Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Сутність і види інфляції





Інфляційний механізм

1.Сутність і види інфляції.

2.Причини та наслідки інфляції.

3.Інфляція та безробіття.

Сутність і види інфляції

Неодмінними супутниками ринкової економіки є інфляція та безробіття.

Інфляція (від лат. inflatio – вливання, здуття) – збільшення кількості грошей в обігу понад необхідний економіці рівень, що веде до тривалого перевищення сукупного попиту над сукупною пропозицією (невідповідність між грошовою та товарною масами), внаслідок чого відбувається ріст цін.

Вперше інфляція виникла в Європі в період біметалізму[1] і відома в економічній літературі як «революція цін 16 століття». Її причиною було відкриття Америки і завезення з Мексики та Перу великої кількості металів (срібла та золота), з яких європейці накарбували гроші, внаслідок чого їх кількість у обігу значно зросла та спровокувала небувалий ріст цін.

Пізніше, внаслідок появи та розповсюдження в обігу паперових грошей (18-19 ст.) та їх знецінення, завдяки надмірній емісії, викликало раз за разом явище інфляції,яка спочатку мала тимчасовий характер і провокувалася надзвичайними обставинами (тривалі колоніальні війни, що збільшували видатки держави).

Сучасна інфляція має хронічний (постійний) характер. Отже, інфляція в сучасному розумінні – це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін.

Але знецінення грошей це лише момент в інфляційному процесі, бо інфляція – це хвороба, яка супроводжується зростанням загального рівня цін, підвищенням грошової вартості життя, та, відповідно падінням добробуту громадян, занепадом господарства.



Від інфляції слід відрізняти так званий інфляційний шок – одноразове підвищення рівня цін, котре може стати (а може і не стати) імпульсом для прискорення процесу інфляції.

Види інфляції:

І. За темпами інфляції розрізняють такі види інфляції:

- помірна – від 3 -5 % на рік;

-повзучадо 10 % на рік;

- галопуюча – від 20 % до 200 % рік;

- гіперінфляція – понад 200 % на рік (або 1-2% щодня).

ІІ. Залежно від переважаючого впливу факторів: інфляція попиту[2], інфляція витрат[3], інфляція грошей (емісійна)[4], інфляція пропозиції (структурна)[5], імпортована інфляція[6], кредитна інфляція[7].

ІІІ. За характером прояву: відкрита (вільно розвивається, ніким не стримується) і прихована/адміністративна(керована державою, шляхом стримування, «заморожування» цін – товарний дефіцит і «чорний ринок» її ознаки).

IV. За ступенем прогнозування: очікувана (прогнозована, є прямим результатом дій влади), неочікувана(раптове зростання цін[8]; сприяє боржникам і спекулянтам, водночас шкодить кредиторам, людям з фіксованими доходами та власникам заощаджень) та вбудована(характеризується середніми темпами за визначений період часу).

V. За співвідношенням темпу та масштабу синхронізації зростання цін: збалансована (зростання цін відбувається одночасно на більшість товарів і послуг, а ціни різних товарів відносно один одного не змінюються) і незбалансована(співвідношення цін між різними товарними групами змінюється хаотично).

Поєднання інфляції попиту та інфляції витрат створює так звану інфляційну спіраль.

Вимірювання інфляції:

- Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економці і вимірюється за допомогою індексів цін (дефлятор ВВП, індекс цін Ласпейреса, Пааше, Фішера).

- Коли з’ясовують рівень інфляції та поряд з цим застосовують так зване «правило величини 70» для прогнозування інфляції, воно дозволяє швидко підрахувати кількість років, по сплину яких ціни зростуть в 2 рази. Для цього число 70 ділять на рівень інфляції.[9]

- Темп інфляціїпоказує, як змінилася сама інфляція за певний період.

Протилежним до інфляції явищем є дефляція(обернене явище до інфляції, здуття або скорочення кількості грошей в обігу) нестача грошей в обігу, якамає місце, коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується, виникають складнощі з кредитуванням економіки, що породжує безробіття. Дефляція веде до кризи надвиробництва, нестача грошей породжує зменшення сукупного попиту, що знову ж таки загрожує скороченням масштабів виробництва та зайнятості, зниженням добробуту населення. Дефляція трапляється вкрай рідко.

Дезінфляція– заходи (важелі, інструменти) урядової політики щодо подолання інфляції (переважно галопуючої, гіперінфляції), які супроводжуються вилученням з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в період інфляції, з метою зниження темпу зростання цін. Такі заходи здійснюються за допомогою:

- збільшення податків,

- «заморожування» зарплат,

- скорочення видатків з державного бюджету,

- скорочення грошової маси та підвищення облікової ставки,

- грошова реформа (деномінація[10], нуліфікація[11]).

Вищевказані заходи з дезінфляції можуть реалізовуватись як окремо, так і в комплексі.

2. Причини та наслідки інфляції

Інфляція може викликатися як внутрішніми (пов’язані з економічним розвитком в середині країни), так і зовнішніми (пов’язані з розвитком світової економіки) причинами, що провокує відповідні наслідки (табл. 6.1, 6.2)

Таблиця 6.1

Причини інфляції

Внутрішні Зовнішні
Грошовий характер прояву: - лібералізація цін (повне або часткове зняття цінових обмежень); - надмірна емісія паперових грошей; - поява в економіці грошових сурогатів (іноземної валюти, приватизаційних чеків); - ефективність міжнародної валютної системи та валютна політика* країн світу; - світові економічні та валютно-фінансові кризи; - світові війни та міжнародні конфлікти; - міграція населення; - технічні досягнення зарубіжних країн; - зростання зовнішньо-боргового тягаря; - геополітична та геоекономічна міць країни в світі, її роль та спеціалізація у міжнародних економічних відносинах («сировинний придаток», країна-споживач, країна-виробник і т.д.); - вступ країни у міжнародні інтеграційні об’єднання.
Негрошовий характер прояву: - інфляційні очікування[12]; - підвищення зарплат; - споживче кредитування; - громадські заворушення та воєнні конфлікти; - розірвання господарських зв’язків; - ріст витрат виробництва (номінальних зарплат, цін на сировину, податкових платежів); - технологічна відсталість та зношення (моральне, фізичне) засобів виробництва; - порушення пропорцій суспільного виробництва; - дефіцит державного бюджету; - зростання внутрішнього державного боргу; - мілітаризація економіки; - монополізація економіки.

*Валютна політика виражається в зміні вартості валюти (девальвація[13], ревальвація[14]). Чим нижче вартість національної валюти по відношенню до іноземних, тим вище ціни в даній країні, і навпаки.

 

У відповідності із превалюванням тієї чи іншої причини інфляції у економічній літературі сформувалося дві основні концепції/теорії інфляції, а саме:

1) Кейнсіанська:

а) Інфляція викликана надмірним попитом з боку населення. Джон Кейнс вважав, що збільшення попиту з боку держави та фірм призводить до зростання ВВП і зайнятості, а от з боку домогосподарств (невиробничий попит) – до інфляції (рис. 6.1). В зв’язку із чим, вчений пропонує стимулювати попит перших та обмежувати ріст реальних зарплат працівників (не номінальних, бо профспілки не погодяться на цей крок), за рахунок проведення державної політики «дешевих грошей». При цьому Кейнс наголосив, що в умовах безробіття помірна/повзуча інфляція не буде шкодити економіці, оскільки сприятиме втягуванню безробітних у господарський процес. Механізм втягування безробітних такий: за рахунок збільшення кількості грошей в обігу, кредити стають дешевшими, фірми розширюють виробництво та наймають додаткову робочу силу. На основі цього висновку Кейнса новозеландський вчений Олбан Філліпс побудував своє припущення про обернену залежність між інфляцією і безробіттям.

Таблиця 6.2

Основні наслідки інфляції за секторами економіки

Сектори Наслідки
негативні позитивні
Держава - дефіцит державного бюджету; - накопичення знецінених грошових засобів; - розшарування суспільства та поглиблення майнової нерівності в державі; - соціальні заворушення. - держава, зберігаючи рівень зарплат без врахування росту цін, зменшує витрати з бюджету; - уряд виступає як великий позичальник у країни, отже у період інфляції він повертає свої борги по ОВДП[15] грошима, вартість яких нижча, ніж узята позика.
Домогосподарства - «згорання» вкладів населення; - зменшення поточних реальних доходів громадян; - пауперизм (масове збідніння); - зниження вартості майна та заощаджень населення; - послаблення стимулів до праці. - позичальнки, що мають повертати борги у неіндексованому розмірі, фактично повертають менше.
Фірми - дезорганізація виробництва (скорочення обсягів реалізованої продукції та зниження продуктивності праці); - зниження реальної вартості майна; - знецінення доходів підприємств; - превалювання короткострокових угод; - гальмування технологічного прогресу. - банки, що сплачують фіксовані відсотки по вкладам (депозитам), фактично платять за користування грошима менше.
Закордон - скорочення зовнішньоторговельного обороту, в т.ч. імпорту; - негативний платіжний баланс. - зростає експорт.

Рис. 6.1. Інфляція попиту

 

б) Інфляція викликана надмірними витратами на зарплату. Джон Кейнс вважав, що ріст цін спричинений зростанням собівартості продукції через збільшення зарплат. На цьому положенні заснована теорія інфляційної спіралі «зарплата – ціни»(ріст зарплат призводить до збільшення попиту, а це веде до зростання цін), вгамувати яку пропонується на основі політики «заморожування» зарплат; збільшення зарплати не повинно перевищувати рівень збільшення продуктивності праці, в інакшому випадку це призведе до розгортання інфляційної спіралі (рис. 6.2).

2) Монетаристськаінфляція викликана надлишковою масою грошей в економіці. З цією метою монетаристами (Мілтон Фрідман, Ірвін Фішер, Алан Мелцер) було запропоновано рівняння обміну (MV=PQ), згідно з яким вони протиставляють індекси грошової та товарної маси. Монетаристи вважають, що зміна інфляції і дефляції є природний процес циклічних коливань в економіці, де є спади (дефляція) і підйоми (інфляція). Вважали, що інфляція стимулює виробництво і її у період підйому слід підтримувати у розрахунку із нормальними темпами економічного зростання («грошове правило монетаристів»).

Рис. 6.2. Інфляція витрат

«Основний грошовий закон» («грошове правило») М. Фрідмена дозволяє визначити темп зростання грошової маси:

,

де: m – темп зростання грошової маси; рe - очікуваний темп інфляції; q- темп зростання ВНП.

Виходячи з вищенаведеного, Фрідмен та його прихильники виступили за законодавче регулювання темпу зростання грошової маси державою для того, щоб щорічно збільшувати кількість грошей в обігу на 3-5 %, відповідно до нормальних темпів зростання ВНП та інфляції.

 

3.Інфляція та безробіття

В 70 рр. ХХ ст. економічна ситуація йшла в розріз з кейнсіанським, неокейнсіанським та посткейнсіанським антициклічним регулюванням, тому що було здійснено другу чергу винаходів НТР-ІІІ (комп’ютери, біотехнології, робототехніка, нанотехнології та ін.), що призвело до ускладнення номенклатури виробів, їх швидкої змінюваності, зростання ролі дрібного та середнього бізнесу та росту в геометричній прогресії підприємств та органів управління (корпорацій, ТНК, ТНБ, ФПГ).

Так виникло явище стагфляції[16] – одночасного зростання інфляції і безробіття, що вже не можна було подолати рецептами кейнсіанства, а тому заходи державного регулювання перестали бути ефективними. Зокрема, в праці «Інфляція і зайнятість» (1972 р.), американський економіст, Нобелівський лауреат 1981 р., Джеймс Тобін, на противагу кривій Олбана Філліпса (1958 р.), яка відображає обернену залежність між рівням інфляції та безробіття, зазначив, що оберненої залежності між інфляцією і безробіттям немає, а інфляція можлива і при зростанні безробіття і пояснив це наступним чином:

↑ попиту на працю → ↑ номінальної зарплати … (на певному рівні номінальна зарплата зростає швидше ніж продуктивність праці)…→ інфляція → держава намагається знизити (стабілізувати) темпи зростання зарплати → безробіття.

[1] Стагфляція – інфляція, супроводжувана стагнацією (від лат. stagnum – мертва/стояча вода) виробництва, високим рівнем безробіття і одночасним підвищенням рівня цін.


[1] Біметалізм (від лат. bis – два, metallum – метал; валютний дуалізм) – грошова система, за якою роль грошей виконують два метали, як правило золото і срібло, з яких карбуються монети.

[2] Інфляція попиту виникає в умовах надлишкового сукупного попиту під дією зростання грошових доходів домогосподарств, підприємств і держави. Домогосподарства збільшують попит в результаті зростання заробітної плати, скорочення заощаджень, розширення використання кредитів. Підприємства збільшують попит на інвестиційні товари. Держава збільшує попит через зростання бюджетних видатків. Сукупнийпопит на товари і послуги перевищує пропозицію товарів і послуг, а це неминуче веде до зростання цін.

[3] Інфляція витрат - виникає в результаті збільшення витрат виробництва, що призводить до зростання цін. Основними факторами зростання витрат є зростання заробітної плати; зростання цін на сировину та енергоносії; зростання непрямих податків, таких, як податок на додану вартість. Інфляція витрат самовідтворюється: підвищення зарплати породжує зростання цін, яке, в свою чергу, вимагає підвищення зарплати для відшкодування витрат від зростання цін. Так виникає інфляційна спіраль.

[4] Гроші, ціни й товари пов'язані між собою. Кількість грошей в обігу повинна відповідати обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП). Якщо гроші обертаються з однаковою швидкістю (темп, в якому гроші переходять із рук у руки), то інфляція відбувається в тих випадках, коли уряд дозволяє грошовій масі зростати вищими темпами, ніж пропозиція товарів та послуг. Тобто, інфляція викликана тим, що грошова маса зростає дуже швидко.

[5] Інфляція пропозиції – зростання цін внаслідок скорочення сукупної пропозиції. Викликається макроекономічною міжгалузевою незбалансованістю, що веде до скорочення випуску продукції певних галузей і зумовленого цим зростання цін.

[6] Імпортована інфляція – інфляція, яка викликається зовнішніми чинниками, зокрема надмірним припливом в країну іноземної валюти і підвищенням імпортних цін.

[7] Кредитна інфляція – інфляція, викликана кредитною експансією, зокрема активним заохочуванням споживчих кредитів.

[8] Коли раптовий стрибок цін відбувається в економіці, не зараженій інфляційними очікуваннями, то виникає так званий «ефект Пігу» - різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. Внаслідок зниження попиту виробник змушений знизити ціну і все повертається в стан рівноваги.

[9] Наприклад при нормальному рівні щорічної інфляції у 3%, ціни зростуть в два рази через 23 роки.

[10] Деномінація – укрупнення грошової одиниці, шляхом обміну старих грошей на нові (нового року випуску) без зміни їх назви, що надає більшої цінності грошам та зменшує їх кількість в обігу. Так, наприклад в СРСР у 1922 році відбулась деномінація за коефіцієнтом співвідношення 1:10000, тобто 10000 руб. старого зразка обмінювались (дорівнювали, відповідали) на 1 руб. нового зразка.

[11] Нуліфікація (від лат. nullificatio – знищення) – оголошення старих знецінених грошей недійсними та/або організація їх обміну на нові грошові знаки по дуже низькому курсу (коефіцієнту співвідношення).

[12] Інфляційні очікування – ситуація, коли населення та фірми в результаті очікування зростання цін у майбутньому починають активно скуповувати продукцію, що, внаслідок зростання ажіотажного попиту, веде до зростання цін.

[13] Девальвація (синонім – знецінення) в сучасних умовах плаваючого валютного курсу означає - пониження курсу національної валюти по відношенню до іноземної. Для здійснення девальвації центральний банк використовує інструмент «валютні інтервенції», а саме виходить на міжбанківський ринок з вимогою купівлі іноземної валюти. В умовах фіксованої грошової системи, девальвація означає – встановлення урядом офіційного співвідношення між національною та іноземною («твердою») валютою у бік зниження курсу національної валюти. В умовах «золотого стандарту» (поч. 18- поч. 20 ст.), девальвація означала – зменшення вмісту золота в золотій монеті країни.

[14] Ревальвація – протилежний процес до девальвації.

[15] Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) – державний цінний папір, який засвідчує позику його власником грошових коштів емітенту (державі) та підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати такому власнику номінальну вартість ОВДП в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента.

[16] Стагфляція

– інфляція, супроводжувана стагнацією (від лат. stagnum – мертва/стояча вода) виробництва, високим рівнем безробіття і одночасним підвищенням рівня цін.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.