Особливості міжособистісного спілкування у підлітків

Особливості міжособистісного спілкування у підлітків

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи вивчення міжособистісного спілкування у підлітків

1.1 Спілкування як процес взаємодії між людьми

1.1.1 Структура, види, етапи, процес та функції спілкування

1.2 Психофізіологічні особливості підліткового віку

1.2.2 Розвиток самосвідомості підлітка у конфліктах з дорослими і однолітками

1.3 Конфлікт та стратегії поведінки в конфлікті

Розділ 2. Психодіагностичне дослідження міжособистісних стосунків у підлітків

Актуальність теми: для дитини період з 10 до 15 років (підліток) - це найважчий з усіх дитячих віків, що являє собою період становлення особистості. Разом з цим, це найвідповідальніший період, оскільки у цьому віці закладаються основи моральності, формуються соціальні установки, відношення до себе, до людей, до суспільства. Крім того на даному етапі життя, стабілізуються риси характеру й основні форми міжособистісної поведінки. Головні мотиваційні лінії цього вікового періоду, що пов’язані з активним прагненням до особистісного самовдосконалення, - це самопізнання, самовираження й самовдосконалення. Розвиток самосвідомості у підлітка виражається в зміні мотивації основних видів діяльності – навчання, спілкування й праця. [16] Ведучий вид діяльності в цьому віці – інтимно-особистісне спілкування.

Особливо інтенсивний розвиток спілкування дітей із своїми однолітками здійснюється саме в підлітковому віці. Залучання підлітка в орбіту уже недитячих інтересів спонукає його до ініціативної перебудови взаємовідносин з оточуючими людьми. Як реакція у підлітка на нерозуміння зі сторони дорослої людини нерідко вникають різні види протесту, непокори.

В підлітковому віці у дітей складаються дві різні за своїм значенням для психічного розвитку системи взаємовідносин – одна з дорослими, а інша з однолітками. Граючи одну й ту саму рол (соціалізуючу), ці дві системи взаємовідносин нерідко входять у протиріччя одна з іншою за змістом і за регулюючими їх функціями.

Об’єкт дослідження – особливості міжособистісного спілкування.

Предмет дослідження - особливості міжособистісних стосунків у підлітків.

Мета роботи –показати особливості міжособистісних стосунків у підлітків, ознайомити з поняттям спілкування взагалі, із поняттям конфлікту.

2. з'ясувати проблеми міжособистісного спілкування у підлітків;

3. ознайомити з психологічними особливостями цього віку;

6. провести психодіагностичне дослідження міжособистісних стосунків у підлітків;

Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури, яка стосується заданої теми та огляд сучасної преси, тест описання поведінки К. Томаса (адаптація Н. В. Грішиної), тест на оцінку рівня конфліктності (за А. А. Ківшевою та А. А. Рябчиковою), тест на визначення інтегральних форм комунікативної агресивності В. В. Бойко, тест на оцінку рівна товариськості Ряховського.

Структура роботи: робота складається з двох частин: перша теоретична, друга – практична.

Перша частина включає в себе такі питання: визначення, функції, структуру, етапи і види спілкування, основні відомості про підлітковий вік, проблеми спілкування підлітків з дорослими та однолітками та питання конфліктів.

В другій частині буде представлено психодіагностичне дослідження міжособистісних стосунків у підлітків, що основане на тесті описання поведінки К. Томаса (адаптація Н. В. Грішиної), тесті на оцінку рівня конфліктності (за А. А. Ківшевою та А. А. Рябчиковою), тесті на визначення інтегральних форм комунікативної агресивності В. В. Бойко та тесті на оцінку рівна товариськості Ряховського, потім висновки за цим дослідженням. [17, 21]

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи вивчення міжособистісного спілкування у підлітків

Спілкування як процес взаємодії між людьми

Мовленнєве спілкування широко використовується у всьому світі. Створені спеціальні центри вивчення спілкування (наприклад, Центр Карнегі). При цьому до сих пір остаточно не досягнуто компромісу в тлумаченні самого поняття "спілкування", його форм, механізмів.

Дослідники по різному, з різних точок зору інтерпретують цей процес, створюючи різноманітні його моделі, пропонуючи різні підходи її вивчення: комунікативно-інформаційні, інтерактивні, дійові та ін. [2, 6, 7, 8, 12, 23] з позиції дійового підходу дослідники Леонтьєв А. Н., Андрєєва Г. М. вважають, що спілкування – це складний багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів між людьми, що зароджується на базі потреб в спільній діяльності і той, що включає в себе обмін інформацією, виробку єдиної стратегії взаємодії, сприймання і розуміння іншої людини. [7]. Ствердження єдності спілкування і діяльності в той же час не надає однозначності пояснення, тобто спілкування розглядають як вид діяльності (Щедровинський Г. П., Леонтьєв А. Н., Рижов В. В., Гусєв Г. І.). Спілкування, по-перше, - це особливий тип діяльності (комунікативна діяльність), по-друге, умова здійснення будь-якої діяльності, по-третє, результат спеціально заданої діяльності. [8]

Далі мною запропонована одне з багатьох визначень цього поняття.

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також в сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб’єктами спілкування є люди. Взагалі, спілкування є характерним для будь-яких живих істот, але тільки на рівні людини процес спілкування стає свідомим, та пов’язаним вербальними та невербальними актами. Людина, що передає інформацію, називається комунікатором, а людина, що отримує – реципієнтом.

В спілкуванні можна виділити ряд аспектів: зміст, мету і засоби. Розглянемо їх трохи детальніше.

Зміст спілкування – інформація, котра в міжіндивідуальних контактах передається від однієї людини іншій.

Мета спілкування – відповідає на питання "Заради чого людина вступає в спілкування?". У людини мета може бути досить різноманітною і являти собою засоби задоволення соціальних, культурних, творчих, пізнавальних, естетичних і багатьох інших потреб.

Засоби спілкування – способи кодування, передачі, обробки і розшифровування інформації, котра передається в процесі спілкування від однієї людини іншій. Кодування інформації – це спосіб її передачі. Інформація між людьми може передаватися за допомогою органів відчуття, мови та інших знакових систем, писемності, технічних засобів записування і зберігання інформації.

Розділ 2. Психодіагностичне дослідження міжособистісних стосунків у підлітків

Кожний вік є важливим для розвитку людини (як фізичного, так і психічного). Але, все ж таки, підлітковий вік займає особливе місце у віковій психології. Цей період є найскладнішим з усіх дитячих періодів, він являє собою період становлення особистості, саме в цей період відбувається той важливий для кожного з нас момент – перехід від дитячого віку до дорослого. Ведучим видом діяльності виступає міжособистісне спілкування. У підлітковому віці всі сторони розвитку піддаються якісним змінам, утворюються і формуються нові психічні новоутворення, закладаються основи свідомої поведінки, формуються соціальні установки.

Взагалі, якщо казати про спілкування, то це – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також в сприйнятті і розумінні партнерами один одного.

Структура спілкування - три взаємопов’язані сторіни: комунікативна, інтерактивна і перцептивна.

Комунікативна сторона спілкування полягає в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами під час спілкування (обмін діями). Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами зі спілкування і встановлення на цій основі взаєморозуміння.

Також спілкування має декілька видів: воно поділяється за змістом, метою спілкування і засобами.

Виділяють соціальні та психологічні функції спілкування.

Також нагадаємо, що щодо питання визначення конкретного виду ведучий діяльності для підліткового періоду існують дві точки зору: спілкування приймає статус ведучого виду діяльності і має інтимно-особистісний характер, предметом спілкування виступає інша людина однолітка, а зміст і є побудовою і підтриманням особистих відносин з нею. [4] Цієї точки зору дотримуються Д. Б. Ельконін, Т. В. Драгунова, М. С. Коган.[28], а також як ведучий вид діяльності підлітка виступає суспільно корисна діяльність, в процесі якої відбувається подальше засвоєння різноманітних форм взаємовідносин з однолітками, з дорослими і розгортаються, як вважає Д. І. Фельдштейн, нові форми спілкування "як прилучення підлітків до суспільства".[24]

Основні важкі моменти в спілкуванні, конфлікти виникають через батьківський контроль за поведінкою, навчанням підлітка, його вибором друзів і т.д.

В психології конфлікт визначається як "сутичка протилежно напрямлених, несумісних одна з одній тенденцій, окремо взятого епізоду в свідомості, в міжіндивідуальних відносинах індивідів чи груп людей, пов’язаних з негативними переживаннями". [1]

Існує п’ять стратегій поведінки у конфлікті. Підлітки, що спираються на суперництво, в конфлікті частіш за все обирають активний спосіб поведінки. Вони не осмислюють причин, що викликали протиріччя, пошуків шляхів для їх конструктивного вирішення. Агресивність, властива їм при захисті власних інтересів, провокує ескалацію конфлікту і заважає конструктивному вирішенню проблеми.

Підлітки, що обирають стратегію співробітництва, проявляють товариськість та доброзичливість у відносинах, бажання взаємодії з метою припинення конфлікту, високу активність, демонструють властивість брати на себе відповідальність за взаємовідносини.

Підлітки, які обирають компроміс, товариські, напрямлені на спільну діяльність, в якій прагнуть задовольнити потреби всіх сторін.

Підлітки, які частіше за все обирають стратегію уникнення, намагаються якомога швидше анулювати конфліктну ситуацію, тому відмовляються від реалізації власних інтересів, не приймають участь в прийнятті рішень.

У підлітків, що віддають перевагу пристосуванню, особливості самооцінки виражаються в байдужості до власного Я, тенденції недооцінювати свою духовність, сумнівах. Через це вони очікують, що оточуючі будуть сприймати їх негативно, в першу чергу звертаючи увагу на їх недоліки. обираючи такий стиль, вони діють разом з іншими і не намагаються відстоювати власні інтереси.

Відношення з оточуючими – найважливіша сторона життя підлітків. Якщо потреба в повноцінному спілкуванні з дорослими і однолітками, що мають значення для дитини, не буде задоволена, то у дітей з'являються тяжкі переживання. Ці переживання можуть бути пом’якшені і навіть зовсім усунені при розумінні проблем підлітка і бажанні їх усунути.

На підставі проведеного нами психодіагностичного дослідження можна зробити наступні висновки: високий рівень товариськості у 69.23 % досліджуваних, середній у 30.77 %, а низький рівень зовсім відсутній. Також можна робити висновки щодо того, що високий рівень конфліктності у 11.54% досліджуваних, середній у 69.23 %, а низький рівень – у 19.23 %. Тепер зробимо висновки щодо стратегій поведінки в конфліктній ситуації: із п’яти виділених стратегій поведінки в конфліктній ситуації серед досліджуваних виділяється як найпоширеніший тип компроміс 34.6%, суперництво переважає у 26.9%, пристосування – у 23.2%, співпраця – у 11.5%, а уникнення всього у 3.8%. За даними тесту на визначення інтегральних форм комунікативної агресивності В. В. Бойко, ми підбиваємо підсумки: низький рівень агресії показали 26.92 % досліджуваних, середній – 61.54 % (16 осіб), а високий – 11.54 %.

1. Андреева Г.М. Социальная психология.–М.: Аспект Пресс, 1996.–241 с.

2. Бодалёв А.А. "Личность и общение. – М.: Просвещение, 1983.–271 с.

3. Божович Л. И. "Личность и её формирование в детском возрасте". - М.: Просвещение, 1968. – 464 с.

4. "Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков" под редакцией Эльконина Д. Б., Драгуновой Т.В. - М.: Просвещение, 1967. – 372 с.

5. Григорьева Т. Г. "Основы конструктивного общения. Практикум.- Новосибирск: изд-во Новосибирского университета, 1997. – 140 с.

6. Добрович А.Б. "Воспитателю о психологии и психогигиене общения", М.: Просвещение, 1967. – 260 с.

7. Зимняя И.А. Педагогическая психология. Учебное пособие. Ростов на Дону: Издательство "Феникс ", 1997. – 544 с.

8. Казнова Г.В. Взаимосвязь общественно-полезной деятельности и общения подростков //Вопросы психологии. 1983, №3. - С. 40-45

9. Киршева А. А., Рябчикова А. А. Психодиагностика личности.- М.: Гелікон, 1995. – 198 с.

10. Клюева Н.В., Касаткина Ю.В. Учим детей общению. Характер, коммуникабелъность. Популярное пособие для родителей и педагогов. – Ярославль: Академия развития, 1996. – 208 с.

11. Кон И.С. Психология ранней юности - М.: Просвещение, 1980. – 213 с.

12. Кон И. С. Психология старшеклассника: Пособие для учителя - М.: Просвещение, 1980. – 180 с.

13. Лисина М.И. Проблемы общей, возрастной и педагогической психологии. – М.: Педагогика, 1978. – 317 с.

14. Малевин К. О. Мир детства // Подросток, №2 - М, 1982. – С. 12-13

15. Мудрик А.В. Общение как фактор воспитания школьников, М.: Педагогика, 1984. – 194 с.

16. Немов Р.С. Психология. Книга 1: Основы общей психологии. – М.: Просвещение, 1994.- 606 с.

17. Підліток: як йому допомогти / упорядник Т. Гончаренко.- К.: Ред.. загальнопед. Газ., 2004. – 120 с.

18. Поварницына Л.А. Психологический анализ трудностей общения, М.:Педагогика, 1987. – 274 с.

19. Психология современного подростка под редакцией Д.И.Фельдштейна - М.: Педагогика, 1987. – 289 с.

20. Рабочая книга школьного психолога под редакцией Дубровиной И.В., М.: Международная педагогическая академия, 1995. – 196 с.

21. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты.- Самара: изд. Дом "БАХРАХ-М", 2001. – 672 с.

22. Степанов В. Г. Психология трудных школьников. - М.: Академия, 1997. – 207 с.

23. Учителям и родителям о психологии подростка под редакцией Араканова Т.Г. - М.: Высшая школа, 1990. – 198 с.

24. Фельдштейн Д.И. Психологические аспекты изучения современного подростка.// Вопросы психологии. – М., 1985, №1

25. Фельдштейн Д.И. Психологические проблемы общественно-полезной деятельности как условие формирования личности подростка.// Вопросы психологии. – М. 1980, №4

26. Формирование личности в переходный период от подросткового к юношескому возрасту под редакцией Дубровиной И.В. - М.: Педагогика,1987. – 276 с.

27. Фридман Л.М., Калугина И.Ю. Психологический справочник учителя. - М.: Просвещение, 1991. – 152 с.

28. Цукерман Г.А., Мастеров Б.М. Психология саморазвития. - М.: Интерпракс, 1995. – 211 с.

29. Эльконин Д.Б. К проблеме периодизации психологического развития в детском возрасте.// Вопросы психологии. – М., 1971, №4

Особливості міжособистісного спілкування у підлітків

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи вивчення міжособистісного спілкування у підлітків

1.1 Спілкування як процес взаємодії між людьми

1.1.1 Структура, види, етапи, процес та функції спілкування

1.2 Психофізіологічні особливості підліткового віку

1.2.2 Розвиток самосвідомості підлітка у конфліктах з дорослими і однолітками

1.3 Конфлікт та стратегії поведінки в конфлікті

Розділ 2. Психодіагностичне дослідження міжособистісних стосунків у підлітків

Об’єкт дослідження – особливості міжособистісного спілкування.

Предмет дослідження - особливості міжособистісних стосунків у підлітків.

2. з'ясувати проблеми міжособистісного спілкування у підлітків;

3. ознайомити з психологічними особливостями цього віку;

6. провести психодіагностичне дослідження міжособистісних стосунків у підлітків;

Структура роботи: робота складається з двох частин: перша теоретична, друга – практична.

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи вивчення міжособистісного спілкування у підлітків

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: