Анотації до деяких тем магістерських робіт

Тема: „Фінансовий механізм підвищення ефективності

Робота присвячена дослідженню проблем ефективності функціонування банків в умовах ринкової трансформації економіки України. Аналізується економічна природа, сутність фінансового механізму діяльності банку, особливості побудови фінансового механізму в умовах розвитку банківської системи. На основі аналітичної оцінки ефективності банків визначаються фінансові показники в системі фінансового механізму, що відображають ефективне функціонування комерційних банків.

Методологія і методика дослідження базується на загальнонаукових і спеціальних методах пізнання, дедуктивному підході до вивчення умов і можливостей розвитку банківських інститутів.

Використання методу порівняльного аналізу щодо орієнтації банківської діяльності дозволило змоделювати принципи і функції реалізації фінансового механізму в умовах стабілізації банківської системи України. Використовується метод наукової абстракції у визначенні особливостей і проблем фінансового механізму. Аналітична оцінка діяльності комерційних банків в умовах стабілізації кредитного ринку України досліджується методом системного аналізу. Широко використовуються теоретичні дослідження вітчизняної і закордонної економічної думки з питань становлення і розвитку банківської системи, стабілізаційних процесів на кредитному ринку, ролі фінансового механізму в сучасній практиці банків. Такий підхід дав можливість на базі логічної аргументації, порівняння, моделювання й узагальнення зробити комплексний аналіз складових фінансового механізму діяльності комерційних банків.

Аргументується, що поступова трансформація національної економіки в ринкову вимагає створення розвиненої банківської системи, здатної нормалізувати ситуацію у фінансово-грошовій сфері, і на цій основі послабити платіжну кризу і дефіцит оборотного капіталу. Метою реалізації фінансового механізму банківської діяльності є забезпечення подальшого розвитку банківської системи саме в цьому напрямку.

Проведений у роботі аналіз теоретичних основ фінансового механізму банківської діяльності дав можливість визначити, що банківська конкуренція характеризується рядом специфічних рис, що відрізняють її від конкуренції в інших областях економіки, а саме: завдяки високому ступеню диференціації продуктів і послуг банківська конкуренція має багато різновидів і відрізняється високою інтенсивністю; значний контроль державних органів влади обмежує можливість комерційних банків використовувати ціну як фактор конкурентоспроможності, тому таким фактором стає якість банківських продуктів і послуг; банківські продукти і послуги різних банків практично є субститутами, але поза банківською сферою замінників не існує.

Аналітична оцінка фінансових показників діяльності банків України показала, що в українській банківській практиці розповсюдженим є використання окремих інструментів впливу на клієнтів і контактні аудиторії. Найбільш часто використовується комплекс оперативного впливу в частині цінової політики і реклами, тобто засобів безпосереднього впливу на клієнтів.

Для оцінки загальної готовності банків до реалізації фінансового механізму пропонується методика контролю реалізації фінансового механізму. Оптимізувати фінансовий механізм вважається доцільним за допомогою формування позитивної корпоративної культури банку, що підвищує конкурентоспроможність за рахунок залучення споживачів і полегшення доступу до фінансових, інформаційних і матеріальних ресурсів; забезпечує зростання обсягів продажів банківських продуктів і послуг.

Обґрунтовано необхідність і шляхи удосконалення методів впливу фінансового механізму на підвищення ефективності банківської діяльності. Визначено організаційно-правові основи фінансового механізму банківської діяльності. Змодельований ефективний фінансовий механізм, що пропонується реалізувати через використання моделі оптимізації активів і пасивів комерційного банку і моделі оптимізації інвестиційної і кредитної політики. У роботі показано, що результати аналізу надійності комерційних банків є підставою для оптимізації структури пасивів і активів. Модель оптимізації структури пасивів і активів передбачає реалізацію стратегії управління пасивами й активами і комунікаційної стратегії. Модель оптимізації структури пасивів і активів повинна: базуватися на оцінці перспектив у сфері політики, економіки, технологій;

- спиратися на сучасні методи прогнозування й аналізу, що допоможуть відслідковувати нові тенденції ринку банківських послуг;

- бути інтегрованою функцією в діяльності банку, що дозволить забезпечити міцні ринкові позиції або вчасно їх оптимізувати.

Задача оптимізації структури активів і пасивів комерційного банку полягає в постійному виборі з безлічі визначених видів кредитно-інвестиційної діяльності такого набору, що дозволить одержати максимальний результат з мінімальними витратами.

Обґрунтовано пропозиції щодо підвищення ефективності кредитної й інвестиційної політики банку, що визначається, по-перше, загальними установками стратегії розвитку щодо операцій із клієнтурою, по-друге, практичною діяльністю банківського персоналу, що реалізує ці установки.

Тема: „Організація нагляду та контролю за банківською діяльністю”

Робота присвячена дослідженню проблем здійснення нагляду за діяльністю банківських установ з боку Національного банку України.

Значна увага приділена вивченню необхідності нагляду за діяльністю банків з боку держави, його суті й етапів здійснення. Проаналізовано існуючі системи органів банківського нагляду в різних країнах. Доведено доцільність покладання функцій нагляду на Національний банк України.

У роботі проаналізована роль банків у протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, а також відзначені кроки, зроблені Україною, і, зокрема, НБУ в цьому напрямку. Намічено основні напрямки діяльності банків з фінансового моніторингу окремих банківських операцій.

Вступний контроль (перший етап) є важливої складового банківського нагляду, оскільки обмежує можливість здійснення банківських операцій тільки тими суб'єктами, що мають ліцензію на право займатися банківською діяльністю. На цій стадії банківський нагляд зобов'язаний не допускати до банківської діяльності фахівців з недостатніми професійними якостями, засновників з незадовільним фінансовим станом і т.д. На цьому етапі банківський нагляд підрозділяється на дві стадії: державну реєстрацію банку як юридичної особи й одержання ліцензії на здійснення банківських операцій.

Удосконалювання нагляду на цьому етапі може здійснюватися по двох основних напрямках: удосконалювання нагляду за власниками банківських організацій і удосконалювання нагляду за керівниками банків (філій). Важливим моментом на етапі допуску банківських організацій на фінансовий ринок України є розмір їх оплаченого статутного капіталу. Як показав аналіз, сьогодні вимоги до мінімального розміру статутного капіталу банків у залежності від їхньої спеціалізації і місця функціонування можна вважати достатніми.

Другим етапом наглядової діяльності НБУ є попередній (пруденційний/документарний) нагляд, мета якого – забезпечити перевірку виконання банками установлених вимог щодо виконання ними банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ. У процесі аналізу діючої системи економічних нормативів визначені недоліки в розподілі активів на групи ризику, а також позначені проблеми в методиці розрахунку деяких нормативів. Запропоновано більш гнучку систему управління рівнем регулятивного капіталу банків у залежності від їхньої спеціалізації і місця функціонування.

Стверджується, що одним з методів превентивного контролю і попередження ризиків є запропонована схема нагляду за операціями банків у режимі реального часу, суть якої полягає у виявленні конкретних операцій, що суперечать як вимогам нормативно-правової бази НБУ, так і власним внутрішньобанківським положенням, і недопущенні їхнього проведення в оперативному порядку.

Одночасно з попереднім контролем органи банківського нагляду здійснюють поточний контроль за діяльністю банків шляхом їхнього інспектування. Аналіз діючого механізму інспектування банків показав, що в процесі проведення інспекційних перевірок підрозділ банківського нагляду стикається з рядом проблем. На основі їхнього аналізу сформульовано основні напрямки удосконалювання інспектування банків.

Особливий акцент робиться на здійснення нагляду за діяльністю банків на основі системи оцінки ризиків, що складається з трьох компонентів: класифікація ризиків на категорії; визначення критеріїв оцінки для кожної категорії ризику; власне оцінка розміру ризику, якості управління їм, сукупного ризику і напрямку його зміни.

На основі проведеного аналізу заходів впливу, що застосовуються до банківських організацій з боку Національного банку України, виявлено, що сьогодні найбільш ефективним з них є припинення (обмеження) окремих видів здійснюваних операцій. Такий захід впливу може як поліпшити, так і погіршити фінансовий стан банку. Важливим важелем нагляду є застосування штрафних санкцій до банків і їхніх керівників.

Реорганізація банків – важливий метод їх структурного перетворення. На підставі узагальнення закордонного й українського досвіду обґрунтовано можливі форми і процедури реорганізації українських банків. З метою надання допомоги банкам у проведенні санації і реструктуризації їхніх активів доцільно створити спеціальну організацію (комітет) з питань реструктуризації банківських активів при Національному банку України або Асоціації українських банків. Визначено фактори, що стимулюють злиття банків.

Ліквідація банку – тривалий і складний процес. Досвід проведення цієї процедури в нашій країні ще незначний, не узагальнений і не має наукового, правового, економічного обґрунтування. Ліквідація як банкрута навіть одного банку істотно впливає на стан фінансового ринку країни. Це обумовлює винятковість процедури ліквідації банків і необхідність зваженого підходу в кожному окремому випадку.

Тема: „Управління ресурсним потенціалом банку”

Магістерська робота присвячена розробці теоретичних основ, методичних підходів і рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності управління ресурсним потенціалом банку.

На основі теоретичного аналізу й узагальнення основних положень з формуванню ресурсів банку й виявлення розбіжностей у визначенні терміна «банківські ресурси» уточнене поняття «ресурси комерційного банку», розглянутий термін «ресурсний потенціал комерційного банку» і розкрита його сутність.

Обґрунтовано, що таке розмежування понять дозволяє уникнути розбіжностей у визначенні терміна «банківські ресурси», а також чіткіше структурувати задачу управління ресурсним потенціалом банку, що сприяє конкретизації змісту стратегічних і тактичних задач у банківській сфері.

Проведено узагальнений ретроспективний аналіз методичних основ управління активами і пасивами банку. Доведено, що більшість задач з управління активами і пасивами банку пов'язано з необхідністю правильного врахування тимчасового фактора. Розгляд управління фінансовими ресурсами комерційного банку у виді складного і багатогранного процесу дозволив обґрунтувати тезу про те, що дане управління є особливою складовою частиною фінансового менеджменту.

У роботі детально проаналізовано тенденції розвитку системи комерційних банків в Україні; проведений аналіз залучення коштів у комерційні банки й ефективність їхнього використання банківськими установами. З метою підвищення результативності управління банківськими ресурсами у роботі обґрунтований і розроблений відповідний стратегічний підхід. Для реалізації такого підходу виділені елементи регулятивного кільця управління ресурсами банку, визначені умови, що повинні відображати критеріальні функції управління ресурсним потенціалом комерційного банку, запропонована модель такого управління.

Для раціонального залучення і розміщення банківських ресурсів у магістерській роботі розглянуті нові критерії доцільності проведення активно-пасивних операцій комерційного банку. На основі введених критеріїв і формалізованої оцінки тенденції зміни обсягів залучених ресурсів і виданих кредитів розроблений підхід до збалансованого проведення активно-пасивних операцій банку і вибору джерел залучення коштів.

Одним з основних моментів у проведенні зваженої банківської політики в області управління його ресурсами є визначення взаємозалежної системи ставок по кредитних і депозитних операціях банку.

Для рішення цієї задачі в роботі розроблена графічна модель рівня кредитних і депозитних ставок у залежності від рівня очікуваної прибутковості і ризику проведення конкретних операцій. Запропонована модель складає основу підходу до формування визначеного рівня кредитних і депозитних ставок банку.

З метою належного використання інформаційного ресурсу при плануванні проведення активно-пасивних операцій банку введена в розгляд двомірна інформаційна структура упорядкованого розміщення елементів даних щодо напрямків залучення і використання ресурсів комерційного банку. Розкрито сутність відповідного планування.

Тема: „Забезпечення фінансової стабільності банків України”

Магістерська робота присвячена питанням забезпечення фінансової стабільності банків у сучасних умовах розвитку економіки України.

Основні результати дослідження полягають в обґрунтуванні теоретичних основ фінансової стабільності банків і розробці практичних рекомендацій з її забезпечення стосовно до особливостей функціонування вітчизняного банківського сектора.

У роботі досліджене поняття фінансової стабільності, визначений її взаємозв'язок з такими категоріями, як надійність, стійкість, платоспроможність, ліквідність, кредитоспроможність.

Запропоновано трактування фінансової стабільності, що характеризує такий стан усієї сукупності фінансових відносин банку, який забезпечує його безперервне функціонування і позитивну динаміку розвитку.

Проаналізовано фактори фінансової стабільності банку й уточнена їхня класифікація. Розширено систему принципів роботи фінансово стабільного банку, а також обґрунтовані кількісні критерії його роботи.

Проведено аналіз переваг і недоліків методів оцінки фінансового стану банку, а також встановлені границі їхнього практичного застосування для цілей визначення поточних і перспективного рівнів фінансової стабільності банків. У результаті зроблений висновок про необхідність розробки нового підходу, що дозволяє нівелювати слабкі місця наявного методологічного апарату.

Для вирішення поставленої задачі запропоновано адаптацію системно-ситуаційної моделі оцінки фінансового стану банку, що дозволяє визначити рівень фінансової стабільності з урахуванням меж розвитку банку, його прогнозного і цільового стану, виявити проблемні ситуації на основі зіставлення поточних і цільових показників роботи банку з їх граничними значеннями. На основі запропонованої моделі проведене дослідження фінансової стійкості вітчизняних банків, у результаті якого був зроблений висновок про її недостатній рівень для більшості з них.

У процесі дослідження був проведений науковий експеримент із використанням експертних технологій, за допомогою якого експертам було запропоновано оцінити міру впливу різних фінансових показників на результуючу оцінку фінансового стану банку. У підсумку встановлено, що найбільш важливими узагальнюючими показниками банківської діяльності вважаються коефіцієнти адекватності капіталу, загальної ліквідності і прибутковості активів. Експеримент показав високу погодженість кінцевих результатів, а результати моделювання знайшли своє безпосереднє застосування в системно-ситуаційній моделі.

У результаті дослідження форм і методів державного регулювання банківської сфери зроблений висновок про необхідність розвитку системи стимулюючих заходів поряд з діючими стратегічними, превентивними, штрафними і санаційними формами і методами забезпечення фінансового добробуту банків, що дозволить гармонізувати систему державного регулювання і надасть у розпорядження банків додатковий інструментарій поліпшення їхніх фінансових позицій.

Обґрунтовано, що в умовах трансформаційних перетворень умов господарювання особливого значення набувають інноваційні підходи в управлінні.

Згідно з таким підходом пропонується розглядати запропоновану системно-ситуаційну модель, практична реалізація якої в роботі банків передбачається шляхом упровадження проекту «Віртуальний банк». Для безпосереднього запуску проекту запропоновано внести зміни в типову організаційну структуру банку за допомогою створення інформаційно-аналітичного центра. Проект дозволить у режимі реального часу відображати поточний фінансовий стан банку; проектувати, моделювати і прораховувати наслідки прийнятих управлінських рішень з ефектом особистої участі працівників навіть середнього рівня управління; формувати стратегічні цілі з орієнтацією на стабільний розвиток банку, досліджувати сценарії розвитку банку, визначати міру його проблемності, оцінювати імовірність банкрутства.

Обґрунтовано, що використання «Віртуального банку» через мережу інформаційно-аналітичних центрів на різних рівнях управління (міжнародний, національний і регіональний) дозволить забезпечити ефективний менеджмент, контроль і моніторинг за всіма структурними підрозділами банку, підвищити рівень аналітичності інформації, наданої банками в Національний банк України; створити достовірний національний рейтинг банків; удосконалити технологію регулювання і моніторингу державної політики в банківській сфері; контролювати відповідність національних норм і правил міжнародній практиці ведення банківської справи, що в комплексі буде сприяти підвищенню рівня фінансової стабільності банків України.

Тема: „Ліквідність банку: управління та регулювання”

Магістерська робота присвячена питанням управління і регулювання ліквідності комерційного банку. У роботі розглянуте широке коло питань, що стосується банківської ліквідності: визначені суть, мета, підходи і методи управління і регулювання банківської ліквідності. Запропоновано класифікацію факторів, що впливають на ліквідність комерційного банку.

У роботі проведене детальне дослідження еволюції економічної думки стосовно управління банківською ліквідністю. На сьогоднішньому етапі розвитку банківської справи найбільш прогресивним визнаний підхід до управління ліквідністю.

Даний підхід не обмежується окремим розглядом як джерела ліквідності активів і зобов'язань комерційного банку, а ґрунтується на комплексному управлінні банківським балансом.

Проведений аналіз впливу економічної ситуації і грошово-кредитної політики в Україні на ліквідність комерційних банків. Комерційні банки України протягом останніх п'яти років працюють у досить складних економічних умовах, а грошово-кредитна політика Національного банку України характеризується в переважній більшості грошових рестрикцій. Підтримка ліквідності в таких умовах стає для комерційного банку ще більш складною задачею, що висуває більш тверді вимоги до розробки моделей управління ліквідністю.

Досліджено існуючі підходи до регулювання ліквідності комерційних банків з боку держави. Запропоновано диференційований підхід при виборі критеріїв, що є основою для регулювання ліквідності з боку держави (критерії запасу) і критеріїв, що повинні застосовуватися для управління ліквідністю на рівні комерційного банку (комбіноване застосування критеріїв потоку і запасу).

Проведено вивчення структури ресурсної бази комерційних банків України з погляду її впливу на ліквідність українських комерційних банків. Результати аналізу свідчать про значну питому вагу зобов'язань без конкретного терміну вилучення в структурі ресурсної бази банків України.

У роботі також проаналізована структура активних операцій комерційних банків України з точки зору її впливу на банківську ліквідність. Найбільш істотну частину в структурі активних операцій комерційних банків України займають кредитні операції, що робить кредитний ризик одним з основних джерел ризику ліквідності. Також необхідно констатувати практично повну відсутність альтернативних напрямків можливого інвестування банківських активів.

Розроблено методику визначення "обріїв інвестування" тимчасово вільних коштів на поточних рахунках клієнтів "до запитання" у працюючі активи, метою якої є мінімізація ризику ліквідності при інвестуванні таких коштів з одночасним збільшенням прибутковості таких операцій.

З урахуванням розробленої методики з прогнозування залишків коштів на рахунках "до запитання" розроблена комплексна модель управління ліквідністю комерційного банку, алгоритм якої можна представити послідовністю виконання наступних етапів: облік впливу позабалансових активів і зобов'язань банку; оцінка вірогідності своєчасної трансформації активів у грошові кошти; оцінка імовірності відтоку коштів на рахунках "до запитання"; корекція ліквідної позиції в залежності від запланованих банком дій на ринку; ухвалення рішення про залучення (розміщення) коштів для покриття їхнього дефіциту (надлишку) з урахуванням прогнозу зміни процентних ставок на кредитному ринку.

Тема: „Підходи до управління кредитним портфелем банку”

У роботі висвітлені теоретичні основи управління кредитним портфелем комерційного банку; теоретичні, методологічні і прикладні аспекти традиційного і нетрадиційного підходів до управління кредитним портфелем комерційного банку.

Об'єктами дослідження є: сутність понять «кредит як економічна категорія», «банківський кредит», «кредитний портфель комерційного банку»; теорії управління кредитним портфелем банку; процес управління кредитним портфелем банку; методи управління кредитним портфелем банку; контроль і оцінка кредитного портфеля банку; підходи до управління кредитним портфелем банку; проблеми управління кредитними портфелями вітчизняних банків; метод аналізу показників як основного методу традиційного підходу управління кредитним портфелем банку; доцільність застосування ідей сучасної портфельної теорії (МРТ), зокрема моделей Г. Марковича і В. Шарпа (САРМ), для управління кредитним портфелем комерційного банку; удосконалення обчислень ринкового ризику ("бети") при нетрадиційному підході управління кредитним портфелем банку.

Побудова ряду моделей і алгоритмів, що на практиці реалізують нетрадиційний підхід до управління кредитним портфелем банку.

В роботі вперше сформульовані визначення традиційного і нетрадиційного підходів до управління кредитним портфелем комерційного банку. Традиційний підхід до управління кредитним портфелем комерційного банку визначено як підхід, що базується на неформалізованих філософських методах пізнання (наукової уяви, інтуїції), використовує в розрахунках коефіцієнтний аналіз, функціонує в будь-якому середовищі, є простим, швидким і дешевим у застосуванні; нетрадиційний – як підхід, що базується на загальнонаукових методах пізнання, використовує в розрахунках теорію імовірності, статистику, економетрію, функціонує в стабільному ринковому («ідеальному») середовищі, є більш складним, повільним і дорогим у застосуванні при порівнянні з традиційним. Доведено, що найбільш ефективним способом управління кредитним портфелем комерційного банку в сучасних умовах буде рівнобіжне використання традиційного і нетрадиційного підходів.

- визначати «кредитний портфель комерційного банку» як комплексний інструмент управління (активами і пасивами) банку і як набір кредитних інструментів для досягнення визначених цілей;

- розглядати управління кредитним портфелем комерційного банку за допомогою двох підходів – традиційного і нетрадиційного;

- використовувати сучасну портфельну теорію (МРТ) при управлінні кредитними портфелями українських банків.

- розроблена і впроваджена методика (на підставі коефіцієнтного аналізу) традиційної портфельної теорії в практичну діяльність досліджуваного банку;

- розроблена і впроваджена методика (на підставі статистично-імовірнісного моделювання) нетрадиційної портфельної теорії в практичну діяльність досліджуваного банку;

- запропоновано ряд практичних рекомендацій з підвищення ефективності управління кредитним портфелем комерційного банку.

Тема: „Облік та аналіз валютних операцій банку”

Робота присвячена проблемам удосконалення обліку й аналізу валютних операцій банку. Основою рішення поставлених у роботі задач стало дослідження економічної природи і ролі валютних операцій в економіці перехідного періоду. Проаналізовані основні підходи до класифікації валютних операцій і виявлені загальнобанківські класифікаційні ознаки, що властиві валютним операціям. Визначено бухгалтерський підхід до диференціації валютних операцій, що передбачає облік дати операції, дати валютування і дати розрахунків. Специфічний характер банківських валютних операцій досліджений на основі здійснення власних валютних операцій банку і валютних операцій по обслуговуванню потреб клієнтів банку.

Уточнено місце банку на валютному ринку, обумовлене: ведучою роллю на валютному ринку; специфікою банківської діяльності, що впливає на інтереси широкого кола суб'єктів господарювання і пов’язаною з високим ступенем ризику; різноспрямованістю здійснюваних функцій — контролю за валютними операціями клієнтів і орієнтації на одержання прибутку.

Розглянуто процеси реформування бухгалтерського обліку, досліджений вплив базових концепцій Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) на методику обліку валютних операцій і на цій основі визначена відповідність конкретних методик оцінки банківської діяльності новій відтворювальній системі національної економіки.

Уточнено роль плану рахунків у системі надання достовірної бухгалтерської інформації, що характеризується як базова основа її формування. Критично проаналізовані принципи побудови плану рахунків і доведена оптимальність мультивалютного режиму. Досліджено питання ведення технічних рахунків для обліку валютних операцій.

Особливу увагу приділено узагальненню і систематизації підходів до відображення валютних операцій у бухгалтерському обліку. На цій основі запропоновані рекомендації з його удосконалення.

Розглянуто питання достовірного відображення інформації в системі бухгалтерського обліку. Проаналізовано методи оцінки фінансових результатів від валютних операцій, обґрунтована оптимальність використання методу середньозваженого курсу для відображення фінансових результатів банку.

Обґрунтовано пропозицію по введенню окремої групи рахунків для обліку розрахунків з господарськими одиницями, розташованими за кордоном. Узагальнено підходи до консолідації звітності в іноземній валюті, оцінені можливості їхнього використання у вітчизняній практиці.

Важливе місце відведене удосконалюванню методики аналізу валютних операцій банку, що включає оцінку організаційних аспектів їхнього здійснення й аналіз балансу і забалансових статей.

При цьому аналіз балансу здійснюється у двох основних напрямках: одночасно з аналогічними показниками в національній валюті й окремо по валютних операціях. Специфіка валютних операцій визначає необхідність обліку валютного курсу й обсягу операцій.

Запропоновано комплексний підхід до аналізу валютної позиції, що проводиться на трьох основних рівнях. Реалізація аналітичних процедур на макрорівні заснована на пропозиції розрахунку нормативу для обмеження забалансової складової валютної позиції. Проведення аналізу на рівні банку передбачає формування цілісної стратегії управління валютним ризиком. На основі систематизації існуючих поглядів на валютну позицію удосконалена її класифікація, проведений аналіз її структури.

Обґрунтовано необхідність обліку в структурі забалансової складової валютної позиції опціонних контрактів, розрахованих на основі дельта-методу. Аргументовано необхідність ведення валютної позиції по капіталу. Розраховано показники потенційної прибутковості від стану валютної позиції у виді річної ставки на основі курсів центрального банку. Проведено аналіз фінансових результатів від валютних операцій, особливе місце приділене аналізу чистого торговельного доходу від валютних операцій.

Проаналізовано ефективність валютних операцій, що дозволило зробити висновки про рівень показників, що характеризують операції банку в іноземній валюті.

Тема: „Організація управління персоналом у банку”

Магістерська робота присвячена теоретичному обґрунтуванню, розробці методичних підходів і практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалювання організації управління персоналом комерційного банку.

У магістерській роботі на основі аналізу й узагальнення основних теоретичних підходів до визначення сутності управління персоналом уточнені поняття «управління персоналом» і «організація управління персоналом». При розгляді управління персоналом як безперервного процесу, спрямованого на цільову зміну мотивації працівників для одержання від них максимальної віддачі, доведено, що організація управління персоналом у цілому, і зокрема комерційного банку, являє собою процес створення системи управління банківським персоналом і внесення прогресивних змін у побудову і порядок функціонування раніше створеної системи. Виходячи з задач і предмета дослідження, проаналізовані особливості структурування персоналу в банківській сфері.

Проведено аналіз сучасних умов розвитку банківського сектора економіки України. Зроблено висновок про те, що основною тенденцією цього процесу є динамічний розвиток на тлі стабілізації банківської системи.

При чому, це відбувається зі збереженням її ринкової орієнтації, зростання обсягів залучених коштів і наданих кредитів. Усе це не дозволяє зупинятися на досягнутому в сфері організації управління персоналом комерційних банків.

Виділено фактори, що обумовлюють визначені недоліки в роботі банків, а саме: недотримання встановлених нормативних вимог, проблеми в управлінні ліквідністю і ризиками, зменшення ресурсної бази окремих банків, наявність сумнівних і прострочених кредитів,

Особлива увага приділена кількісному і якісному аналізу персоналу комерційних банків. Зроблено висновок про те, що незважаючи на досить високу якісну структуру персоналу банків, більшість з них відчувають гострий дефіцит в окремих категоріях банківських фахівців.

З метою удосконалення організації управління персоналом комерційного банку конкретизовані структура і склад відповідної системи управління. Розкрито сутність стратегії організації управління персоналом комерційного банку.

У якості одного з напрямків підвищення ефективності організації управління персоналом банку в сучасних трансформаційних умовах виявлене планування чисельності банківського персоналу. Для цього в роботі проаналізована загальна послідовність дій комерційного банку в сфері планування персоналу і розглянуте місце в цих діях планування чисельності персоналу. Запропоновано графічну модель загальної оцінки чисельності персоналу банку в залежності від динаміки обсягів проведення його активно-пасивних операцій.

Виходячи з того, що жодна з існуючих систем управління банком не буде ефективно функціонувати, якщо відсутня відповідна модель оцінки персоналу, у роботі запропонований ряд рекомендацій з мотивації підвищення компетентності банківського персоналу.

В роботі також розроблений підхід до оцінки ефективності організації управління персоналом депозитного відділу комерційного банку.

Тема: „Механізм реалізації соціальної функції банків у

Робота присвячена розробці теоретико-методологічних основ і практичних рекомендацій з формування й ефективного використання організаційно-економічного механізму реалізації банками в промисловому регіоні соціальної функції в умовах нестабільного ринкового середовища. Системно розглянута проблема місця і ролі специфічного фінансового інституту в процесах соціалізації економіки регіону з позицій макро- і мікроекономічних підходів. За результатами дослідження обґрунтована сутність суспільної функції банків у соціально орієнтованій економіці, визначений предмет діяльності банківської сфери і представлене визначення категорій "банківська послуга", "банківська операція" і "банківський продукт".

Для удосконалення аналітичного забезпечення механізму ефективної участі банків у соціальній конверсії економіки в роботі розроблена класифікація банківських послуг і відповідних їм банківських операцій і продуктів.

Здійснено аналіз процесів формування і використання потенціалу банківської системи в забезпеченні соціальної динаміки регіонів. Обґрунтовано причини і встановлені негативні тенденції в здійсненні банками соціально орієнтованої стратегії на рівні регіонів. На підставі досліджень динаміки надання банківських послуг і міри задоволення потреб у них зроблений висновок, що саме орієнтація в стратегії банків на короткострокові інтереси суб'єктів економіки обмежує їхній власний потенціал соціалізації.

З метою максимально можливого залучення банків, як об'єкта фінансово-економічного регулювання в регіоні, у процеси соціалізації улаштовується концепція банківського потенціалу. Досліджено особливості формування і повноти використання створеного за роки ринкового трансформування ресурсного потенціалу банківської системи України в цілому й у регіональному розрізі.

На підставі аналізу реалізованих стратегій інших країн у сфері регулювання соціальної динаміки запропонований організаційно-економічний механізм стійкої реалізації банками соціальної функції в процесі надання банківських послуг юридичним і фізичним особам. Виходячи з результатів дослідження, визначені основні елементи цього механізму: інформаційне забезпечення, алгоритм формування кадрового потенціалу, мотиви і стимули залучення персоналу банків на задоволення потреб клієнтів.

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: