Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Та недосконалої конкуренції





Пропозиція факторів виробництва визначається мобільністю економічних ресурсів та часовим періодом (короткостроковим чи довгостроковим). В кожний момент часу загальна пропозиція конкретного ресурсу обмежена його наявністю (розмірами робочої сили, розмірами заощаджень у населення, наявністю та обсягами корисних копалин та ділянками землі, розмірами основних фондів тощо).

Фактор виробництва буде вважатися мобільним, якщо він під дією навіть невеликих стимулів переміщується з однієї галузі в іншу. В такому випадку пропозиція ресурсу еластична, бо незначне підвищення ціни в будь-якій галузі залучить до неї достатню кількість необхідних ресурсів з інших галузей. Якщо під дією навіть значних економічних стимулів фактор виробництва не буде переміщуватися з однієї галузі в іншу, то такий економічний ресурс вважається немобільним. В такому випадку пропозиція послуг нееластична, бо значне підвищення ціни в будь-якій галузі залучить до неї незначну кількість необхідних ресурсів з інших галузей. Дуже часто немобільні фактори виробництва в короткостроковому періоді стають мобільними у довгостроковому періоді. Отже з часом зростає пропозиція факторів виробництва та їх мобільність.

Особливості пропозиції факторів виробництва полягає в тому, що вони за певний час бувають визначеними, але не фіксованими.

Загальна пропозиція ресурсів за певний час залежить від фізич­ного або технологічного обмеження ресурсів. Наприклад, посівні площі у кожному році є заданою величиною, як і кількість трудових ресур­сів. У кількісному плані ресурси можуть бути змінені дуже мало і за великий проміжок часу.

Природні ресурси теж обмежені, але не фіксовані, тому що є мож­ливість відкриття нових родовищ, розробки і впровадження штучних ма­теріалів – замінників природних. Обмеженість, але не абсолютна фік­сованість притаманна всім виробничим ресурсам.



Крива ринкової пропозиції ресурсу має позитивний нахил, який показує, що при повній зайнятості всіх ресурсів фірми змушені платити все більш високі ціни за ресурси, щоб залучити їх з других галузей у свою.

Коли ринок ресурсів абсолютно конкурентний, фірма може придбати будь-який обсяг цього ресурсу за фіксованою ціною, яка встановилася на ринку ресурсу.

Рівноважна ціна на ресурс та рівноважний рівень використання цього виду ресурсу на ринку ресурсу визначається перехрещенням кривих попиту та про­позиції на ресурс. Оскільки на конкурентному ринку ресурсу ціна на ресурс є величи­ною даною для окремої фірми, то крива пропозиції ресурсу для окремої фірми S=MRP абсолютно еластична. Фірмі вигідно купувати ресурс до точки, де MRP=MRC (точка а). Тоді фірма максимізує свій прибуток.

 

Рис. 8.2 – Встановлення пропозиції ресурсу для фірми та рівноваги на конкурентному ринку ресурсу

 

MRC – співпадає з S - пропози­цією ресурсу;

MRP – співпадає з D - попитом на ресурс.

В умовах недосконалої конкуренції на ринку факторів виробництва попит на виробничі ресурси визначає економічну владу:

Монопсонії – можливість впливу на ціну єдиного покупця певного виду факторів виробництва.

Олігопсонії– можливість впливу на ціну декількох покупців певного виду факторів виробництва.

Крива пропозиції в умовах недосконалої конкуренції має додатний нахил і не співпадає (як за досконалою конкуренцією) з кривою грани­чних витрат від використання ресурсу (MRC). Крива MRC знаходиться вище кривої пропозиції S.

Рис. 8.3 - Пропозиція ресурсів в умовах недосконалої конкурен­ції.

Рис. 8.4 - Рівновага ресурсів виробництва в умовах недосконалої конкурен­ції.

Фірма максимізує прибуток, коли купляє кількість ресурсу в обсязі Q, де виконується рівність MRP=MRC. Але, користуючись своєю монопольною владою на ринку ресурсу, платить за цей ресурс не P0, а P1. Точка Е максимальної при­буткової рівноваги показує стан, при якому фірма досягає найбільшої прибутковості.

5. Вибір індивіда між працею та відпочинком. Крива індивідуальної пропозиції праці.

Кожен власник робочої сили вирішує для себе:

- Скільки працювати?

- Де і в якій сфері працювати?

Відповідь на перше запитання дозволяє визначити загальний обсяг пропозиції на ринку праці.

Відповідь на друге запитання дозволяє визначити кількість пропо­зиції праці певної кваліфікації у різних галузях.

Фактори, що впливають на рішення людини про необхідність і трива­лість праці:

1. Реальна заробітна плата – головний фактор.

2. Наявність сім¢ї, дітей.

3. Наявність боргових та кредитних зобов’язань.

4. 24 години у добі.

Рис. 8.5. Вибір між працею і дозвіллям

 

Н – кількість годин до­звілля на добу;

I – денний доход робітника

U – крива байдужості при виборі праці і дозвілля.

Кожен робітник робить вибір між працею і дозвіллям.

Графік 13.1 показує рівновагу в розподілі часу між працею і дозвіллям робітника. АВ – лінія бюджетного обмеження, що показує всі комбіна­ції “доход-дозвілля”, коли погодинна заробітна плата дорівнює W.

I = W × (24 – H),

де I – денний доход робітника; W – заробітна плата на одну годину; Н – кількість годин дозвілля; 24-Н – кількість годин праці в день (час, коли робітник витрачає на транспорт, підвищення кваліфікації тощо, не врахований).

Коли ринкова заробітна плата дорівнює W грошових одиниць на го­дину, робітник одержує W грошових одиниць доходу за кожну годину до­звілля, від якої він відмовлявся задля роботи. Кількість годин ро­боти залежить від розміру заробітної плати та індивідуальних уподо­бань по відношенню до доходу і дозвіллю. Індивідуальні уподобання на графіку визначаються кривими байдужості (U1, U2, U3). Робітник знахо­диться у стані рівноваги в точці Е, де лінія бюджетного обмеження АВ є дотичною до кривої байдужості U2.

Робітник працює – (24-Н1) години, заробляє – І1 грошових одиниць на добу. Отже, доход робітника на добу буде дорівнювати: I1 = W×(24 – H1).

Розрізняють також номінальну (грошову) та реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата –це сума грошових коштів, яку отримують робітники у відповідності з кількістю та суспільно визнаними результатами праці або у відповідності з грошовою оцінкою вартості робочої сили. Вона включає в себе податки з заробітків, але не враховує динаміки споживчих цін.

Реальна заробітна плата– це заробітна плата, яка виражена у засобах існування та послугах, якими користується робітник. Її розмір показує, яку кількість предметів споживання та послуг може придбати робітник на свою номінальну заробітну платню.

Заробітна плата має тенденцію до диференціації по країнах, регі­онах, різних видах діяльності та індивідах.

Причини диференціації ставок заробітної плати:

1. Неоднорідність робітників. Робітники мають різні здібності, рівень підготовки, за результатами чого вони потрапляють у неконкуруючі одна з одною професійні групи, кожна з яких може включати одну або декілька спеціальностей, що визначають склад даної групи. Ряд некваліфікованих та полукваліфікованих робітників різного фаху можуть належати до однієї неконкуруючої групи. З часом робітники можуть мігрувати з однієї неконкуруючої групи в іншу у зв’язку з розвитком своїх здібностей за допомогою системи освіти та підготовки;

2. Відмінність робіт за привабливістю. Відмінності в оплаті праці називаються вирівнюючими відмінностями, якщо вони призначені для компенсації негрошових відмінностей різноманітних видів робіт;

3. Наявність недосконало конкурентних ринків праці. Відхилення від умов конкуренції у вигляді різних обмеженостей мобільності пояснюють відмінності в заробітній платі на одних і тих самих роботах.

Чинники, що обмежують мобільність робочої сили:

а) географічні обмеження мобільності;

б) штучні обмеження мобільності, що встановлюються різноманітними інститутами та організаціями;

в) соціологічні обмеження мобільності.

При підвищенні заробітної плати можливі різні реакції робітни­ків, які можна відтворити на графіку.

Рис. 8.6. Крива індивідуальної пропозиції робочої сили

 

h – кількість годин праці

W – реальна заробітна плата

W0 – найменший рівень заробітної плати, при якому робітник приймає рішення про роботу.

При рівні, меншому за W0 – робота недоцільна. Крива пропозиції направлена вгору. Чим вища реальна заробітна плата W, тим більше часу захоче працювати робітник. Час додаткового відпочинку означає втрачену можливість одержати доход.

Ефект заміщення – це заміна годин дозвілля робочим часом для збільшення можливості споживання, разом з тим існує і зворотній ефект.

Ефект доходу – при підвищенні ставки заробітної плати зростає і ціна дозвілля (заробітна плата являє собою силу грошей, яку робітник втрачає, щоб насолоджуватись відпочинком). При більш високому доході робітник може купити більшу кількість товарів, одним з яких є відпочинок (дозвілля). Перевищення заробітної плати за рівень W1 приведе до ефекту доходу і, як результатом, до меншої пропозиції робочої сили.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.