|
Транспортна логістика та організація транспортних процесів на підприємствах
Транспорт - це сфера матеріального виробництва, що здійснює перевезення людей та вантажів. У структурі суспільного виробництва транспорт відноситься до сфери виробництва матеріальних послуг. Витрати на виконання транспортних операцій складають до 50 % від суми загальних витрат на логістику. За призначенням виокремлюють дві основні групи транспорту: транспорт загального та транспорт незагального користування. Транспорт загального користування – це галузь національної економіки, що задовольняє потреби всіх галузей та населення в перевезенні вантажів і людей. Транспорт загального користування обслуговує сферу обігу та населення. Поняття транспорту загального користування охоплює: залізничний, водний (морський та річний), автомобільний, повітряний, трубопровідний транспорт. Транспорт незагального користування охоплює внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать нетранспортним організаціям. Організація переміщень вантажів транспортом незагального користування є предметом вивчення внутрішньовиробничої логістики. Вирішення комплексу завдань, пов’язаних із організацією переміщень вантажів транспортом загального користування є предметом транспортної логістики. Основні завдання транспортної логістики можна визначити таким чином: - вибір виду транспортних засобів; - вибір типу транспортних засобів; - спільне планування транспортного процесу зі складським та виробничим; - спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту; - забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу; - визначення раціональних маршрутів доставки. Завдання вибору виду транспорту вирішується у взаємозв'язку з іншими завданнями логістики, такими як створення і підтримка оптимального рівня запасів, вибір виду тари та упаковки тощо. Основою вибору виду транспорту, оптимального для конкретного перевезення, має служити інформація про характерні особливості різних видів транспорту. Кожний з видів транспорту має конкретні особливості з точки зору логістичного менеджменту, переваги й недоліки, які визначають можливості його використання в логістичній системі (табл. 3.1). Таблиця 3.1 -Порівняльна характеристика різних видів транспорту
Продовження табл. 3.1
Виділяють шість основних факторів, які впливають на вибір виду транспорту: - час доставки; - частота відправлень вантажу; - надійність дотримання графіка доставки; - здатність перевозити різні вантажі; - здатність доставити вантаж у будь-яку точку території; - вартість перевезення. Вибираючи засіб доставки конкретного товару, відправники враховують до шести факторів одночасно. Так, якщо відправника цікавить швидкість, його основний вибір зосереджується на повітряному або автомобільному транспорті. Якщо його мета - мінімізувати витрати, вибір обмежується водним і трубопровідним транспортом. Найбільше переваг пов'язано з використанням автомобільного транспорту, чим і пояснюється зростання його частки в обсязі перевезень. Однак остаточний висновок про варіант доставки вантажів ґрунтується на техніко-економічних розрахунках. Одним із суттєвих факторів, які впливають на вибір перевізника, є вартість перевезення. Вартість транспортних послуг, або вартість перевезення, визначається сумою необхідних витрат транспортних підприємств чи фірм на перевезення вантажів. Споживачі, купуючи транспортні послуги, відшкодовують ці витрати у формі тарифів і фрахтових ставок, що є одночасно грошовим вираженням вартості транспортної продукції (послуг). Система транспортних тарифів залежить від виду транспорту й способу перевезення. Транспортні тарифи – це форма ціни на послуги транспорту. Транспортні тарифиповинні забезпечити транспортному підприємству відшкодування експлуатаційних витрат і можливість отримання прибутку; покупцеві транспортних послуг - можливість покриття транспортних витрат. Умілим регулюванням рівня тарифних ставок різних зборів можна стимулювати також попит на додаткові послуги. Транспортні тарифи охоплюють: 1 Плату за перевезення вантажів. 2 Збори за додаткові операції, пов’язані з перевезенням вантажів. 3 Правила обрахунку оплат і зборів. 4 Системи тарифів на різних видах транспорту мають свої особливості. Матеріально-технічна база транспорту поєднує: транспортні засоби (вагони, локомотиви, флот, автомобілі), технічні засоби та споруди (станція, депо, порти та ін.), а також ремонтні підприємства, дорожні господарства, засоби автоматики, телемеханіки та зв’язок.
Організація роботи внутрішньовиробничого транспорту Транспортне господарство підприємства – сукупність загальнозаводських та цехових підрозділів, що забезпечують переміщення людей та вантажів між окремими виробничими ділянками, цехами, робочими місцями та за межами підприємства. Головна мета транспортного господарства – вчасне переміщення вантажів і людей за вказаними маршрутами з найменшими витратами на здійснення транспортування та операції по завантаженню та розвантаженню. Склад та структура транспортного господарства підприємства залежать від наступних факторів: - особливостей продукції, що випускається підприємством; - розміру підприємства та масштабу виробництва; - галузевої приналежності підприємства; - рівня автоматизації та механізації виробничого процесу; - рівня кооперації з транспортними організаціями. До складу транспортного господарства зазвичай входять: 1) транспортний відділ; 2) транспортний цех або цехи (цех автомобільного транспорту, цех залізничного транспорту тощо); 3) ремонтний цех або цехи. Транспортний відділ, як правило, складається з наступних підрозділів: 1) бюро перспективного планування; 2) бюро технічного нормування та організації перевезень; 3) конструкторсько-технологічне бюро; 4) диспетчерське бюро; 5) ремонтне бюро. До транспортних засобів належать технічні засоби, що слугують для переміщення вантажів у просторі. Класифікація транспортних засобів: 1) за призначенням перевезень: зовнішній; міжцеховий; внутрішній; 2) за режимом роботи: перервної дії; безперервної дії; 3) за напрямком переміщення вантажів: горизонтальний (конвеєри, транспортери); вертикальний (ліфти); змішаний (крани); похилий (канатні дороги); 4) за видами транспортних засобів: автомобільний; залізничний; трубопровідний; авіаційний; 5) за рівнем механізації (автоматизації): автоматизований; механізований; ручний; 6) залежно від можливості переміщення транспортного засобу виділяють дві групи транспортних засобів: стаціонарні транспортні засоби; нестаціонарні, або пересувні, транспортні засоби. Визначення необхідної кількості внутрішньовиробничих транспортних засобів Потреба підприємства у транспортних засобах визначається залежно від розміру вантажопотоків та загального вантажообороту. Вантажопотік – це кількість вантажів, що переміщуються у заданому напрямку за одиницю часу. Вантажообмін – сума всіх вантажопотоків, що переміщуються виробничим транспортом за одиницю часу. Для визначення загального вантажообміну на підприємстві складається шахова відомість. Шахова відомість формується як таблиця, в рядках якої зазначені відправники вантажу, в стовпчиках – отримувачі, причому підрозділи підприємства заносяться в стовпчики в тому самому порядку, в якому вони розміщені у рядках. На перехресті однакових підрозділів ставиться знак "х" – самі собі вони нічого не відправляють і не отримують. Потім у клітини заносяться відповідні значення. Приклад шахової відомості наведено в табл. 3.2. Шахова відомість служить основою для складання схеми вантажопотоків. Схема вантажопотоків - графічне зображення даних шахової відомості на генеральному плані підприємства (рис 3.1). При побудові схеми треба враховувати, що товщина стрілок має бути пропорційна обсягу вантажопотоків. Схема вантажопотоків використовується для організації вантажопотоків; проектування доріг та оптимізації роботи транспорту. Таблиця 3.2 - Шахова відомість вантажообміну (т/місяць)
Інформація, що необхідна для вибору виду та розрахунку потрібної кількості транспортних засобів: 1) категорія, вид, вага, габарити та конфігурація вантажу; 2) відомості про маршрут (відстань, стан доріг, інтенсивність руху транспорту); 3) дані про обсяг та режим перевезень; 4) дані, що характеризують транспортні засоби та пристрої, що використовуються для завантаження й розвантаження; 5) транспортні тарифи.
Рисунок 3.1 - Схема вантажопотоків
Вибір та розрахунок транспортних засобів відбувається у два етапи. На першому етапі проводиться вибір виду та типу транспортного засобу й засобів механізації навантажувально-розвантажувальних робіт. Основними критеріями вибору виступають часові характеристики перевезення та якість транспортних послуг за мінімальних витрат. На другому етапі проводиться розрахунок кількості транспортних засобів. Розрахунок транспортних засобів перервної дії робиться у такій послідовності на основі врахування добового вантажообміну: , (3.1) де – добовий вантажообмін при перевезенні даного виду вантажів, т/добу; – добова продуктивність транспортного засобу, т/добу. Добовий вантажообмін при перевезенні даного виду вантажів визначається за формулою , (3.2) де – річний (квартальний) вантажообмін кожного найменування вантажів, т/рік; –кількість робочих днів у році (кварталі); – коефіцієнт нерівномірності перевезень, розрахований по заводу в цілому. Коефіцієнт нерівномірності перевезень по підприємству в цілому визначається за формулою , (3.3) де – максимальний добовий вантажообмін по заводу в цілому, т/добу; – середньодобовий вантажообмін по підприємству в цілому, т/добу. Середньодобовий вантажообмін по підприємству в цілому визначається за формулою , (3.4) де – квартальний (річний) вантажообмін, т/рік; – кількість робочих днів у кварталі (році). Добова продуктивність транспортного засобу визначається за формулою , (3.5) де – рейсова (циклова) продуктивність транспортного засобу, т/цикл; – кількість транспортних циклів за добу, цикл/добу. Рейсова (циклова) продуктивність транспортного засобу визначається за формулою , (3.6) де – номінальна вантажопідіймальність транспортного засобу, т; – коефіцієнт використання вантажопідіймальності. Кількість транспортних циклів за добу визначається за формулою , (3.7) де – добовий фонд часу роботи транспортного засобу, хв.; - час поїздки (транспортного циклу), хв. Час поїздки (транспортного циклу) можна визначити за формулою , (3.8) де - час пробігу з вантажем і без вантажу, хв.; - час навантажування. хв.; - час розвантаження, хв. Організація роботи внутрішньозаводського транспорту Організація роботи внутрішньозаводського транспорту включає: – вибір системи організації перевезень; – здійснення підготовчих робіт; – управління роботою транспортних та вантажопідіймальних засобів. Вирізняють такі системи організації перевезень: – за стандартним розкладом (за умови стабільних та великих вантажопотоків); – на замовлення (епізодійна потреба у транспорті). Підготовчі роботи у системі організації перевезень за стандартним розкладом включають: – вибір найбільш раціонального виду маршрутних перевезень (маятниковий, кільцевий, вільний тощо); – розробку графіків руху транспортних засобів; – визначення порядку проведення навантаження та розвантаження; – технічне оснащення місць навантаження та розвантаження. Маршрути руху розробляються виходячи з умов руху транспортних засобів за твердим графіком. Маршрут руху - це шлях просування транспортного засобу при виконанні перевезення. Маршрути поділяють на маятникові та кільцеві. Маятникові - це маршрути, під час яких шлях просування транспортного засобу між двома вантажними пунктами неодноразово повторюється. Кільцевий маршрут - це просування транспортного засобу замкненим колом, яке об'єднує кількох отримувачів або постачальників. Транспортні засоби закріплюються за визначеним маршрутом, чим забезпечується їх максимальне та рівномірне завантаження. На основі розроблених маршрутів складаються графіки руху транспортних засобів. У них вказуються час прибуття на пункти слідування та час на завантаження і розвантаження. Графіки будуються в добовому розрізі.
Логістика складування
Переміщення матеріальних потоків неможливе без концентрації у визначених місцях необхідної кількості запасів (матеріально-технічних ресурсів, готової продукції, товарів тощо), для збереження яких використовуються різноманітні склади. Організація процесу зберігання запасів необхідна насамперед тому, що цикли виробництва і споживання рідко збігаються у часі. Сучасний склад - це складна технічна споруда, яка складається із взаємопов’язаних елементів, що має певну структуру та виконує ряд функцій з перетворення матеріальних потоків, а також накопичення, переробки та розподілу вантажів між споживачами. Це є місце складування, розміщення і зберігання матеріальних цінностей. Склади є одним із найважливіших елементів логістичної системи. Об’єктивна необхідність у спеціально обладнаних місцях для утримання запасів існує на всіх стадіях руху матеріального потоку, починаючи від первинного й закінчуючи кінцевим споживачем. Цим пояснюється наявність великої кількості різноманітних видів складів. Класифікація складів: 1 За розмірами складів: невеликі (загальна площа в декілька сотень кв. м); склади - гіганти (в сотні тисяч кв. м). 2 За конструктивними ознаками: закриті (розміщені в окремих приміщеннях); напівзакриті; відкриті. 3 За характером діяльності: матеріальні (постачальницькі) склади; внутрішньовиробничі (міжцехові та внутрішньоцехові); збутові. 4 За формою власності: колективного користування; індивідуального користування. 5 За призначенням вантажів: склади продукції виробничо-технічного призначення; склади товарів народного споживання. 6 За ступенем автоматизації: немеханізовані; комплексно-механізовані; автоматизовані; автоматичні. 7 За можливістю доставки та вивозу вантажу: пристанційні або портові; прирейкові; глибинні. 8 За видом та характером матеріальних цінностей, що зберігаються на складі: спеціалізовані; змішані або універсальні. До основних функцій складів належать такі: 1 Перетворення виробничого асортименту вантажів у споживчий асортимент відповідно до попиту. 2 Приймання, складування та зберігання матеріальних цінностей. 3 Унітизація та транспортування вантажів. Для скорочення транспортних витрат склад може здійснювати функцію об'єднання (унітизацію) невеликих партій для кількох замовників, до повного завантаження транспортного засобу. 4 Надання різноманітних послуг: підготовка товарів для продажу (фасування продукції, заповнення контейнерів, розпакування, перепакування та ін.); контроль за функціонуванням пристроїв та обладнання, монтаж; надання товарного вигляду продукції, необхідна обробка; надання транспортно-експедиційних послуг тощо. Будь-який склад обробляє три види матеріальних потоків: вхідний, вихідний та внутрішній. Наявність вхідного потоку означає необхідність розвантаження транспорту, перевірки кількості та якості наявного вантажу. Вихідний потік зумовлює необхідність навантаження транспорту, внутрішній потік пов'язаний з необхідністю переміщення вантажу всередині складу. Перетворення матеріальних потоків проводиться шляхом розформування одних вантажних одиниць (наприклад, партій) та формування інших. Це означає необхідність розпакування, комплектації нових вантажних одиниць, їх пакування та перетарування. Складська логістика охоплює всі основні функціональні сфери, що пов'язані з організацією руху матеріальних потоків на мікрорівні. Тому логістичний процес на складах є набагато ширшим, аніж просто технологічний процес переробки вантажів (рис. 3.2).
Рисунок 3.2 - Схема логістичного процесу на складі [6]
Умовно логістичний процес на складах можна поділити на три складові: 1) операції, що спрямовані на координацію роботи служби закупівлі; 2) операції, що безпосередньо пов’язані з переробкою вантажів та оформленням необхідних документів(розвантаження, внутрішньоскладське транспортування, складування, комплектація, комісіонування замовлень, транспортування та експедирування замовлень, збирання і доставка порожніх товароносіїв, інформаційне обслуговування складу); 3) операції, що направлені на координацію роботи служби продажу. Раціональне здійснення логістичного процесу на складі є запорукою його рентабельності. Тому при організації логістичного процесу треба додержуватися таких принципів: 1) проводити раціональне планування складу при виділенні робочих зон, що сприяє зниженню витрат та вдосконаленню процесу переробки вантажу; 2) ефективно використовувати простір складу при розміщенні обладнання, що дозволяє підвищити потужність складу; 3) використовувати універсальне обладнання, яке виконує різноманітні складські операції, що призводить до істотного скорочення парку підйомно-транспортних машин; 4) мінімізувати маршрути внутрішньоскладського перевезення з метою скорочення експлуатаційних витрат і зростання пропускної спроможності складу; 5) здійснювати уніфікацію партій відвантажень та використовувати централізовані доставки, що дозволяє істотно знизити транспортні витрати; 6) максимально використовувати можливості інформаційної системи, що значно скорочує час та витрати, пов’язані з документооборотом та обміном інформацією, тощо. Іноді резерви раціональної організації логістичного процесу (навіть і незначні) полягають у простих речах: розчистці загромаджених проходів, покращенні системи освітлення, наукової організації робочого місця. У пошуку резервів ефективності функціонування складу немає дрібниць, усе повинно ретельно аналізуватися, а надалі використовуватися для поліпшення організації логістичного процесу. Система складування передбачає оптимальне розміщення вантажу на складі й раціональне управління ним. У процесі розробки системи складування необхідно враховувати всі взаємозв’язки та взаємозалежності між зовнішніми (що входять на склад та виходять з нього) і внутрішніми (суто складськими) матеріальними потоками та пов’язані з ними фактори (параметри складу, технічні засоби, особливості вантажу тощо). Система складування включає такі складські підсистеми: – вантажна одиниця; – вид складування; – обладнання з обслуговування складу; – система комплектації; – управління переміщенням вантажу; – обробка інформації; – конструктивні особливості будівель і споруд. Вибір раціональної системи складування повинен здійснюватись у такій послідовності: 1) визначення місця складу у логістичному ланцюжку та виділення його функцій; 2) визначення загальної спрямованості технічної оснащеності складської системи (механізована, автоматизована, автоматична); 3) визначення мети та завдань щодо розробки системи складування; 4) вибір елементів кожної складської підсистеми; 5) створення комбінацій обраних елементів усіх підсистем; 6) здійснення попереднього вибору конкурентоспроможних варіантів з усіх технічно можливих; 7) проведення оцінки кожного конкурентоспроможного варіанту; 8) здійснення альтернативного вибору раціонального варіанту. Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем... Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право... ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования... Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|