Функції та принципи правопорядку

Функції правопорядку (англ. Functions of law and order) – основні напрямки формування і підтримки стабільного правового стану системи суспільних відносин. [6;106]

§ функція взаємодії з оточуючим середовищем має зовнішній характер і характеризує взаємодію правопорядку і соціальної системи. Правопорядок займає певне місце у рамках системи, перебуває під впливом на неї. В результаті реалізації цієї функції забезпечується стабілізація та вдосконалення суспільства як певним чином організованої соціальної системи.

§ функцію зміцнення внутрішніх зв'язків і відносин усередині правопорядку на різних структурних рівнях його впорядкування. Ця функція характеризує автономне «буття» системи правопорядку, відокремлює якісну визначеність його як цілого у внутрішній взаємодії власних складових частин. Завдяки цій функції осягаються специфіка правопорядку, його сутнісні ознаки як правового стану системи суспільних відносин. [9;545]

§ функцію збереження і вдосконалення правопорядку — виражається в його непохитності і протистоянні зовнішнім впливам руйнівного характеру (правовий нігілізм, волюнтаризм, правопорушення, зловживання правом та ін.), збереженні і розвитку власної якісної визначеності, відкритості впливу зміцнюючого характеру (розвиток демократії, вдосконалення законів, укріплення законності, поліпшення діяльності судової системи, правоохоронних органів та ін.). Єдиним засобом виживання і розвитку правопорядку є його вдосконалення. [6;106]

Реальність правопорядку та його єдність забезпечується системою принципів які формують правопорядок та є основою його функціонування.

Принципи правопорядку – вихідні положення та ідеї, що визначають зміст правопорядку та забезпечують розуміння його природи та сутності. [9;456]

Проте, зважаючи на те, що правопорядок має самостійну якісну визначеність, слід виділити його специфічні принципи:

v Соціально-нормативна визначеність правопорядку

1. Соціально-нормативна визначеність правопорядку полягає в повній відповідності регульованих правом суспільних відносин вимогам формально визначених правових норм. Правова нормативність є основою і засобом впорядкування. При цьому важливим є:

v Сувора співпідпорядкованість органів держави, посадових осіб, а також нормативно правових актів за юридичною силою та актів застосування норм права тощо, які забезпечують впорядкованість їх зв’язків;

v Підпорядкування їх нормативним положенням (принципам) конституції і гарантування її реалізації. Теоретична конституція і практична конституція будь-якої держави покликані злитися у встановленому порядку життя.

2. Системність правопорядку визначається системою самого права, результатом дії якого він є. Правопорядок – не проста випадкова сукупність відносин окремих суб’єктів права, що не пов’язані між собою, а саме система відносин,як тих, що об’єктивно складаються і предметно обумовлюються, так і таких, що організовуються, закріплюються, охороняються державою за допомогою права. Наявність системно-структурної організації правопорядку дозволяє діяти злагоджено всім елементам громадянського суспільства і його правовій системі. [11;672]

3. Єдність правопорядку, як і єдність законності повинна здійснюватися в масштабі всієї країни. Неприпустимим є існування різних правопорядків в різних регіонах (областях, районах, містах) держави, тим більше унітарного. Однак на практиці у певних сферах правового регулювання (стягування податків, надання пільг, організація ринкової торгівлі та ін) такий різнобій існує. Зазвичай він виникає від суперечностей у чинному законодавстві і зумовлених цим різних його трактування на місцях. Але не виключені й зловживання у сфері законності. Для усування фактів такого роду держава має використовувати різноманітні юридичні засоби забезпечення законності та охорони правопорядку.

4. Стійкість правопорядку. При використанні гарантій законності і юридичних засобів охорони правопорядку він здобуває таку важливу якість, як стабільність. Однак небезпека дестабілізації загрожує йому постійно, особливо в періоди соціальної перебудови, реформування суспільства, не завжди продуманого і обґрунтованого, а також в умовах прогалинного і суперечливого законодавства. Отже, погроза дестабілізації правопорядку повинна запобігати ся як в галузі правотворчості, так і у сфері правозастосування. Забезпеченню стійкості правопорядку додає повсюдний, загальний і універсальний контроль, здійснюваний суб’єктами та інститутами громадянського суспільства, уповноваженими органами держави, а також базування на високих моральних підвалинах, повазі прав людини, її гідності і честі. [8;505-506]

5.Державна гарантованість. Реалізація правових приписів, додержання законності та врешті-решт забезпечення правопорядку, охорона його від порушень гарантуються державою. Не випадково однією з функцій держави (саме держави, а не окремих її органів, скажімо правоохоронних) є охорона правопорядку. Це значить, що забезпечення правопорядку в країни відповідальні всі три галузі державної влади. І практика показує корисність координації їх діяльності щодо цього боку глави держави. Завдяки державній гарантованості прав учасників правопорядку створюються умови функціонування правової системи, досягнення законними засобами прав і свобод, використання обов’язків та ін. [11;673]

Розділ ІІІ. Роль держави в підтриманні законності та правопорядку в суспільстві

Дисципліна – це точне, своєчасне і неухильне додержання встановлених правовими та іншими соціальними нормами права поведінки у державному та суспільному житті

Дисципліна спрямована на впорядкованість і узгодженість суспільних відносин і виступає найважливішим соціальним чинником, що має безпосередній вплив на життя суспільства та кожної людини. Вона є необхідною умовою ефективного функціонування суспільства.

Встановлюється дисципліна законами і підзаконними актами статутами, положеннями та правилами внутрішнього трудового розпорядку, нормами моралі, корпоративними та іншими нормами суспільного співжиття. Забезпечується дисципліна засобами юридичної відповідальності та механізмами державного й громадського контролю.

1. Державна дисципліна – це точне і неухильне дотримання всіма органами державної влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, посадовим і службовим особам, а також громадянами встановлених державою правил поведінки, діяльності, стосунків, а також своєчасне виконання державних завдань обов’язків.[8; 507-508]

2. Трудова дисципліна — показник як ставлення громадянина до виконання службових обов'язків, так і роботи кожної з державних структур. [10;460]

3. Військова дисципліна -дотримання всіма військовослужбовцями порядку правил, встановлених законодавством та війковими статутами. Вона є важливою умовою боєздатності збройних сил.

4. Фінансова дисципліна – додержуватися порядку правил здійснення фінансово-кредитних операцій, зберігання і раціональне використання коштів та інших матеріальних цінностей

5. Технологічна дисципліна -технологічна дисципліна - дотримання точної відповідності технологічного процесу виготовлення продукції вимогам технологічної та конструкторської документації.

6. Договірна дисципліна полягає в дотриманні договірних зобов'язань між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємницькими структурами, громадськими об'єднаннями тощо.

7. Навчальна дисципліна передбачає дотримання відповідних правил, у тому числі організаційних і методичних, при навчанні персоналу державного апарату.

Про значення державної дисципліни наголошується в багатьох законодавчих та підзаконних актах, а також науковій літературі. Зокрема у чинному законодавстві використовуються такі терміни, як "виконавча дисципліна", "державна дисципліна цін", "фінансова дисципліна", "військова дисципліна", "дисципліна праці" (трудова дисципліна), "службова дисципліна", "транспортна дисципліна" та інші, які у цілому охоплюються таким поняттям, як "державна дисципліна", а отже є її окремими видами (напрямками).

Що стосується наукової літератури, то як вірно, на нашу думку, зазначає В.М. Гаращук: "Питання дисципліни знайшли своє відображення майже в усіх роботах, де аналізувалася законність, але уваги дисципліні приділялося дещо менше, ніж законності, менше і окремих робіт, присвячених дисципліні" [5;51]. Необхідно відмітити й різне бачення науковцями місця і значення дисципліни у державі. Так, наприклад, на думку одних вчених, дисципліна є важливим засобом забезпечення законності, раціональності й правопорядку в державному управлінні, а через нього і в суспільстві" [2;128], інші ж вказують на "гіпертрофоване значення, яке відводиться державній дисципліні", і пропонують розглядати її у "вузькому розумінні як відповідний порядок, режим, стан службових відносин" [1;24-25], применшуючи цим її значення у порівнянні із законністю. Деякі науковці законність і дисципліну розглядають комплексно (неподільно), тобто як "основні умови існування будь-якої демократичної держави, її обов'язкові риси", які невід'ємні одна від одної, оскільки "законність можлива тільки за суворого дотримання дисципліни всіма фізичними та юридичними особами, а дисципліна, в свою чергу, обумовлюється межами закону" [13;237], або, як "необхідні умови утвердження демократичної, правової держави, оскільки спрямовані на забезпечення функціонування громадянського суспільства, активної ролі особи в усіх сферах суспільного життя" [15;346].

Державна дисципліна передбачає персональну відповідальність за доручену справу. За її порушення державний службовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності згідно зі ст. 40, 147 КЗпП України та ст. 14 Закону «Про державну службу»

Отже, життєдіяльність демократичного суспільства та держави неможлива без підтримання дисципліни на високому рівні в усіх її проявах. Дисципліна, як один із чисельних регуляторів діяльність людей, спрямована на підтримання порядку в усіх сферах суспільного життя та державної діяльності, є обов'язковою для усіх членів суспільства, спрямована на забезпечення єдності в досягненні поставлених цілей і виступає необхідною умовою будь-якої спільної діяльності, упорядковує її, у зв'язку з чим служить основою нормального функціонування суспільства та держави.

1) А.А. Стародубцев. Організаційно-правові питання діяльності інспекції особового складу щодо зміцнення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.07. - Харків, 1999. -185 с.

2) А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко, «Державне управління»: Навч. посіб.; За ред. А.Ф. Мельник. -К.: Знання-Прес, 2003. -343 с.

3) Вісник Академії правових наук України №2(49).

4) В. Б. Авер'янов «Адміністративне право України». Академічний курс: Підруч.: У 2-х т.: Т.1. Загальна частина /Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). -К.: Вид-во «Юридична думка», 2004.

5) В.М. Гарщук Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду в державному управлінні: Дис. докт. юрид. наук: 12.00.07 – Х., 2003 – 413 с.

6) Л.М. Шестопалова «Теорія держави і права»: Навч.посіб. /упоряд. Л.М.Шестопалова. – К.: Прецедент, 2006. 197 с.

7) М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. «Загальна теорія права». Київ, Кондор, 2006 р. (1)

8) М.С Кельман М.С., О.Г. Мурашин, Н.М. Хома «Загальна теорія держави і права»: Підручник. – 3-тє видання, стереотипно – Львів: «Новий Світ – 2000»; 2007. – 584с. (2)

9) О.В. Зайчук, Н. М. Оніщенко «Теорія держави і права". Академічний курс: підручник /За редакцією О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.

10) О.Ф. Скакун. «Теорія держави і права»: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с. (та шо на ынет)

11) О.Ф. Скакун «Теорія держави і права» (енциклопедичний курс): Підручник. – Харків: Еспада, 2006. – 776 с. (та что библиотека)

12) Теорія держави і права: Навч. посібник/ за заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. К.: Юрінком Інтер, 2006 – 368 с.

13) Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко «Адміністративне право України»: Підручник / та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. -К.: Юрінком Інтер, 2005. -544 с.

14) Ю.С. Шемшученко «Великий енциклопедичний юридичний словник» / За редакцією акад. НАН України. Ю.С. Шемшученка. − К.: ТОВ видавництво «Юридична думка», 2007. − 992 с.

15) Юридична Україна. Щомісячний правовий часопис.-9(57)/2007.Київський регіональний центр академії правових наук України. Видавець: СП «Юрінком Інтер»

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: