семейная педагогика и домашнее воспитание. - М.: Академия, 2000. - 232с.

13. Луков В.А. Социальное проектирование. - М., 1998. -492с.

14. Лютий В.П. Соціальна робота з групами девіантної поведінки: Навч. посібник. - К.: Академія праці і соціальних відносин, Християнский дитячий фонд. -2000.-51с.

15. Майерс Д. Социальная психология / Перев. с англ. -СПб.: Питер, 1997. -688с.

16. Медико-социальная работа // Словарь-справочник по социальной работе. - М., 1997. - 368с.

17. Методология и методы социально-педагогических исследований: Науч., учеб.-метод. пособие / М-во образования и науки Украины; Луганский, гос. пед. ун-т им. Тараса Шевченко; Авт.- сост.: С.Я.Харяешга» Н.С.Кратинов, А.Н.Чиж, В.А.Кратинова. - Луганск: Альма-матер, 2001. - 216с.

18. Мудрик А.В. Социальная педагогика: Учеб. для студ. пед. вузов / Под ред. В.А.Сластенина. - М.: Изд. центр "Академия", 1999.-184с.

19. Мустаева Ф.А. Основы социальной педагогики: Учебник для студентов высших педагогических учебных заведений. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Академический проект, 2001. - 416с.

20 Настольная книга специалиста: социальная работа с пожилыми людьми / Под ред. Демидовой Т.Е. - М., 1995.

21. Олиференко Л.Я. и др. Социально-педагогическая поддержка детей группы риска: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Л.Я.Олиференко,

Т.И.Шулъга, И.Ф.Дементьева. - М.: "Академия", 2002. -256с.

22. Летрынин А.Г., Печенюк A.M. Педагогическая реабилитация несовершеннолетних с девиантно-криминальным поведением: психолого-педагогическая и медико-социальная помощь: Учебно-метод. пособие. -М., 2001. -148с.

23. Попов С.Г. Социальный менеджмент: Учебное пособие. - М.: Изд-во "Ось-89", 2000. - 160с.

24. Психология социальной работы / О.Н.Александрова, О.Н.Боголюбова, Н.Л.Васильева и др.; Под общей ред. М.А.Гулиной. - СПб.: Питер, 2002. - 352с.

25. Словарь-справочник по социальной работе / Под ред. Е.И.Холостовой. - М.: Юрист, 2000. - 424с.

26. Социальная защита молодежи: Вопросы теории и практики. - М.: Изд-во АСОПиР, 1994. - 174с.

27. Социальная работа / Под общ. ред. проф. В.И.Курбатова. - Ростов н/Д: "Феникс", 1999. - 576с.

28. Социальная работа: история, теория и практика: Науч., уч. - метод, пособие для студентов, магистрантов, аспирантов и специалистов в области социальной педагогики, социальной работы / Харченко С.Я., Кратинов Н.С., Ваховский Л.Ц., Кратияова В.А., Песоцкая О.П., Покладова В.В. В 2 ч. - 4.1. - Луганск: "Альма-матер", 2002. - 158с.

29. Соціальна робота з дітьми, молоддю, жінками, різними категоріями сімей: Аналітичний звіт щодо діяльності і центрів соціальних служб для молоді (Упорядники: Р.Г.Драпушко, С.В.Толстоухова, О.К.Шатохіна, Л.І.Шамрай. - К.: УДЦССМ. - 1999. - 140с. 30. Соціальні служби-родині: Розвиток нових підходів в Україні/ За ред. І.М.Григи, Т.В.Семигіної. - К., 2002. -128с.

31. Теория и методика социальной работы (Краткий курс). - М.: Изд-во "СОЮЗ", 1994. - 192 с.

32. Теория социальной работы: Учебник / Под ред. проф. Е.И.Холостовой. - М.: Юриста, 2001. - 334с.

33. Тетерский СВ. Введение в социальную работу: Учеб. пособие. - М.: Академический проект, 2000. - 496с.

34. Технологии социальной работы: Учебник под общ. ред. проф. Е.И.Холостовой. -И.: ИНФРА-М., 2001. -400с.

35. Технологии соціально-педагогічної роботи: Навч. посібник / За заг. ред. проф. А.Й.Капської. - К., 2000. -372 с.

36. Технология социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. И.Г.Зайнышева. - М.: ВЛАДОС, 2000. - 240с.

37. Технології соціально-педагогічної роботи: Навч. посібник / За заг. ред. проф. А.Й.Капської. - К., 2000. -372 с.

38. Трубавіна І.М. Соціально-педагогічна робота з неблагополучною сім'єю: Навч. посібник. - К.: ДЦССМ, 2002.-132с.

39. Трубавіна І.М., Бугаєць Н.А. Методи вивчення сім'ї. -К.: УДЦССМ, 2001.-76с.

40. Харчев А.П. Брак и семья в СССР. - 2-е изд. - М.: Мысль, 1979.-367с.

41. Шакурова М.В. Методика и технология работы социального педагога. - М.: Академия, 2002. - 272с.

42. Шеляг Т.В. Современная семья и социальная работа. -М.: Социально-технологический институт, 1999. - 242 с.

43. Шептенко П.А., Воронина Г.А. Методика и технология работы социального педагога / Под ред. В. А. Сластенина. - М.: Академия, 2001. - 208с.

44. Шульга Т.И., Слот В., Спаниярд X. Методика работы детьми “группы риска”. 2-е изд., доп. – М.: Изд-во УРАО, 2001. – 128с.

45. Яцемирская Р.С., Беленькая И.Г. Социальная геронтология: Учеб. пособие для студ. высш учеб заведений. - М.: "ВЛАДОС", 1999. - 224с.

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: