Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Структура цементованого шару





Структура цементованого шару показана на рис. 1

На поверхні виробу утворюється шар заевтектоїдної сталі, яка складається з перліту та цементиту. По мірі віддалення від поверхні, вміст вуглецю знижується і наступна зона складається тільки з перліту. Потім з’являються зерна фериту, їх кількість, по мірі віддалення від поверхні збільшується. І, нарешті, структура стає відповідною вихідному складу

 

Рис.1 Структура цементованого шару

Термічна обробка після цементації

В результаті цементації досягається тільки вигідне розподілення вуглецю по перерізу. Остаточно формує властивості цементованої деталі подальша термічна обробка. Всі вироби піддають гартуванню з низьким відпуском. Після гартування цементований виріб набуває високої твердості та зносостійкості, збільшується границя контактної витривалості і границя витривалості при вигині, при збереженні в’язкої серцевини.

Комплекс термічної обробки залежить від матеріалу і призначення виробу.

Графіки різних комплексів термічної обробки наведені на рис. 2

Якщо сталь спадково дрібнозерниста чи виріб невідповідного призначення, то проводять одноразове гартування з температури 820…850oС (рис. 2б). При цьому забезпечується отримання високо вуглецевого мартенситу в цементованому шарі, а також часткова перекристалізація і подрібнення зерна серцевини.

 

 

Рис.2 Режими термічної обробки цементованих виробів

При газовій цементації виріб при закінченні процесу підстужують до цих температур, а потім проводять гартування (непотрібний повторний нагрів під гартування) (рис. 2а).

Для задоволення дуже високих вимог (для механічних властивостей цементованих деталей) здійснюють подвійне гартування (рис.2в).



Перше гартування (чи нормалізація) проводиться з температури 880…900oС для виправляння структури серцевини.

Друге гартування проводиться з температури 760…780oС для отримання дрібноголчастого мартенситу в поверхневому шарі.

Завершальною операцією термічної обробки завжди є низький відпуск, який проводиться при температурі 150…180oС. В результаті відпуску в поверхневому шарі отримують структуру мартенситу відпуску, частково знімаються напруження. Цементації піддають зубчаті колеса, поршневі кільця, осі, ролики.

 

Азотування

Азотування – хімико – термічна обробка, при якій поверхневі шари насичуються азотом.

Вперше азотування здійснив Чижевский И.П., промислове застосування – в двадцяті роки.

При азотуванні збільшується не тільки твердість і зносостійкість, а також підвищується корозійна стійкість.

При азотуванні виріб завантажують в герметичні печі, куди поступає аміак NH3 з визначеною швидкістю. При нагріві аміак дисоціює за реакцією: 2NH3>2N+3H2. Атомарний азот поглинається поверхнею і дифундує вглиб виробу.

Фази, які отримуються в азотованому шарі вуглецевих сталей, не забезпечують високої твердості, і сформований шар крихкий.

Для азотування використовують сталі, з вмістом алюмінію, молібдену, хрому, титану. Нітриди цих елементів дисперсні і мають високу твердість і термічну стійкість.

Типові азотованні сталі: 38ХМЮА, 35ХМЮА, 30ХТ2Н3Ю.

Глибина і поверхнева твердість азотованого шару залежить від ряду факторів, з яких основні: температура азотування, тривалість азотування і склад азотованої сталі.

В залежності від умов роботи деталей розрізняють азотування:

- для підвищення поверхневої твердості та зносостійкості;

- для покращення корозійної стійкості (антикорозійне азотування).

В першому випадку процес проводять при температурі 500…560oС на протязі 24…90 годин, так як швидкість азотування складає 0,01 мм/год. Вміст азоту в поверхневому шарі складає 10…12%, товщина слою (h) – 0,3…0,6 мм. На поверхні отримують твердість близько 1000 HV. Охолодження проводять разом з піччю в потоці аміаку.

Значне скорочення часу азотування досягається при іонному азотуванні, коли між катодом (деталлю) та анодом (контейнерна установка) збуджується тліючий розряд. Відбувається іонізація азотовміщуючого газу, і іони які бомбардують поверхню катоду, нагрівають його до температури насичення. Катодне розпилення здійснюється на протязі 5…60 хв. При напрузі 1100…1400В та тиску 0,1…0,2 мм.рт.ст., робоча напруга 400…1100В, тривалість процесу до 24 годин.

Антикорозійне азотування проводять для легованих і вуглецевих сталей. Температура проведення азотування 650…700oС, тривалість процесу – 10 годин. На поверхні утворюється шар - фази товщиною 0,01…0,03 мм, який має високу стійкість проти корозії. ( - фаза - твердий розчин на основі нітриду заліза Fe3N, має гексагональну гратку).

Азотування проводять на готових виробах, які пройшли остаточну механічну та термічну обробку (гартування з високим відпуском).

Після азотування в серцевині виробу зберігається структура сорбіту, яка забезпечує підвищену міцність та в’язкість.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.