Поняття, зміст та використання методів наукового дослідження

Метод (від грецького – methodos) – це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретного завдання. Фактично різниця між методом і теорією має функціональний характер: формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт й умова майбутніх досліджень. Методи наукового пізнання поділяються на загально-наукові і конкретно-наукові (спеціальні, емпіричні). До загально-наукових методів відноситься: абстрагування, діалектичний, історичний, логіко-семантичний, аналіз, синтез індукція, дедукція, аналогія, моделювання, спостереження тощо. Серед конкретно-наукових методів, які, зокрема, використовують в країнознавчих дослідженнях, можна виокремити наступні: Статистичний Картографічний Географічний Економічний Соціологічний Математичні методи Анкетний метод.

Методика дослідження - це сукупність спеціально підібраних методів з метою практичного чи теоретичного пізнання дійсності. Варто зауважити, що дослідження теми завжди є більш повним і вичерпним, якщо проводиться із застосуванням кількох різних методів в їх системі та взаємодії.

Описовий метод – це один з найдавніших методів, який використовують під час вивчення розміщення видів економічної діяльності та розселення. У наш час широко застосовується описова статистика у вигляді наборів числових даних, що характеризують ту чи іншу ситуацію.

Суть методу абстрагування полягає в мисленнєвому виділенні суттєвих, найістотніших рис, відношень, сторін предмета. За його допомогою формується ідеальний образ реальності. Наукова абстракція підпорядкована певним вимогам: треба знати, від чого ми абстрагуємось, визначити до якої межі можна конкретно абстрагуватися, треба мати на увазі, що інтервал абстрагування, в якому створюється ідеальний об’єкт для теорії, залежить лише від об’єктивних умов. Процес абстрагування має два ступені:

Перший: виділення найважливішого – встановлення факту незалежності чи дуже незначної залежності досліджуваних явищ, на яку можна не зважати, від певних факторів (якщо об’єкт А не залежить безпосередньо від фактора Б, то можна лишити його осторонь як несуттєвий).

Другий: реалізація можливостей абстрагування. Сутність його полягає в тому, що один об’єкт замінюється іншим, простішим, який виступає як “модель” першого. Абстрагування може застосовуватися до реальних і абстрактних об’єктів (таких, що пройшли абстрагування раніше). Багатоступінчасте абстрагування призводить до абстракцій зростаючого ступеня загальності. Абстрагування дає змогу замінити у пізнанні складне простим, але таким, яке відбиває основне в цьому складному.

Аналіз – метод пізнання, який дає змогу поділити предмети дослідження на складові частини (природні елементи об’єкта або його властивості та відношення). Синтез, навпаки, дозволяє з’єднати окремі частини чи риси предмета в єдине ціле. Аналіз і синтез взаємопов’язані, вони являють собою єдність протилежностей.

Аналіз і синтез буває:

- прямим, або емпіричним (використовується для виділення окремих частин об’єкта, виявлення його властивостей, найпростіших вимірювань тощо);

- зворотним, або елементарно-теоретичним (базується на деяких теоретичних міркуваннях стосовно причинно-наслідкового зв’язку різних явищ або дії будь-якої закономірності. При цьому виділяються та з’єднуються явища, які здаються суттєвими, а другорядні ігноруються);

- структурно-генетичним (вимагає виокремлення у складному явищі таких елементів, які мають вирішальний вплив на всі інші сторони об’єкта).

Діалектичний метод базується на тому, що всі явища у суспільстві мають свій початок і кінець (виникають, розвиваються і зникають), всі вони перебувають в безперервному русі і є взаємообумовленими. Прикладом застосування діалектичного методу є аналіз взаємозв’язку природного середовища, розташування, взаєморозташування, соціально-економічного розвитку, політичних інститутів різних держав.

Історичний метод дає змогу дослідити виникнення, формування та розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей та суперечностей. Він є одним з основних методів наукового пізнання в суспільних науках.

Логіко-семантичний метод сприяє визначенню понять за допомогою аналізу їхніх ознак, відношень між мовними висловами та дійсністю. Наприклад, цей метод допомагає визначенню понятійно-категоріального апарату, що застосовується у науковому дослідженні.

Індукція та дедукція. Дедуктивною визначають таку розумову конструкцію, в якій висновок щодо якогось елементу множини робиться на; основі знання загальних властивостей всієї множини. Змістом дедукції як методу пізнання є використання загальних наукових положень при дослідженні конкретних явищ. Під індукцією розуміють перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину предметів класу робиться висновок стосовно класу в цілому. Дедукція та індукція – взаємопротилежні методи пізнання.

Узагальнення – це метод наукового пізнання, за допомогою якого фіксуються загальні ознаки та властивості певного класу об’єктів та здійснюється перехід від одиничного до особливого та загального, від менш загального до більш загального. Отримання узагальненого знання означає більш глибоке відображення дійсності, проникнення в її сутність.

Аналогія – це метод, відповідно до якого на підставі подібності предметів за одними ознаками робиться висновок про їх подібність за іншими ознаками. Аналогія, як і неповна індукція, сама по собі ще не може гарантувати достовірні висновки. Вона не дає достовірного знання: якщо роздуми за аналогії є істинними, то це ще не означає, що його результати будуть істинними. Для підвищення вірогідності висновків за аналогією необхідно прагнути, до того, щоб: були охоплені внутрішні, а не зовнішні якості об’єктів, які співпадають; ці об’єкти були подібні в вважливих і суттєвих ознаках, а не в випадкових і другорядних; врахування не тільки подібностей, а й відмінностей – щоб останнє не перенести на інший об’єкт.

Моделювання – метод, який ґрунтується на використанні моделі як засобу дослідження явищ і процесів природи. Під моделями розуміють системи, що замінюють об’єкт пізнання і служать джерелом інформації стосовно нього. Моделі – це такі аналоги, подібність яких до оригіналу суттєва, а розбіжність – несуттєва. Вони поділяються на два види: матеріальні та ідеальні. Матеріальні моделі втілюються у дереві, металі, склі тощо. Ідеальні моделі фіксуються в таких наочних елементах, як креслення, рисунок, схема, комп’ютерна програма та ін. Метод моделювання має таку структуру: постановка завдання; створення або вибір моделі; дослідження моделі; перенесення знань з моделі на оригінал.

Метод класифікації – це сукупність правил створення системи класифікаційних угруповань та зв’язки між ними. Розрізняють два основних методи класифікації: ієрархічний та фасетний. Ієрархічний метод класифікації – це послідовний поділ множини об’єктів на підлеглі класифікаційні групи. Він характеризується тим, що початкова множина об’єктів послідовно поділяється на групи (класи) першого рівня поділу, потім – другого і так далі. Сукупність груп при цьому утворює ієрархічну деревоподібну структуру. Ієрархічний метод класифікації характеризується глибиною (кількістю рівнів класифікації), ємністю (глибина та кількість створених на кожному рівні груп) та гнучкістю (добра пристосованість для ручної обробки та велика інформативність кодів). Основним недоліком цього методу є жорсткість структури, яка зумовлена фіксованістю ознак та їх послідовністю. Зміна хоча б однієї ознаки призводить до перерозподілу класифікаційних груп. Тому в класифікаторах, які побудовані за ієрархічним методом, повинні бути передбачені резервні ємності. Також цей метод не дає змоги зібрати об’єкти за будь-яким довільним поєднанням ознак.

Переваги: логічність побудови, чіткість визначення ознак, великий обсяг інформації, зручність використання. Недоліки: жорстка структура, брак резервного обсягу.

Фасетний метод класифікації – паралельний поділ множини об’єктів на незалежні класифікаційні групи. Він компенсує недоліки ієрархічного методу класифікації. При цьому методі класифікації початкова множина об’єктів може незалежно поділятися на класифікаційні групи з використанням однієї з образних ознак. Кожна ознака фасетної класифікації відповідає фасеті, яка є списком значень цієї класифікації (колір: червоний, зелений; професія: інженер, бухгалтер). Фасета – набір значень однієї ознаки класифікації. Фасети взаємно незалежні. Кожний об’єкт може одночасно входити в різні класифікаційні групи. Система класифікації може бути подана переліком незалежних фасетів (списків), які містять значення ознак класифікації. Кількість фасетних формул, для яких можуть бути утворені ієрархічні класифікації, визначається можливим поєднанням ознак. Переваги: гнучкість структури (пристосування до змін у задачах), дає можливість вводити нові фасети чи видаляти старі. Недоліки: недостатньо повне використання обсягу.

Просторовий метод застосовується за принципом регіоналізму, який означає, що в межах певного регіону виникає специфічна територіальна єдність взаємодії природи, людини (населення) та її діяльності. Регіоналізм, таким чином, спрямовує дослідників на вивчення територіальної взаємодії. При цьому до уваги беруться нашарування і синтез декількох культур на даній території.

Очевидно, що просторовий метод безпосередньо пов’язаний із принципом комплексності. Комплексність у даному випадку означає всебічне вивчення конкретної території.

Статистичний метод дослідження полягає у вивченні кількісних показників у характеристиці ряду країнознавчих об’єктів і явищ. Застосовуються такі статистичні методи: метод статистичної оцінки, метод статистичної перевірки гіпотез, метод статистичних випробувань тощо.

Картографічний метод є одним із найбільш поширених методів дослідження в туристичному країнознавстві. Він відомий з давніх часів, але його слід відносити до сучасних, якщо розглядати як особливу форму просторового моделювання. Адже карта, картосхема – це логічна образно-знакова модель території, яка цілеспрямовано відображає об’єкти, явища, зв’язки і взаємозалежності, що належать до цієї території. Карта виконує двояку роль: вона виступає і результатом досягнутого рівня знань про територію, об’єкти та явища, які до неї належать, і інструментом пізнання, котрий дає змогу шляхом умовиводів піднятись на більш високий ступінь знань.

Географічний метод – це базовий країнознавчий метод, який використовується практично в усіх регіональних дослідженнях. Цей метод є специфічним і формується, “триєдиний” підхід у дослідженні, що зумовлює дотримання територіальності, комплексності, конкретності. Застосування цього методу не можливе без одночасного використання картографічного методу, який є, по суті, особливою формою ідеально-просторового моделювання.

Економічний метод – це метод комплексного вивчення економічних явищ і процесів у межах обраної території, виявлення взаємозв’язку і взаємозалежності між економічними показниками, що характеризують стан розвитку туристичної галузі в країні; вивчення господарських явищ і процесів у динаміці тощо.

Соціологічний метод – це метод комплексного вивчення суспільних явищ і процесів у межах обраної території, споживчо-туристичних уподобань і рекреаційних потреб населення, його вікової і соціальної структури тощо.
З кінця XX ст. у національних країнознавчих дослідженнях дедалі більше зростає роль і значення комп’ютерних технологій, що, в свою чергу дозволяє створити, бази даних, необхідні для пошукових робіт у сфері аналізу окремих складових рекреаційно-туристичного потенціалу території.

Математичні методи – це група наукових методів, які дають змогу вивчати досліджуваний об’єкт з використанням математичного апарату. Серед поширених у країнознавчих студіях математичних методів першочергово слід назвати статистичний аналіз, факторний аналіз, кластерний аналіз, регресійний аналіз тощо. Суть цих методів зводиться до математичної формалізації закономірностей розвитку того чи іншого явища (процесу) на обраній території у координатах простору-часу, що дає змогу вивести закономірності перебігу того чи іншого процесу.

Анкетний метод – це письмове (а іноді й усне) опитування багатьох людей (країнознавців, жителів населеного пункту) за певною анкетою чи за спеціально складеними запитаннями для збирання масового матеріалу, щоб встановити певні закономірності чи явища.

[1] Skowronek, J. Adam Jerzy Czartoryski 1770-1861 [Текст]: монгр. / J. Skowronek. – Warszawa, 1994. – S. 82.

[2] Внешняя политика России: ХІХ – начало ХХ вв. [Текст]: Документы Министерства иностранных дел. – М., 19060. – Серия 1. – Т. 2 (1801-1815). – С. 350.

[3] Pamiętniki ks. Adama Czartoryskiego i korespondencja jego z cezarzem Aleksandrem I. – T. 2.. – Kraków, 1905. – S. 206.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: