Невміння впливати на людей

Уміння впливати на людей - один з найважливіших психологічних навичок, яким хочуть володіти всі. Його можна використовувати як в сімейному житті, так і на діловому поприщі. Потрібно просто зрозуміти, що на підсвідомому рівні люди керуються простими бажаннями. Також треба засвоїти, що впливати на людину - це не значить щось йому нав'язувати.

Людина повинна бути вам цікавою. Зацікавленість повинна бути щирою. Ви повинні зрозуміти, чим він живе, які проблеми найбільш значущі для нього, які його переконання. Перш ніж спільно вирішувати будь-яку задачу або обговорювати ділову проблему, поговоріть про те, що цікаво вашому співрозмовнику. Особливо добре це діє на «важких», агресивних людей.

Частіше називайте співрозмовника по імені. Дивно, але факт: люди дуже серйозне значення надають своєму імені. Якщо ви запам'ятаєте ім'я співрозмовника і будете вживати його в бесіді, то зможете відразу ж привернути його до себе. У психологів є думка, що на несвідомому рівні людина сприймає на слух своє ім'я як щось дуже приємне.

Будьте вдячним слухачем - це один з найважливіших принципів впливу на людей. Люди дуже люблять, коли їх слухають. А якщо періодично ставити співбесідникові питання, які напевно його зацікавлять, заохочувати його до розповіді про те, в чому він добре розбирається, то він - весь ваш.

Дивіться на все з оптимізмом і усмішкою. Якщо коротко: ваше задоволення від спілкування з людиною викличе таке ж задоволення і в нього. Єдина складність: не завжди можна знайти в собі сили бути в піднесеному настрої. Але якщо навчитися керувати емоціями, то успіх вам забезпечений.

Попросіть ради. Найбільш вірний шлях до встановлення впливу над людиною - поговорити з ним про те, в чому він відчуває себе знавцем і експертом. Попросіть його ради і обов'язково позначте його компетентність в тому чи іншому питанні.

Цінуйте в людині те, що він цінує в собі сам. Якщо ви помітите і оцініть вміння та гідності людини, то вплив над ним вам забезпечено. Для кожної людини бути оціненим гідно - практично межа мрій. Але запам'ятайте одне важливе «але»: ваші оцінки повинні бути щирими і не містити дешеву лестощі. Дотримуючись цих нескладних принципів навіть, ви зможете значно розширити сферу впливу на оточуючих вас людей.

Вплив керівника на підлеглих може бути позитивним або негативним. По-перше, особам, які виконують управлінські ролі, доводиться залучати до участі у вирішенні поставленого завдання себе і інших – підлеглих, що залежить від індивідуальної майстерності, професіоналізму, комунікативних та інших умінь керівника, його авторитету, стилю керівництва, наявної влади. По-друге, організації, якими здійснює управління керівник, включають індивідів, що мають різні інтереси в їх світогляді, інколи рідкісний спосіб мислення. Зазначене неоднаково піддається впливу, проявляється в індивідуальній поведінці підлеглих. Наприклад, тоді, коли керівник вимагає виконання певних завдань і обов’язків, підлеглий може бути зайнятий вирішенням більш важливого для нього питання. Крім того, цілком ймовірно, що його особистісні принципи суперечать принципам або правилам організації. Це в свою чергу може бути підґрунтям для довготривалих конфліктів, психологічних бар’єрів.

Керівник включає у сферу впливу й взаємовпливу підлеглих, робить їх співучасниками обміну інформацією, діє з метою підвищення ефективності управлінської діяльності, продуктивності праці в організації. При цьому відбувається обмін ролями: керівник з того, хто впливає, стає тим, хто піддається впливу. Аналогічна ситуація відбувається і з його підлеглим.

Привертає увагу те, що вплив може бути лише одностороннім – без зворотного зв’язку. Тобто керівник може бути не зацікавленим (чи байдужим) в отриманні інформації від підлеглих, адже вона може бути не тільки позитивною, а й негативною, що залежить від різних обставин:

– підлеглі можуть неправильно зрозуміти вимоги й завдання, які ставить перед ними керівник;

– поведінка й реакція підлеглих на управлінську ситуацію може бути різною;

– нечіткість поставлених керівником цілей і завдань тощо.

Важливим психологічним чинником неефективного впливу, а отже, і неефективного управління є придушення керівником ініціативи, пропозицій підлеглих, їх відхилення, неприйняття. Ще більш аморальним може стати вчинок керівника, коли він видає важливу пропозицію, з якою свого часу виступав підлеглий і яку керівник відхилив, за свою. Стосовно інтересів організації ця дія дуже небезпечна, оскільки руйнує найцінніше в трудовому колективі – його морально-психологічний дух.

Досвідчений керівник, звертаючись до працівників при делегуванні рішень на виконання, прагне викликати в них доброзичливе ставлення до своїх вимог, мотивуючи їхню готовність виконати завдання щонайкраще. Він передає їм необхідну інформацію так, щоб вона була сприйнята та зрозуміла.

Звертаючись до працівника в процесі делегування рішень на виконання, досвідчений керівник хоче, щоб інформація була краще сприйнята (щоб не виникло емоційного психологічного бар’єра), зрозуміла (щоб не виникло інформаційного психологічного бар’єра) та засвоєна працівником (стала мотивом його поведінки).

Якщо ж авторитет керівника зменшився, і він для підтримання авторитету використовує, насамперед, владу, то гнучкість звертання замінюється на прямолінійність, а форми звертання до працівників — на вказівки, розпорядження, накази у різкому, дратівливому тоні.

Можна використовувати такі методи звертання керівника до працівників:

— спонукання («Доручаю. Психологічно стимулюю. Морально підтримую»); це — поважний тон;

— переконування («Роз’яснюю ситуацію. Пояснюю завдання. Даю компетентні поради»); це — доброзичливий тон;

— умовляння («Прошу. Умовляю. Обіцяю. Висловлюю побажан-ня»); це — дружній тон;

— примушування («Беззастережно вимагаю. Наказую. Розпоряд-жаюся»); це — різкий тон аж до погроз санкціями.

Вибір того чи іншого методу залежить від того, як поєднуються довіра і вимогливість керівника щодо працівників. Чим більше ви-могливості, тим більш категоричною може бути і форма звертання керівника до працівників. І навпаки, чим більше довіри, тим менш категоричним за формою може бути і звертання.

Кожен метод має свої прийоми та способи управлінського впливу. Це:

— спонукання стимулює працівників, викликає відгук у різноманітній позитивній мотивації;

— переконування допомагає переборювати різноманітні психологічні бар’єри;

— умовляння ефективне тоді, коли працівників потрібно умовити, визнавши свої помилки;

— примушування буває крайнім заходом і застосовується тоді, коли необхідно жорстко змусити працівників виконати завдання.

У професійному спілкуванні керівнику надзвичайно важливо знаходити індивідуальний підхід до кожного виконавця залежно від того, які мотиви в нього домінують. Це припускає найчастіше мистецтво поєднання різних методів чи стилів управління у певній ситуації: «Я хочу доручити вам цю роботу. На жаль, обставини складаються так, що її нікому виконати, крім вас. Ви можете, звичайно, і відмовитися, але я думаю, що цього робити не варто. Сьогодні ви комусь допомогли, завтра допоможуть вам. До того ж, цій роботі фірма надає перевагу». У цьому звертанні до працівника застосовуються і переконування, і легкий вплив, що примушує, і спонукання.

Керівникам постійно необхідно впливати на тих, хто прямо їм не підпорядкований. Однак деякі менеджери не здатні отримати необхідні підтримку та участь і в результаті не можуть забезпечити необхідні для успіху ресурси. Вони схильні звинувачувати інших в тому, що ті до них не прислухаються, а рівні їм по положенню не вважають їх досить впливовими. Керівник, який недостатньо наполегливий, не встановлює взаємодії з оточуючими і у якого недостатньо розвинене вміння виражати себе та слухати інших, обмежений невмінням впливати на оточуючих.

Невміння навчати

Навчання – це цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички. У педагогічному процесі педагогічні категорії взаємопов'язані та взаємозумовлені. Як у широкому соціальному так і у широкому педагогічному значенні виховання охоплює навчання та освіту. Закономірністю навчального процесу є виховуючий характер навчання. Поняття „ навчальний процес охоплює всі компоненти навчання.

Викладання - діяльність учителя в процесі навчання що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практичних занять, керівництво роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок.

Мистецтво вчителя полягає у з'ясуванні й використанні цих суперечностей для активізації пізнавальної діяльності учнів. Центральним в усіх теоріях навчання, навчальної діяльності є поняття "засвоєння". Саме засвоєння наукових знань і відповідних їм умінь є основною метою і головним результатом навчальної діяльності (В. Давидов). За визначенням С. Рубінштейна, процес міцного засвоєння знань є центральною ланкою процесу навчання, який не зводиться до запам'ятовування та таке опанування матеріалу, яке дає змогу вільно використовувати його в різних ситуаціях, їх зміст, форми організації та методи навчання.

Діяльність викладача як менеджера організації навчального процесу у вищій школі базується на гуманістично-демократичних принципах із урахуванням особливостей еволюції соціальних систем, закономірностей природного розвитку особистості, її пізнавальної діяльності. Організовуючи навчальний процес на засадах партнерства й співробітництва, викладач як менеджер забезпечує його позитивну спрямованість, відкритість до інноваційних змін, плюралізму думок, створює умови для вияву ними різносторонньої активності, вільного вибору, розвиває у них критичне й творче мислення, спрямовує навчально-пізнавальну діяльність на зону найближчого розвитку особистості.

Відповідальність викладача за організацію навчального процесу зумовлена його соціальною роллю як посередника між суспільними вимогами, соціальними нормами, науковими знаннями, й потребами, бажаннями, набутим досвідом діяльності, внутрішніми чинниками поведінки підлеглого. Ця соціальна роль пояснюється обов’язком педагога перед суспільством, оскільки процеси виховання й навчання, на які спрямована його професійна діяльність, є механізмами регулювання взаємин між суспільством й особистістю. Тому педагог несе взаємну відповідальність.

У ролі посередника викладач актуалізує такий важливий механізм соціалізації особистості, як узгодження зовнішніх дій з внутрішніми особливостями й чинниками поведінки підлеглого. Це означає вибір таких педагогічних впливів і стимулів до навчально-пізнавальної діяльності, які відповідають визначеній освітній меті й разом з тим викликають у студентів позитивний емоційний відгук, психологічну готовність до сприймання наукової інформації, пошуку власного бачення соціальних явищ, виконання необхідних розумових, практичних дій.

Діяльність викладача як менеджера організації навчального процесу спрямована на виконання функцій посередника, який узгоджує суспільні вимоги до підготовки фахівця з психологічними особливостями, особистісними потребами, організовує взаємодію з науковою інформацією, забезпечуючи при цьому суб’єктну позицію особистості у пізнанні, змогу самостійного конструювання нових знань. Також використовують навчання на досвіді.

Майже кожен керівник час від часу виступає в ролі наставника, педагога, вихователя. Не розвиваючи цього вміння, менеджер не може довести показники працівників до необхідних і допомогти їм в саморозвитку. Вимоги за їхнє навчання чітко не встановлюються, і часу на саморозвиток не вистачає. Люди часто працюють, не маючи зворотного зв'язку з керівником, а його оцінки і рекомендації формальні. Менеджер, якому не вистачає здатності або бажання сприяти розвитку інших, обмежений невмінням навчати.

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: