|
В якій моделі взаємин лікаря і хворого обмежуються права пацієнта і не дотримується пошана самостійності пацієнта?А. Ліберальній моделі. В. Патерналістській моделі. С. Інтерпретаційній моделі. Д. Технічній моделі. Е. Інформаційній моделі. Для якого типу моделі основним недоліком відносин є технократичний підхід до пацієнта, який суперечить принципу пошани прав і достоїнства особи? А. Технічній моделі. В. Патерналістській моделі. С. Інтерпретаційній моделі. Д. Ліберальній моделі. Е. Інформаційній моделі. 4. Основний принцип патерналістської моделі взаємин лікаря і хворого: А. Активна позиція лікаря (лікар-опікун). В. Активна позиція хворого. С. Тривале спілкування лікаря і хворого. Д. Роз'яснення, посередництво. Е. Обмежений час спілкування лікаря з хворим. 5. Основний принцип ліберальної моделі спілкування лікаря з хворим: А. Активна позиція лікаря. В. Активна позиція хворого. С. Пояснення і посередництво. Д. Тривале спілкування лікаря з хворим. Е. Обмежений час спілкування лікаря і пацієнта. 6. Основна перевага патерналістської моделі взаємин: А. Активна позиція хворого. В. Чіткість рішень і дій лікаря. С. Достатній психологічний контакт між лікарем і пацієнтом. Д. Раціональне використання часу спілкування з хворим. Е. Все перелічене вище. 7. Основний недолік патерналістської моделі взаємин лікаря і хворого: А. Відсутність психологічного контакту між лікарем і хворим. В. Недостатня медична освіченість пацієнта. С. Обмеження прав хворого. Д. Обмеження прав лікаря. Е. Висока частота лікарських помилок. 8. Основний принцип інтерпретаційної моделі взаємин лікар-хворий: А. Активна позиція лікаря. В. Активна позиція хворого. С. Роз`яснення і посередництво. Д. Продовжене спілкування лікаря з хворим. Е. Обмежений час спілкування лікаря з пацієнтом. 9. Основний принцип технічної моделі взаємин лікаря з хворим: А. Активна позиція лікаря. В. Активна позиція хворого. С. Роз`яснення і посередництво. Д. Тривале спілкування лікаря з хворим. Е. Обмежений час спілкування лікаря з пацієнтом. 10. Моделі спілкування лікаря і пацієнта: А. Все перераховане. В. Інформаційна. С. Інтерпретаційна. Д. Патерналістська. Е. Ліберальна
Тема 6. ЯТРОГЕНІЇ: ОСНОВНА ЇХ ПРИЧИНА, НАСЛІДКИ І ПРОФІЛАКТИКА
Визначити поняття «ятрогенія», «ятрогенні захворювання» Ятрогенія – це будь-які небажані або несприятливі наслідки профілактичних, діагностичних та лікувальних втручань або процедур, які призводять до порушень функцій організму, обмеження звичної діяльності та інвалідізації або навіть смерті; ускладнення медичних заходів, які розвилися в результаті як помилкових, так і правильних дій лікаря. Терміни «ятрогенія», «ятрогенний» отримали визнання після статті О. Бумке «Лікар як причина душевного розладу» (1925 р.). У перекладі з грецького (від iatros - лікар, gennum - створювати, породжувати), ятрогенії можна представити як захворювання, породжені лікарем. Ці терміни означають психогенне захворювання або невроз, що виникає на ґрунті несприятливої дії на психіку хворого поведінки лікаря або медпрацівників. У статті А.О. Ельштейна у Великій медичній енциклопедії дається наступне визначення ятрогенного захворювання: «Ятрогенні захворювання (грец. iatros – лікар – творець, виробник) – це психогенні розлади, що виникають, як наслідок деонтологічних помилок медичних працівників невірних, необережних висловів або дій». У формуванні ятрогеній зазвичай відіграють роль ситуаційні моменти, що несприятливо склалися, в період контакту лікаря з хворим. Р.А. Лурія в своїй книзі «Внутрішня картина хвороб і ятрогенні захворювання» (1977) пише: «Причину і походження такої хвороби встановлює вже інший лікар і нерідко через значний проміжок часу, коли хворий є зі вселеними йому лікарем стражданнями і втраченою внаслідок цього душевною рівновагою. При цьому хворий виявляється або абсолютно здоровою людиною, або страждає на незначне органічне захворювання». Разом з тим, в наш час виділяють значний перелік патологічних станів, які відносять до спектру ятрогеній. Основні причини ятрогенії За даними ВООЗ, ятрогенії зустрічаються у 20% хворих і складають 10% в структурі госпітальної смертності. Наявною є парадоксальна ситуація, коли разом з безперечною користю медицина може породжувати наслідки ще більш негативні, ніж основне захворювання (залишення інструментів в організмі після операції, внутрішньо-лікарняне інфікування, лікарські алергії, післяопе-раційні захворювання). За даними 43-ою сесією ВООЗ, під егідою якої розроблена Міжнародна класифікація захворювань X перегляду (МКХ 10), ятрогенія була занесена в ранг основного захворювання.Понад двох розділів МКХ містять перелік діагнозів, пов'язаних з ятрогенними пошкодженнями: ускладнення хірургічних і терапевтичних втручань, не класифіковані в інших рубриках (Т80-Т88) – хірургічні інфекції, ускладнення механічного походження, пов'язані з імплантованим пристроєм, шок та інше; ускладнення терапевтичних і хірургічних втручань (Y40-Y84) – деякі стани (пневмонія, емболія легенів), які можуть виникнути в післяпроцедурному періоді. Причини ятрогеній численні. І.А. Кассирський в своїй книзі «Про лікування» виділив декілька форм ятрогенних захворювань залежно від причин їх розвитку: · пряме травмування хворого невмілою поведінкою лікаря; · непряме травмування, пов'язане з читанням медичної літератури; · ятрогенії, обумовлені особою пацієнта, схильного до психопатичних, психоастенічних, нав'язливих реакцій; · неправильне проведення інструментальних досліджень, помилкове введення лікарських препаратів при навантажувальних пробах (особливо в кардіології); · посилене лікування одного захворювання веде до виникнення інших захворювань (нераціональне або неправильне призначення; поліпрагматизм самолікування під впливом реклами фармакологічної продукції). До одного з різновидів психогеній відноситься «вербальна ятрогенія», обумовлена порушенням медперсоналом етики, коли лікар своєю поведінкою, словом травмує психіку хворого. Серед причин ятрогеній необхідно розрізнять об'єктивні і суб'єктивні фактори. До перших належать: – недосконалість самої медицини; – невиліковність тієї або іншої патології на сьогоднішній день наявним арсеналом медичних засобів; – необхідність здійснення інвазивних процедур для підтвердження (спростування) діагнозу. Суб'єктивні причини виникнення ятрогенних захворювань найчастіше пов'язані з індивідуальними якостями медичного працівника. Мова йде про: – недостатність професійних навиків медичного працівника; – невміння правильно зібрати інформацію про захворювання пацієнта; – незацікавленість в оцінці стану хворого; – інші чинники, які цілком залежать від самого лікаря. Основні види ятрогенії На другій Всесоюзній конференції з проблем медичної деонтології (1977) було запропоновано розділити всі ятропатогенії на три групи: – ятропсихогенії – порушення, обумовлені впливом на психіку хворого; – ятрофармакогенії – розлади, пов'язані з негативним впливом лікарської терапії; – ятрофізіогенії – захворювання, викликані фізичним впливом медичних заходів. С.Я. Долецький (1989) виділяє наступні види ятрогеній: І. Ятрогенія впливу: медикаментозна; маніпуляційна; наркозно-реанімаційна, хірургічна, аліментарна, променева; ІІ. Ятрогенія бездіяльності. Медикаментозна ятрогенія – виникає найчастіше, тому що поєднання декількох препаратів одночасно може викликати різний ступінь побічних, а іноді, і важких реакцій, пов'язаних з основним захворюванням та індивідуальними характеристиками препаратів, непередбаченими навіть при глибокому їх вивченні. Тому для профілактики медикаментозної ятрогенії французькі медики запропонували не призначати хворим літнього віку і тяжкохворим одночасно більше трьох препаратів. Маніпуляційна ятрогенія обумовлена надлишком діагностичних і лікувальних внутрішньо-судинних маніпуляцій. Наприклад, особливе значення в її розвитку має постійна циркуляція в крові вірусів, мікроорганізмів, для яких поява в судинному руслі чужорідного об'єкту є стартовим майданчиком для прискорення їх розмноження і «бунту симбіозів» з подальшими септичними або іншими реакціями. Наркозно-реанімаційної ятрогенії. Розвиток реаніматології привів до появи нового виду ятрогенії – післяреанімаційної, яка виявляється порушеннями обмінних процесів, структур і функцій мозку, ендокринного апарату, серцево-судинної системи, легенів, чинників імунітету і всього гомеостазу в цілому. Донаркозно-реанімаційної ятрогеніїможна віднести переломи ребер, пошкодження паренхіматозних органів й інші травми, що виникають в процесі реанімації. Чисельність хірургічних ятрогеній « досить велика, хоча їх точний підрахунок досить утруднений і публікацій з цієї малозрозумілої теми дуже мало». У хірургічній ятрогенії, як у фокусі, концентруються всі чинники, що впливають на частоту виникнення, а її моральна сторона блискуче викладена М.І. Пироговим. Аліментарна ятрогенія часто обумовлена шкідливими звичками людини, наприклад, нераціональним харчуванням за шкалою факторів ризику по раку; радами, що дають лікарі для схуднення з використанням численних дієт, визначення режиму харчування та інші, іноді досить суперечливі, що активно підхоплюється і популяризується недостатньо кваліфікованими журналістами. Аліментарна ятрогенія можлива, коли здоров'ю хворого, який суворо виконує розпорядження лікаря-дієтолога, завдана шкода. Безперечно, що шкоду здоров'ю наносить нераціональне харчування, їжа з низьким вмістом білків, вітамінів. Проте причиною такого харчування є чинники соціальні, а не рекомендації лікарів. Променева ятрогенія може бути обумовлена використанням різних променевих методів з використанням діагностичних і лікувальних апаратів (рентген, лазер, радіоізотопне сканування, іонофорез та інші), що часто може супроводжуватися серйозними ятрогенними наслідками. Вся перелічена вище апаратура має точну шкалу дозування і надійні способи контролю. Променева ятрогенія розвивається в результаті непідготовленості персоналу до її обслуговування, порушень правил безпеки і експлуатації. І наприкінці, ще одна група ятрогеній – це ятрогенії бездіяльності. Прикладом цього роду ятрогенії можна назвати таку поведінку хірурга, який не зважується з будь-яких причин на операцію в той момент, коли важлива кожна хвилина. Якщо затягування операції відбувається через недостатню підготовленість до неї, то це можна кваліфікувати як ненадання медичної допомоги. А це вже є злочином і предметом розгляду не медичної етики, а судової медицини. Віддалена ятрогенія – це перебудова організму під впливом тривалої гормональної терапії; виникнення катастрофічних реакцій через декілька років після інтеркурентної інфекції; підвищення схильності до інфекцій у дітей, вигодуваних штучними сумішами; порушенням психомоторного розвитку дітей при тривалій гіпоксії і родовій черепно-мозковій травмі та інші. Передбачити ускладнення подібного роду досить складно, проте це примушує доктора обов'язково думати про віддалені наслідки своїх втручань. За тяжкістю ятрогенні ускладнення діляться на легкі, середньої тяжкості й смертельні. За всі перераховані вище порушення лікар несе моральну відповідальність перед собою і лікарським колективом. Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот... ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала... Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем... ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|