Курс лекцій дисципліни «Декоративне садівництво і квітникарство» та курсове навчання (робітнича професія «Квітникар»)

Лекція 1 Квітникарство як галузь рослинництва, його завдання та перспективи розвитку.

Квітникарство це галузь рослинництва, яка займається вирощуванням рослин, необхідних для озеленення міст, одержання квіткової продукції для складання букетів та оформлення інтерʼєрів.

Зелені насадження – це один з основних елементів облаштування населених пунктів. Крім естетичного, вони вони мають і велике санітарне значення, захищаючи міста і села від диму, газу, пилу... Багато рослин володіють фітонцидними властивостями. Парки, сади, алеї, сквери – це своєрідні артерії, які очищають повітря міста. Деревинно-кущові насадження в значній мірі зглажують амплітуду температурних коливань та підвищують в спекотні дні вологість повітря і мають меліоративне та водоохоронне значення

Особливо велике значення зелених насаджень в боротьбі з різним виробничим та вуличним шумом.

В останій час велику увагу приділяють озелененню територій заводів, шкіл, оздоровчих комплексів, дитячих закладів, зон відпочинку, територій офісів, прибудинкових територій а також перетворення природних лісових масивів в облаштовані парки відпочинку. Все це свідчить про поступовий ріст культурного рівня країни.

Крім того живі квіти необхідні на протязі всього року як зрізочний матеріал та для різних видів аранжування (букетів, корзин, вінків, композицій...)

Багато квіткових рослинкрім естетичного значення мають і утилітарне, тобто використовуються в харчовій, ефіромаслічній, лікарській промисловості.

1. Створення промислової бази квітникарства: будівництво сучасних квіткових комбінатів, розширення розсадників, спеціалізація господарствпо випуску посівного і посадкового матеріалу...

2. Механізація виробничих процесів та широке впровадження нових прийомів агротехніки вирощування декоративних рослин.

3. Ліквідація сезонності поступання квіткової продукції, а забезпечення населення живими квітами круглий рік.

4. Збільшення асортименту квіткових рослин, особливо по зонах країни.

5. Виведення нових сортів квітниково-декоративних рослин, пристосованих до місцевих умов і стійких до шкідників та хвороб.

6. Освоєння рослин дикоростучої флори, які по своїм декоративним якостям не поступаються культурним.

7. Вирощування високоякісного, сортового посівного і посадкового матеріалу.

Основне значення в рішенні цих питань має підготовка кадрів – спеціалістів квітникарів та озеленювачів, які повинні знати основні правила зеленого будівництва:

- проводити відповідний підбір декоративних рослин, знаючи асортимент рослин;

- правильно розприділяти та розміщувати їх на певній території;

- уміло поєднувати всі групи декоративних рослин (деревні, кущові, травʼянисті).

Квіткові рослини діляться на рослини відкритого і закритого грунту. В свою чергу, рослини відкритого грунту ділят на однорічники, дворічники, багаторічники:зимуючі і не зимуючі у відкритому грунті. Рослини закритого грунту поділяють на вічнозелені, красивоквітучі та вигоночні.

За строками цвітіння рослини закритого ґрунту діляться за групами.

1. Осіннього цвітіння - це переважно хризантеми (крупноквіткові та дрібноквіткові), примула обконіка.

2. Зимового цвітіння - цикламен, примула, різдв'яник: в цей же час, як правило вирощують нарциси, тюльпани, лілії, кали, гіацинти, троянди, бузок, дзвіночки середні, конвалії, та інші.

3. Весняного квітування - кальцеоларія, гортензія, цинерарія гібридна, левкой зимовий.

4. Літнього цвітіння - геліотроп, фуксія, глоксинія, герань.

В квітництві сезонно-квітучі рослини називають також промислово-довготривалими, бо їх вирощують у великій кількості, а для досягнення їх товарної придатності, для них потрібний тривалий час (6 місяців і більше). Промислово-довготривалі культури мають важливе значення і для більш рентабельного використання овочевих теплиць та інших теплих приміщень, особливо при застосуванні змішаних культурозмін.

За способом вирощування сезонно-квітуючі рослини ділять на горшкові та ґрунтові (вирощують в ґрунті оранжерей). Вони також досить різноманітні за строками квітування.

Крім того, серед великої кількості оранжерейних рослин можна виділити наступні основні групи: квітучі, декоративно-плодові, листяні, хвойні, сукуленти, кактуси, виткі, ампельні, з неїстівними плодами, рослини акваріумів.

Класифікація квітникових та декоративно-листяних рослин

Лекція 2 Організація території квіткового господарства

Взаємодія декоративних рослин і факторів зовнішнього середовища багатограна. Задача сільськогосподарської науки - вивчити цю взаємодію, визначити оптимум умов середовища для життєдіяльності рослин і на цій основі розробити агротехнічні прийоми для їх кращого розвитку.

Серед факторів зовнішнього середовища найбільше значення для життєдіяльності рослин мають світло, тепло, повітря, волога, умови грунтового живлення. В відкритому грунті не всі фактори в однаковій мірі піддаються реголюванню. Так, температурний і світловий режим обумовлені природним середовищем відповідно кліматичній зоні.

1. В залежності від того в яких екологічних умовах протікав філогенез рослин, виникли і відповідні життєві форми: трвʼянисті декоративні рослини, кущики, кущі, дерева.

Світловий режим с.г. рослин в основному характеризується періодом освітлення (довжиною дня) і кількістю світла, яке виражається фізіологічною радіацією (350...750нм) або фотосинтетичною активною радіацією – ФАР (380...710нм). Так в південних районах свтловий день в період вегетаційного сезону менший ніж середній полосі, але кількість сонячної радіації на півдні більше (чим далше від екватора, тим більше променистої енергії поглинається атмосферою. Реакцію рослин на період освітлення називають фотоперіодизмом. Тобто, з рухом з півдня на північ, краще ростуть і розвиваються ті рослини, філогенез яких протікав в умовах довгого дня. Південні екзоти, навпаки, краще розвиваються при більш коротшому дню. В результаті виникла фізіологічна класифікація – рослини короткого і довгого дня.

Однак є і нейтральні види, які успішно ростуть як при короткому так і при довгому дню. До рослин короткого дня відносять жоржину, канни, настурцію, хризантеми, амарант,шальвію... Довгоденні рослини: айстри, фіалки, гладіолуси, гортензія, дельфініум та ін. Нейтральні види - тюльпан, лілія, нарцис, пеларгонія, цикламен, цинія та ін.

Реголювати періодом освітленності ми можемо тільки в умовах закритого грунту (в теплицях, оранжереях), особливо при вигонці квіткових рослин.

По відношенню рослин до інтенсивності світла також існує певна закономірність – з рухом рослин з півночі на південь підвищується їх тіневиносливість. Недостатня кількість ФАР призводить до зміни форми і структури крони дерев, слабкому кольорі квітів та листків рослин.

По відношенню до інтенсивності світла декоративні рослини ділят на світлолюбні, тінелюбні та тінестійкі.

Світлолюбні види нормально ростуть і розвиваються тільки при високій інтенсивності світла. В цю групу входять більшість квіткових рослин, більшість широколистяних деревних, а з хвойних модрина і сосна.

Тінелюбні рослини задовільно розвиваються при не повному освітленні, в затінку. Повне світло часто призводить до заторможеня розвитку і зниженню їх приваблевості. В цю групу входять ялина, ялівці, тис, папороті, окремі кущі, хости, монстери, аспідістра та ін.

Тінестійкі види відносят до нейтральних по відношенню до інтенсивності світла, тобто успішно розвиаються як при повній освітленності, так і в затінку.

В цю групу входять більшість кущів, липа, горобина, аквілегія (орлики), незабудки, астільба.

2. Тепловий режим повітряного і грунтового середовища – один з ведучих факторів росту і розвитку рослин. Правильне розміщення декоративних рослин не можливе без врахування їх вимог до температури. Відношення декоративних рослин до тепла визначається двома факторами: вегетаційним періодом і режимом температури. Більш теплолюбиві види та сорти вимагають і більш довшого періоду вегетації. Однак при цьому важливо враховувати режим температури на протязі вегетації, так як від цього залежить темп росту та розвитку рслин. Потреба декоративних рослин до температурного режиму міняється на протязі вегетації. Більшість рослин найбільш вимогливі до тепла в період цвітіння та розвитку насіння, а також в перід закладання квіткових бруньок у деревних рослин.

Від відношення декоративних рослин до тепла залежат особливості їх вирощування – у відкритому чи захищеному (оранжерейному) грунті.

В групу рослин відкритого грунту входят перш за все деревні види, а також багато травʼянистих квіткових рослин (причому серед них багато південних екзотів – субтропічних та тропічних рослин).

Серед рослин відкритого трунту виділяють теплолюбні, холодостійкі та зимостійкі види. Теплолюбні рослини в період вегетації не переносят навіть короткочасного зниження температури до 1-2̊С. Багато з них напротязі зими тримають в теплицях і тільки літом переносят у відкритий грунт.

Холодостійкі види здатні без пошкоджень переносити короткочасне зниженя температури В цю групу входять багато однорічників, дворічників, а також зимуючих багаторічників.

До зимуючих видів декоративних рослин відносят зимуючі деревні породи, крона яких не потребує спеціального покриття від знижених температур.

Оранжерейні рослини по відношенню до температурного режиму в зимній час ділят на групи: рослини холодних, теплихоранжерей і теплиць з помірною температурою. Рослини першої групи утримують в теплицях, температура в яких в зимовий період не повина перевищувати +3-7̊С (герань, родендрон, лаврові,фуксія). Рослини теплих оранжерей необхідно утримувати при температурі не нище +15-25̊С (орхідеї, ананас,фікус, папороті). Рослини теплиць з помірною температурою утримують не при температурі не нище 8-15̊С.

3. Всім рослинам для їх життєдіяльності необхідне повітря, тобто певне газове середовище, яке в відкритому грунті може змінюватись в залежності від типу грунту, рельєфу, родючості і т.д. В закритому грунті газове середовище можна регулювати провітрюванням, підживленням вуглекислим газом. Всі органи рослини дихають, ось чому необхідно підтримувати грунт в рихлому стані. Крім того, в добре обробленому грунті краще протікає жеттєдіяльність корисних мікроорганізмів, які забезпечують мінералізацію рослинних решток.

Дихання супроводжується значним виділенням тепла. На цій особливості засновано використання перегною в парниках в якості біопалива. У деяких рослин в процесі дихання температура підвищується на кілька градусів відносно температури повітря. Тому необхідно постійно забезпечувати рослини свіжим повітрям, багатим на кисень. Особливо це важливо при проростанні насіння, появі сходів, укоріненні живців, під час цвітіння рослин. Ось чому посіви насіння, живцювання, пікіровку сіянцівнеобхідно проводити в рихлу, повітрепроникний грунт, а також систематично рихлити грунт навколо рослин у відкритому грунті і вгоршках з кімнатними рослинами.

Для життєдіяльності рослин необхідний і вуглекислий газ, який складає 0,03% загального обʼєму повітря. З вуглекислого газу і води в процесі фотосинтезу утворюється органічна речовина. Посилити його вміст можна поливаючи рослини водою насиченою вуглекислотою, а також використовувати нерозкладені органічні добрива.

4. Потреба рослин у воді дуже велика, так як вода – необхідна умова для життя рослин.

1) Вона являється головною складовою рослини (50-80%). Вона випаровується і одночасно поступає в них з грунту.

2) Вона необхідна для синтезу органічних речовин рослин. Саме з її участю проходять всі основні біохімічні процеси в рослині.

3) Поживні речовини з грунту можуть можуть поступити в рослину тільки в розчиненому вигляді.

4) Вода забезпечує безперервність руху поживних речовин в рослині.

5) Від вологості грунту і повітря залежить нормальний ріст і розвиток ролин.

Водний режим рослин складається з трьох процесів:

1. Надходження води в рослину через кореневу систему і листя;

2. Пересування води по рослині від коріння до листя і навпаки;

3. Випаровування води з листя в атмосферу – транспірація, яка забезпечує неприривний потік води з поживними речовинами, поступаючими з грунту від коренів до листя. Саме випаровування води рослинами запобігає їх перегріву.

В різні фази розвитку потреба рослин у воді неоднакова. Рослинам з коротким вегетаційним перідом необхідна більша кількість води. Більшість квіткових рослин краще ростуть при вологоємкості грунту від 60 до 80%. З зменшенням площі живлення потреба рослин у воді зростає.

Надлишок вологи в грунті в той же час шкідливий для рослин, як і недостаток. При сильному зволоженні коренева система із-за недостатку кисню слабшає, хворіє і рослина гине.

1. Гідрофіти. Рослинам цієї групи необхідна велика кількістьводи. Це водолюбиві рослини (осоки, сітники, ціперуси).

2. Гігрофіти – це рослини, які тільки ростуть в умовах надлишкового зволоження, або безпосередньо у воді (латаття, водна лілея, водний гіацинт, стрілолист, вільха, аспідістра...)

3. Мезофіти – рослини з середньою потребою у воді. Це сама розповсюджена група, до якої належать більшість квіткових рослин. В ній виділяють підгрупи з малою, середньою та високою потребою у воді.

4. Ксерофіти – рослини, які потребують не велику кількість вологи. Це в основному засухостійкі види – представники пустель, напівпустель та степів, здебільшого сукуленти – запасаючі воду в листях та стеблах (агава, алоє, кактуси, житняки).

5. Всі елементи живлення рослини отримують з грунту і повітря. Головні з них азот, фосфор, калій, кальцій, які часто існують в недоступній для рослин формі. Тому використовують швидкодіючі фактори – органічні та мінеральні добрива.

Це один з важливих агротехнічних прийомів вирощування рослин. В різні фази розвитку потреба рослин в елементах живлення неоднакова. Під час росту рослини потребують підвищеного вмісту азоту, а декоративно-листяним рослинам цей елемент в великій кількості необхідний на протязі всього життя рослини. В фазі цвітіння і плодоношення рослини споживають більше фосфору і калію. А після внесення органічних добрив поліпшуються водні, повітряні і теплові властивості грунту та його структура. А також вони зменшують кислотність та засоленість грунтів. Дуже позитивна дія зелених добрив або сідерантів – грунт збагачується органікою і азотом. Післядія зелених добрив проявляється на протязі 4-6 років.

Найбільш розповсюджений спосіб розмноження декоративних рослин – насіннєвий. Його використовують при вивидені нових сортів квіткових рослин, при вирощуванні однорічників, дворічників, ряду травʼянистих багаторічників, сезоноквітучих аранжерейних і кімнатних культур.

Якість насіння. Насіння, яке призначене для посіву, повинно мати високі посівні і сортові якості.

Посівні якості насіння визначаються енергією проростання, схожістю, життєздадністю, чистотою, вологістю та відсотком зараженності шкідниками та хворобами. За посівними якостями насіння ділиться на три класи і повинно відповідати вимогам держ стандарту (ГОСТ). Наприклад насіння айстри та гвоздики Шабо 1-го класу повинно мати чистоту не нище 98% і схожість не нище 90%, 2-го класу відповідно 95% і 70%. 3-го класу – 90% і 40%.

Сортові якості насіння характеризують чистосортність. По сортовим якостям насіння декоративних рослин діляться на елітні, першої (І) і другої (ІІ) категорії сортової чистоти. В насінні еліти і першої категорії сортової чистоти примісь інших сортів і різних гібридів не допускається. Наприклад у айстри сортова чистота елітного насіння повинна бути 95%, насіння І категорії – 90%, ІІ категорії – 80%.

Підготовка насіння до посіву. Показники схожості, чистоти, господарської придатності визначають в державних насіннєвих інспекціях методами визначеними Державним Стандартом. Для визначення схожості беруть чотири проби по 100 насінин, для чистоти дві наважки від 0,5 до 10 г, в залежності від величини. Господарську придатність визначають добутком відсотка схожості та чистоти і діленням на 100. Господарська придатність насіння квіткових рослин коливається від 50 до 95%. При розрахунку норми висіву насіння потрібно добавити 10-25% загальної потреби, враховуючи відходи при вирощуванні.

1) деже мілке (у бегонії, примули, лобелії) – до 250000 штук в 1г;

2) мілке (петунія, левині ротики, агератум, портулак.мак) – до 5-12000 штук в 1г;

4) крупне (цинія, бальзамін, нагідки) – 100-300 штук в 1г;

5) дуже крупне (духмяний горошок, рицина, боби, настурція) 1-35 штук в 1г;

По формі – округлі, овальні, клиновидні, видовжинні, триганні іт.д.), по кольору – від білого до чорного, поверхнею - гладенька, шороховата, бугорчата, волосиста і т.д.

До основних прийомів підготовки насіння до посіву відносять:

ПРОТРУЮВАННЯ, яке оберігає насіння та сходи від від хвороб. Воно буває сухим і вологим. Для сухого протруювання в основному використовують препарат ГРАНОЗАН. Для обробки 1кг насіння достатньо 1г препарату. За 3-5 годин до посіву насіння припудрують препаратом або перемішують з ним. Для боротьби з бактеріальною гниллю, фузаріозом (айстри, гладіолуси) використовують ТМТД (тетраметіл-тіурам дисульфід), ХОРУС... Насіння гвоздики голандської в марлевих мішечках поміщують перед посівом в 40% розчин ФОРМАЛІНУ. Протуєне насіння ретельно промивають, після чого просушують і висівають.

Термічна обробка насіння горячою водою 50-55̊ проводиться від 2 до 12 годин в залежності від культури.

НАМОЧУВАННЯ. Для прискорення проростання насіння таких культур як горошок духмяний, настурція, аспарагус та ін. їх попередньо перед посівом слід на сутки намочувати у воді з температурою 20-30̊С. Після цього насіння злегка підсушують і зразуж висівають.

ПРОМОРОЖУВАННЯ проводят щоб скоротити період проростання насіння і підвищити життєздатність рослин. Насіння насипають у ящик, прикривають і закопують у сніг, де залишають до весни.

ПОВІТРЯНО_ТЕПЛОВИЙ ОБРОБІТОК включає провітрювання і обігрів шару насіння на сонці. Цей прийом підвищує схожість і енергію проростання насіння.

СКАРИФІКАЦІЯ – це пошкодження твердих оболонок насіння (канна).

При механічному – надпилюють, протирають з крупним піском, протирають на тертках, надколюють, але так щоб не пошкодити зародок насінини.

При термічному (кани, банана, аконіта) ошпарюють кипʼятком кілька раз, поки оболонка не трісне. Після чого оболонка легко пропускає вологу до зародка і поява сходів прискорюється.

При хімічному - оболонку насінини розмочують 2-3% розчином соляної чи сірчаної кислоти або в хлорній воді (2-3 каплі на стакан води) на протязі 10-12 годин.

СТРАТИФІКАЦІЯ – це витримування насіння на протязі кількох місяців в умовах зниженої температури (0-5̊С). Перед стратифікацією насіння перемішують з вологим піском, торфом, мохом в співвідношені 1:3. Стратифікують насіння з твердими оболонками (шипшина, кизильник, гледичія...). По мірі необхідності їх зволожують. Якщо немає спеціального приміщення для стратифікації, то ящики з насінням закопують в сніг. Добрі результати дає посів насіння у відкритий грунт пізно восени, прицьому стратифікація насіння проходить в природніх умовах.

ПОСІВ НАСІННЯ Відомі три способипосіву насіння: рядовий, гніздовий і розкидистий. Спосіб посіву залежить від кількості вирощуванних рослин, місця і часу посіву, а також від величини насіння.

Рядовий посів проводят в боріздки помічені маркером чи лінійкою, а на великих площах посів проводят сівалкою.

При гніздовому способі посів крупного насіння (бобів, горошку, настурції) розміщують по 2-3 штуки в лунку.

При розкидистому посіві насіння розкидають вздовж та поперек врозсип. При такому способі посіву потрібно намагатись по можливості розкидати насіння рівномірно, не густо, інакше сходи будуть витягуватись, стають слабкими і тоді прийдеться затрачувати час на їх проріжування. Чим менше насіння, тим на меншу глибину їх потрібно заробляти і навпаки.

Для посіву насінню використовують суміш із дерновою, листовою, перегноєм і піском в різних співвідношеннях. Попередньо землю дезенфікуютьформаліном, гранозаном або паром.

У відкритий грунт рекомендується висівати насіння рослин, які характеризуються такими особливостями:

1) невимогливі і виносливі (нагідки, матіола)

3) мають сильно розвинуті корені, які трудно переносят пересадку дельфиніум, маки, люпин)

4) призначені для пізнього цвітіння (айстри, левкої)

5) мають насіння, яке важко розбухає (аконіт, анемона, ірис, лілії)

6) рослини, сіянці яких в тепличних умовах підгнивають (іберис, люпин)

7) сходят на наступний рік після посіву (адоніс)

При вирощуванні однорічників які використовуються на зріз, а також щоб забезпечити довший період цвітіння, насіння висівають в декілька строків (через 5-7 днів).

Безрозсадний метод вирощування однорічників значно скорочує затрати і собівартість рослин, при цьому рослини відрізняються більшим розвитком і менше страждають від хвороб.

Недостаток цього способу вирощування заключається в тому, що рослини квітують дещо пізніше порівняно з вирощеними розсадою і насіння розходується в 2,5-3 рази більше. Грунт під посів насіння квіткових готують досить ретельно. При вирощуванні однорічників безрозсадним методом насіння висівають в кінці квітня – на початку травня, а більш теплолюбні – в другій половині травня.

При розмітці борізд вносят 30-50 г суперфосфата, 20-30 г аміачної селітри і 10-15 г калійної солі на 1м². Заробляють насіння просушеним торфом, піском або перепрівшим перегноєм. Посіви прикочують катком і аккуратно поливають. На великих площах використовують широкорядний стрічковий посів з міжряддям 20-30 см.

Проріджування сходів Своєчасне проріджування посівів має великий вплив на розвиток рослин, які вирощують у відкритому грунті. При посіві насіння безпосередньо в грунт, густі сходи проріджують двічі. Перший раз – з появою першої пари листочків, залишаючи половину сходів. Друге проріджування – при появі 3-5 листочків (приблизно через два тижня), залишаючи встановлену відддаль між рослинами. При проріджуванні потрібно видаляти більш слабші рослини, а здоровші рослини можна використати для посадки в іншому місті. Перед проріджуванням рослини рясно поливають.

Вирощування розсади Багато декоративних рослин, які мають довгий вегетаційний період, при посіві у відкритий грунт не встигають квітувати на протязі короткого літа, або квітують досить пізно. При вирощуванні таких росин потрібно підготувати розсаду. Для цього насіння висівають в ящикиабо растільні, а роспікірувані сходи тримають в теплиці до повторної пікіровки, або виставляють в парники. Ящики, горшки, растільніперед посівом дезенфікують розчином 40% вого формаліну (1:300). Ящики та інший посуд повинні бути з дренажним шаром (2-3см) для кращого відводу надлишкової води. Склад садової землі змінюється в залежності від виду рослин. При заповнені ящиків земельну суміш ущільнюють, вирівнюють повнрхню, поверх грунту в ящики засипають рихлу, бажано листову, просіяну землю, в яку висівають насіння. В залежності від велечини насіння, їх присипають просіяним річковим піскомшаром який рівний двум діаметрам насінняале не більше 0,5см. Дуже мілке насіння не засипають, їх злегка вдавлюють планшеткою в грунт, рясно змочують із оприскувача і покривають склом чи плівкою. Припояві сходів далі можна поливати лійкою тільки з мілким ситом і тільки теплою (20-25̊С) відстояною водою.

Для проростання насіння квітковим рослинам необхідна температура від 15 до 20-25̊С. При проростані сходів ящики потрібно тримати в темноті, крім глоксинії та узумбарської фіалки. З появою сходів ящики виставляють на світло, захищаючи рослини від прямих сонячних променів. Температуру повітря в приміщені знижують на 2-3̊С, а саме приміщенні постійно провітрюють.

Посів в горшки або торфо-перегнійні кубики проводят в тих випадках, коли 1) рослини погано переносят пересадку (мак, кохія, левкої, мімулюс), 2) вирощують розсаду крупних декоративних рослин (садові боби, іпомея, духмяний горошок, настурція, рицина) по 3-5 насінин в горшок діаметром 10-12 см, або 1-3 насінини в торфо-кубик.

Посів в парники і розсадники проводят з другої половини березня до кінця квітня. При підготовці парників до посіву на вирівняний перепрівший перегнійнасипають земляну суміш шаром 10-12 см, ретельно розрівнюють і злегка ущільнюють. Віддаль між землею, після посадки, і склом пакрникової рами або плівки повинен бути не менше 8-10см. Після того як земля в парнику дещо прогріється її поливають і висівають насіння. Його рівномірно висівають по поверхні і заробляють рихлою піщаною землею, злегка ущільнюючи.

Якщо сіянці не пікірують, то їх слід висівати в гнізда на віддалі від 3х3 до 5х5см або висівають в боріздки на віддалі від 5 до 10 см. Парники або розсадники закривають рамами або плівкою і до появи сходів держат притіненими. Після появи сходів парники і розсадники в теплу погоду провітрюють, піднімаючи рами.

В грунті парників вирощують розсаду айстр, хризантем, рудбекій.... та інших більш крупних рослин. Після виборки розсади однорічників, парники можна використати під посів дво-та багаторічників.

Догляд за посівами. Тепло і волога - обовʼязкові умови для проростання насіння. Але пересушка так і надлишкове зволоження недопустимі.

Посіви необхідно щодня провітрювати, призатінювати їх від прямих сонячних променів та своєчасно пікірувати.

Облік посівів Дуже важливо не допустити змішування сортів при посіві, тому поміщають етікетки, на верхньому кінці яких відмічають назву культури, сорт, дату посіву, призвіще відповідального за посів. Одночасно ведеться книга посівів по формі: Культура. Господарська придатність, %. Дата посіву. № пакета маса в грамах. Кількість ящиків чи рам. Дата появи сходів. Дата пікіровки. Кількість розсади. Аналогічні записи ведуться і для посівів відкритого грунту.

Пікірування, або проріджування сіянців – важливий агротехнічний прийом, який забезпечує утворення сильної розсади. При пікіруванні сіянцям надається більша площа живлення, поліпшений світловий та повітряний режим. Сіянці пікірують за допомогою двозубої пікірувальної вилочки та кілочка. Щоб визвати кращий розвиток кореневої системи, у більшості рослин корені при пікірувані вкорочують на 1/3 довжини.

Пікірування проводят під маркер і віддаль встановлюють в залежності від біологічних особливостей рослин і проводят її в фазу сімʼядолей або першої пари листочків. А такі рослини як бегонія пікірують 2-3 рази, а інші 1-2 рази.

Сіянці пікірують в шахматном у порядку, збільшуючи при кожній наступній пікіровцівіддаль між рослинами. Інколи замість неї проводят проріджування сходів.

Техніка пікірування: правою рукою за допомогою пікірувального кілочка погруженого в землю сіянець злегка припіднімають з землі, а лівою рукою беруть його за сімʼядольні листочки. Звільненим кілочком роблят лунку для посадки. Потім прищіпують кінці кореня сіянця та опускають його в приготовлену лунку. Корінчики в лунці не повинні загинатись доверху. Далі засипають землею до самих листочків та рясно поливають і поступово знижують температуру на 2-5̊С. В останій час розсаду практикують пікірувати безпосередньо в торфо-кубики., це забезпечує добрий розвиток рослин, більш раннє цвітіння, краще приживання і зниження відходів при посадці у відкритий грунт.

Для приготування торфо-кубиків використовують 3 частини добре розклавшого торфу, 1 частина піску або тирси і 0,5-1 частина свіжого гною. На 1 кг цієї суміші добавляють 2-3 г вапна, 3 г аміачної селітри, 20 г суперфосфата і 6 г калійної селітри.

ВЕГЕТАТИВНЕ РОЗМНОЖЕННЯ. В декоративному садівництві способів вегетативного розмноження значно більше ніж в інших галузях рослинництва.

Вегетативне розмноження використовують в наступних випадках:

1. Декоративні рослини при насінєвому розмноженні не повторюють ознак батьківських рослин. В основному це багаторічні рослини – гладіолус, флокс, іриси, тюльпани, жоржини, бузок, троянди та ін.

2. Рослини не завʼязають або не дають визрівшого насіння. В наших умовах не завʼязають насіння окремі види кактусів, кімнатного жасмину, герані...

3. Економічно вигідно (для отримання рослин з вирівняним ростом, для більш раннього цвітіння і т д.)

4. Рослини біологічно пристосувались до вегетативного розмноження (гіацинт, гладіолус, амараліс...)

Вегетативне розмноження може бути природнім і штучним.

Природнє вегетативне розмноження відбувається за допомогою таких вегетативних органів

1. Розетки листя, вуси (суниця, хлорофітум, каменеломки)

2. Плітні – наземні облистяні пагони, які мають на кінці листову розетку (живучка)

3. Кореневище – підземні пагони, які мають сплячі бруньки (іриси, півонія, конвалія, канни)

4. Коренева паросль – пагони, що утворюються із сплячих бруньок коренів рослин (бузок, хризантема, верба, тополя...)

5. Цибулини. Цибулеві рослини ділят на дві групи: вічнозелені – кринум, панкрациум і листопадні – лілії, нарциси, тюльпани, гіацинти, крокуси, сцили. За місцерозміщенням цибулинок-діток ділять на підземні (тюльпани, нарциси) і повітряні – стеблеві, розміщені в пазухах листя (лілія тигрова, бульбоносна) і у вигляді суцвіть заповнених бульбочками (декоративна цибулька)

6. Кореневі бульби, або відозмінені корені, - вмістилище поживних речовин, які відділяються тільки з кореневою шийкою (жоржини). Стеблові бульби розмножуються поділом (бегонія, цикламен, глоксинія)

7. Бульбоцибулини (гладіолус, шафран) – поділом і дітками.

Обовʼязковим елементом зеленого будівництва являються квітники, в які входять клумби, рабатки, групи, поодинокі та інші посадки на фоні газону. Але в квітковому оформленні потрібно враховувати відповідні співвідношення, розміри. Надмірна насиченість парків, скверів, садків та інших обʼєктів озеленення квітниками нераціональна і не завжди виправдана. При проектуванні квітника потрібно керуватись головним принципом – підпорядковувати квіткове оформлення загальній меті даного обʼєкту озеленення, враховувати біля якого обʼєкту його розбивають – чи меморіалу, скверу, адміністративної споруди, палацу і т.і. В такому випадку квітники повині привертати увагу до архітектурної споруди і підкреслювати їх особливості.

Але може бути інша мета – створити у глядача гарний настрій завдяки красі квітів, їх кольору, формі, аромату, свіжості і неповторності. В такому випадку не оформлення підпорядковується архітектурному замислу, а навпаки архітектурні ансамблі і деталі зливаються в гармонії з квітами.

Для кращого виявлення всіх якостей квітів і других рослин, які використовуються в озеоенені при створені парків, садків, скверів і окремих квітників керуються такими класичними стилями: регулярним (геометричним, класичним, французьким) і ландшафтним (англійським, природним).

Створення квітників складається з проектування і перенесення проекту в натуру. Під квітником розуміють площу призначену для оформлення різних обʼєктів, на якій розміщені газони, доріжки, однорічні і багаторічні квітучі і декоративно-листяні рослини різної висоти, а також малі архітектурні форми.

Квітники служат для короткочасного відпочинку і прикрашання ділянки і вони можуть бути різної форми – квадратної, овальної, округлої, прямокутної. І т.д.

Площа квітника коливається від 4-5 до 20 м²до 1га і більше. Квітник має певні складові: 1)квіткові насадження різної форми; 2) доріжки; 3) газон. Класичним їх поєднанням вважається співвідношення площі квіткових насаджень, доріжок і газону 3:5:8, або 5:8:13 (правило золотої пропорції). В остані роки більше місця відводять під газон і дещо менше під квіти. Рекомендується відводити під деревні культури 40-50%, під кущі – 10-20%, під газони – 8-18%, під квіткові насадження – 4-8% і під доріжки – 15-20%. Приклад. Під квітник відведено 400м²По правилу золотої пропорції 3:5:8 в сумі получається 16 частин: 400:16=25м², що сладає 1 частину. Помноживши 25м²на числа «золотої пропорції» отримуєм: 25х3=75м² – таку площу відводять під квітники(клумби, рабатки, бордюри...) 25х5=125м^{2 –} під доріжки, 25х8=200м²– під газон.

При проектуванні перш за все наносят розміри і конфігурацію участка. Для цього в натурі проводят зйомку за допомогою угломірних інструментів і сантиметрової стрічки. План місцевості переносят на папір в масштабі. Потім наносят всі комунальні лінії (каналізацію, електромережу,теплосітку...), які знаходяться на ділянці, а також направлення доріг та доріжок та навколорозміщені обʼєкти.

Під квітники відводят відкриті сонячні місця. На північних та західних границях рекомендується розміщувати захисні смуги з дерев та кущів. Такіж смуги доцільно помітити і зі сторони вулиці, проїжої частини вулиці – для захисту від пилу та шуму. Після цього приступають до планування інших елементів – квітів, малих архітектурних форм іт.д. Після нанесення границь, доріг, місць для клумб іт.д. складають ескізний проект квітника з врахуванням посадки дерев, кущів, квітів. Частіше всього його виконують в масштабі 1:10.

При створенні квітника слід керуватись такими правилами:

1. Самою яскравою, привабливою частиною квітника – клумба. Вона може бути облямівкою басейну, памʼятника, або бути самостійним обʼєктом.

2. Квіткові рисунки (фігури) не повині бути мілкими, бо вони будуть погано виділятись. Краще робити крупний рисунок з простими обрисами.

3. Квіткові рисунки (фігури) повині бути в невиликій кількості і відокремлені газоном.

2. При створені квітника використовують різні формиквіткових насаджень: клумби, рабатки, партер, орнаменти (арабески), групи, бордюри, масиви, альпінарії, рокарії, міксбордери і поодинокі посадки (солітери).

Клумби – форма квіткового насадження, яка має різні геометричні контури з біль-менш однаковими розмірами в різних направленнях, виконана з більшим або меншим кутом нахилу від це

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: