Визначити та записати особливості журналістика XXI ст.

Основна тенденція розвитку ЗМІ в світі — рух до інформаційного суспільства, що пов'язано перш за все з появою нових революційних технологій. Російська і західна журналістика — напередодні переходу на принципово новий рівень. В Росії цифрові технології сталі широко упроваджуватися в сферу друкарських ЗМІ; редакції вже багатьох газет створюють електронні версії своїх видань, освоюючи тим самим віртуальний простір Інтернету. Іншими тенденціями журналістики є, з одного боку, диференціація і розширення різноманіття друкарських видань і електронних ЗМІ, з іншою — інтеграція ЗМІ.

— Як теоретичний фундамент для класифікації світової преси автори вибрали ідеї свободи і відповідальності журналістики, головним чином з погляду її відносин з державною владою.

— Якщо поглянути на речі ще ширше, то відмінність між системами преси – відмінність у філософських переконаннях, що визначають природу того або іншого суспільства. Теорії журналістики (і відповідно їм організація ЗМІ) діляться на авторитарні і лібертаріанські. Ці дві групи теорій, по суті, протилежні один одному.

3. Авторитарна теорія преси утворилася в XVI —XVII ст., але і сьогодні практикується в окремих країнах.

§ Вона виникла з філософії абсолютної влади монархії.

§ АТП зобов'язана підтримувати уряд і служити властям, державі. У зв'язку з цим введена цензура, заборонена у пресі критика осіб, що перебувають при владі.

§ В авторитарній теорії преси відобразилося уявлення тодішнього суспільства про те, що істина виходить від невеликого числа мудреців, точніше — від влади, якій і належить право розпоряджатися пресою.

§ По відношенню до маси населення преса діє ніби зверху вниз.

4. Лібертаріанська теорія преси, заснована на визнанні свободи волі, прийнята в Англії (після 1688 р.) і в США, поширена і в інших країнах, розвилася на працях Мільтона, Локка, Мілля, на філософії раціоналізму і природних прав людини.

За цією теорією преса є інструментом контролю за урядом і задоволення інших потреб суспільства, покликана інформувати, розважати, продавати інформацію, але головним чином «відкривати правду», безперечно, з певних позицій.

У пресі заборонені наклеп, непристойності, зрада у військовий час.

Лібертаріанська концепція припускає, що кожна людина є розумною істотою, здатною самостійно відрізняти правду від брехні. Вона відводила пресі роль партнера по пошуку людиною істини, а по відношенню до уряду — роллю його контролера від імені громадян.

Прихильники лібертаріанства бачили свою мету в організації вільного ринку ідей і інформації.

5. Теорія соціальної відповідальності. Особливості цієї теорії:

§ Мета преси — інформувати, розважати, продавати інформацію, але головним чином переводити конфлікт в дискусію: з цією метою новини повинні бути відокремлені від думок редакції, мають висвітлюватися різні точки зору, подаватися повна картина різних соціальних груп суспільства, роз'яснюватися його цінності.

§ Преса належить приватним особам, її використовувати може всякий, у кого є що сказати, вона контролюється думкою суспільства, діями споживачів, професійною етикою.

§ ЗМІ беруть на себе зобов'язання по соціальній відповідальності. Як показав реальний досвід, вільний ринок інформації виявився недосяжним ідеалом. Преса потрапила в залежність від своїх власників, які знайшли можливість монопольно розпоряджатися її ідейним і фактичним змістом.

§ Преса знаходилася в руках пануючої партії і держави, була органом пропаганди марксистсько-ленінського навчання.

§ Преса зберегла всі ознаки інструменту влади, але на відміну від колишніх авторитарних моделей вона опинилася не в приватному володінні, а в державному. Це означало, що вона незалежна від бізнесу, від прибутку, але жорстко контролюється і управляється в ідеологічному плані.

§ Американська і радянська моделі діаметрально протилежні, і між ними йде непримиренна боротьба.

На мою думку, потрібно вибрати модель «четвертої влади». Тому що, вона має великий вплив на громадську думку, на сферу політики, і т.д. Навіть не зважаючи на те, що іноді журналістика з засобу інформації перетворюється на знаряддя пропаганди.

3. та 4. Особливості сучасної журналістики країн пострадянського простору (Росія, Україна).

СУЧАСНА ЖУРНАЛІСТИКА КРАЇН ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ (Росія, Україна) знаходиться в пошуку оптимальної моделі своєї побудови і функціонування. З погляду свого статусу вона попрощалася з спадщиною радянського режиму: у цих країнах проголошені свобода масової інформації і неприпустимість будь-якого зовнішнього втручання в практику редакцій. Ці положення перешкоджають використанню ЗМІ як знаряддя авторитарної влади. Як заявив президент Міжнародної організації журналістів А. Ролленберг, у журналістики цих країн з'явився унікальний шанс створити нову модель системи інформації — таку, що не контролювалася б ні державою, ні якою-небудь партією, ні законами ринку. Тільки громадськістю!

В 1990-х р. на теренах колишнього СРСР спостерігалося три моделі преси, що змінювали один одного. Спочатку, за радянською традицією, преса виконувала роль інструменту у розпорядженні влади, причому в період перебудови цей інструмент використовувався на благо позитивних змін. Але вже в середині 90-х з'явилася модель «четвертої влади»: журналістика протистояла тиску зверху, знаходилася в опозиції до правлячих кіл, сприяла розвитку демократичних інститутів. Надалі преса повернулася до ролі інструменту, головним чином у зв'язку з боротьбою різних сил на виборах, і з засобу інформації знову перетворилася на знаряддя пропаганди.

Звичайно, узагальнювальні оцінки потребують уточнення, коли мова заходить про конкретні редакційні колективи. Але в цілому для нас є суттєвим те, що статус і риси вітчизняної журналістики ще далекі від визначеності. Мабуть, в найближчому майбутньому ми станемо свідками нових метаморфоз. Проте з упевненістю можна стверджувати, що надовго збережеться свого роду багатоукладність преси: співіснуватимуть і доводитимуть свої переваги різні форми власності і організації ЗМІ.

Це стосується і болючої для багатьох журналістів-практиків теми форм методів праці. У зв'язку з рішучим впровадженням в нашу пресу комерційних стимулів набуває все більшого поширення зразки роботи, ядром якої служить ринковий факт, - публікується те, що добре продається. На цьому фоні можуть здатися архаїчними літературні прийоми з арсеналу «старої» класичної публіцистики. Часто доводиться чути про «американізацію» періодики і телебачення. Проте, по-перше, є підстави вважати, що Україна швидше тяжіє до європейської школи преси (французької, німецької), якій властиво приділяти підвищену увагу аналізу соціальних проблем, а не тільки повідомляти факти. По-друге, правильніше було б прив'язувати зміни в стилі ЗМІ до тих процесів, які йдуть у всій світовій культурі, а не до досвіду однієї нації. Для планети на рубежі століть актуальні дискусії про глобалізацію і універсалізацію культур і про те, як ці тенденції врівноважуються національною самобутністю.

Журналістам надзвичайно важливо замислитися над тим, що в перекладній літературі зустрічаються такі сентенції: не існує української, польської чи російської журналістики, як не може бути журналістики ліберальної, республіканської, націоналістичної, атеїстичної... Є тільки хороша і погана журналістика. Ніхто не стане сперечатися, що в житті поляки відрізняються від сибіряків, у тому числі і своїми читацькими пристрастями, і церковна преса мало схожа на вісник світської хроніки. Але заради тези про універсалізацію журналістики цими відмінностями нехтують.

5. Основні риси суспільної (громадської) журналістики (Public Journalism).

§ На відміну від комерційної журналістики, де вплив споживачів інформації на її зміст та бізнесовий компонент ЗМК є взаємо врівноваженими або бізнесовий компонент є домінуючим, суспільна журналістика ставить собі завдання спільно з громадянами країни спробувати визначити найголовніші для суспільства запитання і запропонувати можливі шляхи розв'язання зазначеної проблеми

§ У другій половині XX ст. за кордоном йшли напружені пошуки незалежного типа преси. Одним з варіантів цієї ідеї стало громадське (або суспільно-правове) телебачення, яке з успіхом розвивається в Європі і Америці разом з іншими формами власності на ЗМІ. Задум полягає в тому, щоб виключити будь-яке стороннє втручання в практику телекомпаній, але при цьому забезпечити їх конкурентоспроможність на ринку інформації. Головні риси громадського телебачення зафіксовані в документах Ради Європи, яка приділяє йому спеціальну увагу: якщо зміст комерційного ТБ визначається інтересами прибутку, а державного — впливом органів управління, то в завдання громадського віщання входить усестороннє, повне віддзеркалення життя суспільства, а також надання громадянам трибуни для обговорення проблем і зміцнення демократії. Центральним питанням стає такий механізм фінансування, який би не вів до нового закабалення редакцій. Існує декілька джерел надходження коштів: абонентська плата, державні субсидії (гарантовані законодавчо, а не по свавіллю окремих чиновників), доходи від реклами і спонсорства, продаж аудіовізуальних продуктів і послуг.

§ Суспільна журналістика передбачає значно активнішу роль ЗМК та журналістів у перебігу громадської дискусії і передбачає, що ЗМК й журналісти не стільки реагують на інформаційні приводи, важливі події чи дискусії, які вже ініційовані представниками влади чи громадськості, а самі безпосередньо ініціюють такі дискусії чи навіть створюють інформаційні приводи для дискусій.

§ Суспільна журналістика існує як у вигляді окремих пресових видань, радіо та телекомпаній, так і у вигляді окремих проектів (сторінок, рубрик у пресі та програм чи передач на радіо та телебаченні).

1. Де пролягає межа, що відділяє журналіста від ролі пропагандиста чи політика? Якщо такої межі чітко не окреслено, це може призвести до того, що ЗМК як окремий соціальний інститут віддають свої симпатії на користь іншого соціального інституту, і, таким чином, втратить роль самостійного соціального інституту. Беручи активну участь у дискусії з приводу соціально значимої проблеми, ЗМК з одного боку міняють роль пасивного інформаційного посередника на роль активного.

2. Яким чином повинні фінансуватися суспільні ЗМК: безпосередньо споживачами інформації, опосередковано платниками податків через бюджетне фінансування, виключно прямими чи опосередкованими внесками громадян, чи також за рахунок реклами? Пряме фінансування ЗМК громадянами ставить низку питань стосовно високої вартості таких послуг та стабільності фінансування з огляду на мінливість громадської думки і платоспроможності громадян (особливо у перехідних суспільствах).

Такі й подібні дискусії точаться не тільки у країнах, де поява суспільних ЗМК є ще справою перспективи, але й там, де суспільні ЗМК діють упродовж десятків років.

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: