Невміння управляти собою

1. Демчук В.С. Основи освітнього менеджменту. – К.: Ленвіт, 2007. – 263 с.

2. Крижко В. В. Теорія та практика менеджменту в освіті: Навч. посібник / Василь Васильович Крижко. – 2-е вид., доопрацьоване. – К.: Освіта України, 2005. – 256 с.

3. Мармаза О.І. Менеджмент в освіті: дорожня карта керівника. – Х.: Видав. група «Основа», 2007. – 448 с.

4. Менеджмент. Творчість. Пошук: Навч. посіб. для викладачів ін-тів післядиплом. освіти, керівників загальноосвіт. закладів, слухачів курсів підвищення кваліфікації / Упр. освіти і науки Полт. облдержадміністації, Полт обл. ін-т післядипломної пед.освіти ім. М.В. Остроградського. – Полтава: ПОІППО, 2005. – 116 с.

5. Мороз І.В. Менеджмент і маркетинг освіти: навчально-методичний посібник. – К.: Освіта України, 2009. – 192 с.

6. Скрипко Т.О., Ланда О.О. Менеджмент. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 176 с.

7. Хриков Є.М. Управління навчальним закладом: навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 365 с.

8. Цехмістрова Г.С., Фоменко Н.А. Управління в освіті та педагогічна діагностика. Навчальний посібник для студентів ВНЗ. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2005. – 280 с.

У психолого - педагогічній науці авторитет вчителя розглядається як інтегральна характеристика його професійного, педагогічного та особистого місця в колективі, яка виявляється у ході взаємин з учнями, їх батьками, колегами та впливає на успішність навчально - виховного процесу, це визнання за вчителем права на прийняття відповідального рішення, яке заслоговує повної довіри. Авторитетний вчитель викликає у багатьох учнів бажання брати з нього приклад.

Учні запозичують його судження, ставлення до праці і до людей, навіть особливості поведінки. Авторитетний учитель стає також фактором виховання учнівського колективу і кожного окремого учня.

Повага до вчителя формується при достатньо високому рівні розвитку трьох типів педагогічних умінь: "наочних" (наукові знання); "комунікативних" (знання про своїх учнів і колег); "гностичних" (знання самого себе та уміння коректувати власну поведінку).

На підставі проведених педагогічних досліджень були виділені комплекси характеристик авторитетного і неавторитетного учителя. У перших спостерігається висока педагогічна спостережливість, повага до учнів, стимулювання їх активності та інтелектуальної діяльності, гнучкість і нестандартність в ухваленні педагогічних рішень, задоволення від процесу спілкування з учнями. У неавторитетних педагогів переважають жорсткі, авторитарні методи педагогічного спілкування, наявність комунікативних стереотипів у процесі викладання, монологічність спілкування, невміння поважати учнів незалежно від їх успіхів у навчанні.

У формуванні авторитету виникають труднощі та проблеми. Серед них найбільш значущими є невміння аналізувати всі компоненти власної діяльності і себе як особистості, недостатнє розуміння психологічних особливостей старшокласників; невміння будувати процес спілкування з учнями і колегами; невміння управляти своїми психологічними станами. Слід навчити долати ці труднощі. Усім відомо, що управління іншими починається з управління собою. Кожному потрібно мати уявлення про свої особливості, здібності, тобто необхідно пізнати себе, скласти свій психологічний портрет, вчитися педагогічному спілкуванню.

Авторитет учителя є результатом тривалої роботи з учнівським колективом і залучення його на свою сторону за допомогою різних педагогічних прийомів, одним із яких є самореклама. Найпоширеніша самореклама починається з вибору одягу, зачіски, сумки або портфеля, тобто зі створення свого іміджу за зовнішніми даними. Для старшокласників дуже важливо, щоб учитель виглядав сучасно, стильно, мав гарну зачіску, завжди слідкував за своєю зовнішністю. Але людські якості, вимогливість до себе та до інших відіграють вирішальну роль у діяльності і професійних якостях педагога.

Обмеженнями у менеджменті називають фактори, які стримують потенціал та результати діяльності колективу або окремих педагогічних працівників. Всі педагоги-менеджери володіють певними можливостями розвивати та підвищувати ефективність своєї роботи, але з явних причин, або інтуїтивно, у них виникають нереалізовані "недорозвинуті" здібності. Саме їх і визначають як обмеження.

Концепція обмежень достатньо повно досліджена англійськими консультантами з управління Майком Вудкоком та Дэйвом Френсісом в їх основній роботі "Розкріпачений менеджер". Труднощі в діяльності учасників освітнього процесу з різноманітних позицій проаналізовані в дослідженнях Ю.К.Бабанського, С.Б.Єлканова, Г.Д.Кирилова, І.Я.Лернера, М.І.Махмутова, Л.Т.Охітіної, М.Н.Скаткіна, Т.І.Шамової, В.І.Маслова, В.І.Пікельної, Л.М. Карамушки та ін.

В узагальненому виді діяльність – це подолання обмежень. "Самореалізація полягає не в досягненні кінцевої мети, а в просуванні до неї, а кожний кінець – це завжди новий початок", – відзначав Дж.Д.Фріман.

Найвагомішими для детермінації процесу самореалізації соціально обумовлених потреб особистості Г.Нестеренко вважає:

- потребу в споживанні матеріальних і духовних благ;

- потребу в мирному співіснуванні з іншими членами соціуму;

- потребу в соціальній можливості вибору параметрів самореалізації;

- потребу в об’єктивних передумовах для досягнення мети;

- соціально-економічну потребу в засобах виробництва;

- потребу в досягненні суспільного престижу;

Для педагогів, керівників навчальних закладів актуальними є такі обмеження:

Проведені автором дослідження дозволяють узагальнити деякі види управлінських проблем в управлінні школою.

Д.Вашингтон вважав, що успіх треба вимірювати не стільки положенням, якого людина досягла в житті, скільки тими перешкодами, які вона подолала, домагаючись успіху.

У школі, на вулиці ми бачимо колег, товаришів, просто незнайомих людей з різним емоційним настроєм: одні бадьорі, веселі, життєрадісні, інші – смутні, нудні, незібрані. Це не просто настрій або риси характеру, в цьому виражається вміння або невміння управляти собою. Всі педагогічні працівники школи, управлінці обов’язково повинні вміти управляти собою, адже їх настрій (оптимістичний або сумний) впливає на дітей.

- спокійний та збалансований підхід до життя і роботи;

Всі ці риси взаємозалежні, тому доцільно роздивитися їх у таких аспектах:

Підтримка фізичного здоров’я педагога включає необхідність постійно стежити за станом свого здоров’я та піклуватися про його збереження.

У психології існує "вузьке" розуміння здоров’я – відсутність хвороби, та "широке" – здоров’я як синонім розвинутої само актуалізованої особистості.

Здоров’я – стан повного фізичного, духовного та соціального комфорту, а не лише відсутність хвороб або фізичних дефектів.

Самоменеджмент – послідовне та доцільне використання новітніх методів роботи у щоденній практиці для того, щоб оптимально і розсудливо використовувати свій час.

Усі ці процеси сприяють формуванню успішного керівника, а також успішного вчителя, який зуміє всі уміння і навички само менеджменту передати учням із метою ефективного використання часу і перевтілити його у власне здоров’я, щастя та успіхи.

Мистецтвом самоуправління учителі мали можливість знайомитись під час відповідних семінарів, засідань методичних об’єднань, просвітницьких занять психологічної служби закладу, а також із методичних бюлетенів. Кожен педагог десь там, глибоко у душі, розуміє, що наш шлях – це саморозвиток, шлях до себе, до власного прийняття. Слід усвідомити, що не хтось, або щось заважає керувати нашим власним життям. Головний ХТОСЬ – це ми самі, головне ЩОСЬ – це те, що всередині нас, яке треба змінювати, крок за кроком.

Було з’ясовано недоліки роботи учителя із саморозвитку, а саме:

У Школі сприяння здоров’я ми повинні намагатися створювати у закладі сприятливі умови для перебування дітей у ньому: виставки, галереї дитячих робіт, щоб учні бачили, що їх досягнення нам не байдужі, що ми раді їхнім найменшим перемогам.

Опрацювавши кроки саморозвитку, кожен педагог виробив свою власну програму, яка допомагає ефективно та успішно пройти всі етапи до мети, а саме: вирішити, чого хочемо досягти; створити власне бачення успіху; використовувати метод великих стрибків; вірити, що успіх прийде; зосередитися на цілях, які приведуть до успіху; не занепадати духом при невдачах; покладатися лише на свої сили.

Організувавши себе, ми можемо дати приклад дітям. А організованість дисциплінує, потребує відповідальності за кожен здійснений крок, за вибір, за збереження здоров’я, за реалізацію своїх сил – за власне життя, щоб не промарнувати його.

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: