Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







СУБ’ЄКТИ АГРАРНОГО ПРАВА





1. Поняття і класифікація суб’єктів аграрного права.

2. Особливості правового статусу суб'єктів аграрного господарювання.

3. Загальні засади створення та ліквідації суб'єктів аграрного господарювання.

 

1. Поняття і класифікація суб’єктів аграрного права

У теорії держави і права під суб'єктами права маються на увазі індивіди або організації, які на підставі юридичних норм можуть бути учасниками правовідносин, тобто носіями суб'єктивних прав та обов'язків.

Суб'єктами аграрного права є державні органи, до компетенції яких належить регулювання сільського господарства в Україні, юридичні особи всіх форм власності, громадяни (іноземні громадяни) та особи без громадянства, що господарюють на землі, а також займаються виробництвом, переробкою, реалізацією сільськогосподарської продукції та обслуговуванням сільськогосподарських товаровиробників.

Суб'єктів аграрного права можна умовно поділити на три великі групи;

1. суб'єкти організаційно-господарських повноважень у сфері управління господарською діяльністю – органи державної влади та місцевого самоврядування, які безпосередньо (наприклад, Міністерство аграрної політики та продовольства України) або опосередковано (наприклад, Кабінет Міністрів України) здійснюють управлінські та організаційно-господарські функції в аграрному секторі економіки України.

2. суб'єкти аграрного господарювання:

- аграрні формуваннями всіх форм власності

- громадяни-підприємці, які безпосередньо вирощують і виробляють сільськогосподарську продукцію (сільськогосподарські товаровиробники),

- юридичні особи та підприємці, що забезпечують діяльність сільськогосподарських товаровиробників,



- фінансово-кредитні, страхові та посередницькі структури, які надають свої послуги сільськогосподарським товаровиробникам.

3. фізичні особи, які господарюють на землі для задоволення особистих потреб у сільськогосподарській продукції – такі суб'єкти здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи і не ставлять за мету отримання прибутку (наприклад, особисті селянські господарства).

 

Суб'єктів аграрного господарювання можна класифікувати за різними критеріями.

1.за порядком створення:

1.1. юридичні особи приватного права створюються на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 ЦК. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками).

1.2. юридичні особи публічного права – відповідно до ст. 81 ЦК, юридичні особи публічного права створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Прикладом юридичної особи публічного права в аграрному секторі економіки є Державна акціонерна компанія "Хліб України".

 

2. за спеціальною правоздатністю та функціями:

2.1.засновані на приватній, державній та комунальній формах власності юридичні особи або інші підприємницькі структури, які не мають статусу юридичної особи, головним предметом діяльності яких є виробництво товарної маси продуктів харчування, продовольства й сировини, тобто виробництво сільськогосподарської продукції. Ці аграрні формування називаються сільськогосподарськими товаровиробниками. Головна особливість (кваліфікуюча ознака) сільськогосподарських товаровиробників полягає в тому, що валовий доход, отриманий від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, повинен перевищувати 50% загальної суми валового доходу.

2.2. підприємницькі структури, діяльність яких заснована на різних формах власності та організаційно-правових формах, а правосуб'єктність і статутна діяльність спрямовані на забезпечення сучасної виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників. До цієї групи належать суб'єкти господарювання, предметом статутної діяльності яких є виконання робіт з агрохімічного, меліоративного, гідромеліоративного, технічного та іншого забезпечення діяльності виробників сільськогосподарської товарної продукції.

2.3. підприємницькі структури, правосуб’єктність і статутна діяльність яких спрямована на надання різноманітнихфінансово-кредитних, страхових, комерційних, посередницьких та інших послуг для забезпечення підприємницької діяльності сільськогосподарських товаровиробників. До цієї групи належать банки, кредитні спілки, біржі, страхові компанії, аграрні холдінги тощо.

 

3. за способом утворення (заснування) та формування статутного фонду:

3.1. унітарні підприємства – згідно зі ст. 63 ГК, унітарне підприємство створюється одним засновником, який надає потрібне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні та комунальні сільськогосподарські підприємства, а також підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника. Унітарним є, наприклад, фермерське господарство, створене одним громадянином.

3.2. корпоративні підприємства– корпоративне сільськогосподарське підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є сільськогосподарські кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, зокрема засновані на приватній власності двох або більше осіб. Корпоративним є, наприклад, фермерське господарство, засноване кількома громадянами

 

4. за організаційно-правовою формою:

4.1. державні сільськогосподарські підприємства - самостійні суб'єкти господарювання, створені компетентним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, чи іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб систематичним здійсненням виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в аграрному секторі економіки в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

4.2. сільськогосподарські кооперативи - юридичні особи, створені фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності в сільському господарстві та обслуговування переважно членів кооперативу.

4.3. господарські товариства – це підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна та участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку;

4.4. фермерські господарства – це форма підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію,займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, згідно із законом.

 

 

2. Особливості правового статусу суб'єктів аграрного господарювання.

 

Суб'єкти аграрного господарювання мають загальну цивільну правосуб'єктність. Тобто вони можуть мати цивільні права та нести цивільні обов'язки з метою здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених законом. Виняток становлять державні та комунальні унітарні сільськогосподарські підприємства, які, відповідно до гл. 8 ГК, мають не загальну, а спеціальну правосуб’єктність, встановлену чинним законодавством. Правосуб'єктність сільськогосподарських підприємств виникає з моменту їх державної реєстрації, а припиняється з моменту їх ліквідації.

Особливості правосуб'єктності суб'єктів аграрного господарювання:

1. Комплексність правосуб'єктності, яка полягає в тому, що суб’єкти АП є учасниками цивільних, земельних, трудових, організаційно-управлінських (адміністративних), фінансових та інших правовідносин.

2. Діяльність суб'єктів аграрного господарювання спрямована на задоволення матеріальних, духовних та інших соціальних потреб їхніх членів або учасників (акціонерів). Головна мета такої діяльності, як правило, – отримання прибутку. Звідси випливають і особливі завдання діяльності вищеназваних суб'єктів, якими є виробництво, переробка й реалізація сільськогосподарської товарної продукції (продуктів харчування та сировини).

3. Особливе державне регулювання сільського господарства, яке в сучасних умовах здійснюється переважно економічними методами. Серед них можна назвати ціноутворення, пільгове кредитування, оподаткування, страхування, державні закупівлі, державні заставні операції, економічні санкції, методи встановлення гарантованих фіксованих цін, заставних ставок, державних закупівельних цін та ін.

4. Договірні відносини між сільськогосподарськими товаровиробниками й державою у сфері реалізації сільськогосподарської продукції для державних потреб регулюються спеціальними нормативними актами та особливим видом договору – договором контрактації сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ст. 713 ЦК, за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

5. Усі суб'єкти аграрного господарювання використовують землі сільськогосподарського призначення та інші природні ресурси. Тому їх статус формується також з урахуванням прав і обов'язків, притаманних виключно землевласникам та землекористувачам (користувачам природних ресурсів).

6. Правосуб'єктність сільськогосподарських підприємств має певні особливості в сфері трудових відносин, а виробництво сільськогосподарської продукції – сезонний характер і безпосередньо залежить від природно-кліматичних умов, в яких здійснюється господарювання. Отже, з урахуванням цих об'єктивних виробничих умов, законодавство наділяє суб'єктів аграрного господарювання правами встановлювати на рівні локального регулювання режими праці й відпочинку, норми праці та оплати праці, преміальні та інші види заохочень працівників, правила дисципліни праці та внутрішнього трудового розпорядку, розподіл кінцевих результатів господарської діяльності залежно від особистого трудового внеску кожного працівника (наприклад, встановлення умов нарахування пайових виплат) та ін.

 

В Україні за обсягами виробництва с/г продукції, за кількістю зайнятих у цій діяльності громадян та за земельними площами провідне місце займають аграрні підприємства кооперативного і корпоративного типів.

Аграрні підприємства кооперативного типу - це юридичні особи, засновані на недержавній формі власності, членстві, особистій трудовій участі членів та можливому (але не обов'язковому) об'єднанні їх майна для спільного веденнястатутної діяльності з виробництва с/г продукції з метою одержання прибутку. До аграрних підприємств кооперативного типу відносяться КСГП, с/г кооперативи, фермерські господарства, спілки селян.

Аграрні підприємства кооперативного типу- це агрогосподарські товариства, у яких громадяни та юридичні особи на підставі засновницького договору виступають як засновники, а після реєстрації господарського товариства як учасники-інвестори останніх. Це товариства, діяльність яких поряд зі статутною націлена на задоволення інтересів виключно своїх інвесторів. До аграрних підприємств корпоративного типу відносяться господарські товариства.

Особливості правосуб'єктності аграрних підприємств кооперативного типу:

¨ недержавна форма власності;

¨ визначальний правовий інститут підприємств цього типу - право членства;

¨ джерела капіталу: членські внески, прибутки, реінвестиція всієї або частини економії;

¨ зобов'язання громадян, які входять до підприємства:

а) обов'язкове - особиста праця;

б) можливе - пайовий внесок;

¨ особиста трудова участь членів у спільній виробничій або іншій господарській діяльності в аграрному секторі;

¨ управління і контроль за діяльністю підприємства членами здійснюється особисто за принципом “один член - один голос”;

¨ виконавчий орган очолюється головою обраним із членів цього підприємства;

¨ керівник після звільнення залишається членом підприємства і має всі права члена;

¨ форма розподілу прибутків - нарахування залежно від трудової участі;

¨ розподіл прибутків між працівниками обов'язковий;

¨ наявність інституту кооперативних виплат і виплат на паї

 

Особливості правосуб'єктності аграрних підприємств корпоративного типу:

¨ недержавна або державна форми власності;

¨ визначальні правові інститути - інститут засновництва/участі та інститут корпоративних прав;

¨ джерела капіталу: внески інвесторів, прибутки, реінвестиція всій або частини прибутку;

¨ зобов'язання акціонерів або учасників, які входять до підприємства:

а) обов'язкове - об'єднання учасниками (акціонерами) своїх капіталів (майнових внесків);

б) необов’язково - особиста трудова участь акціонерів (учасників) у діяльності господарського товариства;

¨ управління і контроль за діяльністю підприємства здійснюється за принципом «одна акція - один голос або одна частка - один голос»;

¨ управління і контроль може здійснюватися не тільки особисто, але й передовірятись;

¨ виконавчий орган очолюється будь-якою фізичною особою за контрактом;

¨ керівник після розірвання контракту позбавляється можливості офіційного впливу на акціонерів чи учасників;

¨ форма розподілу прибутків - виплата дивідендів на акції або частки;

¨ розподіл прибутків між працівниками не обов'язковий і можливий тільки за рішенням вищого органу управління.

 

 

Порівняно із сільськогосподарськими кооперативами особливість фермерських господарствполягає у таких головних ознаках:

¨ членство засноване виключно на родинних та/або сімейних зв'язках;

¨ спільна сумісна власність членів господарства на його майно (якщо інше не обумовлено в договорі між ними);

¨ можливість створення господарства однією особою;

¨ право на створення такого господарства має виключно дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, має відповідну кваліфікацію та пройшов конкурсний відбір тощо.

 

 

3. Загальні засади створення та ліквідації суб'єктів аграрного господарювання.

 

Суб'єкт агарного господарювання може бути утворений:

1. за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу;

2. у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом:

а) заснування нового суб'єкта господарювання;

б) реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання;

в) примусового поділу (виділення) діючого суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Створення суб'єкта аграрного господарювання здійснюється на підставі установчих документів, які розробляються і підписуються всіма його учасниками (засновниками), якщо чинним законодавством не встановлений інший порядок їх затвердження. Суб'єкт господарювання створений однією особою (наприклад, фермерське господарство), діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Відповідно до ст. ст. 87, 88 ЦК та ст. 57 ГК, установчими документами суб'єкта аграрного господарювання є:

1. рішення про його утворення або засновницький договір,

2. у випадках, передбачених чинним законодавством – статут (положення).

В установчих документах мають бути зазначені:

- найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків і збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачене законом.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації.

Статут суб'єкта господарювання має містити відомості про його найменування й місцезнаходження, мету та предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших капіталів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління й контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Положенням визначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами.

Суб'єкт аграрного господарювання вважається створеним з дня його державної реєстрації. Виняток становлять лише особисті селянські господарства, які не є суб'єктами підприємницької діяльності й підлягають державному обліку тільки за місцем їх розташування. Момент створення особистого селянського господарства не визначений чинним законодавством. Державна реєстрація колективних сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств здійснюється за правилами, встановленими Законом України "Про фермерське господарство"/

Припинення діяльності сільськогосподарського підприємства здійснюється переданням всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам – правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення) або внаслідок ліквідації.

Після злиття суб'єктів аграрного господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що створений внаслідок злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Поділ суб'єкта господарювання зумовлює перехід усіх його майнових прав і обов'язків за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу.

У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права та обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Наслідком перетворення одного суб'єкта господарювання в інший є перехід до новоутвореного суб'єкта господарювання всіх майнових прав і обов'язків попереднього суб'єкта господарювання.

Суб'єкт аграрного господарювання ліквідується:

1. за рішенням його учасників або органу, уповноваженогонаце установчими документами юридичної особи, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2. у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків передбачених чинним законодавством;

3.за рішенням суду про визнання ним недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Якщо вартість майна сільськогосподарського підприємства є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 р. Порядок припинення суб'єктів аграрного господарювання в процесі відновлення їх платоспроможності або банкрутства має низку особливостей.

По-перше, в разі продажу об'єктів нерухомості, які використовуються з метою сільськогосподарського виробництва та є у власності сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об'єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості.

По-друге, в разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв'язку з визнанням його банкрутом звернення стягнення на земельні ділянки, призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, допускається у випадках, коли у цього підприємства (власника землі) відсутнє інше майно, на яке може бути звернене стягнення, якщо інше не запропоновано власником земельної ділянки (ст. 139 ЗК).

По-третє, при введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

По-четверте, рішення про звернення з клопотанням до господарського суду про санацію сільськогосподарських підприємств приймається комітетом кредиторів за участю представника органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади.

По-п'яте, санація сільськогосподарського підприємства вводиться на строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, потрібного для реалізації вирощеної (виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати 15 місяців. У разі якщо протягом строку санації погіршилося фінансове становище сільськогосподарського підприємства у зв'язку із стихійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, зазначений строк санації може бути продовжений на рік.

 









Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2021 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.