Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Тема Ринок капіталу та ринок землі





1. Капітал як ресурс тривалого використання

2. Дисконтування та інвестиційне рішення підприємства

3. Формування рівноваги на ринку капіталу

4. Ринок землі: сутність, попит та пропозиція на землю.

5. Ціна землі як дисконтована вартість

 

1. Капітал як ресурс тривалого використання

Ринок капіталу та капітальних активів складається з засобів виробництва, що являють собою вторинний фактор виробництва, бо є продуктом людської діяльності.

Види капіталу:

1. Фізичний капітал – це виробничий фактор довгострокового використання, що виступає у вигляді капітальних товарів для виробництва товарів та послуг.

Сукупний запас фізичного капіталу виступає у вигляді основних фондів фірми, які збільшуються у процесі здійснення інвестування.

2. Нефізичний капітал – це знання, вміння людей, патенти, авторські права, ліцензії, ноу-хау, різноманітна інформація, які можуть бути використані при організації виробництва (чи в самому виробництві) різноманітних товарів і послуг.

Узагальнюючим вираженням доходу на капітал є показник, що обчислюється як відношення прибутку за звітний період часу (місяць, квартал, рік) до величини використовуваного капіталу. Ця величина вимірюється у відсотках і називається відсотком.

Незалежно від того, чи використовує підприємець орендований капітал чи власний, доходом на капітал все рівно виступає відсоток. У випадку використання власних капітальних ресурсів відсоток включається у неявні витрати і являє собою дохід підприємця як власника.

Відсоток на капітальні ресурси буде тим вище, чим більше продуктивність капітальних активів, що виступають у якості економічних факторів виробництва. Ефективним буде таке вкладення в капітал чи інвестиційний проект, річний дохід від якого не нижче ринкової норми відсотку по будь-якому іншому капітальному активу, включаючи банківський відсоток.



Перед будь-яким споживачем стоїть проблема переваги використання блага у поточному часі чи накопичення капіталу з метою його використання у майбутньому (наприклад, з метою накопичення певної суми для придбання дорогого товару, мандрівки тощо). Для цього споживач частину своїх доходів кладе у банк, щоб через певний час повернути їх з відсотками, що виступають для нього у якості ціни (вартості) відмови від поточного споживання. У даному випадку споживач виступає як кредитор, а банк – як позичальник. Коли потребується сума значно більша , ніж є у певної фізичної чи юридичної особи, то вона звертається у банк за кредитом певної суми на певний час. Повертається кредит банку (кредитору) з відсотками. Таким чином, ціною позичкового капіталу виступає позичковий відсоток.

Позичковий відсоток – це частка створення вартості, що передається функціонуючим підприємцем фінансовому як сплату за користування позичковими капіталами.

Норма відсотка (r) – це процентне відношення позичкового відсотка до позичкового капіталу.

На ставку відсотку впливає інфляція. Тому розрізняють номінальну та реальну ставку відсотку.

Номінальна ставка відсотку – це ціна використання капіталу, що назначається кредитором.

Реальна ставка відсотку - це різниця між номінальною ставкою відсотку та рівнем інфляції.

Норма відсотка впливає на рівень інвестування в економіку.

Низькі проценти ставки сприяють підвищенню ділової активності підприємців.

Інвестування – це використання частини поточного виробництва для збільшення основних фондів фірми.

Валове інвестування – загальне збільшення запасів капітальних товарів.

Чисте інвестування – збільшення основних фондів фірми без врахування заміни фізичного зношеного капіталу.

 

2. Дисконтування та інвестиційне рішення підприємства

 

Підприємець здійснює купівлю капітального товару з метою підвищення доходності свого бізнесу. При цьому він зіставляє очікуваний доход від використання даного капіталу з витратами на його купівлю і експлуатацію. Подібні розрахунки мають назву дисконтування.

Дисконтування– це математичні розрахунки поточної вартості майбутніх доходів, що будуть отримані через певний час при існуючій ставці відсотку.

Поточна дисконтована вартість (DV) однієї гривні, що буде виплаченою через рік, дорівнює:

Відношення дисконтованої гривні , що буде виплаченою через t років, до сьогоднішньої 1 грошової одиниці дає коефіцієнт дисконтування, що дорівнює: ,

де t – число років, протягом якого проводиться розрахунок майбутніх платежів (чи вартість капітальних засобів).

Дисконтована (сучасна) вартість (DV) – це сума, яку необхідно заплатити в даний момент за капітальні товари, щоб через певний строк мати бажаний доход.

DV=SP/(1+r)t,

де DV – дисконтована вартість,

SP – ціна пропозиції (прейскурантна ціна капітального товару);

t – період, за який ми хочемо одержати певний доход;

r – норма відсотка.

Ця формула застосовується при аналізі доречності купівлі капітального товару. Знаючи ціну пропозиції обладнання та його ліквідну вартість, можна достатньо точно розрахувати наслідки інвестиційного рішення.

Для того, щоб визначити, чи окупиться певна інвестиція в капітал, обчислюють сьогоднішню цінність майбутніх потоків грошей, які фірма очікує одержати від інвестицій. Після цього порівняти її з інвестиційними витратами. Це є критерій чистої дисконтованої вартості (NDV):

Критерій NDV: Треба робити інвестиції, якщо сьогоднішня цінність очікуваних у майбутньому потоків грошей перевищує інвестиційні витрати.

,

де І – вартість інвестицій у капітал; R – очікуваний прибуток протягом t років; t – період, за який має окупитися інвестиція; r – ставка дисконту (ринкова процентна ставка, або будь-яка інша віддача, яку фірма може одержати від “подібного” вкладення коштів).

Рівняння визначає чисту вигоду фірми від інвестування. Фірмі слід інвестувати лише в тому випадку, коли чиста вигода має додатне значення, тобто якщо NDV>0.

 

3. Формування рівноваги на ринку капіталу

Фірми виявляють попит на капітал з метою придбання економічних ресурсів у тих випадках, коли не вистачає своїх власних. При цьому чим менша ставка відсотка, тим більше попит на капітал (рис. 8.1 )

Рис. 9.1 - Попит на капітал

Фактори, що впливають на поведінку споживача капіталу:

1) переваги споживача стосовно бажання придбати товар раніше, ніж накопичить для цього гроші (за це бажання він повинен заплатити певну суму);

2) величина доходу споживача (чим менше доход у споживача, тим менше попит на капітал);

3) ступінь визначеності майбутнього (чим вище визначеність у доходах споживача, тим вище попит на капітал);

4) зміна ставки відсотку (чим нижче ставка відсотку, тим вище попит на капітал).

Фірми можуть виступати у якості кредиторів у тих випадках, коли у них з’являються тимчасові надлишки грошей, які вони не можуть використати самі.

Причини тимчасових надлишків грошей у фірм:

1) амортизаційні відрахування для використання у майбутньому;

2) чистий прибуток фірми, який вона не може вигідно використати сама;

3) скорочення виробництва із-за скорочення попиту на готову продукцію фірми і вивільнення частини оборотних коштів. При цьому чим вище ставка відсотку, тим більше у фірми з являється надлишок грошей і тим більше буде пропозиція капіталу з боку фірми.

Рис. 9.2 - Пропозиція капіталу

У споживачів теж можуть з’являтися надлишки грошей, які стануть виступати у якості пропозиції капіталу.

Причини появи надлишків грошей у споживачів:

1) накопичення з метою купівлі в майбутньому дорогого блага;

2) короткострокові накопичення з метою придбання благ невеликої вартості або для проведення відпустки;

3) довгострокові заощадження “на старість” в якості додаткового доходу до пенсії та інші випадки.

Зміна ставки відсотку не впливає суттєво на зміну заощаджень населення, тобто пропозиція заощаджень малоеластична за ціною. Значно сильніше впливає на зміну заощаджень зміна доходу населення: збільшення доходу викликає збільшення заощаджень і навпаки, тобто загальна пропозиція заощаджень населення еластична за доходом. Слід зазначити, що зміна ставки процента викликає зміну структури заощадження: споживачі знімають свої внески там, де вони приносять малий доход, і вкладають туди, де вони приносять більший доход.

Процес формування ціни грошового капіталу на ринку капітальних ресурсів підкоряється загальним закономірностям ринкового ціноутворення, в основі яких взаємодія попиту і пропозиції на грошові кошти.

Рис. 9.3 - Формування рівноважної ціни на ринку капіталу

Ринковий попит на капітал – це сума індивідуальних попитів всіх фірм, громадян та держави, що потребують зовнішні фінансові ресурси для свого розвитку чи придбання товарів (послуг).

Ринкова пропозиція капіталу – це сума індивідуальних пропозицій всіх власників заощаджень, які готові на певних умовах надати їх фірмам, громадянам чи державі.

Особливістю ринку капіталу є його неоднорідність як з боку попиту, так і з боку пропозиції. З боку попиту неоднорідність пояснюється бажанням фірм отримати різні грошові суми і на різні терміни по якомога меншій ставці відсотку, а давати по якомога більшій ставці. Пошуки партнерів, у яких би співпали бажання дати і взяти в борг необхідну суму на певний строк по прийнятній ставці відсотку дуже не прості. Згладжують таку неоднорідність ринку капіталу в значній мірі фінансові посередники.

Фінансові посередники: банки; інвестиційні фонди; пенсійні фонди; страхові компанії тощо.

Фактори, що впливають на діапазон ставок відсотку:

1) ступінь ризику по поверненню кредиту (чим вище шанс, що позичальник не виплатить кредит, тим вище ставка відсотку для компенсування цього ризику);

2) термін внеску та суми виданого кредиту (довгострокові внески та довгострокові кредити мають більш високу ставку відсотку);

3) розмір кредиту (у зв’язку з тим, що адміністративні витрати великого та малого кредиту приблизно рівні в абсолютному вираженні, ставка відсотку буде вище на дрібний кредит при інших рівних умовах);

4) оподаткування на дохід (кредитори будуть піддавати перевагу інвестиціям, що оподатковуються);

5) обмеження умов конкуренції на ринку капіталу (чим вище конкуренція на ринку капіталу, тим нижче ставка відсотку).

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.